Після останнього дзвоника пройшла курси та пішла служити. Згадаймо вчительку Надію Смук

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Надію Смук.

23 жовтня цього року під Авдіївкою внаслідок артилерійського обстрілу, коли намагалася допомогти побратимам, загинула 40-річна Надія Смук з Буковини. Вона служила в Запорізькій, Луганській та Донецькій областях.

Надія народилася у 1983 році. Закінчила Чернівецький педагогічний коледж імені Юрія Федьковича, була вчителькою. Певний час вона жила і працювала у Варшаві. Була активною учасницею Клубу українських жінок, який було створено у травні 2014 році з ініціативи фонду «Наш вибір» (з 2022 року – фонд «Український дім»). Брала участь у майстер-класах, їздила у робочі візити з клубом.

«Надя чомусь відразу запам’яталась. Попри напружений графік роботи, вона все ж знаходила час на розвиток – і саме такі зустрічі у Клубі її найбільше цікавили», – зауважила Тетяна Левінська, членкиня ради фонду «Український дім» та засновниця Клубу українських жінок у Варшаві.

У часи пандемії коронавірусу Надія повернулася додому на Буковину, де працювала репетитором польської мови, а також вчителем у сусідньому селі Кулівці.

Після початку повномасштабної російської агресії займалася волонтерством. У липні 2022 року вирішила добровільно вступити до лав Збройних Сил України, де виконувала завдання старшого бойового медика. Вона надавала першу медичну допомогу пораненим воїнам, інструктувала військовослужбовців у наданні самодопомоги, а також займалася транспортуванням хворих до лікарень.

Про те, що Надія Смук вступила до лав ЗСУ рідні дізналися, коли жінка була вже на фронті. До цього у неї не було військового досвіду. «Вона – перша жінка з села, яка пішла на фронт. Після останнього дзвоника пройшла курси парамедикині та пішла служити», – сказала вчителька Надії Лілія Королик.

Найкраща подруга загиблої Оксана розповіла, що Надія майже не розповідала про війну. «Ми дружили з дитинства до сьогоднішнього дня. Надія була настільки сильна духом людина, настільки розумна, добра, смілива. Мені дуже шкода, що ми втратили таку людину. Коли я питала, де ти, вона казала, щоб я не переймалась, що вона в безпеці», – поділилася Оксана.

Надія Смук стала першою військовою з Кадубовецької громади, яка загинула на війні, зазначила директорка місцевої школи Галина Глинська. «Вона завжди була за справедливість. Вона дуже любила Україну. У неї були такі принципи національності, гідності. Надія брала участь в Революції Гідності», – розповіла Глинська.

За більш ніж рік на фронті Надія служила в гарячих точках в Запорізькій, Луганській та Донецькій областях. Загинула в районі села Степове біля Авдіївки. За словами брата Надії Дмитра Смука, вона з побратимами майже півтори доби перебувала на позиціях, які масово обстрілювали з артилерії російські військові. Коли намагалася допомогти побратимам, прилетів снаряд. Через травми Надію не могли впізнати. Для цього проводили додаткові експертизи.«Я надзвичайно пишаюся своєю сестрою, тому що вона є взірцем для нас. Вона є героєм. В наших реаліях не кожен чоловік може виконати такі завдання, на які вона свідомо йшла», – сказав брат.

«Вона любила допомагати, любила готувати, готувала млинці та салати для солдатів. Коли я питала, вона завжди казала, що вона у безпеці, що важко, але воно того варте. Хлопці намагаються зробити так, щоб їй було там комфортно як дівчині. Вона дуже любила тварин. У неї навіть був голуб на ім’я Паоло, якого вона приручила, а потім доглядала за собакою на фронті. Казала, що їх добре навчають у війську, що навіть допомагає своїм друзям, у яких справи йдуть гірше, і що вона там дуже потрібна», – поділилась подруга Мартина Биковська.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.