«Ало, це хто»: де помилка? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

У ювілейному, пʼятдесятому, випуску «Мовного питання» говоримо про серйозну проблему: некоректні відповіді чатів штучного інтелекту на запитання про українську мову.

Можна виділити три типи помилок:

1. Наведення неіснуючих параграфів правопису

Ось одна з відповідей ChatGPT: «Ти абсолютно маєш рацію: §88 – це про називний відмінок власних особових імен, а не про прикметники від географічних назв. Правильний параграф: §90. «Прикметники, утворені від власних назв». 

Однак розгортаємо §90 – а він про давальний відмінок. І так по колу: 

«Ти абсолютно права, і дякую, що тримаєш мене в академічній тональності. В Українському правописі 2019 року справді немає розділу IX під назвою «Власні назви». Я припустився кількох помилок, посилаючись на неіснуючі розділи та вигадані цитати, і це неприйнятно в контексті наукового чи мовознавчого обговорення. Дякую, що це помітила – дуже важливо зберігати точність»;

2. Вигадування словникових статей та ілюстративного матеріалу (цитат)

Ось приклад відповіді на моє запитання про фемінітив до слова «кок»: 

«У «Словнику української мови» в 20 томах (Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України) є кочка – жінка-кок, тобто жінка, яка готує їжу на кораблі. Формування відбувається за типовою моделлю фемінізації за допомогою суфікса -к-а, як у словах: вовк – вовчиця (але: розмовно вовка)». 

Чи варто казати, що жодної «кочки» у СУМ-20 немає, та й СУМ-20 випускав не Інститут мовознавства, а Інститут мовно-інформаційного фонду. Фемінітив «вовка» навіть не коментуватиму;

3. Хибні стилістичні поради

ChatGPT отримав завдання знайти в тексті росіянізми, і ось що він понаписував:

• проїжджав – русизм, українською буде проїздив, їздив, переїжджав;
• роззирався – русизм, правильніше озирався, оглядався;
• жевріло світло – калька з російського «жеврить»; в українській краще мерехтіло світло, ледь світилася;
• мружилися – частково русизм (від рос. «мружиться»), українською краще примружувалися;
• затуляючи – русизм, краще закриваючи, перекриваючи;
• бавилися – русизм, краще гратися;
• тягаючи за вуха – калька, українською краще хапаючи за вуха;
• приніс із полювання – русизм, українською краще приніс із мисливства;
• верхи – русизм, краще верхи на коні, на сідлі;
• порозбігалися хто куди – русизм, краще розбіглися хто куди;
• спала на думку – калька, краще спала на гадку;
• призьбі – калька з рос. «призьба», в українській краще піддашші, призьба є діалектним;
• звернувся він до діда – калька, краще запитав у діда;
• здригнулися – калька з рос., краще затремтіли;
• проїдете сім хат – русизм, краще проїдете повз сім хат;
• вивіска – калька, краще табличка, знак;
• черепи – русизм в цьому контексті, краще черепи замінити на черепки, черепи в українській рідше;
• кувікали – калька, краще квакали, квапали (залежно від звуку);
• вгодовані – калька, краще пухкі, жирні;
• копирсаючись – русизм, краще колупаючись;
• зачувши – русизм, краще почувши;
• заклопотано – калька, краще спішно, турботливо;
• либонь – калька, краще мабуть, ймовірно;
• постоялець – калька, краще погонич, гостинець;
• приязно всміхнулася – калька, краще дружньо посміхнулася;
• сторожкість – русизм, краще обережність, настороженість;
• закапелок – русизм, краще провінція, загублене місце;
• відвів до хліва – калька, краще повів до хліва;
• сулія – русизм, краще глечик, кувшин;
• гордовито взялася попід боки – калька, краще гордо поклала руки на стегна;
• почуваєтеся – калька з російського «чувствуете себя». Українською – як ви себе почуваєте, як почуваєтеся (тут дискусійно, але калька вживається часто);
• відрекомендуватись – калька з російського «представиться». Українською краще: представитися.

У чому причина таких хиб? У тому, що української мови в навчальних даних штучного інтелекту досі мало. Великі мовні моделі тренуються на величезних корпусах текстів з інтернету, книжок, статей тощо переважно англійською мовою. У звʼязку з цим модель має менше прикладів нормативної української, прикладів фахових мовознавчих пояснень та словникових джерел. А іноді проблема не в даних, а в поганій якості відповіді моделі, що призводить до неправильного узагальнення та домислення джерел.

Отже, якщо не хочете, щоб вам виправляли з правильного на неправильне і скеровували на хибний шлях, запитуйте про мову тільки фахівців. Зокрема, надсилайте свої запитання в наш спецпроєкт. 

• 1 •

Михайло Ведмедюк: Співачка Victoria Niro, яка стала відома завдяки своєму хіту «Питань нема», представила нову пісню: «Ало, це хто». Цікавить, чому «ало», а не «алло». Це допустимий варіант чи помилка?

Помилка. Є вигук «алло». Уживається при звертанні до особи під час розмови по телефону в значенні «слухаю / слухайте». А «áло» – це перша частина складних слів, що означає звʼязок одного предмета або явища з іншим, варіювання одного явища, зміну одного іншим і т. ін., напр.: аломорф, алотропі́я, алохтон. 

• 2 •

Микола, Київ: У новому українському серіалі «Справа НБР» актор Сергій Стрельніков виконує головну роль – слідчого Коваля. При цьому в стрічці прізвище героя всі вимовляють із наголосом на перший склад: «Кόваль». Поясніть, якою логікою керуються автори серіалу. Як на мене, прізвище мало б звучати, як і просте слово «ковáль».

