Без матері залишилося 12 дітей. Згадаймо бойову медикиню Ольгу Семидьянову

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ольгу Семидьянову.

Мати 12 дітей Ольга Семидьянова загинула 3 березня 2022 року на рубежі Донецької та Запорізької областей. 48-річна жінка була бойовим медиком 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».

Ольга народилася у Запоріжжі. Вийшла заміж, коли їй було 19. Після народження трьох доньок та двох синів вони з чоловіком вирішили переїхати до міста Марганець Дніпропетровської області. Там жінка народила свою шосту дитину – доньку. Тоді ж вони з чоловіком взяли на виховання шість хлопчиків з дитячого будинку. Так Ольга стала матір’ю 12 дітей та присвятила себе родині.

Однак російська-українська війна внесла корективи у плани на життя. Чоловік Ольги у 2015 році пішов служити в ДУК «Правий Сектор». Згодом приєдналася і сама жінка, а потім і її донька.

У 2016 році Ольга разом з донькою уклали контракт із батальйоном «Айдар», який тоді легалізувався у складі ЗСУ. Ольга весь час була на передовій та рятувала поранених як парамедик, хоча була на посаді швачки. Отримала позивний «Самара». За два роки пройшла кваліфіковані курси і вже тоді змогла стати бойовим медиком. Вона дуже хотіла допомагати та рятувати.

«Ви знаєте, мама практично не покидала гарячі точки, бо понад усе хотіла допомагати людям, щоправда, чимало друзів її війна і забрала. У 2019 році на день народження мами окупанти обстріляли їхні позиції. На щастя, всіх врятувало те, що разом із побратимами встигли сховатись в інший бліндаж. Але через пожежу у неї згоріли всі документи та речі. Пам'ятаю як мама набрала мене й попросила, аби я не злилась, що серед цих речей був і мій ноутбук. Але я заспокоїла її, адже людські життя значно дорожчі ніж якісь речі. Кожного разу, коли мама їхала та прощалась, вона повторювала: «Якщо не ми будемо там, то вони прийдуть у наші будинки». Що і сталось», – зауважила Анна Семидьянова.

3 березня 2022 року під час бою українські військові відступали. Командир дав наказ відправити жінок з передової. Однак Ольга відмовилася. За кілька годин до того відправила через знайомих рюкзак з речами і написала дітям, що дуже їх сильно любить і їде в гарячу точку. Більше на зв'язок не виходила.

«Мама була одягнена в бронежилет, каску. Вона до останнього рятувала бійців, хоча їх і вбили прокляті окупанти. Вони били з танків, стріляла піхота. Маму вбили зі стрілецької зброї. Вона загинула не відразу, а від втрати крові, отримавши важке поранення в живіт», – розповіла дочка Юлія.

«Народжена любити, дарувати посмішку і захищати своїх рідних, близьких і в тих, кого вірить... Велика ноша була на моїй матері, вона прожила я впевнена незвичайне життя. Але справжні пригоди у неї почалися з первістка. Яка вона була і про що з батьком думала я не знаю, я просто з кожним роком її захоплювалася: як і зараз взагалі. З кожним роком ставала все красивішою та сильнішою у всіх сенсах. Вона стала настільки сильною, що після народження шести дітей примудрилася виховати ще дітей чужих як своїх. І після всього, коли країна потребувала людей, вона не змогла стояти осторонь і стала на захист України, людина універсал, і мені начхати, що кожен подумає, що це її вибір, її ніхто не змушував», – зазначила донька Олександра.

У Ольги залишилися чоловік та діти. Деякі з них також служать на передовій.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.