Як розпізнати текст, написаний штучним інтелектом? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогодні поговоримо про ознаки текстів, написаних ШІ. Наведемо 10 рис, щоб ви навчилися визначати такі тексти безпомилково.

• Анафора – однакові початки речень:

«Ми боїмося ядерної зброї. Ми боїмося розширення конфлікту. Ми боїмося майбутнього, якого не можемо передбачити».

• Антитеза – протиставлення:

«Не тому, що хтось неодмінно прагне глобальної катастрофи. А тому, що страх, помилки й неправильні оцінки можуть призвести до рішень, наслідки яких неможливо буде скасувати».

• Парцеляція – поділ одного речення на кілька:

«Він не помилився. Він зробив вибір. За який точно доведеться відповідати».

• Трикомпонентні переліки:

«Страх. Невизначеність. Ескалація. Саме так формується атмосфера, у якій навіть локальний конфлікт може перерости у глобальну кризу».

• Метакоментарі – «І ось що важливо», «І тут ми підходимо до», «Але є суттєвий нюанс» тощо:

«І ось що важливо: ризик – це не прогноз. Не кожна криза завершується війною»; «І тут ми підходимо до головного запитання: чи буде Третя світова війна?».

• Шаблонні контрасти – «не просто X, а Y»:

«Мир – це не просто відсутність війни. Це постійна робота, спрямована на те, щоб конфлікт не перетворився на катастрофу».

• Штучна афористичність – короткі фрази, подібні до цитат із мотиваційних дописів:

«Небезпеку потрібно сприймати серйозно. Але страх не повинен підміняти собою факти».

• Надмірні узагальнення – «Ми всі…», «У сучасному світі…»:

«У сучасному світі ризик війни залишається одним із найбільших викликів для людства. Ми всі прагнемо миру, безпеки та стабільності, але водночас часто недооцінюємо, наскільки крихким може бути звичний порядок речей».

• Риторичні запитання, після яких одразу йде передбачувана відповідь:

«То що робити? Не панікувати. Але й не ігнорувати реальність».

• Надмірна структурованість – підзаголовки, списки, абзаци, стрілочки навіть там, де вони не потрібні:

«Зазвичай ескалація конфлікту відбувається поступово:

Політичні суперечності → Дипломатична криза → Зростання військової напруженості → Збройний конфлікт. Щоб зрозуміти, який ризик виникнення війни, варто звернути увагу на кілька ключових аспектів:

• Політична напруженість – погіршення відносин між державами.
• Економічна нестабільність – боротьба за ресурси та ринки.
• Інформаційні загрози – поширення пропаганди й дезінформації».

До рис оформлення тексту ШІ можна зарахувати й довге тире (—). У книжковій типографіці саме таке і вживають, однак у медійній зазвичай послуговуються коротким тире (–), ймовірно, через його зручність. Адже на клавіатурі компʼютера є знак мінус, який майже однаковий із коротким тире, натомість для довгого треба натискати комбінацію клавіш.

І насамкінець: можна звертатися до ШІ, якщо вам на думку не спадає якесь слово чи формулювання і потім ретельно вичитати запропоноване, аніж ганьбитися пафосним, шаблонним та водянистим текстом, від А до Я написаним ChatGPT. Пильне око завжди розпізнає підставу.

А чому не варто запитувати у штучного інтелекту про українську мову, ми писали в 50-му випуску.

• 1 •

Іванна Берест: Як перекласти українською «филькина грамота»? Бачила «фільчина», але хіба є в українській мові Філя чи Філіп?

Немає. Але це ж фразеологізм Івана Грозного. Фількою він називав митрополита Пилипа II, який викривав опричні злочини царя, за що й був убитий. Тобто я б не вживала цей фразеологізм не тільки тому, що він належить російському катові, а й тому, що в ньому зневажливо названо невинну людину. Юридично нікчемний документ можна називати «курячою грамотою». Це ремінісценція на однойменну гумореску Павла Глазового:

На  мій  погляд,  це  хороші  завели  порядки, 
Що  на  курячих  яєчках  ставляться  печатки: 
Якого  числа 
Курочка  знесла. 
Ось  купила  бабусенька  яєць  два  десятки. 
–  Звідки  ж  на  них,  –  дивується,  –  взялися  печатки?  – 
А  дід  каже:  –  Не  дивуйся.  Є  спеціалісти, 
Які  можуть  з  печаткою  й  не  туди  залізти. 

