Коронавірус: дані про «суперпоширювачів» інфекції вселяють надію

Чим більше вивчається коронавірус SARS-CoV-2, тим більше ми дізнаємося про те, як відбувається зараження ним. І загалом це тішить, оскільки завдяки новим знанням вдається більш цілеспрямовано боротися проти пандемії. Але водночас з цим запроваджені з початком пандемії заходи тепер видаються малодоцільними або зайвими.

Відповідні дискусії ведуться й стосовно отриманих на даний момент даних про роль так званих «суперпоширювачів» або «подій-суперпоширювачів» коронавірусу.

Як стають суперпоширювачем?

Епідеміологія характеризує суперпоширювача як інфікованого вірусом, який своєю чергою інфікує надзвичайно велику кількість інших людей. Сама особа з цим нічого не може вдіяти: кожен інфікований може стати суперпоширювачем, коли він у недоречний час мав контакти з багатьма людьми.

Вирішальне значення, утім, має час, оскільки інфікований може бути дуже заразним ще до того, як у нього з'являться перші симптоми. Схоже, що саме на цій стадії активність вірусу у верхніх дихальних шляхах людини є особливо високою. Проте велика кількість інфікованих не мають жодних симптомів або мають дуже легкі симптоми і тому зовсім не усвідомлюють, що заразилися вірусом і є його носіями. Крім того, деякі люди, судячи з наявних даних, заражають вірусом інших протягом більш тривалого проміжку часу. Ймовірно, це пов'язано з особливістю їхньої імунної системи або з поширенням рецепторів вірусу у їхньому тілі.

Як виникають події-суперпоширювачі вірусу?

Якщо такий суперпоширювач зустрічається з дуже великою кількістю людей, він може протягом дуже короткого часу також заразити багатьох з них, перевищивши середні показники зараження.

Взагалі подібні інфекційні кластери виникали по всьому світу. До таких подій, що суперпоширили вірус, зараховують випадки стрімкого поширення коронавірусу у барі австрійського курорту Ішгль, у танцювальній школі в Сеулі та на кількох круїзних лайнерах. У Німеччині ідеться про спалах нових інфекцій під час карнавальних святкувань у Гайнсберзі, великих родинних свят у німецькому Геттінгені, під час церковної служби у Франкфурті або на м'ясопереробних підприємствах у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія.  

Поширення вірусу через мікрокраплини?

Під час дослідження таких подій були виявлені певні фактори, які, очевидно, сприяють швидкому поширенню інфекції. Загалом ризик інфікування у закритих приміщеннях є значно вищим, ніж на відкритому повітрі. І чим більше людей одночасно збираються разом, тим вищим, безумовно, є ризик підхопити вірус.

Але чому? На даний час дедалі більше даних вказують на те, що агресивний вірус SARS-CoV-2 передається не лише крапельним шляхом, при чиханні й кашлянні інфікованого, але й через мікрокраплини, які виділяються, наприклад, при голосному говорінні. Ці мікрокраплини лишаються у повітрі довше, ніж набагато важчі краплі, й насамперед це відбувається у тісних приміщенням з поганою вентиляцією повітря.

Вивчення подій-суперпоширювачів вірусу також засвідчили, що ці мікрокраплини завдяки голосним розмовам або крикам - як це відбувається, наприклад, у барах, на дискотеках або на спортивних аренах - поширюються на більшу відстань. Те ж саме стосується й співу - як, приміром, під час церковних служб або у хорах. Деякі люди при цьому виділяють помітно більше таких мікрокраплин, ніж інші.

Оцінка ризиків

Наскільки суворими повинні бути обмежувальні заходи через коронавірус, залежить насамперед від кількості нових заражень. Вирішальним при цьому є так званий коефіцієнт зараження, відомий ще як індекс репродукції (R), який характеризує, скільком людям у середньому передає вірус один інфікований. Значення цього індексу «2» означає, що один інфікований заражає у середньому ще двох осіб. Обмеження соціальних контактів має на меті тримати цей показник на якомога нижчому рівні - нижче одиниці.

