Був відмінним організатором молодіжного руху. Згадаймо Володимира Васьковського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Васьковського.

Хмельничанин Володимир Васьковський приєднався до осередку «Пласту» на початку 2000-х років. Був виховником гуртка, займався з дітьми у місцевому курені ім. Симона Петлюри. Після школи він закінчив історичний факультет і став одним із засновників молодіжної громадської спортивно-патріотичної організації «Тризуб» ім. Степана Бандери.

У «Пласті» згадують, що Володимир упродовж 10 останніх років розвивав гру «Джура» на Хмельниччині. Якийсь час був головою обласного проводу Молодіжного конгресу українських націоналістів. 

Перше знайомство з армією у хмельничанина Володимира Васьковського відбулось у шістнадцять років. Тоді активний пластун став вихованцем військового оркестру механізованої бригади, яка дислокувалась в обласному центрі. Хлопець навчався в музичній школі грі на тромбоні і після восьмого класу вирішив спробувати себе в новій ролі. Півтора року Володимир займався в оркестрі та мріяв стати військовим.

Захопленням Володимира була риболовля, тож з часом він очолив обласну федерацію риболовного спорту й організовував чимало змагань. Окрім того, чоловік часто допомагав місцевому притулку для тварин.

Ще задовго до повномасштабної російської агресії Володимир разом із побратимами стояв біля витоків Хмельницької територіальної оборони. Після участі в АТО був резервістом у 106-й бригаді. З початку великої війни став на захист України. 39-річний воїн загинув 20 січня 2023 року поблизу Бахмута Донецької області під час артилерійського обстрілу. 

«Із сумом повідомляємо про те, що під час бою на Бахмутському напрямку в ході ворожого артилерійського обстрілу загинув молодший сержант Володимир Васьковський. Йому було 39 років… У нашій бригаді він служив спочатку як резервіст, а з моменту її формування за новим штатом – уже як військовослужбовець. Побувавши у бригаді на кількох посадах і маючи бажання зробити більше для вигнання окупантів з рідної землі, Володимир зрештою прийняв рішення перевестися до полку «Азов». У складі цього підрозділу він брав участь у боях з ворогом і віддав своє життя, захищаючи Україну», – повідомила 106-та бригада тероборони ЗСУ. 

У своєму останньому дописі в соцмережах у день загибелі Володимир повідомив: «Хочете прикол? Я зі своїм двоюрідним братом по різні боки фронту…». У коментарях його друзі згодом написали: «Нема братів по той бік фронту. Нема там людей. Вони – твої вбивці».

Ті, хто знали Володимира, запам’ятали його як патріота і безкомпромісну людину, яка вірила у високі ідеали й завжди їх відстоювала.

«У бій ідуть люди мотивовані. Ті люди, яким болить, які хочуть захистити Україну. Володя був саме таким. Від самих витоків у цій бригаді. Він був в АТО, вже коли повернувся до цивільного життя, він служив в нашій бригаді як резервіст. Зустрів війну, як військовослужбовець. Він поміняв кілька підрозділів», – розповів начальник пресслужби Хмельницької бригади територіальної оборони Олександр Сєвастьянов.

«Патріотичний, оптимістичний, безкомпромісний. Він був відмінним організатором молодіжного руху. І дуже переживав перед публічними заходами, які часто проводив. Це переживання він маскував (здається, непомірними) порціями випитої кави. Він вірив в ідею нації й високі ідеали. Але останній час знаходив своє задоволення і в організації змагань зі спортивної риболовлі. Такі люди рухають сірий світ, додаючи йому барв…» – зауважив приятель полеглого Олесь Вітряний.

Побратими знали Володимира як людину, що завжди боролася за Україну, і пообіцяли помститися ворогам за його загибель. «Мав відверту розмову з Володимиром Васьковським, вийшло щиро, дружньо поговорити і дуже змінив про нього думку. Патріот, організатор, лідер, добрий і чесний, але життя його побило свого часу, і він все одно намагався завжди з будь-якої ситуації вийти з відчуттям людяності, він завжди хотів і боровся за Україну, віддавав усього себе. Такі, як він, не відсиджуються, він справжній воїн!.. Величезна втрата, і її не заповнити, будемо мстити, виб’ємо кожного загарбника з нашої країни, знаю, що для мене він так само зробив би. Для мене за честь було служити з тобою», – написав один із побратимів Ігор Стукан.

«Володя був надзвичайно позитивною і дуже небайдужою людиною. Він завжди по-справжньому любив Україну і завжди переймався за те, аби Україна ставала кращою», – сказав під час прощання з військовим міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.

У Володимира Васьковського залишилися дружина, пасинок та дві доньки.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.