Економіка часів пандемії. Тривожне благополуччя України

Світ завершує фазу уявного одужання після пандемії. Величезний обсяг закачаних фінансових ресурсів в значній частині перейшов в ціновій «мультиплікатор» на сировинних ринках. Зростання цін на продукцію аграрного сектора, металургії і залізорудну сировину був, скоріше, суб'єктивним, ніж обґрунтованим. Досягнувши «піку оптимізму», світова економіка почала котитися вниз. Це означає, що дуже скоро заручників сировинної кон'юнктури, таких як Україна, чекають нелегкі часи.

Тимчасова компенсація за локдаун

Світові ціни на енергоносію, залізну руду, метали, зерно, м'ясо-молочну продукцію, цукор та іншу ходову сировину почали рости в середині минулого року. За деякими позиціями цінники подвоїлися. А вартість залізної руди і зовсім піднімалася з $87 за тонну в 2020 році до $225 в червні 2021 року. Все це дозволило виробникам наростити прибутки.

Але подібне благополуччя – не об'єктивна довгострокова реальність, викликана, скажімо, гострим дефіцитом ресурсів, а тимчасова компенсація локдаунів першої половини 2020-го. По суті, реакція ринків на безпрецедентні за своїми масштабами заходи монетарного стимулювання, за допомогою яких США, Китай, Євросоюз, Японія та деякі інші країни намагалися пом'якшити удари епідемії на свої економіки.

Тепер ці ж країни стурбовані наслідками високих цін, які запустили ефект доміно та впливають на вартість інфраструктурних проектів (в тому числі, тих, що фінансуються з бюджету) будівництво, металомісткі галузі, харчопром і т.д.

Китай вже робить кроки, спрямовані на приборкання цін та стримування інфляції. Як приклад, там планують вперше за десять років продати частину стратегічних запасів міді, алюмінію і цинку, та тим самим збити на них ціни. А щоб пом'якшити дорожнечу залізної руди, найбільшим імпортером якої в світі є КНР (приріст імпорту на 9,5% – до 1,17 млрд тонн в 2020 році), в Піднебесній оголосили про урядові обмеження на виробництво сталі.

І спрацювало! Вартість залізної руди тільки за добу 20 серпня впала на 7,6% – до найнижчого показника з кінця березня 2021 року: $134 за тонну. Порівняйте з максимумом $225...

Пішло зниження цін і на інших сировинних ринках. Причому, почалося це ще в липні. Одні товарні позиції, як нафта або золото, йдуть вниз «маленькими кроками», з можливими відскоками. А ось кукурудза в середині липня торгувалася по $6,23 за бушель, що на 20% нижче травневого піку. Це дозволило аналітикам Peak Trading Research назвати липень – найгіршим місяцем в році для сільськогосподарських ринків. Що робити?

У пастці цінових «ножиць»

Для України вкрай важливо правильно розуміти тенденції, що відбуваються на світових ринках сировини, тому що коливання цін стосуються, у першу чергу, наших основних експортних товарів.

Наприклад, кукурудзи, яка, як сказано вище, почала впевнено знижуватися, у нас явний надлишок. Її запаси за станом на 1 серпня 2021 року складають 1,71 млн, що на 18,5% вище показника на аналогічну дату минулого року.

Запаси пшениці, ячменю та ріпаку збільшилися в порівнянні з минулим роком на 6%, 40% і 16% відповідно. Зате соняшнику поки ще менше, ніж в минулому році, на 6%, а сої - на 14%.

Але цінова динаміка аграрного ринку майже завжди мало передбачувана. І в цьому році ще можуть бути погодні сюрпризи, які внесуть свої корективи, не виключено, що сюрпризи будуть приємними. А ось для гірничо-металургійного сектора наслідки зниження світових цін на основні експортні продукції чутливіші та сильніше позначаються на рентабельності через високу (у порівнянні з АПК) енергоємністю виробництва.

