Пішов на фронт ще у 2014-му. Згадаймо Ярослава Мохонька
Чоловік захищав Батьківщину разом з батьком
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ярослава Мохонька.
30-річний старший солдат Ярослав Мохонько, позивний Ярий, загинув 26 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання із займання нових рубежів поблизу села Відродження на Донеччині. Доставивши першу групу в місце дислокації, потрапив у засідку ворожого ДРГ. Ярий та ще троє бійців прийняли бій, у ході якого всі отримали травми, несумісні з життям. Українським оборонцям вдалося стримати окупанта до підходу основних сил та втримати зайняті ЗСУ позиції на стратегічному напрямку.
Ярослав народився у місті Біла Церква Київської області. Навчався у Карапишівському ліцеї. Потім закінчив Богуславський гуманітарний коледж імені Івана Нечуя-Левицького. Згодом здобув вищу освіту за фахом економіста у Національному торговельно-економічному університеті. Жив у столиці. Працював в IT-відділі компанії «Нова Пошта». Був гравцем клубу американського футболу «Патріоти». Воював разом з батьком Олександром в АТО, мав багато нагород.
На той час 22-річний хлопець виконував бойові завдання у Волновасі, потім звільняв окуповані Маріуполь, Маринівку, Амвросіївку, Красноармійське, Антрацит, Савур-Могилу, Сніжне, Краснопартизанськ, Краснодон, Сонцеве. Це місця найгарячіших боїв на Сході того часу.
У 2014 році, унаслідок боїв, Ярослав отримав контузію та травму хребта. Обмеження у здоров’ї не дали чоловікові проходити службу далі. Проте, про війну боєць не забув: почав волонтерити.
На другий день повномасштабного вторгнення Ярий разом з батьком став бійцем 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Обіймав посаду стрільця-снайпера. Брав участь у боях за Київщину, потім воював на інших гарячих напрямках, зокрема боронив Донеччину.
«Ми всі розуміли, що ситуація є надзвичайно небезпечною. І я підійшов до нього. Кажу: «Сину, може воно того не варто? Може зупинимося? Тебе вдома маленька дитина чекає». А він мені відповідає: «Тату, там теж маленькі діти. Якщо ми їх не захистимо, то хто захистить?» – розповів батько загиблого.
«Досі не сприймається, що нема нашого веселого Яськи… Ми все чекаємо, що відкриються двері і зайде наш турботливий Ярик… не знаю скільки має пройти часу, щоб зрозуміти той факт, що це не сон… Чому Бог забирає найкращих?! Найдобріших?! Чому?! Здається, що відповідь на це питання не отримаю ніколи…» – написала дружина Наталія.
«Герой самовіддано боронив Україну від орди ще з 2014 року. Він захищав свободу нашої країни і поклав за неї життя. Нехай Ярослав спочиває з миром у кращому світі, а ворог наш не знає спокою ні на цьому, ні на тому світі! Герої не вмирають! Ні в наших серцях, ні в нашій пам'яті! Слава Герою. Спочивай з миром, брате…» – написали на сторінці Української Ліги американського футболу.
«Мій син для мене Герой. І для всіх, хто його знав. І хто про нього чув. Мій син жив заради своєї країни. І загинув за свою країну», – наголосив батько захисника.
В Ярослава залишилися батьки, брат, дружина і донька.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.