Святослав Піскун: Від переслідування мене врятував Майдан
Тричі Генпрокурор намагається зректися колишніх соратників-регіоналів та мріє увійти в команду майбутнього президента
Святослав Піскун останні півтора роки переховувався за кордоном. В той час, як Генеральна прокуратура на догоду екс-президенту Віктору Януковичу «розкручувала» старі-нові справи проти Юлії Тимошенко, хмари збирались і над колишнім Генпрокурором України. Йому вже неодноразово висували претензії через закриття після Помаранчевої революції справи по ЄЕСУ проти ЮВТ. Віктор Пшонка запевняв, що Піскун діяв під тиском президента Ющенка. За словами самого Піскуна, звинувачення не мали підстав, але «взяти» його могли. Не отримавши мандата і недоторканість на парламентських виборах 2012 року, він вирішив «не дражнити чорта» і виїхав з країни. Після Майдану і зміни влади – повернувся.
Святослав Михайлович зустрів «Главком» у своєму пишно оздобленому кабінеті у Царському селі на Печерську. Обстановка віддалено, але трошки нагадувала атмосферу в Межигір’ї. Хоча Піскун, за його ж словами, ніколи там не був. Лише одного разу Янукович його приймав у будиночку для гостей.
Побачивши нашу зацікавленість українськими іконами на стінах свого офісу, Піскун не без пафосу зазначив, що ними цікавився Ющенко. «Віктор Андрійович давав мені по п’ять тисяч доларів за кожну, я не продав. Принципово не продав», - розповів колишній генпрокурор.
Сьогодні Піскун – колишній член фракції Партії регіонів. Він всіляко намагається зректися зв’язків із колишніми соратниками та щиро зізнається, що мріє, як майбутній президент України зробить йому пропозицію, від якої буде складно відмовитися…
-- «Схиляю голову перед загиблими, які спасли мене від переслідування»
Святославе Михайловичу, хотілося б на початку трохи детальніше поговорити про ваше життя протягом останніх півтора роки. Ви переховувались за кордоном…
Я вже це неодноразово розповідав. Війна на дворі. Яка різниця, де я був. Саме головне, де я є зараз.
І все ж, хто вам порадив уникати загрози переслідування? Чи перебувала весь цей час з вами ваша родина? За який кошт жили?
Це вже пройшло, а я не люблю згадувати минуле. Приводом для мого від’їзду стало попередження. Колишні колеги з ГПУ повідомили, що за мною ведеться спостереження і як тільки буде винесено вирок Тимошенко по справі ЄЕСУ, то підтвердженням цього вироку буде порушення кримінальної справи відносно осіб, які приняли рішення по цій справі у 2005 році, закривши її, тобто відносно слідчих і прокурорів.
Але кримінальна справа проти вас так і не була порушена.
Ну, вироку ж суду не було. Якби був вирок суду по справі ЄЕСУ, то тоді б автоматично мою постанову визнали б незаконною. Дякую за це Майдану і схиляю голову перед загиблими, які спасли мене від переслідування.
І ще, оскільки я людина гонориста і не дозволив знущатися над собою та моїми колегами слідчими, щоб не доводити ситуацію до абсурду, я просто поїхав.
Під знущанням що ви маєте на увазі?
Допити, арешти, вилучення, обшуки… Родину могли підставити. В кінці кінців, моїй дружині могли підсунути якийсь документ незаконний або наркотик підкинути в багажник.
До речі, коли ми з вами розмовляли минулого разу – напередодні парламентських виборів 2012 року – ви якраз розповідали, що легше підкинути вам кілограм героїну і закрити за це, аніж довести, що ви закрили справу по ЄЕСУ через тиск Віктора Ющенка. Але все-таки вам довелося тікати через справу Тимошенко…
Не встигли підкинути наркотики. Тому що я був народний депутат. Потім я пішов спеціально на вибори, щоб мати імунітет. І за п’ять днів до оголошення результатів виборів я виїхав з країни. Я весь час тут був з імунітетом. Тому зі мною нічого не зробили.
Чи немає тут особистого конфлікту з колишнім Генпрокурором? Ви неодноразово пересікалися на службі з Пшонкою. В той час, коли ви очолювали Генеральну прокуратуру, він був прокурором Донецької області. Як можете охарактеризувати цю людину?
Мені здається, що Пшонка в Генпрокуратурі глобальних питань не вирішував. У нього були відповідні вказівки зверху. Хто йому їх давав – можемо тільки здогадуватися. А він просто їх виконував.