Окрім значення індексу репродукції важливе значення має також так званий фактор дисперсії (k), який вказує на те, яка кількість носіїв вірусу є відповідальною за зараження інших. Це дозволяє змоделювати, у яких місцях є ризики виникнення кластерів хвороби. У цьому випадку кращим є якомога нижчий показник фактору дисперсії, оскільки тоді поширення вірусу є нижчим і здійснюється невеликою кількістю або навіть одним носієм.

Досі лишається незрозумілим, яким насправді є показник дисперсії у випадку коронавірусу SARS-CoV-2. Нещодавно вчені Лондонської школи гігієни і тропічної медицини дійшли висновку, що він може становити 0,1. Відповідно до цієї попередньої оцінки, яка має ще бути перевірена й підтверджена експертами, лише 10 відсотків інфікованих є відповідальними за 80 відсотків заражень. Ці розрахунки приблизно відповідають результатам інших аналогічних досліджень, серед яких - здійснене під керівництвом головного вірусолога берлінської клініки "Шаріте" Крістіана Дростена (Christian Drosten). У Німеччині  дослідники дійшли висновку, що приблизно 20 відсотків інфікованих є відповідальними за 80 відсотків заражень.

Що означають нові знання про вірус?

Після спалаху пандемії вчені усього світу під великим тиском збирали інформацію про новий вірус. І на основі того, що вдалося з'ясувати, політики в різних країнах, також перебуваючи під великим тиском, змушені були вдатися до суворих обмежень, щоб мати змогу якнайкраще захистити населення від SARS-CoV-2.

Дебати стосовно використання захисних масок - над яким у Німеччині спочатку глузували, а потім запорвадили як обов'язкові - дуже яскраво демонструють, що іноді при ухваленні рішень необхідно враховувати нові дані, навіть якщо дехто цього не розуміє або не хоче розуміти.

Дотепер відомі дані про «суперпоширювачів» вказують на те, що більшість заражених людей практично не передають хворобу іншим людям, натомість невелика кількість носіїв заражає дуже багато людей. Це є гарною новиною, оскільки заходи, вжиті у боротьбі з коронавірусом, можуть бути більш цілеспрямованими.

У боротьбі з інфекційною хворобою набагато важче визначити окремих "суперперширювачів" та ізолювати саме їх, насамперед тоді, коли інфіковані взагалі або майже не мають симптомів хвороби. Утім, контролювати можна супутні фактори, які можуть призвести до "подій-суперпоширювачів" вірусу.

Якщо й надалі будуть заборонені масові заходи, насамперед у закритих приміщеннях, й дотримуватимуться правила гігієни і соціального дистанціювання, боротися проти поширення вірусу буде легше. Тоді не буде необхідності повністю закривати соціум, що призвело б до драматичних економічних і соціальних наслідків.

До того часу, поки проти SARS-CoV-2 не будуть винайдені ліки або вакцина, обмеження соціальних контактів можуть зніматися лише поступово, а підприємства, школи, дитячі садки та інші заклади зможуть повільно повертатися до нормального життя.

Заражень не уникнути

Звісно, відповідальні за ухвалення рішень у політиці та суспільстві можуть заборонити великі масові заходи, запровадити правила для роботи підприємств та закладів громадського харчування та наполягати на дотриманні соціального дистанціювання.

Але зрештою усе залежить від соціальної поведінки самих людей. І, звичайно, під час вечірок або зустрічей дуже часто виникатимуть ситуації, у яких люди не дотримуватимуться правил дистанціювання або гігієни. І якщо при цьому буде присутній суперпоширювач коронавірусу, такий захід має усі шанси перетворитися на подію-суперпоширення.

Для того, щоб вірус не почав негайно поширюватися, слід якомога швидше виявляти такі нові інфекційні кластери з негайним соціальним ізолюванням усіх осіб, з якими відбувався контакт інфікованого. Лише після того слід тестувати на коронавірус цих осіб, з якими інфікований мав контакти. Це зменшить ризики подальшого поширення вірусу і зекономить дорогоцінний час.

Для прикладу, Японія за допомогою використання такої методики не лише успішно завадила поширенню вірусу, але й змогла уникнути жорсткого локдауну.