Годі, тату, торгувати! Куди зник рекордний врожай і чому дорожчає хліб

Як повідомляв «Главком», цього року Україна зібрала найбільший за всю історію країни врожай зернових. Зокрема, за даними Державної служби статистики, намолочено 32,2 млн тонн пшениці. Але майже все продовольче зерно вже продано за кордон.

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 26 листопада експортовано вже 16,6 млн тонн пшениці. Промовиста деталь – це рівно стільки, скільки трейдери продали за весь минулий маркетинговий рік. Тобто темпи вивезення продовольства з країни вражають…

Аби не залишитися «голим і босим», ось уже 11 років поспіль виробники пшениці, трейдери, профільні асоціації та аграрне міністерство підписують меморандум про взаєморозуміння на ринку зерна. У додатку до нього, який узгоджується наприкінці жнив, сторони визначають граничні обсяги експорту збіжжя.

Цього року меморандум на 2021/2022 маркетинговий рік було підписано 5 липня. А 8 жовтня, під час обговорення додатку, керівники об'єднання «Укрхлібпром», Всеукраїнської асоціації пекарів (ВАП) та громадського об'єднання «Борошномели України» свої підписи відкликали.

Про те, чому так сталося, наскільки подорожчає хліб та хто спровокував кризу, «Главкому» розповідає генеральний директор об'єднання підприємств хлібопекарської промисловості «Укрхлібпром» Олександр Васильченко.

«Якщо трейдери можуть щось продати, вони продадуть»

Пане Олександре, чому борошномельна та хлібопекарські асоціації відкликали свої підписи під меморандумом про взаєморозуміння на ринку зерна?

В Україні зібрано рекордний урожай пшениці – 32,2 млн тонн у бункерній вазі. Після очищення це 30-31 млн тонн, але все одно начебто досить багато. Однак тут треба розуміти, що лише 42% пшениці – продовольча. Решта – фураж. Тобто зерна, з якого виготовляються хліб та хлібобулочні вироби, – максимум 13 млн тонн.

Динаміка виробництва пшениці в Україні

Ми не проти експорту, внутрішнє споживання пшениці – до 7 млн тонн (з них 5,5 млн тонн – пшениця продовольча, решта – фуражна), надлишки можна продати. Але на чільне місце необхідно ставити забезпечення продовольчої безпеки держави – це й декларує меморандум. Однак, насправді цього не відбувається.

Поясніть, будь ласка, а що, власне, відбувається?

Згідно з меморандумом на 2021/2022 маркетинговий рік дозволено експортувати 25,3 млн тонн пшениці. Так, треба зважати на інтереси трейдерів, щоб і вони заробили, і країна валюту отримала. Але при цьому треба дотриматися й інтересів борошномелів і хлібопекарів. Тобто, зрештою – інтересів українців, яким потрібен якісний хліб за доступними цінами.

А що вийшло? Ось рахуємо баланс. Якщо після очищення зерна новий урожай пшениці становить 31 млн тонн максимум, то забираємо 25,3 і отримуємо 5,7 млн. тонн. Тобто для України це на межі необхідного.

Але існують ще ж перехідні залишки пшениці, щорічно це близько 1,5 млн тонн.

Невже? Це де ж вони, у Держрезерві, де торік миші з'їли 2700 вагонів зерна? Торік уряду пропонували: мовляв, раз державні засіки такі ненадійні, давайте зберігати стратегічний запас у приватних компаній. Відповіді так і не надійшло. Повірте, якщо трейдери можуть щось продати, вони продадуть.

До речі, 5,7 млн тонн пшениці, яка може залишитися в Україні від нового врожаю, – це найоптимістичніший прогноз. Якщо після очищення зерна виходить 30 млн тонн, то забираємо квоту трейдерів, і отримуємо на власні потреби лише 4,7 млн тонн. Тобто дефіцит – 800 тис. тонн. І це при тому, що інші країни в умовах пандемії коронавірусу обмежують експорт, створюють стратегічні запаси.