Коли я був Генпрокурором, він був прокурором Донецької області. Я з ним працював півтора роки. Я його за цей період бачив двічі. Один раз, коли представляли його. А другий раз, коли відбулася аварія на шахті Звягільського, і загинуло більше п’ятдесяти шахтарів. Я вилетів одразу в Донецьк, заарештував головного інженера, тому що директор шахти був на лікарняному, у нього був інфаркт. От тоді із Пшонкою я розмовляв вже детальніше. Дуже багато у мене було дорікань до його роботи. Я, взагалі, планував зняти його з цієї посади.
Чому ж не зняли?
Весь час щось заважало. То якісь справи. То ще щось. То Янукович за нього сильно просив.
Ви прислухалися до Януковича в цих питаннях?
Янукович тоді був прем’єр-міністром. І він дуже часто просив, щоб не чіпали Пшонку. Сильно за нього вболівав.
А от Рената Кузьміна, що певний час був заступником у Пшонки, ви свого часу зачепили – як тільки стали Генпрокурором в 2005 році, одразу зняли його з посади прокурора Києва. За нього ніхто не заступався?
Та заступалися теж. І просили.
Хто саме?
Багато хто. Але я їх не дослухався.
-- «Буду балотуватися, певно, в президенти наступного разу»
Коли ви перебували за кордоном, деякі ЗМІ писали, що ви розпродаєте своє майно в Україні. Щось продали?
Читав таке. Але я нічого не продавав. Все моє майно, яке в мене є, слава Богу, в мене є.
Тобто продавати було що? Бо ви так полюбляєте розповідати, що живете на доходи своєї дружини.
Все у мене в декларації записано. Я не зовсім вже «альфонс». Все-таки, я – заступник голови Спілки юристів України, там отримую заробітну плату. В Верховній Раді я отримував заробітну плату.
І от ви повернулися. Які у вас плани сьогодні? Збираєтесь повертатись у політику?
Буду балотуватися, певно, в президенти наступного разу – через п’ять років.
А якщо мислити не такими далекосяжними планами?
Що буду робити ці п’ять років? Буду допомагати обраному народом президенту.
Тобто ви вже знаєте, хто стане президентом, і отримали від майбутнього гаранта пропозицію?
Ну, можливо, майбутній президент знайде за необхідне долучити мене до своїх планів, до своєї програми. І все одно в якій якості. Як скаже. Якщо мені буде прийнятна його пропозиція, я піду. Якщо я зрозумію, що ця людина хоче від мене більшого, ніж я можу дати, я відмовлюся. А якщо нічого не запропонує, я просто буду жити.
Яка пропозиція від майбутнього президента буде для вас прийнятною? Хочете знову очолити Генпрокуратуру?
Ні, Національне бюро розслідувань. Мені це подобається.
Я свого часу написав закон про Національне бюро розслідувань. В мене є проект. На мій погляд, він ідеально підходить для українських правоохоронних органів.
Колись я був першим начальником слідчого управління Податкової служби України. Я був один. В 1996 році не було, взагалі, слідчого управління. Мене призначили начальником. Все. Ні заступника, ні слідчих, нікого. Через рік Головне слідче управління Податкової служби України поклало в бюджет держави 300 мільйонів доларів. Я ефективно спрацював? Думаю, так. І кожен рік все більше і більше ми давали в бюджет.
І от у мене є така мрія: створити Національне бюро розслідувань в Україні. Ну є мрія. От колись Мартін Лютер Кінг розпочав свою передвиборчу промову: «У мене є мрія. Я хочу прокинутись зранку, коли зійде сонце, і побачити, що всі люди є рівними, щасливими, і на землі панує справедливість».
Мрія Мартіна Лютера Кінга в повному обсязі так і не здійснилася, це, скоріше, утопія. А в українських реаліях ваше «У мене є мрія…» виглядає більш комічно завдяки Наталі Королевській…
Ні, не правда. Це не утопія. Завдяки Мартіну Лютеру Кінгу і його руху афроамериканці у США отримали всі права громадян.
Національне бюро розслідувань буде займатися тільки посадовими особами першої, другої, третьої категорії і очолить боротьбу з корупцією в Україні. Цього достатньо для того, щоб в бюджет держави додатково покласти сто мільярдів доларів.
Список тих персон, якими потрібно зайнятись в першу чергу у вас вже є?
