Загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Згадаймо Михайла Щаву
Диплом та звання лейтенанта Михайло Щава отримав влітку 2024 року, після чого почав службу одразу в районі бойових дій
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Михайла Щаву.
Старший лейтенант Михайло Щава на псевдо Anubis поліг 7 вересня 2025 року в селі Кам’янка Харківської області внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».
Михайло Щава народився 13 червня 2003 року в місті Березань на Київщині. Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Цікавився автомобілями – їхнім дизайном, звучанням моторів і відчуттям дороги. Любив музику, яка надихає, задає темп і робить кожну поїздку особливою.
Диплом та звання лейтенанта Михайло Щава отримав влітку 2024 року. Після завершення навчання Михайло очолив танковий взвод 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади і почав службу одразу в районі бойових дій. Через пів року став старшим лейтенантом.
«Молодий, гарячий, амбіційний, – згадують про Михайла побратими. – Іноді просто нестримний…»
Командир взводу лейтенант Щава знайшов спільну мову з підлеглими. Командував підрозділом, воював. Під час служби був поранений, після лікування повернувся до виконання бойових завдань.
Загинув старший лейтенант на Харківщині 7 вересня 2025 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
«Я втратила єдиного сина, якому було 22 роки. Війна розбила моє серце та надію на світле майбутнє», – сказала мама Людмила Мельникова.
Михайла Щаву відзначили медаллю «Хоробре серце» від командира Оперативно-тактичного угруповання «Харків».
Поховали захисника на Алеї Героїв у рідному місті. У воїна залишилися мама, бабуся, дядько, двоюрідні брати та сестра.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.