«Нафтогаз» скасовує закони фізики. Верховний суд у заручниках

НАК «Нафтогаз України» почав активно використовувати судові інструменти для тиску на владу та учасників ринку ще з 2015 року. Протискуючи через суди потрібні рішення у спорах з урядом, своїми «дочками» та іншими учасниками ринку, «Нафтогаз» нарешті дойшов до Великої Палати Верховного Суду.

Мова йде про справу за позовом фізичної особи до газорозподільної та газопостачальних організацій про незаконність, на думку цієї особи, приведення обсягів природного газу до стандартних умов. У судах першої та апеляційної інстанції фізична особа програла, після чого звернулася до Верховного суду, в якому зараз справа і розглядається.

Виходячи із фейсбук-активності окремих очільників «Нафтогазу», а також окремих повідомлень ЗМІ, інспірованих «Нафтогазом», ще до розгляду вказаної справи Великою Палатою Верховного суду, «Нафтогаз», вже зараз пророкує яким буде судове рішення і навіть більше – дає йому оцінку, як єдиному можливому і правильному.

Тим самим «Нафтогаз» не тільки чинить тиск на суд і суддів, але й, по суті, висловлює свою незгоду із вже існуючими рішеннями з цієї проблеми, які набрали законної сили і є обов’язковими для виконання на всій території України. 

Всупереч численним рішенням Феміди

Адже вже зараз прийняті та набрали законної сили щонайменше п’ять рішень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, а також два рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного суду. Тобто Феміда вже визнала законними дії газорозподільних та газопостачальних підприємств щодо приведення обсягів газу для побутових споживачів до стандартних умов. Також існує щонайменше п’ять рішень Верховного суду, в яких досліджено та встановлено факт відсутності в тарифах облгазів витрат на приведення обсягів газу до стандартних умов, що спростовує твердження очільників того ж «Нафтогазу» про те, що ці витрати вже включено до складу тарифів на розподіл.

Проте вказані рішення Верховного суду чомусь замовчуються, натомість «Нафтогазом» висловлюється впевненість, що, мовляв, зараз Велика Палата Верховного суду змінить попередню правову оцінку і визнає так звані «стандартні умови» поза законом. 

Якщо ж відійти від аналізу судової практики та спробувати поглянути на проблему ширше, то отримуємо таку картину.

Приведення обсягів природного газу до стандартних умов – це не про те, що споживачі повинні сплатити за газ більше або менше. Приведення газу до стандартних умов – спосіб визначити, який саме обсяг газу було фактично спожито споживачем. Тобто, таке приведення до стандартних умов необхідне, щоб споживач сплачував саме за той обсяг, який фактично спожив. Це не є додатковим нарахуванням в платіжці, як це інтерпретують деякі дописувачі в соціальних мережах, а навпаки, способом справедливого визначення обсягу газу.

Більшість побутових лічильників не обладнані температурними коректорами. А це означає, що вимірювання газу такими лічильниками зазнає впливу температурних змін (через холодне та тепле повітря, залежно від пори року), що викривляють покази споживання. Такі лічильники ніяк не реагують на вказані температурні зміни, а тому їхні покази дають викривлені, а не достовірні дані про обсяги фактичного споживання. А тому теза «потрібно сплачувати за «фактичними» показами лічильника», щодо лічильників без термокоректора, є некоректною.

Такі лічильників не показують достовірних обсягів спожитого газу, адже не враховують закони фізики, зокрема, закону Бойля—Маріотта, закону Гей-Люссака. Не вдаючись в детальні пояснення принципів цих законів, пояснимо їх вплив на вимірювання природного газу.

Побутові лічильники вимі­рюють робочий об’єм газу. Проте об’єм змінюється на 3,4% при коливанні температури на 10°С. Якщо температура зро­стає – об’єм газу збільшується, якщо падає – відповідно, змен­шується. На практиці це означає, що фактичний об’єм спожитого газу взимку є більшим, ніж показує лічильник. Влітку  навпаки – фактичний об’єм спожитого газу є меншим, ніж показує лічильник.

Що кажуть українські закони

З юридичної точки зору, приведення обсягів природного газу – це пряма вимога закону.

Закон України «Про ринок природ­ного газу» визначає, що природ­ний газ є товарною продукцією у разі, якщо ця суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск – 760 міліметрів ртутного стовпа і температура – 20 градусів за Цельсієм).

Закон України «Про нафту і газ» визначає газ як корисну копалину, суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією.