Є. Є вже список людей, які вже готові нести гроші в бюджет. В мене список дуже великий. Якщо кожен з них принесе, то ми ще будемо гроші Заходу позичати.
Назвіть хоч п’ять прізвищ.
Не можу. Це ж презумпція невинності.
Я одного разу на прес-конференції, будучи Генеральним прокурором, доповідав з приводу того, що ведеться кримінальна справа відносно банку «Слов’янський». І одна журналістка каже: Святославе Михайловичу, ну, банк «Слов’янський» ви поклали, а над якими банками ви ще працюєте? І я беру і кажу: ну є ще кілька банків, серед них такий-то і такий-то. Наступного дня ці два банки просто збанкрутували – всі забрали звідти гроші. Тому що знали, якщо Піскун сказав, що він ними займається, значить, цих банків не буде.
Отже, у вашому списку, мабуть, більше представників минулої влади, які вже лишили країну?
В тому списку основна маса – ті, хто останнім часом лишили країну. Але є й ті, хто зараз при владі.
-- «Точно знаю, що не проголосую за Кузьміна»
З мрією, яку вам може допомогти втілити новий президент, розібралися. Хто ж саме має зробити вам пропозицію?
Найкращим президентом для України буде той, хто отримає перемогу в першому турі.
Ми знову скочуємося до узагальнень...
Але це буде найкращий варіант.
Якщо буде два тури, то найкращим президентом буде той, хто виграє другий тур. А найгарнішим президентом буде той, хто забезпечить парламентську більшість для своєї роботи. Сьогодні це дуже складно. Є тільки два шляхи. Перший – домовлятися з тими, хто є. Другий – нові парламентські вибори. Я за нові парламентські вибори...
За кого з того переліку кандидатів, який ми маємо, проголосуєте ви?
Я ще не визначився. Але точно знаю, що не проголосую за Кузьміна. І моя родина теж.
Обмежимо ваш вибів лідерами гонки за соціологічними опитуваннями: Тимошенко чи Порошенко?
За кого з них я проголосую? Я ще не знаю. Поки що жоден з кандидатів не запав мені до душі і серця.
Але ж вони вже сформулювали перелік свої передвиборчих обіцянок, всі програми на сайті ЦВК. Обирайте.
Ні, ну те, що на сайті ЦВК – то таке.
Я теж, коли балотувався по Бердичівському округу, таке понаписував, що коли я прочитав потім те, що я мав зробити в себе на окрузі, я перехрестився і пішов до церкви. Там поставив свічку і подякував Богу за те, що мене не вибрали. Бо я б тоді був не просто брехун, а супербрехун. Я після цього зрозумів, що програми не можна писати просто так. Хтось же може їх підняти і прочитати. Для того, щоб втілити в життя ту програму, яку я написав для свого округу, мені треба було б мати сто років життя і сто мільярдів доларів.
Під час нашої попередньої розмови напередодні виборів у вас була інша думка.
Молодий був, гарячий.
Це було всього лише півтора роки тому.
Я за цей час дуже швидко подорослішав.
Як можете оцінити об’єднавчий проект Кличко-Порошенко?
Як політичний крок, він вірний. Тому що у Петра Олексійовича немає розгалуженої партійної структури. У Кличка вона теж не сильна, але є. Це перше.
По-друге, якщо два таких політики, як Кличко і Порошенко, почнуть штовхатися, вони виштовхнуть один одного. Вони це зрозуміли. Обидва мають хороші шанси. Але завжди, коли двоє чубляться, виграє хтось третій. Ну хто тут третій – нам зрозуміло.
Тактично вони зробили правильно. Я розумію, що Кличко тут поступився своїми амбіціями. Якщо б він попрацював активно над собою ще пару-трійку років, то він би, можливо, міг бути президентом України. Подивимось, що буде через п’ять років.
Ще півроку тому розмов про кандидата в президенти від Партії регіонів не могло й бути. Але після втечі Януковича регіонали пішли в президенти цілою юрбою. Хто - від партії, хто - самостійно. Партія розвалилися?
Це ж не партія. Партії регіонів, як такої, ніколи не було. Існувала партія під Януковича. Немає Януковича – немає партії. І що б там Єфремов зараз не розповідав, що партія є, що є люди, не задоволені тим, що Янукович втік з України, їх залишив, - це все омана. Для них – це горе. Бо вони ніхто. Вони не існують. Ні як політики, ні як фахівці. У них був лідер, який все за них вирішував. І за них, і при них, і без них. Вони ж навіть не цікавилися, а чому приймається те чи інше рішення. Я ж був у фракції Партії регіонів. Ніхто навіть не питав, чому. Не можна було питати.
