Захищала Україну з 2019 року. Згадаймо 52-річну Вікторію Дарій з Луганщини

Захищала Україну з 2019 року. Згадаймо 52-річну Вікторію Дарій з Луганщини
Вікторія боронила Батьківщину у складі 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура»
фото: Виктория Дарий / facebook

Захисниця мріяла стати військовою психологинею – незадовго до загибелі вступила до університету, але закінчити навчання їй не судилося

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вікторію Дарій.

Сержантка Вікторія Дарій, позивний Відьма, загинула 30 липня 2023 року під час виконання службових обов’язків у районі міста Оріхів Запорізької області. Військова померла під завалами будівлі внаслідок ворожого авіаційного удару по місцю дислокації штабу підрозділу. За дев'ять днів до цього захисниці виповнилося 52 роки.

Вікторія народилася у місті Гірське Луганської області. Здобула фах кухаря у професійно-технічному училищі. Працювала за спеціальністю у школах і ресторанах. Любила рукоділля, дуже багато виставкових виробів зробила для Гірської багатопрофільної гімназії №12. Її роботи возили по області, де на конкурсах вони займали призові місця.

Незадовго до загибелі жінка вступила до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність військового психолога, але закінчити навчання їй не судилося.

З 2019 року жінка служила у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» Збройних Сил України. Під час повномасштабного вторгнення перевелася до 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура». Обійняла посаду командира взводу технічного забезпечення механізованого батальйону.

«Мамуля... Не думала, що це так рано станеться. Не уявляю життя без тебе. Ти була для мене всесвітом. Таких людей, на жаль, дуже мало, а така, як ти, була одна. Мені і моїй родині дуже пощастило, що в нас була така, як ти – життєрадісна, усміхнена, красива, вічно молода – як зовні, так і душею, пробивна, характерна, не боялася сказати правду в очі, мудра і хитра, проривна Вікторія-Перемога.

Усе життя ти жила сім'єю, всіх оберігала, допомагала. Завжди об’єднувала сім'ю, ніколи не давала сидіти на місці, заряджала позитивом і безмежним коханням. Ти була не тільки моєЮ Мамою, але й для багатьох з моєї родини ти була другою Мамою! Ще ти жила службою. Ти цим дихала, це було твоїм покликанням. Ти могла годинами говорити про службу та про те, які у тебе хлопчики-молодці…

Мамуля, я пишаюся тобою і завжди пишалася. Ти була для мене прикладом, ти – Воїн не тільки в житті, а й у душі. Ти залишишся назавжди в наших серцях. «Відьми не старіють» – твоє гасло по життю, ти була і будеш для нас, як Фенікс. І я вірю, що ти, як і Фенікс, перетворившись на попіл, спалахнеш і переродишся! Як Фенікс, ти розправила крила і полетіла! Слава Україні! Героям слава! Вікторії слава! Мамулі слава! Відьми не старіють!» – написала донька загиблої Юлія Дарій.

Захисницю поховали на Таїровському кладовищі в Одесі. Вона мріяла жити в цьому місті, тому вирішили поховати там.

Вікторія загинула у 52 роки
Вікторія загинула у 52 роки
фото: Виктория Дарий / facebook

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Читайте також: Повернулася з Італії, щоб захищати Україну. Згадаймо бойового медика Марʼяну Тряско

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів

Читайте також

Євген підірвався на міні під час евакуації поранених з передової
«Хрещений батько» бойових медиків у ЗСУ. Згадаймо Євгена Храпка
Богдан загинув у 44 роки
Завжди йшов у бій першим. Згадаймо Героя України Богдана Калагурського
Денис був кулеметником штурмової роти спеціального призначення «Азов»
Повернувся з-за кордону, щоб боронити Батьківщину. Згадаймо Героя України Дениса Лабунського
Олександра призвали на службу влітку 2023 року
Без батька лишися двоє однорічних малюків. Згадаймо матроса Олександра Яковцова
Василеві було 28 років
Кожну вільну від боїв хвилину вчився та читав. Згадаймо Василя Дорошенка
Початок повномасштабної війни Олександр зустрів у Маріуполі, де на той момент жив вже два роки
Загинув під час оборони Маріуполя. Згадаймо «азовця» Олександра Дерев’янка
Андрій служив начальником розвідки
Залишив бізнес та пішов добровольцем на фронт. Згадаймо розвідника та пасічника Андрія Павлюка
У травні 2022 року Сергій добровільно пішов захищати Україну
Одружився напередодні загибелі. Згадаймо Сергія Молчанова, який став воїном у 19 років
Михайло відправився на фронт як доброволець
Працював у Чорнобильській зоні, а на фронті – медиком. Згадаймо Михайла Кулиняка
Дата публікації новини: