Виходила заміж за пораненого бійця у шпиталі. Згадаймо Катерину Ющенко родом з Луганщини

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Катерину Ющенко.

4 квітня 2022 року на Чернігівщині під час російського авіаудару по прикордонних районах загинула 25-річна військова Катерина Ющенко. Дівчина родом із Луганської області, вийшла заміж за тяжкопораненого бійця АТО, а потім сама пішла захищати Україну.

4 квітня цього року два російські Су-35 завдали авіаудару по прикордонному району Чернігівської області. В результаті загинуло четверо військових, серед них 25-річна Катерина Ющенко.

«Сьогодні особлива дата! 4.08.2016 року відбулося наше весілля з моєю коханою Катрусею, яка не побоялась вийти заміж за скаліченого військового. Цей сміливий вчинок молодої дівчинки викликав цілий резонанс в усіх ЗМІ. Було багато журналістів, перед камерами яких ми з Катрусею були в розпачі. Наше весілля освідчувала знаменита на всю країну Ольга Гриневич, церемонію провели на подвір'ї Львівського військового шпиталю, з аркою. Все було наче в казці, співала скрипка, гурт «Аватіо» надав свої організаторські послуги, кружляв хоровод з ніжних, немов хмаринок, дівчаток. Про таке весілля ми й не мріяли, але це збулось, і ми були дуже вдячні всім причетним до організації та тим, хто нас надихав зробити цей непростий крок у невідомість.

Але сталася біда, і знову четвірка – 4.04.2023. Ця цифра не подарувала нам щастя як раніше, а відняла все саме дороге, про що міг мріяти чоловік – кохання, турботу, опіку, взаємність і підтримку у будь-яку мить життя. Чотири місяці, як загинула моя кохана дружина. Покинула назавжди цей неідеальний світ, в якому ми побудували своє щастя. Легких тобі хмаринок, моє Сонечко!»

Цей болючий та водночас щемливий пост присвятив своїй коханій дружині військовий ветеран Сергій Ющенко. Її історія відома багатьом, адже під час роботи у львівському шпиталі вона знайшла своє кохання – пораненого розвідника Сергія. Дівчина ні на крок не відходила від нього, й влітку 2016 року пара побралась просто у медичному закладі. Останні роки подружжя жило в Глухові, де старший солдат Катерина проходила службу в одній із місцевих бригад за контрактом.

«Сергію досі боляче згадувати про пережите. Нема такого дня, щоб і я її не згадувала, не думала про Катерину. Все чекаю, що напише… Не уявляю, як важко чоловіку жити з цим болем, бачити її речі… Вона як красива маленька пташка, які довго не живуть… Але в неї було яскраве життя, вона була щасливою з Сергієм. Вона дуже його любила і він був чоловіком її життя, – зазначила волонтерка Леся Менкуш-Мальків. – Катерина родом з Луганської області. Вона змалечку була вмотивованою, мужньою та патріотично налаштованою. У неї ніколи не було компромісів щодо агресора, вона розуміла, що шлях один – боротись».

Допомагати українській армії Катерина почала з початку війни, ще у 2014 році. Юна дівчина, ще школярка, всіляко підтримувала наших військових. Коли пізніше її коханий отримав важке поранення, вона пройшла з ним всі випробування. Рідні кажуть, що Катерина з дитинства бачила себе військовою, після школи вона навіть вступила до Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

Мама Катерини Ющенко розповіла, що донька з 9 років мріяла стати військовослужбовицею: «Навіть фотографія залишилась, де вона у формі старшого лейтенанта. Але спочатку не судилося. Так, вона вступила до військової академії у Львові, але стався прикрий випадок з її чоловіком. Сергій був поранений і дуже був важкий, дуже. Катя все залишила, щоб його виходити. По всіх госпіталях з ним їздила».

Дівчина родом із Луганської області. Каті було 18 років, коли вони з мамою пекли пироги, і вона носила їх на позиції наших військових на Луганщині.

Там вона познайомилася з українським розвідником Сергієм Ющенком. Вона покохала його всім серцем. Катя розповідала, що із Сергієм її познайомив їхній спільний друг, теж військовий. Їй тоді було 18 років, а в Сергія від попереднього шлюбу була дочка майже такого ж віку. І ще молодший син.

Але батьки дівчини не були проти їхніх стосунків. Вони поїхали до Львова, де була частина Сергія, а потім його відправили в АТО. Там, 2016 року, Сергій отримав тяжке поранення.

Їхня розвідгрупа вирушила на завдання і підірвалася на міні. Товариш загинув, а Сергій вижив. Лікарі у Харкові спочатку не хотіли Катю навіть пускати до нього. Але потім їй таки вдалося потрапити до реанімації.

Сергій мав поранення обличчя, грудної клітки, хребта, забиття внутрішніх органів, зламану щелепу. Лікарі одразу попередили, що він, найімовірніше, не зможе ходити. Катя не вірила лікарям і весь час сподівалася, що рано чи пізно, але її коханий підніметься. Потім Сергія перевели до шпиталю у Львів.

«Ми вперше побачили Катюшу біля ліжка Сергія. Він спав після наркозу. А Катя ніби всім своїм виглядом говорила: «Приб'ю кожного, хто наблизиться!» Так левиці охороняють поранених левів. Потім ми полюбили цю трохи колючу дівчину і швидко розтопили її серце. Вона теж нас прийняла, пригорнулася, відчула щирість і повірила», – розповіла волонтерка.

А потім пара вирішила одружитися просто у шпиталі. Не всі вірили у цей шлюб, сумнівалися, адже дівчина зовсім молода, а поранений Сергій не може ходити. Але всі вони помилились.

Весілля влаштували просто у госпітальному сквері, на вулиці було тепло. Там встановили весільні арки, прикрашені квітами та білим тюлем. Щаслива Катя в білій весільній сукні та Сергій у військовій формі. Катя тоді плакала від щастя та зайвої уваги до них.

Після тривалого лікування та реабілітації подружжя переїхало до Глухова на Сумщині, отримало квартиру. Сергій навчався бути самостійним. Навчився готувати, навіть ремонтувати машину.

«Було непросто, їй боліли його болі, шукали ліки, ховала свій смуток за сміхом. Але потім, коли Сергій зміцнів і став самостійним, міг обходитися без її допомоги, пішла до армії замість нього. Це була її мрія», – пригадала Леся.

Дівчина вступила до лав ЗСУ у 2018 році. Катя служила старшим солдатом у військовій частині у Глухові. А також заочно навчалася у Глухівському агротехнічному професійному коледжі. Але війну зустріла в Енергодарі Запорізької області, потім була Охтирка на Сумщині.

Крім того, що жінка воювала, вона шукала все необхідне для свого підрозділу – надувні матраци, карабіни, ліки. Волонтерка згадує, що одного разу до посилки їм поклала іграшку ведмедя, і всім він дуже сподобався. З того часу в усі посилки клали ведмедів, а підрозділ стали називати «Катя та ведмеді».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.