За вас Янукович теж вирішував все, коли ви були у фракції Партії регіонів?
Я питав перший рік. Поки мені не сказали: досить питань, все одно тобі ніхто нічого не скаже. Я намагався, виступав на зборах, розповідав, що це не правильно, що рейтинг падає, що треба повернутися до людей, що не можна чіпати бюджет, не можна працювати на відкатах. Я кричав, верещав. Врешті, я заткнувся – бо мене ніхто не чув.
Але ви ж не вийшли при цьому із фракції.
Куди вийти? Хто куди виходив? Я єдиний з фракції Партії регіонів, хто в 2010 році не проголосував за відставку Кабміну Тимошенко.
Це мало що змінило.
Але уявляєте, що зі мною тоді було, як на мене дивилися у фракції. До мене підходили і казали, що я зрадник, що я ненормальний, що це мені обійдеться дорого. Різні люди казали.
До речі, по своїх прокурорських каналах, знаєте, де знаходиться Янукович?
Та то всім відомо, де він знаходиться. В Москві. Путін діями Януковича дуже задоволений і тримає біля себе.
Задоволений чим саме? Тим, що Янукович допустив Майдан і втік з Києва?
Люди кажуть, що Янукович привіз Путіну гроші, за які сьогодні працюють сепаратисти. Що ще треба Путіну?
Зі слів нового Генерального прокурора, Янукович вивіз великі гроші. Я їх просто підтверджую. Він же, напевно, знає, що говорить. Бо я щось не зрозумів, де прокурор взяв цифру, що за кордоном знаходиться біля тридцяти двох мільярдів доларів, незаконно вивезених з України. Та там всі 122 мільярди.
З ким з регіоналів ви підтримуєте зв’язки сьогодні?
Ні з ким не спілкуюсь.
Ви повернулися в Україну завдяки тому, що змінилася влада. Ваш кум Петро Мельник, колишній ректор Національного університету Податкової Служби України, спійманий на хабарі, теж повернувся. Але він опинився за ґратами… Він не думав, що все так обернеться?
Я з впевненістю можу заявити одне. Я не вірю в законність слідчих дій і судових рішень, які відбувались під керівництвом Пшонки, Захарченко і Клименко відносно Мельника. І я впевнений, що так само в законність їхніх дій не вірить більша частина нашого суспільства. Тому я сподіваюсь, що нове розслідування з’ясує всі обставини цієї справи, можливо і віносно тих, хто цю справу сфабрикував. Я вірю в правосуддя.
-- Замах на Кернеса - це терористичний акт
Януковича зараз звинувачують у умисному вбивстві. При поверненні в Україну йому також загрожує покарання за перевищення влади. Окрім того, дії колишнього президента підпадають під статтю Кримінального кодексу, де йдеться про державну зраду. На вашу думку, як колишнього Генпрокурора, на скільки років «напрацював» Віктор Федорович?
На ньому вже весь Кримінальний кодекс. Можливо, в.о. Генерального прокурора відомо більше, ніж нам всім.
Але я б зараз був обережним з тим, що йому пред’являють, з кваліфікацією, бо не знаю, що там у слідчих напрацьовано, які в них є покази. А питання тут можуть бути. Коли намагалися вбити Кернеса, прокуратура порушила кримінальну справу про закінчений замах на умисне вбивство. Мені це дивно чути. Тому що умисне вбивство – це коли жінка зарізала чоловіка на кухні. Оце умисне вбивство. Кернес – це державна особа. Тобто це терористичний акт відносно державного службовця. Це зовсім інше. Але це питання юридичної освіти та кваліфікації.
Тобто робота нового Генпрокурора Олега Махніцього вас не задовольняє?
Ой, ну його роботу хай оцінюють парламент і люди.
Я поки що не можу оцінити роботу Генеральної прокуратури, бо поки що не бачу результатів. Робота оцінюється за кінцевим результатом. Кінцевий результат розслідування кожної кримінальної справи – це судовий розгляд. Коли я побачу, що є судовий розгляд, який не закінчився виправдальним вироком, я скажу про результат їхньої роботи.
Але у мене, взагалі, склалося враження, що в країні дуже багато кадрових питань почали вирішуватись за гроші. А там, де не можна було вирішити їх за гроші, їх вирішили за дуже великі гроші.