Але тепер найголовніше. Спочатку під час підписання меморандуму обговорювався граничний обсяг експорту 24,4 млн тонн пшениці (якась частина – фуражного класу, якась – продовольчого). Але в результаті прийняли цифру 25,3 млн тонн, причому без вказівки класів. Тобто продавайте яку завгодно. Звичайно, продовольча пшениця дорожча, і продавати її вигідніше. Ось ми свої підписи під меморандумом і відкликали.

«Практично всю борошномельну пшеницю вже вивезли»

Який ефект у цього демаршу?

Та ніякого! Власне, весь цей меморандум – так, слова. Дуже умовна домовленість. Ми просто висловили, таким чином, свою позицію стосовно того, що відбувається. Особисто мені набагато неприємніше те, що ми вже двічі писали листи прем'єр-міністру про тривожну ситуацію на ринку борошна та хлібобулочних виробів, і – жодної відповіді. Таке відчуття, що нас для уряду взагалі не існує. Раніше хоч якось приділяли увагу, поговорити було можна.

На сьогоднішній день експортовано вже 16,6 млн тонн пшениці. Скільки, за вашими даними, серед цього обсягу продовольчого зерна?

Я так скажу – ще на початку листопада, коли вивезли вже 13 млн тонн пшениці, 91% (тобто 11,8 млн тонн) становила продовольча. Тож я впевнений – на сьогоднішній день всю її вже практично експортували.

Тут до речі хочу сказати, що з 1991 року норми ДСТУ (державного стандарту України) щодо пшениці переглядалися шість разів у бік зменшення. Востаннє документ переглядали у 2019 році. Якщо раніше було шість класів пшениці, то тепер – чотири: три продовольчі та один фуражний.

Якісні показники були прописані мінімальними. Наприклад, у третього класу пшениці зараз показник клейковини – 18% (а колись було 24-25%). У другого класу – 23%, першого – 30%. Для порівняння – у Росії у другому класі клейковина – 28%. Не дивно, що їхня пшениця дорожча за нашу мінімум на $15 за тонну.

Вітчизняне продовольче зерно третього класу на борошно тепер не дуже годиться. Хліб вже іншої якості – об'єм, смак не той. Дружина пиріжків не спече: взяла тісто замісила, а нічого не виходить – воно розпливається.

Який вихід із ситуації ви бачите?

Щоб тримати марку, наші хлібопекарі будуть змушені шукати сировину гарної якості. Де вони її купуватимуть? Швидше за все, у Туреччині. Це перший імпортер для України, вони закуповують у нас великі обсяги зерна. Але впевнений, що Туреччина продаватиме вже не зерно, а саме борошно, продукт переробки.

А тепер поясніть читачам «Главкому», як ми цього сезону «наторгували». Яка різниця у вартості тонни зерна та тонни борошна?

Десь два – два з половиною рази. Тепер кожен, хто прийде до крамниці за хлібом, має подякувати трейдерам та уряду. Продали зерно, а потім майже втричі купили пшеничне борошно. Оце я розумію, бізнес!

Та й з іншими видами борошна у нас справи не дуже… Україну якось за звичкою називають «житницею», але свого жита у нас практично немає – вже десять років у Білорусі купуємо. Причому знову ж таки не зерно, а борошно, продукт з доданою вартістю.

«Рітейл ставить драконівські умови виробникам»

Наскільки тепер зростуть ціни на хліб у країні, яка зібрала рекордний урожай?

Головна складова у собівартості хліба – борошно, це 40-50%. І вона постійно зростає у ціні. Тут ланцюжок: підвищується вартість зерна, приблизно через тиждень дорожчає борошно, ще за кілька тижнів (у борошномелів, як правило, є старі запаси) підвищується собівартість у пекарів.

За перші три квартали 2021 року хліб, за даними Держкомстату, подорожчав на 13%, а до кінця року, на мою думку, він подорожчає на 10%. Це я ще оптиміст – Всеукраїнська асоціація пекарів дає зростання з жовтня до січня 25%. Тобто загалом за рік хліб подорожчає на 23-38%.

А чому, до речі. в Україні існують дві хлібопекарські асоціації – «Укрхлібпром» та Всеукраїнська асоціація пекарів (ВАП)?

