Реформа ринку газу: що буде з ціною на газ після 1 серпня
Кожен споживач самостійно обиратиме компанію, у якої він купує газ
З 1 серпня в Україні повинні запрацювати нові правила постачання природного газу для населення. Кожен споживач отримає можливість самостійно вибирати і за бажанням у будь-яку момент міняти компанію, у якої він купує газ. У державному НАК «Нафтогаз України» це називають відкриттям повноцінного ринку газу для населення, і по суті фінальною стадією реформи ринку, розпочатої ще в 2015 році.
Найважливіший аспект реформи для кінцевого споживача – ціна на газ – після 1 серпня не зміниться. Населення, як і попередні три роки, купуватиме газ за ціною імпортного паритету або іншими словами – за формулою «хаб + доставка».
Що буде з ціною?
Упродовж останніх трьох років, з березня 2017 року, ціни на газ для населення визначалися за принципом імпортного паритету. Тобто населенню продавали газ за ціною на німецькому хабі NCG поблизу міста Дюссельдорф плюс витрати на доставку цього палива в Україну. Ці транспортні витрати коливаються в межах $30-35 за тис. куб. м або 80 коп./куб. м
З січня 2020 року уряд тимчасово дещо поміняв цю формулу, замінивши хаб в Німеччині NCG на хаб в Нідерландах TTF. Тобто з початку року і до липня включно країна купувала газ не по «Дюссельдорф+», а по «Амстердам+». За такою формулою формувалася ціна як для населення, яке безпосередньо споживає газ для приготування їжі та обігріву, так і для підприємств теплокомуненерго, що спалюють газ для подачі тепла в багатоповерхові будинки.
Ці формули – «Дюссельдорф+» і «Амстердам+» – були неодноразово підтримані представниками МВФ і закріплені в меморандумах з урядом України, в тому числі особисто підписані президентом Зеленським.
У липні за «Амстердам +» у рамках т.зв. ПСО ціна виросла на 16 копійок до 2,30 грн за кубометр (без урахування ПДВ, націнки газзбутів і витрат на транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами).
З 1 серпня 2020 року ні «Нафтогаз», ні Кабінет Міністрів ціни на газ для населення безпосередньо встановлювати не будуть. Ціни буду вільними, але принцип імпортного паритету – так звана формула хаб+ – продовжить існувати.
«Поки ми нетто-імпортер газу, ціна в Україні буде «імпортний паритет плюс». Інакше працювати не може. Якщо видобуток перевищить споживання, то буде формула експортний паритет. Це аксіоми ринкових механізмів, інакше не працює», – пояснює голова Оператора газотранспортної системи Сергій Макогон.
Постачальник «останньої надії»
Для запуску ринку, Кабінет міністрів затвердив постачальника «останньої надії». Ним став державний «Нафтогаз». Ця компанія, в разі якщо якийсь споживач не вибере собі постачальника або з його постачальником що-небудь трапиться, зобов'язана продавати населенню газ протягом 60 днів з нульовою націнкою, поки домогосподарство не знайде собі нового постачальника.
25 червня Кабмін затвердив формулу, за якою «Нафтогаз» як постачальник «останньої надії» буде продавати газ населенню. Як і попередні три роки, ціна буде прив'язана до імпортного паритету – ціна на хабі в Німеччині плюс вартість доставки в Україну.
Відповідно, для кінцевого споживача в контексті ціни ситуація після 1 серпня не зміниться.
Сам принцип імпортного паритету давно відомий українським споживачам, він використовується не тільки в газі. За таким же формулами визначаються ціни на бензин, вугілля.
Наприклад, ідентичний підхід до ціноутворення використовувався раніше для ціни вугілля – так звана формула «Роттердам +». Як у випадку з газом, в обох формулах в якості базової ціни використовувалися ринкові ціни на європейських хабах. Обидві формули включали витрати на транспортування до України, а також витрати на «вхід» на територію України (в газі є плата за вхід в ГТС України, у вугіллі – плата за перевалку).
Відкриття ринку все ще під загрозою
Асоціація постачальників енергоресурсів (об'єднує близько 40 газових трейдерів) оскаржила в суді конкурс з вибору постачальника «останньої надії», в якому виграв «Нафтогаз». Трейдери вважають, що вимоги до постачальника були дискримінаційними, економічно необґрунтованими і прописаними під «Нафтогаз».
Претензії Асоціації в тому, що серед умов участі в конкурсі було зазначено, що компанія повинна володіти не менше як 3,514 млрд куб. м газу. Це відповідає найбільшому обсягу місячного споживання газу в країні в опалювальний сезон 2019-2020 років.
Така вимога, на думку позивачів, виключає можливість участі в конкурсі практично всіх постачальників природного газу, крім НАК «Нафтогаз України».
Асоціація пропонує уряду розглянути можливість визначення постачальника «останньої надії» в кожному регіоні окремо, оскільки в Україні немає такого постачальника, який би мав розгалужену мережу представництв у всіх регіонах.
Слабким місцем уряду, як і при відкритті ринку електроенергії, залишається питання інформування. Поки не було жодного повноцінного пояснення, як буде працювати роздрібний ринок, як можна змінити постачальника, як саме можна потрапити на постачальника останньої надії і що з цим робити. Така аморфність може мати непередбачуваний ефект. У той же час ціни газу, хоч і прив'язувалися до різних хабів, хоч і розраховувалася доставка від цих хабів по-різному, приведені до ринкового рівня досить давно. А тому з переходом на відкритий ринок ті ж принципи ціноутворення, що і на всіх інших енергетичних ринках залишаться в силі.
Інна Михайлівська, для «Главкома»