Пережив кілька важких операцій, але серце не витримало. Згадаймо Олександра Купреєва

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Купреєва.

У Бердичеві помер захисник України Олександр Купреєв, який лікувався після важкого поранення. Про це повідомила Бердичівська міська рада. 

Народився Олександр Купреєв у Бердичеві 10 липня 2000 року. Родина жила у будинку біля пляжу і все, здавалось в них було добре. Тато, мама, двоє синочків, які зростали, радуючи батьків. Але так тривало недовго, повідомляє «Ріо Бердичів». 

Спочатку помер Сашин брат, мама не витримала такого горя, забула про справжні радощі життя і невдовзі теж померла.  Після смерті дружини Сашин батько пропав так надовго, що навіть на похорон власного сина Олександра не з’явився (хоча подейкують, що він живе у Києві та працює там водієм маршрутки).

Вихованням онука займалася його бабуся. Виховання не завжди вдавалось, бо інтереси підлітка дуже відрізнялись від уявлень бабусі про те, що таке добре, а що таке погано.

Навчався Олександр Купреєв у третій школі Бердичева, яка після випуску їхнього дев’ятого класу, у 2015 році закрилась. Однокласники, які прийшли на похорон, згадували, що це були веселі часи, а Сашко мав тоді вподобання, як і в інших підлітків. Любив кататись на мопедах чи автомобілях, хоча ремонтувати чи налагоджувати їх йому не сильно вдавалось. А найбільше полюбляв комп’ютерні ігри і особливо «Контр страйк», який тоді саме входив у моду. Віртуальні світи йому завжди здавались більш привабливими, ніж непроста буденна реальність.

Сусіди згадували, що у їхньому великому дворі він практично не мав друзів, всі його компанії були десь у місті, якісь загадкові і незрозумілі.

Після школи Олександр Купреєв навчався у будівельному ліцеї, але особливого захвату майбутня професія йому не приносила. Навіть після навчання він лише кілька разів приставав до якихось халтур, але не затримувався у будівельних бригадах. І це навіть при тому, що на будівельників у Бердичеві завжди був великий попит, який особливо зріс після початку повномасштабного вторгнення.

Іноді він підробляв десь в охороні, та більше все ж проводив час у своїх компаніях. Та нарешті Олександр Купреєв вирішив взяти долю у свої руки. Восени 2023 року він добровільно прийшов до військкомату та сказав, що хоче захищати країну.

Після навчального центру Олександр Купреєв був зарахований до однієї з новостворюваних бригад, і тут знову продовжилось військове навчання, у тому числі і на польських полігонах. Загалом майже пів року тривало навчання до того, як підрозділ отримав перші бойові завдання. Олександр став справжнім воїном, здавалося, забув свої колишні звички, був готовий воювати, але…

На жаль, через якийсь час він отримав важке поранення ніг і потрапив до військового госпіталю в Умані. Пережив кілька важких операцій, але усіх уламків так і не вдалось позбутись. Бабуся клопотала, де тільки могла, і таки добилась його переведення до Бердичівського госпіталю на реабілітацію.

Олександр познайомився з дівчиною і ділився з бабусею планами того, як вони одружаться, як збудують власний будинок, але цим планам так і не вдалось збутись. Зламана війною психіка, стреси, хвилювання, жага віртуальних світів, на жаль серце юнака всього цього не витримало…

Олександр Купреєв помер. 

Поховали Олександра Купреєва на військовому секторі Центрального кладовища Бердичева у День Незалежності України, 24 серпня 2024 року. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.