Майже рік вважали зниклим безвісти. Згадаймо Олександра Вітковського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько–українська війна. Нині згадаємо Олександра Вітковського (позивний Іскандер). 

Олександр народився у 1997 році. Після закінчення школи вступив до Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 2018 році Олександр закінчив бакалаврську програму з біології і одразу вступив на магістерську програму з екології.

Виконував магістерську роботу на тему: «Моніторинг вегетаційного покриву Півдня України за даними дистанційного зондування Землі», однак свідомо відмовився від захисту, попри схвальну позицію керівника роботи Віктора Івановича Карамушки, повідомляє пресслужба університету. 

«З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр долучився до тероборони, захищав Київ, брав участь у боях за звільнення Бучі та Ірпеня. Служив навідником механізованого відділення. Згодом разом із побратимами опинився біля українсько-білоруського кордону. Коли зрозуміли, що нападу тут чекати не варто, «скандера відправили до Бахмута», – розповіли в університеті. 

Олександр Вітковський самовіддано служив навідником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини. Вірний військовій присязі, загинув 30 червня 2023 року під час бойових дій на Донеччині, пов’язаних із захистом Батьківщини, йдеться в офіційній інформації.

Яким запам'ятали Вадима Шумаду рідні, колеги і друзі

Друзі та викладачі відзначають його людські якості та принциповість. Хлопець умів дружити, був відкритою людиною, любив природу. Був бадді для першокурсників. Ще під час навчання захопився відеозйомкою та працював оператором на київському каналі. Ще одним хобі хлопця була школа історичного танцю. Він був неординарною людиною.

«Саша писав у мене магістерську роботу. Це було у 2020 році. Потім був ковід, потім почалася масштабна війна. Саша з перших днів пішов у тероборону, а далі – у регулярні війська. Військову присягу Саша склав 28 червня 2022 року. Я спілкувався з ним, коли він вже був у військах. А далі все закрутилося й контакт завис. І от сьогодні повідомили про те, що Саша загинув. Загинув під Бахмутом ще у червні 2023 року – у той місяць, коли він народився. Саме привітаннями з днем народження обривається його часопис у Фейсбуці. Але тільки зараз стали відомі результати генетичної експертизи.

Щирі співчуття матері Олександра – коли я говорив з пані Світланою, я не міг стримати сліз. Співчуття рідним і близьким. Співчуття нам – Могилянська родина втратила ще одного свого чудового випускника. Світла пам’ять по Олександру...», – говорить завідувач кафедри екології Віктор Іванович Крамушка.

«З усієї нашої компашки саме ми вдвох, напевно, пережили найбільше внутрішніх та зовнішніх трансформацій. І так чи інакше ми проживали їх разом. Особливо з тими дебільними блондинчастими зачісками)) Я тільки зараз усвідомила, що ми одночасно пофарбувалися у блонд! А наша традиція святкувати дні народження в один день? День Саш? Ти був не багатослівним, але навіть сама твоя аура і присутність у складних ситуаціях були надійною підтримкою.

Ти, може, і сам того не знав, але у тобі було багато талантів. І бути добрим, надійним і офігенним другом був один із них. Це була честь знати тебе, і зростати поруч з тобою», – згадує Олександра його однокурсниця Sashett Kutsan

Прощання із загиблим відбулося у місті Калуш, у палаці культури «Мінерал» 21.04 2024 року.

Поховали Героя Олександра Вітковського на Алеї Слави у Калуші.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.