Залишив навчання, щоб захищати Україну. Згадаймо 21-річного бойового медика Іллю Босенка
![Залишив навчання, щоб захищати Україну. Згадаймо 21-річного бойового медика Іллю Босенка](/img/article/9954/14_main-v1712867746.jpg)
На фронті хлопець знайшов своє кохання
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Іллю Босенка.
Ілля Босенко не дожив до свого 22-річчя два місяці... Хлопець народився 5 грудня 2001 року. Деякий час мешкав у Донецьку. Належав до організації Сокіл». Юнак навчався в Полтавському державному аграрному університеті на факультеті ветеринарної медицини.
У війську мав позивний Цой. Служив бойовим медиком протитанкового взводу. Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання, потрапивши під вогонь ворожої артилерії на Донеччині.
![Після початку російської агресії Ілля пішов захищати Україну в складі протитанкового взводу 116-ї бригади](/img/forall/u/247/20/%D1%84%D0%BE2-2.jpeg)
«Син мріяв стати ветлікарем або військовим медиком із класу сьомого. Обрав перше. Ходив на підготовчі курси для лікарів ветеринарної медицини в аграрній академії. Мріяв лікувати тварин. В нас і зараз живуть троє його підопічних – пес та два коти, яких забрав із вулиці», – розповіла мати Ірина.
«Син із дитинства був патріотом, як і вся наша родина. Ще в школі вступив у молодіжне військово-спортивне товариство «Сокіл». Коли путін оголосив про визнання днр і лнр, зрозуміли, що війна буде. Вже до 24 лютого в Іллі був зібраний рюкзак. У сина навіть думок не було про те, що можна вчинити інакше. Він одразу пішов у ТрО», – додала жінка.
«Націоналіст, людина честі, людина слова, ветеринар, гарний друг, побратим, розумний медик, захисник Нації. Людина, без якої наш осередок стане не такий як раніше, – бо з тобою пройдений довгий шлях, іноді він був насправді довгий», – написали про полеглого побратими з «Сокола».
![Щоб захистити Україну, Ілля залишив навчання і до останнього гідно виконував свій військовий обов’язок](/img/forall/u/167/47/imgonline-com-ua-Resize-dh9ObDca0c.jpg)
«Ми познайомилися з Іллею на вишколі у 2021 році. Він був прикладом, взірцем. Він багато чому мене навчив особисто, і я йому дуже за це вдячний. Він був справжнім прикладом, і він був рушійною силою і в організації, і в країні. 24 лютого ми з ним пішли в військкомат і мобілізувалися. Він був вірний декалогу до останнього», – поділився побратим з позивним Нац.
Дружина Поліна розповіла, що Ілля пішов у військо з перших днів повномасштабного вторгнення. До цього був студентом. І навіть там, де щоденно перепліталися життя та смерть, не забував про тварин. Завжди підгодовував та лікував чотирилапих, які шукали прихисток у військових.
«Це було добровільне рішення. Він разом зі своїми друзями з організації «Сокіл» прийшли до військкомату, стояли в черзі до добробату, але їх розподіли до ТрО. Дуже сильно любив тварин. Сам він навчався в аграрному університеті на ветеринара, на жаль, не закінчив навчання. Він завжди на будь-яких позиціях рятував котиків, підгодовував», – зауважила дівчина.
Подружжя служило в одному батальйоні. Там і познайомилися, хоча закохалися не одразу, пригадала Поліна: «Із перших днів знайомства ми не дуже могли терпіти один одного, якось намагались хизуватись перед іншими і це як вже згодом з’ясувалось обох дуже дратувало. Вважали один одного занадто пихатими. Але якось на одному з виїздів на полігон, розговорилися. Зайшла мова про літературу. Я пообіцяла, що дам прочитати книгу Ернста Юнгера «Вогонь і кров», у якій автор описував свій вклад у війну. Так почали спілкуватися, закохалися і згодом одружились».
Мріяли про дітей, про тихе й щасливе сімейне життя після перемоги. Але після смерті Іллі все втратило сенс: війна поєднала закоханих, вона ж і розлучила. «Він просто перестав виходити на зв’язок, це було понад шість годин, я почала панікувати. І потім я почала бити тривогу, дзвонити командиру, і мені повідомили завчасно, тому що ми з одного батальйону», – пригадала дружина загиблого.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0