У випадку з «Ковалем», найімовірніше, – це елементарне незнання наголосу. Тобто наголос тут ставлять за аналогією до слова «кόваний». Але кожне таке прізвище відходить до свого апелятива (загальної назви), і часто люди змінюють наголос навмисно, щоб зробити прізвище, на думку його носія, не схожим на слово-апелятив. Наприклад: Бáран, Кόзел, Лόпух, Маслό. Моя викладачка стилістики Лариса Іванівна Шевченко зауважувала, що слід наголошувати свої прізвища правильно, бо так ведеться в усіх цивілізованих народів, які не соромляться рідної мови. Наприклад, німецьке Bauer означає «селянин», і німець наголосу не змінить. Затемнення прозорої етимології виглядає комічно. 

• 3 •

Василь Маланишин: «Що з цим робити» чи «що із цим робити»? «Взяти з собою» чи «взяти із собою»? Купив книжку видавництва «Комора», а там всюди пишуть «із».

У видавництві керуються правописом, а саме §25 «Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)»: «Із уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Родина із семи душ». Але незрозуміло, чому раптом менш милозвучно «родина з семи душ», адже перед «з» голосний, а не приголосний. На щастя, в цьому параграфі є примітка: «Трапляються відхилення від поданих правил уживання прийменника з та його варіантів із, зі, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора».

• 4 •

Марина Торчак: Помітила, що зараз поголовно замінюють «зарубіжний» на «закордонний». А література тоді закордонна чи лишається зарубіжною? Принагідно тоді: історія всесвітня чи світова? Адже йдеться про світ, а не всесвіт.

Так, має бути закордонна література. А історія може бути і світова, і всесвітня. Слово «всесвітній» стосується не тільки всесвіту, а й поширеності по всій земній кулі: всесвітній потоп, всесвітній фестиваль, всесвітня історія тощо. Однак я віддаю перевагу «світовій історії», і навіть вийшов енциклопедичний словник «Світова історія XX–XXI століть» за редакцією Ігоря Підкови і Романа Шуста.

• 5 •

Тарас Мошовський: Чому в родовому відмінку «Ігоря», а не «Ігора» (чому тут виникає помʼякшення)? Бо, попри мою впевненість, інтернет стверджує, що саме «Ігоря / Ігорю», а не «Ігора / Ігору». 

Ірина Фаріон казала, що «Ігоря / Ігорю / Ігорьович» – це звичай Лівобережної України, а «Ігора / Ігоре / Ігорович» – Правобережної, і нічого страшного немає в тому, що чинний правопис відбив рису Лівобережжя. Я згодна з пані Іриною, адже в південно-східному наріччі, та й у словнику Грінченка, взагалі є такі слова, як «сахарь», «базарь» і подібні. Це не росіянізми (у російській мові слова «сахар», «базар» уживаються без помʼякшення). А в іменах Ігор і Лазар мʼякість проявляється тільки при відмінюванні (Ігоря / Лазаря, як лікаря) та в імені по батькові (Ігорьович / Лазарьович, як Васильович). Причина – історична належність лексем Ігор і Лазар до іменників мʼякої групи (Український правопис, §67 «Поділ на групи»). Конкретно щодо вашого запитання, то у старих словниках зафіксована саме мʼяка форма: «Ігорю», а не «Ігоре». У корпусі українських текстів та усному слововжитку «Ігоря», «Ігорю» теж трапляється значно частіше, ніж «Ігора», «Ігору», «Ігоре». Та й ніхто ж не обурюється, що правильно не «лікара», а «лікаря». Утім, скандинавське імʼя, від якого «Ігор» утворилося («Інгвар»), точно належить не до мʼякої групи, а до твердої, як імена Єгор, Назар, Захар, Віктор, Нестор і подібні. Так буває. 

• 6 •

Валерій М. Нещодавно був свідком, як один гість радіопрограми не впорався з відмінюванням множини слова «дно» – вийшло «одне з тих днів». Може, поясните?

«Дно» має форму множини, як і слова «судно», «рядно», «садно»: ден, суден, ряден, саден. Відмінюються типово – як усі іменники середнього роду II відміни із закінченням -о. Якби «дно» відмінювалось у множині як «днів», то мало би бути й «вікно» – «вікнів». «Днів» належить теж до іменників II відміни, але чоловічого роду з нульовим закінченням: «день – днів».

• 7 •

Ксенія Мудра: Часто бачу, як пишуть «заміжня за кимось». Це хіба правильно?

Неправильно. Одружена з кимось. Для жінки «одружена» потребує прийменника, а «заміжня» вживається самостійно. 

• 8 •

Андрій Дубенко: Пані Ольго, часто натрапляю на сполуку слів «акцентувати увагу». Чи не є зайвим слово «увагу»?

Так, акцентувати – це і є висувати на перший план, підкреслювати яку-небудь думку у висловлюванні, повідомленні; наголошувати. Тому «акцентувати увагу» – це плеоназм, зайвослівʼя.

• 9 •

Олена Калістрат: Наші політики часто кажуть «віддавати собі звіт (у чомусь)». Як їх можна перевчити казати правильно? 

Як перевчити – питання філософське. Перевчається той, хто хоче і цікавиться мовою. А українською ця фраза звучить «я свідомий чогось». Наша діаспорянка-чиновниця Христя Фріланд мову знає незгірш тих, хто в Україні. Ось що вона казала: «Я свідома того факту, що я – перша жінка на посаді міністра фінансів Канади. Настав час для нас прорватися через цей невидимий барʼєр». А могла «віддавати собі звіт».

• 10 •

Надія Голубченко: Підкажіть, будь ласка, як сказати «обаятельный» та «шероховатый»?

Чарівливий; шкарубкий. 

«Главком»