Пішов на фронт добровольцем, хоч і не підпадав під мобілізацію. Згадаймо 62-річного Віктора Шарого
![Пішов на фронт добровольцем, хоч і не підпадав під мобілізацію. Згадаймо 62-річного Віктора Шарого](/img/article/9746/24_main-v1702632104.jpg)
Виходець з Чернігівщини мав за плечима понад 20 років вислуги у військах спеціального призначення
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віктора Шарого.
62–річний боєць Української добровольчої армії, секретар Кіровоградської обласної організації Спілки офіцерів України Віктор Шарий загинув 18 грудня 2022 року в бою під Бахмутом на Донеччині. Чоловіка знали й цінували у Кропивницькому і далеко за його межами.
Віктор Шарий починав службу ще при Радянському Союзі на Забайкаллі. Коли Україна здобула незалежність, він звідти звільнився та повернувся до України, де працював в 50-му навчальному центрі.
Виходець з Чернігівщини мав за плечима понад 20 років вислуги у військах спеціального призначення. Активно займався матеріальним забезпеченням учасників АТО і сам брав участь у бойових діях на Донеччині. Став одним із засновників Українського козацтва у регіоні. Був очільником Буго–Гардівської паланки українського козацтва і дуже тим пишався, а справжній козак не міг залишитися осторонь від цієї війни. Свій позивний – Паланковий – отримав саме через це.
![Після служби в зоні АТО Віктор Шарий брав кожного літа відпустку, щоб поїхати в зону бойових дій підмінити хлопців-добровольців](/img/forall/u/247/20/%D1%88%D0%B0%D1%803.jpeg)
«Паланковий був по-своєму впертий, це було видно навіть з його позивного – солдати не могли його запам'ятати і постійно робили помилки. Його називали Палков, Паланков, Планков і ще купою інших варіантів, командир просив його змінити позивний, але він вперто цього не робив», – пригадав побратим загиблого, боєць Української добровольчої армії Дмитро Сінченко.
Віктор Шарий навесні 2014 року підтримав ініціативу обласної ради та став співзасновником Народного ополчення Кіровоградщини. Брав участь у плануванні та реалізації відповідних заходів, разом з козаками неодноразово чергував на блокпостах, допомагав правоохоронцям забезпечувати порядок. У 2022 році, з початком широкомасштабного вторгнення Росії, став на захист України.
«Паланковий міг би бавити онука в Данії, якого за рік часу ще не бачив, або міг бути десь в іншій безпечній місцині. Та він на початку березня зібрав рюкзачок і рвонув до столиці добровольцем. Бо і раніше три роки поспіль свою відпустку проводив в добробаті в окопах степів Донеччини. Як професійний військовий, багато чого знає, вміє і може. Через його науку вже пройшли, напевно, пару сотень бійців. Хтось вдосконалив навички, хтось здобув новий досвід», – йдеться у дописі Української добровольчої армії у Facebook.
Віктор Шарий був першим загиблим у своєму підрозділі. Він мав повне право не йти на війну, за віком він не підпадав під мобілізацію, проте фізично він був здоровішим і витривалішим за багатьох молодих. Він не хотів відсиджуватися в тилу, на фронт пішов добровільно.
«У той день здавалось, що у нас дуже проста задача – протриматись на позиції лише два дні. Але з самого ранку новини були невтішні – ворог захопив сусідні позиції. Взвод Паланкового міг потрапити в оточення, його почали прицільно обстрілювати з мінометів і гранатометів. Обстріл тривав майже увесь день. Мене у складі невеликої групи відправили на підсилення підрозділу, який знаходився на критично важливій ділянці фронту.
Про загибель Паланкового я дізнався з повідомлення по рації, коли знаходився максимально близько до них. Спершу прозвучало повідомлення Паланковий – 300. Я тоді ще подумав: ну нарешті він хоч трохи відпочине в госпіталі. Але наступне повідомлення було Паланковий – 200. Не віриться досі», – розповів Дмитро Сінченко.
![Як військовий, Віктор Шарий вболівав за потужну армію, нагадував про звитяжне козацьке минуле, відновлюючи його](/img/forall/u/247/20/%D0%B3%D0%BE%D0%BB-8.jpeg)
«Віктора Григоровича я знаю давно, ще з того часу, коли мій син проходив строкову службу в навчальному центрі, а він був у нього старшиною. Через деякий час він звільнився, вступив до козацтва, опікувався Українською православною церквою. Він завжди був активним, брав участь на всіх патріотичних заходах, в тому числі і в Холодному Яру. Пам’ятаю його як відповідального, небагатослівного чоловіка», – розповів про полеглого учасник АТО Микола Бердник.
![Віктор Шарий сприяв відродженню українських духовних, культурних та військово-патріотичних традицій](/img/forall/u/247/20/%D1%88%D0%B0%D1%802.jpeg)
«Наша організація втратила серце. Людину, яка всіх мотивувала, була дороговказом. Віктор Григорович користувався беззаперечним авторитетом, багато часу приділяв вихованню молоді. Справжній патріот України, який не вагаючись став у перші ряди її захисників. Пішов добровольцем, його у такий час в тилу нічого б не утримало», – сказав побратим захисника, заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України Сергій Кваша.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0