Брав участь у звільненні Ізюма та Куп’янська. Згадаймо Ярослава Намісняка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ярослава Намісняка.

Серце мужнього воїна Ярослава Намісняка зупинилося 2 лютого 2026 року у Львівському військовому шпиталі. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Самбірську міську раду.

Ярослав Намісняк народився 8 липня 1967 року в місті Самборі. Після здобуття неповної середньої освіти у середній школі №4 (нині гімназія №4) продовжив навчання у технікумі міста Львова. Коли повернувся до рідного міста, знайшов тут свою майбутню дружину, з якою у них з’явилось двоє чудових синів.

Військовий досвід захисника України гартувався ще задовго до подій сьогодення – він був учасником війни в Афганістані. Тому, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Ярослав Васильович не залишився осторонь. З 15 квітня 2022 року він став до лав 103-ої окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.

Бойовий шлях сержанта Намісняка пролягав через найгарячіші точки фронту. З червня 2022 року він воював на слов’янському напрямку, брав участь у звільненні Ізюма та Куп’янська, також виконував бойові завдання на Курщині. Служив у першому взводі розвідки, згодом у першій стрілецькій роті.

Отримав медаль «За службу державі» та ветерана війни – учасника бойових дій. У зв’язку з контузією та станом здоров’я, з жовтня 24-го року ніс службу у місті Самборі. Серце мужнього воїна зупинилося 2 лютого 2026 року у Львівському військовому шпиталі.

Раніше на війні загинув син Ярослава – Володимир, мінометник 68-ї єгерської бригади, це сталося березні 2025 року на покровському напрямку.

Ярослава Намісняка поховали з військовими почестями в Самборі на Меморіалі героям України, де тепер він спочиває поруч із своїм сином.

Побратими згадують Ярослава як людину виняткової мужності, надійного товариша та справжнього професіонала.

У героя залишилися дружина, син, та рідний брат.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.