Тобто газ, який не приведений до стандартних умов, у законодавстві не розглядається в якості товару. Відповідно до норм Цивільного кодексу України (ст. 714) до договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки. Предметом же договору купівлі-продажу (ст. 655), а також договору поставки (ст. 712), є товар. Висновок може бути один: об’єкт, який не відповідає критеріям товарності, не може бути предметом поставки. Іншими словами, природний газ, який не приведений до стандартних умов, не відповідає критерію оборотоздатності згідно з чинним законодавством.

Підтвердження цьому знаходимо також у підзаконних актах, ухвалених на виконання норм Закону «Про ринок природного газу». Кодекс газорозподільних систем визначає, що «об’єм газу в точках комерційного об­ліку має бути приведений до стандартних умов».

Так само типовий договір на розподіл природного газу (затверджений постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року) визначає розрахунковою оди­ницею «розподіленого та спо­житого природного газу один метр кубічний природного газу, приве­дений до стандартних умов, ви­значених в Кодексі газорозпо­дільних систем».

У Правилах постачання при­родного газу (затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року) береться та сама розрахункова одиниця.

Слід зазначити, що приведення об’ємів газу до стандартних умов – не український «винахід», така процедура запроваджена у переважній більшості країн світу.

А тепер ще раз повернімось до судової справи за участі побутового споживача, яку буде розглядати Велика палата Верховного суду.

Зміст заявлених побутовим споживачем вимог – це домогтись знижки на природний газ. А саме – оплачувати не весь спожитий газ, а лише його частину. Така собі знижка за рахунок інших споживачів та інших учасників на ринку природного газу. Адже не секрет, що у багатьох побутових споживачів вже встановлено лічильники газу з термокомпенсаторами. Покази таких лічильників дійсно фіксують фактичні покази споживання газу. Виходить, що такі побутові споживачі, а також споживачі-юридичні особи повинні сплачувати за весь обсяг спожитого газу, а інші – лише за частину.

І тут особливо цікавими є аргументи, використані у позові для обґрунтування права не оплачувати повний обсяг газу. Використовується підміна понять, через пошук будь-яких «юридичних зачіпок» сплачувати за товар «зі знижкою».

Позивач, як і «Нафтогаз», не вдається в аналіз і не заперечує факту приведення обсягів газу до стандартних умов, а лише вказує що їх не правильно визначають. Мовляв, використовують нерелевантну щодо побутових споживачів методику №116, яка стосується виключно юридичних осіб.

І саме в цьому аргументі прихована основна маніпуляція противників приведення обсягів газу до стандартних умов.

Норми згаданої методики №116 дійсно поширюють дію на суб'єктів господарювання. Але ж приведення обсягів газу до стандартних умов здійснюється не відповідно до Методики 116, а відповідно до норм зовсім іншого нормативного акту – Кодексу газорозподільних мереж (затверджений постановою НКРЕКП України від 30 вересня 2015 року  №2494): «за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об’єм газу має бути приведений до стандартних умов за формулою:

При виконанні вказаної норми Кодексу ГРМ та обрахунку за формулою, одна із складових формули, а саме числове значення температурного коефіціента (k) отримується із таблиці-додатка до Методики 116. Жодна норма Методики при цьому не використовується. До слова, ідентичні числові показники температурних коефіціентів містяться і в наказі Міненерго №595 від 21 жовтня 2003 року.

«Відморожена» позиція?

Недостовірність або неповноту самих згадуваних числових показників температурних коефіцієнтів, ні «Нафтогаз», ніхто інший ніколи не заперечував та не спростовував. Отже, такі дані, числові показники, є інформацією, у розумінні ст. 1 Закону України «Про інформацію», а повнота та достовірність такої інформації ніким навіть не ставилась під сумнів.

До слова слід згадати також той факт, що «Нафтогаз України» завжди продавав газ ПСО-постачальникам приведеним до стандартних умов. Кубічний метр приведений до стандартних умов при температурі 20 С та тиску 760 мм рт ст. Наводимо витяг із стандартного договору на продаж газу, який підписувався «Нафтогаз» із постачальниками газу для потреб побутових споживачів. 

Що це як не очевидний доказ маніпуляцій та упередженості позиції представників «Нафтогазу»?

І якщо для багатьох така поведінка «Нафтогазу» може видаватись непослідовною, то учасники ринку розуміють суть того, що відбувається. З моменту відкриття ринку газу конкуренція загострилась і «Нафтогаз» застосовує будь-які методи, аби виглядати в очах споживачів привабливіше. Для цього монополіст навіть спробував зробити Верховний суд заручником у своїй конкурентній боротьбі за споживачів газу.

Інна Михайлівська, для «Главкома»