• 2 •

Тетяна Гапченко: Пані Олю, прочитала в художній книжці слова «небавом» і «назирці». Сказати, що я не знаю, що вони означають, ­– це нічого не сказати. Бо я не знаю навіть, який там наголос. Допоможіть.

Небáвом і нáзирці. Небавом – діалектне. Те саме, що незабаром. Назирці – літературне. Те саме, що потай, крадькома.

• 3 •

Михайло Москалюк: Чи потрібна кома після «отож» на початку речення?

Не потрібна. Багато хто плутає «отож» і «отже», бо обидва слова – підсилювальні частки, але «отже» буває вставним словом, а «отож» – ні.

«Отож вона мені на лихо Та на погибель підросла. Не довелось і надивитись» (Т. Шевченко); «Отож пряди й не пророкуй» (Леся Українка).

• 4 •

Зоя Стеценко: Добрий день. Як у кличному відмінку буде «пес» і «свиня»? Пес – псе чи песе? Свиня – якщо свине (як красуне), то виходить збіг з формою чоловічого роду: свин – свине.

Пес – псе, а свиня – свинé. Наголос на останньому складі, тому збігу зі «свином» немає.

• 5 •

Сергій Бевзеник: Як правильно: пісочний годинник і пісочне тісто чи пісковий годинник і піскове тісто? Адже і смуга злітно-посадкова, а не злітно-посадочна.

Піскови́й – прикметник до «пісок». Пісочний – теж, але це росіянізм. Можна побачити, що в тлумачному словнику та корпусі текстів «пісочний» вживали у ХХ столітті, коли зросійщення було максимальне, а «пісковий» – значно раніше: «Мовби трохи змінилася річка: більше виступають білі коси піскові, більше розрослися верби» (Олена Пчілка, «Товаришки», 1887).

• 6 •

Оксана Парасюк: На загал і назагал – це різні речі чи одне й те саме?

Загал – це громадськість: – Одиниця мусить оглядатися на загал, мусить жертвувати дещо з власних вигід на користь загального добра (Б. Лепкий). А назагал – це загалом: – Нема потреби зачитувати весь твій список. Кажи назагал – скільки ми маємо бійців під гвинтівкою? (Ю. Смолич).

• 7 •

Ольга Таращенко: Скажіть, будь ласка, «врешті-решт» – це калька? Чому цього слова немає в СУМ-11?

Вважаю цю форму надлишковою, утвореною за принципом «кінець кінців». Є короткий варіант – врешті / урешті. І саме такий уживали класики: «Знайшов урешті папіросу і закурив» (М. Коцюбинський); «Коридор врешті скінчився, вони піднялися двома поверхами вище» (А. Дімаров). СУМ-11 не містить «врешті-решт», але в СУМ-20 це слово внесли через його надзвичайну поширеність.

• 8 •

Микола Садовий: Добрий день. Українською слід казати «капловухий» чи «клаповухий»?

Це одне й те саме. «Капловухий» у ГРАК трапляється 299 разів, «клаповухий» – 309 разів. Фактично порівну, але «капловухий» схоже на запозичення з російської («каплоухий»).

• 9 •

Сергій Коваленко: Пані Ольго, розтлумачте, будь ласка, трійко слів: кірка, шкірка, скоринка. Коли яке вживати?

Кірка – це твердий верхній шар чого-небудь (наприклад, землі, рани). Шкірка – тонкий верхній шар чого-небудь (наприклад, фрукта чи овоча); також уживається як зменшене до «шкіра»: узяти когось за шкірку. А скоринка – це хрустка поверхня запечених або смажених харчів.

• 10 •

Катерина Бондар: У новинах читаємо: «Уламок БПЛА впав у метрі від перехожих». У метрі – це в метро?

Уламок упав за метр від перехожих. «В метре от» – це російською.

«Главком»