Краще говорити конкретно. До яких саме призначень у вас є питання?
Не хочу вдаватися в персоналії. Але деякі питання є. Є особи, які залишились на своїх місцях з приходом нової влади, а значить, вони комусь заплатили, щоб їх не зняли. За логікою подій, які відбулись, я розумію, що вони не повинні були б лишитись. І це розуміє більшість населення України. Або призначаються люди, які некваліфіковані, необізнані і, взагалі, вистрибнули невідомо звідки. Враховуючи їхні «фахові переваги», ці люди могли обійняти свої посади тільки за гроші або за великі гроші.
Це - загальні роздуми про несправедливість життя. Хочеться почути від вас прізвища.
Прізвища нехай вам називає прокурор і суд, а я звичайний громадянин і висловлюю свою думку.
Знову таки, з огляду на ваші прокурорське минуле, ви не намагалися з’ясувати обставини розстрілу людей на Майдані? Хто до цього причетний? Чи дійсно є підстави говорити про причетність старшого сина колишнього президента?
В мене є одна інформація. У прокуратури, може, є інша. Але у мене є достовірна інформація, що ніхто ще не сидить на лаві підсудних – з тих, хто давав наказ. Та який там розстріл навіть? Хай покарають спочатку тих, хто студентів побив на Майдані. Вже пройшло шість місяців. Де ті дебіли, які давали той наказ?
Полишили країну – переважно.
От хай наші силовики їх шукають.
А щодо тих, хто стріляв… Там криміналісти повинні працювати, слідчі, МВС, Служба безпеки. Але якісь перспективи такі собі… Так, зараз війна. Але, що вони думають, що ця війна все спише? Вона нічого не спише.
Коли випустили Пукача, мене звільнили з посади, я сказав: ви мене звільнили, Бог з вами, але прийде час, і ця справа повернеться, і Пукач буде сидіти. Пройшло вісім років – його зловили і посадили. Я ж це зробив ще в 2003 році.
Ваша оцінка силовому блоку уряду?
Роботу наших силовиків я можу оцінити за п’ятибальною системою на два з мінусом.
Я пропонував владі відрядити у відрядження всіх без виключення міліціонерів Донецької і Луганської областей у Львівську та Івано-Франківську. І відповідно, у повному складі міліціонерів Львівської та Івано-Франківської області у Донецьку та Луганську. Таким чином, донецькі та луганські хлопці охороняли би громадський порядок на Заході і я впевнений дуже ретельно, а львівські і івано-франківські – на Сході не менш завзято у відповідності до законів України. Але, на жаль, мене не почули.
Якщо українці не можуть самі вирішити питання захисту своєї території, своїх людей, захистити свої державні інтереси, давайте позичимо десь грошей, у Китаю чи в Америки, і наймемо інтернаціоналістів, людей з Африки, з Південної Америки.
-- «Правому сектору треба свою базу зробити в Херсоні»
Український «французький легіон»?
Так, давайте купимо іноземний легіон. Хай вони нам вичистять територію. Якщо ви так боїтеся.
Хоча у тому Французькому легіоні близько 30% українців, у них генерал з України є. Українці дуже гарно воюють. Це нація, яка вміє воювати. Чому у нас не можуть знайти людей, які можуть проводити відповідні операції, зачищати, ліквідувати?
Отим всім, хто зараз сидить на Майдані, отому Правому сектору, треба свою базу зробити в Херсоні. Перенести туди дислокацію. От там добре. Там і Крим близько – повоювати можна. І до Донецька недалеко. Там тепло звідти можна швидко дістатися до гарячої точки, щоб допомогти державі.
Які ваші прогнози щодо того, як далеко може зайти Путін по материковій частині?
Якщо Путін для себе визначив зайти, він зайде. Будемо ми боронитися чи не будемо, будемо стріляти чи не будемо, - він зайде. Та Путін прекрасно розуміє, що він далеко не пройде. Що кожен його солдат буде зарізаний, а танк підпалений. Розумієте, якби не донецька еліта, яка здала регіон росіянам, там би вже все закінчилось. Але донецька еліта не об’єдналась за Україну.
Ви про Ахметова, Колеснікова?
Ми домовились не називати прізвищ.
От те, що Крим ми подарували Росії, - це зрозуміло навіть моєму собаці. Я не розумію, як двадцять дві тисячі озброєних військових кращих підрозділів України, які знаходились в Криму, не змогли зупинити вісім тисяч «зелених чоловічків».