Захищав Україну пліч-о-пліч з батьком. Згадаймо Олеся Гусака
28-річний чоловік з перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист України
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олеся Гусака.
28-річний молодший сержант Олесь Гусак, позивний Флойд, трагічно загинув 19 червня 2023 року. Боєць проявив себе відважним воїном у боях проти російських окупантів. Його смерть стала надзвичайно великою втратою не лише для рідних, а й для побратимів.
Олесь народився в селі Баня Лисовицька Львівської області. Жив у Львові. Там навчався у школі №62 та музичній школі. Займався дзюдо. Закінчив Технологічний коледж університету «Львівська політехніка» та Львівський державний університет внутрішніх справ. Працював юристом. Згодом вирішив змінити сферу діяльності та став фітнес-тренером. Грав на гітарі, співав, писав музику. Багато читав. Любив проводити час з улюбленим псом Тайлером-Флойдом.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік разом із батьком вступив до лав 3-го батальйону «Свобода» бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». Спочатку боронив Київ, потім вирушив на Луганщину – воювати за Рубіжне та Сєвєродонецьк. За словами побратимів, Флойд був надзвичайно вправним гранатометником. Знищив не одну одиницю ворожої бронетехніки.
«При виході з Сєвєродонецька, де було майже замкнене кільце, Олесь під обстрілами сам зробив 12 рейсів евакуації. Тоді врятував життя 59 людей. Ще багатьом побратимам врятував життя. Розбивав ворожу техніку. Ним захоплювались командири й вище керівництво. Олесь був втіленням справедливості й мудрості. Ніби вже все бачив і знав. Людина, яка мала надзвичайний талант до всього, за що бралась. Воїн, який міг перетнути найстрашнішу межу і там перемогти (це зі слів полковника, який бачив силенну волю і вчинки Флойда). Гранатометник, який працював так, що закони фізики не завжди то пояснювали. Ніхто не вірив, що це взагалі може бути реально. Флойд, про якого ще при житті складались легенди. Як він вмів любити, я не бачила ні в книжках, ні в фільмах. Чоловік, для якого найбільшою мрією була сім’я. Він шалено нас любив. Кожен, хто бачив і знав Олеся, може впевнено сказати, що він бачив найбільше диво цього світу», – розповіла дружина полеглого воїна.
Поховали нацгвардійця на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. В Олеся залишилися батьки Уляна та Андрій, сестри Устина і Зореслава, брат Яромир, дружина Христина та пес Тайлер-Флойд.
«Олесь з перших днів московського вторгнення вступив до лав батальйону «Свобода». Спочатку була оборона Києва, потім бої в Рубіжному та Сіверськодонецьку. Флойд був надзвичайно вправним гранатометником. У пекельних боях виявляв феноменальну мужність, знищив не одну одиницю ворожої бронетехніки. Не жалів себе, віддавав всі свої сили, завжди ішов на найважчі ділянки», – розповів про полеглого воїна заступник командира батальйону «Свобода» Андрій Іллєнко.
Бойовий побратим Костянтин Масянзов пригадав Олеся як юнака зі світлим поглядом, постійною усмішкою, готовністю захищати Україну будь-якої миті: «Блокпост на Оболоні, коли чекали танки, і ні страху в цих світлих очах, а тільки рішучість... Ірпінь, Буча, Гостомель – посмішка подорослішала, очі стали жорсткіші. Рубіжне – з посмішкою десятки пострілів з гранатомета, вогонь в очах, коли орки від цих пострілів розлітались пошматовані навкруги. Сіверськодонецьк – пекло, і далі все ті ж світлі очі, посмішка і змужнілий юнак, чоловік, Воїн. Ти встиг отримати свій орден «За мужність». Ти був справжнім. Тебе будуть пам'ятати тисячі. І мої діти будуть знати твою історію».
«Це була 2 ночі, повна темрява та повна розгубленість, ми на позиції Флойд, а по нас працює міномет та РПГ. Мені сказали, що декількома днями раніше ти поклав кількох орків з цієї позиції. В моїй уяві ти був сталевим супервоїном», – написав про своє знайомство з Олесем Гусаком у Сєвєродонецьку український захисник Дмитро Глазунов.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.