Так історично склалося. Ми є наступниками ще радянської структури, коли існували різні галузеві об'єднання. А ВАП створена власниками хлібозаводів у 2004 році, це є абсолютно комерційна структура. Ми один одного, так би мовити, доповнюємо.

Повертаючись до собівартості хліба, борошно – це лише перший складний собівартості, інші теж дорожчають?

Безумовно, нині маємо рекордне підвищення вартості енергоносіїв: ми всі бачимо, як зросла ціна на газ. Ще із грудня підвищиться мінімальна зарплата, що також збільшить собівартість. Але хочу зазначити, що найбільші витрати після сировини – це все, що пов'язано з торгівлею, витрати на збут. Це чверть видатків, при цьому нам їх просто нав'язують!

Яким чином?

Цілком нахабним! Сьогодні всі торгові мережі просто драконівськими методами ставлять умови виробникам, у яких приймають продукцію на реалізацію. Беруть «за вхід»: з'явився новий продукт, щоб його поклали на полицю – плати. Не хочеш цей бонус платити, не треба – у тебе продукцію не візьмуть. Хочеш, щоб товар лежав на більш чільному місці, – плати додатково. Встановили обов'язкові платежі «за обслуговування» – що підлоги миють, територію підмітають і таке інше. Таких поборів багато. І все це лягає на собівартість.

Власних фірмових магазинів при хлiбзаводах практично не залишилося, якщо і є – скільки там продаси? Без супермаркетів у справі реалізації продукції не обійтися, вони це чудово розуміють і ставлять умови.

«У нас на державному рівні займаються спекуляціями»

І тема, яку «Главком» піднімає вже не перший рік: чому у сусідніх державах, навіть у ЄС, хліб дешевший, ніж в Україні з її родючими ґрунтами та рекордними врожаями?

Хіба тільки хліб дешевший? Багато продуктів дешевші… Ось про що говорити, якщо в Україні ПДВ – 20%, а на Заході на хліб – 4% чи навіть нуль? Особисто ми не женемося за надприбутком, у нас націнка – 5%. А у виробників олії, наприклад, вона становить до 30%. Ось урезоньте рітейл і понизьте ПДВ. І тоді навіть за зростання цін на борошно вартість хліба знизиться на чверть.

Але в нас натомість на державному рівні займаються спекуляціями. Ось що сталося у січні цього року на зерновому ринку країни? Буквально за кілька днів пшениця піднімається в ціні майже вдвічі. Борошномели в шоці: ціна за тонну була 7 тис. грн, стала 12 тис. грн. А до кінця I кварталу ціна на зерно з'їхала до рівня вересня 2020 року – на момент закупівлі. Зрозуміло, що це спекуляція чистої води. Куди дивилася держава? Не думаю, що там не обійшлося без чиновників найвищого рангу.

Динаміка закупівельних цін на пшеницю та пшеничне борошно за рiк (грн/т)

При цьому через пшеницю, ці стрибки, було розбалансовано весь ринок продуктів харчування. Що таке зерно? Це хліб, м'ясо, молоко, макарони, птиця… Можна довго перераховувати.

Ви прогнозуєте, що зерно чи борошно Україні доведеться імпортувати, щоб не залишитись без хліба. А що ще ми імпортуємо для хлібопекарської галузі?

Для кондитерки – родзинки, горіх, какао. Ну гаразд, це зрозуміло – погано росте у нас какао. А саме для хліба ми імпортуємо суху клейковину – це натуральний рослинний білок, для виробництва якого використовується некондиційне зерно, та ж фуражна пшениця.

Використовуючи суху клейковину, можна покращити якість борошна, і відповідно – хліба. Зараз ми її купуємо у Польщі та Казахстані. А начебто – ну чому свій завод не побудувати? Тонна клейковини дорожча за тонну зерна в чотири рази… Минулого року зернотрейдери заробили $6 млрд, за прогнозами на цей рік зароблять $9 млрд. І як будуть витрачені ці гроші? На створення переробних підприємств? Питання, думаю, риторичне.

Андрій Кузьмін, «Главком»