До того ж сьогодні виникла вкрай несприятлива ситуація, коли наш експортний товар падає, а вартість енергоносіїв зростає. У ті самі дні, коли руда на китайських біржах просіла на 7,6% тільки за один день, ціна газу в Європі поставила прямо протилежний рекорд – досягла $557 за тис. куб м., що є максимальним значенням за останні три з половиною року (з аномальних холодів початку березня 2018 року).

Дорогий газ тягне вгору і ціни на вугілля. Нещодавно серпневий ф'ючерс на голландському майданчику Title Transfer Facility сягав $141 за тонну (максимум за 13 років), хоча три місяці тому можна було купити те ж вугілля по $74. Виник ефект так званих «цінових ножиць» між падінням цін на метали та високими, та ще й зростаючими цінами на енергоносії. Це пастка для української економіки, в яку вона потрапляла не раз.

Невеселі перспективи

Наша країна завжди була заручницею сировинного суперциклу. Згідно з дослідженням ОЕСР, Україна вкрай чутлива до зовнішніх шоків. Кореляція з темпами зростання ВВП світу і ЄС в України – 0,5 і 0,7 відповідно. Тобто половина зростання або падіння економіки країни – це вплив зовнішніх чинників (циклів попиту на агросировини, метал та руду). А слабкість внутрішнього споживання металу, як тоді, так і зараз, не дає шансів на незалежність від зовнішніх ринків.

Які проблеми від падіння цін та попиту в світі на наші експортні позиції можуть чекати нас найближчим часом? Найбільш очевидні і об'єктивні, ті, що були завжди, – це зниження експортної виручки і все, що з цим пов'язано: мінус надходжень до держбюджету, погіршення торгового сальдо, посилення тиску на курс гривні, скорочення доходів підприємств-експортерів, зростання дефіциту бюджету і «напряги» з виплатами за соціальними статтями. За підсумком може посилитися інфляція.

Такий сценарій ускладняється тим, що, за прогнозами експертів, зниження світових цін буде найбільш відчутним ближче до кінця року, в опалювальний сезон, коли Україні доведеться витрачати валюту на імпорт газу і вугілля.

До того ж, у вересні-грудні нас чекають значні виплати зовнішнього боргу у валюті – $3,72 млрд. І подарунка від МВФ у вигляді розподілених спеціальних прав запозичення на $2,7 млрд на покриття всіх боргів 2021 року не вистачить, тим більше, що розпоряджатися цими коштами буде Мінфін, який будуть схиляти до направлення грошей на соціальні статті бюджету. А чи буде до кінця року транш кредиту МВФ? Є підстави припускати, що доведеться переглянути позицію влади, яка полягає в створенні видимості успіхів переговорів з Фондом – гроші реально знадобляться, доведеться дійсно виконувати умови МВФ.

Зараз актуальним є питання, як експортери пройдуть негативну фазу суперциклу і чи не призведе це до загострення бюджетних і соціальних проблем? Багато що залежить від тарифної та фіскальної політики держави. Наскільки вона буде розумною. Скажімо, підняття тарифів на перевезення вантажів залізницею в період «піку оптимізму» ще можна пояснити бажанням перерозподілити прибуток корпорацій на користь вічно «хворої» збиткової державної монополії, яка ніяк не зайде в якісні реформи. Ось тільки як бути з тим, що ціни на руду і кукурудзу стали падати...

Що робити?

Але, що буде, коли з «піку оптимізму» світова економіка спуститься в «долину песимізму». А ще гірше – застрягне там надовго. Такі прогнози є, і вони цілком обґрунтовані, з урахуванням появи букету нових штамів коронавіруса – «дельти», «альфи», «йоти» та ін.

Найгірше, що можна зробити при такій перспективі – не реагувати на реалії світової кон'юнктури, від яких Україна традиційно залежна. І спробувати заробляти на збитках експортерів, а до цього все йде. Видавлюючи в бюджет максимум можливого, держава позбавляє запасу міцності основних постачальників валюти в бюджет.

Наслідком цього може стати падіння курсу гривні. Через що знеціняться заощадження громадян та подорожчають імпортні товари. А без того висока інфляція (10,1% в річному вираженні за підсумками липня) буде ще вище.

Інна Михайлівська, для «Главкома»