Гормон щастя впливає на харчування

Нейромедіатор допамін регулює харчову поведінку людини, впливаючи на її центр винагород. Нещодавно вчені з’ясували, як це відбувається. Згідно з отриманими результатами, перший викид гормону щастя відбувається тоді, коли смачна їжа торкається язика. Вдруге допамін потрапляє до мозку, коли їжа досягає шлунка. Ця реакція також залежить від особистого бажання поїсти, повідомила команда вчених.

Допамін, відомий як гормон щастя, – важливий нейромедіатор нервової системи. Передусім важливу роль він відіграє для центру винагород, потрапляючи в кров, наприклад, тоді, коли ми досягаємо мети, якої прагнули впродовж тривалого часу, або коли певне прагнення чи безпосередній погляд на нагороду мотивує до певної дії. Так, допамін вступає в дію тоді, коли учень отримує «відмінно» з математики і тішиться, а також коли курець прикурює довгоочікувану цигарку.

Також допамін керує потребою в їжі. Але як саме медіатор контролює харчову поведінку людини? Аби це з’ясувати, науковці на чолі з Марком Тіттґемеєром з Інституту досліджень обміну речовин імені Макса Планка в Кельні пригостили своїх піддослідних молочним шейком. Поки учасники насолоджувалися напоєм, команда науковців спостерігала за викидом допаміну в їхньому мозку.

З’ясувалося: перші молекули допаміну мозок викидав тоді, коли шейк лише потрапляв на язик піддослідних. Як тільки напій досягав шлунка, нейромедіатор виділявся вдруге. Так дослідження підтвердили свідчення попередніх розвідок, повідомив Тіттґемеєр: «Експерименти на мишах доводили: їхній мозок розумів, коли їжа досягає шлунка. Наші дослідження засвідчують, що це стосується й людини».

Крім того, науковці виявили взаємозалежність між індивідуальною потребою та викидом гормону щастя. Так, якщо учасники демонстрували особливо велике бажання випити напій, в їхньому організмі викидалося більше допаміну – але тільки впродовж початкового етапу, коли напій перебував у ротовій порожнині. Коли ж він досягав шлунка, то, як не дивно, виділялося менше нейромедіатора.

«Отримані дані засвідчують, що наше бажання тісно пов’язане з рівнем допаміну. Якщо другий викид допаміну – коли їжа вже в шлунку – не настає, ми можемо їсти далі, доки це не відбудеться», – пояснює співавтор дослідження Гайко Бакес ймовірні наслідки виявленого явища.

В ідеальному варіанті споживання енергії та прийом їжі мають бути врівноважені. Якщо ж сигнали винагороди не узгоджуються з цією рівновагою, це може призвести до появи надлишкової ваги та ожиріння, наголошують науковці.

То чи можна вважати контроль за викидом допаміну ймовірним розв'язанням проблеми зайвих кілограмів? «Все, на жаль, не так просто, – констатує Тіттґемеєр. – Дотепер неясно, як сигнали організму впливають на наші дії і як, наприклад, на них можна впливати когнітивно – це ще потрібно дізнатися в процесі наступних досліджень».

Daniela Albat
Wie das Glückshormon unser Essverhalten beeinflusst
Max-Planck-Institut für Stoffwechselforschung, 8.01.2019
Sharmili Edwin Thanarajah, Heiko Backes, Alexandra G.Di Feliceantonio, Kerstin Albus, Anna Lena Cremer, Ruth Hanssen, Rachel N.Lippert, Oliver A.Cornely, Dana M.Small, Jens C.Brüning, Marc Tittgemeyer
Food Intake Recruits Orosensory and Post-ingestive Dopaminergic Circuits to Affect Eating Desire in Humans
Cell Metabolism,  27.12.2018 (in press)