Пішов на фронт добровольцем, хоч і не підпадав під мобілізацію. Згадаймо 62-річного Віктора Шарого
Виходець з Чернігівщини мав за плечима понад 20 років вислуги у військах спеціального призначення
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віктора Шарого.
62–річний боєць Української добровольчої армії, секретар Кіровоградської обласної організації Спілки офіцерів України Віктор Шарий загинув 18 грудня 2022 року в бою під Бахмутом на Донеччині. Чоловіка знали й цінували у Кропивницькому і далеко за його межами.
Віктор Шарий починав службу ще при Радянському Союзі на Забайкаллі. Коли Україна здобула незалежність, він звідти звільнився та повернувся до України, де працював в 50-му навчальному центрі.
Виходець з Чернігівщини мав за плечима понад 20 років вислуги у військах спеціального призначення. Активно займався матеріальним забезпеченням учасників АТО і сам брав участь у бойових діях на Донеччині. Став одним із засновників Українського козацтва у регіоні. Був очільником Буго–Гардівської паланки українського козацтва і дуже тим пишався, а справжній козак не міг залишитися осторонь від цієї війни. Свій позивний – Паланковий – отримав саме через це.
«Паланковий був по-своєму впертий, це було видно навіть з його позивного – солдати не могли його запам'ятати і постійно робили помилки. Його називали Палков, Паланков, Планков і ще купою інших варіантів, командир просив його змінити позивний, але він вперто цього не робив», – пригадав побратим загиблого, боєць Української добровольчої армії Дмитро Сінченко.
Віктор Шарий навесні 2014 року підтримав ініціативу обласної ради та став співзасновником Народного ополчення Кіровоградщини. Брав участь у плануванні та реалізації відповідних заходів, разом з козаками неодноразово чергував на блокпостах, допомагав правоохоронцям забезпечувати порядок. У 2022 році, з початком широкомасштабного вторгнення Росії, став на захист України.
«Паланковий міг би бавити онука в Данії, якого за рік часу ще не бачив, або міг бути десь в іншій безпечній місцині. Та він на початку березня зібрав рюкзачок і рвонув до столиці добровольцем. Бо і раніше три роки поспіль свою відпустку проводив в добробаті в окопах степів Донеччини. Як професійний військовий, багато чого знає, вміє і може. Через його науку вже пройшли, напевно, пару сотень бійців. Хтось вдосконалив навички, хтось здобув новий досвід», – йдеться у дописі Української добровольчої армії у Facebook.
Віктор Шарий був першим загиблим у своєму підрозділі. Він мав повне право не йти на війну, за віком він не підпадав під мобілізацію, проте фізично він був здоровішим і витривалішим за багатьох молодих. Він не хотів відсиджуватися в тилу, на фронт пішов добровільно.
«У той день здавалось, що у нас дуже проста задача – протриматись на позиції лише два дні. Але з самого ранку новини були невтішні – ворог захопив сусідні позиції. Взвод Паланкового міг потрапити в оточення, його почали прицільно обстрілювати з мінометів і гранатометів. Обстріл тривав майже увесь день. Мене у складі невеликої групи відправили на підсилення підрозділу, який знаходився на критично важливій ділянці фронту.
Про загибель Паланкового я дізнався з повідомлення по рації, коли знаходився максимально близько до них. Спершу прозвучало повідомлення Паланковий – 300. Я тоді ще подумав: ну нарешті він хоч трохи відпочине в госпіталі. Але наступне повідомлення було Паланковий – 200. Не віриться досі», – розповів Дмитро Сінченко.
«Віктора Григоровича я знаю давно, ще з того часу, коли мій син проходив строкову службу в навчальному центрі, а він був у нього старшиною. Через деякий час він звільнився, вступив до козацтва, опікувався Українською православною церквою. Він завжди був активним, брав участь на всіх патріотичних заходах, в тому числі і в Холодному Яру. Пам’ятаю його як відповідального, небагатослівного чоловіка», – розповів про полеглого учасник АТО Микола Бердник.
«Наша організація втратила серце. Людину, яка всіх мотивувала, була дороговказом. Віктор Григорович користувався беззаперечним авторитетом, багато часу приділяв вихованню молоді. Справжній патріот України, який не вагаючись став у перші ряди її захисників. Пішов добровольцем, його у такий час в тилу нічого б не утримало», – сказав побратим захисника, заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України Сергій Кваша.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.