Covid-19: у втраті нюху винні й гени

Тимчасову втрату нюху й смаку ще на початку пандемії назвали типовими симптомами коронавірусу SARS-CoV-2. Так, хворі перестають відчувати повсякденні запахи або сприймають їх цілком інакше. Річ у тому, що при інфікуванні слизова носа – перша тканина, яку вражає вірус. Попередні дослідження також довели, що SARS-CoV-2 інфікує та шкодить не безпосередньо клітинам запаху, а сусіднім опорним клітинам і клітинам цилію (війок).

Як і чому при Covid-19 наступають розлади нюхового аналізатора, мало відомо. Також відкрите запитання, чому втрата смаку та нюху проявляється не в усіх хворих на коронавірус.

У пошуках відповіді Джені Шелтон (Janie Shelton) та її колеги з приватної біотехнологічної компанії 23andMe здійснили порівняльне дослідження всього геному 69 841 особи. Всі учасники походили зі США або Великобританії та свого часу перехворіли на коронавірус. «68% піддослідних повідомило, що під час хвороби вони втрачали нюх і смак», – сказала дослідниця.

Аби з’ясувати, чи для таких симптомів Covid-19 є генетичні підстави, науковці порівняли варіанти цілого геному в усіх учасників. За допомогою спеціального алгоритму науковці шукали ті місця в геномі, які у людей, в котрих пропадав нюх, змінювалися суттєво частіше, ніж у людей без цього симптому.

Результат: в учасників із втратою нюху, яку спричинив коронавірус, одна генетична ділянка значно частіше змінювалася. Цей завдовжки приблизно 44 600 пар основ фрагмент ДНК охоплював близько 28 різних варіантів, повідомили науковці. На підставі отриманих даних вдалося дійти висновку, що ці варіанти підвищують ризик втратити нюх приблизно на 11%.

«Генетична кореляція серед європейської популяції виявилася найпомітнішою, проте ефект простежили в представників усіх популяцій», – повідомили Шелтон та її колеги. Це узгоджується зі свідченнями про те, що люди європейського походження від втрати нюху при Covid-19 страждають частіше, ніж люди азійського чи африканського походження.

Детальніші аналізи також засвідчили, що ідентифіковані генетичні варіації розташовані поблизу двох генів – UGT2A1 і UGT2A2. «Ці два гени не тільки найближчі до варіацій, а й найвірогідніші кандидати з біологічного погляду», – повідомили дослідники. Адже передусім ці гени активні в слизовій оболонці носа й містять інструкції для ферменту, важливого для сприйняття запаху.

Конкретніше кажучи, ці ферменти відповідають за те, щоб зв’язувати виявлені ароматні речовини і в такий спосіб їх нейтралізувати. Як наслідок, запахи стають наче невидимі для нюхових рецепторів, тож вони можуть адаптуватися до сприйняття нових запахів. Це важливо, щоб нюхові подразники не залишалися в носі і не блокували сприйняття інших запахів. Ферменти відповідають за те, щоб нюхові враження розвіювалися, як тільки запах, що їх спричинив, зникав.

Як коронавірус впливає на цей процес? І яку роль при цьому відіграють зараз ідентифіковані генетичні варіанти? Досі відповідь на ці запитання залишається відкритою. «З огляду на своє розташування та основні функції, ці гени можуть відігравати важливу роль у фізіології інфікованих клітин і врешті призводити до функціональних розладів, що проявляються у втраті нюху», – констатують Шелтон та її колеги.

На думку науковців, розвідка вперше проливає світло на біологічні механізми, що приховуються за розладами смаку й нюху при Covid-19.

Nadja Podbregar

Corona: Gene mitschuld an Riechstörung?

Nature Genetics, 2022; doi: 10.1038/s41588-021-00986-w

Зображення: Dr_Microbe/ Getty images

Зреферувала С.К.