Володимир Демчишин: Якась частина вугілля все одно буде постачатися з Росії

Цієї зими українці знову згадали буремні 90-ті. Майже у всіх областях відбувались відключення електроенергії. Сталося це через те, що запасів вугілля, необхідних для роботи теплових електростанцій в холодну пору року, виявилось замало. Однією з головних перешкод для стабільної роботи енергосистеми стали бойові дії на Сході. Частина шахт, які видобувають вугілля для українських ТЕС, опинилася в зоні збройного конфлікту. Паливо з інших копалень було проблематично вивезти через руйнування залізниць.

Деякий час влада покладала надії на вугілля з Південної Африки, США і навіть Австралії. Однак, корупційний скандал, який вибухнув після оцінки контракту на вугілля з Південної Африки, призвів до припинення імпортних поставок. Були спроби також купувати вугілля в Росії, але його відвантаження теж було зупинене.

Для вирішення ситуації міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин заговорив про можливість вивезення вугілля з АТО за умови перереєстрації підприємств на українській території і суворого контролю за грошовими потоками. Згідно з порядком переміщення вантажів, затвердженим Службою безпеки, дозвіл на постачання вугілля видає координаційний центр при штабі АТО в Краматорську лише за поданням Міненерго.

Для проходження наступного опалювального сезону, який розпочнеться орієнтовно в жовтні 2015 року, потрібно 4 млн тонн антрациту, на імпорт якого Кабмін додатково має виділити мільярди гривень. У кого Україна буде закуповувати вугілля та які зміни очікують шахти, що залишилися на українській території «Главком» дізнавався у Міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина.

Пане Володимире, на сьогодні на Донбасі залишилось 35 підконтрольних державі шахт. Що з ними планує робити уряд. Чи є сенс їх реформувати?

Ідеєю може бути орієнтація на економічно доцільні та перспективні шахти, які з точки зору обладнання, зовнішньої та внутрішньої інфраструктури, мають можливість бути економічно беззбитковими. Ті ж шахти, які навіть при додаткових інвестиціях не можуть бути реабілітовані, потрібно закривати. Сьогодні, дійсно, у нас є 35 державних шахт. До 11 з них є серйозні претензії, тобто потрібно вирішити технологічні питання для того, щоб ці шахти розвивати надалі. Серед них є шахти, які мають досить великі запаси вугілля, але собівартість у них більше 5 тисяч грн за тонну. І навіть розумні вливання для модернізації обладнання не дають можливості протягом наступних років вийти на беззбитковість.

Скільки інвестицій потрібно для реабілітації шахт?

Ми сформували бюджет по кожній шахті. Сумарно виходить приблизно 1 млрд 100 млн гривень, які потрібні для того, щоб довести шахти до стану беззбитковості. В деяких шахтах це ремонт обладнання, в деяких – пошук нових горизонтів, де буде вестися видобуток.

В уряді також планували в 2015 році виставити шахти на відкритий конкурс. Щось в цьому напрямку зроблено?

Так, безперспективні шахти ми ставимо на приватизацію. Я допускаю, що вони можуть бути економічно вигідними, тому, сподіваюся, з’являться інвестори, які будуть зацікавлені. Звичайно, це не буде продаж без підготовки. Будуть сформовані інвестиційні умови, на які інвестор має погодитись.

Ми працюємо над цим питанням спільно з Фондом Державного майна. Думаю, протягом червня ми передамо документи туди, і найближчим часом будемо проводимо маркетинг. Зацікавлення є.

Які компанії цікавляться?

Я сподіваюся, що інвестори будуть.

Можете назвати, які саме шахти підлягають приватизації?

Є шахти, які знаходяться недалеко від кордону з окупованими територіями, там є свої ризики. Є декілька шахт на Заході України - у Львівській і Волинській областях. Думаю, там більший інтерес має бути з точки зору розташування і подальшої реалізації вугілля. Його можна спалювати, виробляти електроенергію, скажімо, на Калушській чи Бурштинській ТЕС, і експортувати далі до ЄС.

Ви розробили програму розвитку галузі. Коли вона буде затверджена?

Уряд поки не підтримав програму. Головним пунктом критики був обсяг потрібних інвестицій. Сумарно ми говорили про 3,8 мрд гривень, які потрібні на розвиток вугільної промисловості. Звичайно, в нинішніх умовах Мінфін все направляє на оборону, але я відчуваю, що в уряді розуміють важливість так само вугільної промисловості. Це питання ще раз буде підніматись найближчим часом.

Навіть в Коаліційній угоді задекларовано підтримку вугільної промисловості протягом наступних п’яти років. Але я бачу можливість збалансувати ситуацію протягом 2016 року.

Яким чином?

Формувати конкуренцію ДТЕКу (енергетичний холдинг Рината Ахметова, - «Главком»), який, видобуваючи вугілля, сьогодні забезпечує 80% всіх наших потреб. Ми працюємо над законом про підтримку вугільної промисловості, де буде частина статей, що стосуються лібералізації самого ринку вугілля, і в перспективі - формування біржового ціноутворення. На жаль, сьогодні у нас фактично лише два постачальника – ДТЕК і державні шахти, які об’єднуються в рамках Міністерства.

Який дефіцит вугілля в Україні сьогодні?

Вугілля, що видобувається в Україні, в принципі достатньо для того, щоб забезпечити власну потребу, за винятком антрацитового вугілля, запасів якого фізично не існує на підконтрольній Україні території. Але з точки зору газового вугілля, ми повністю самодостатні.

Чи є стратегія роботи із вугільними підприємствами у зоні АТО? Скільки вугілля вже поставлено з окупованих територій Донбасу з 1 січня 2015 року? За якою ціною?

Приблизно 15-20 тисяч тонн щодня. Проте цей обсяг кожен день може бути різний. Ціна - 1100 гривень за тонну.

Це підприємства виключно з українською юрисдикцією?

Так. Це шахти, які пройшли повторну реєстрацію на підконтрольній України території.

Чи можливий вивезення вугілля з Донецької та Луганської областей не залізничним транспортом, а, наприклад, автомобільним?

Правильніше, звичайно, возити вугілля залізничним транспортом, як це зараз відбувається. Весь обсяг, що йде на «Центренерго» ми відслідковуємо. Ми контролюємо кількість вагонів, як вони переходять зону зіткнення. Але я підозрюю, що є й автомобільний потік. Він може бути не зовсім легальний.

Заступник командира батальйону «Торнадо» Микола Цукур повідомив, що з окупованої території в Україну рухаються поїзди з контрабандним вугіллям, а також навпаки - вугілля зі звільнених районів слідує залізницею до бойовиків.

Що вам відомо про такі факти?

Я ж контрабандою не займаюсь. Це питання МВС. Але, оскільки справді останнім часом багато запитів надходять, то я підозрюю, що там контрабанда є. Я знаю, що є претензії до перевезення вугілля автотранспортом. Куди це вугілля йде, на яких станціях перевантажується, це питання до СБУ.

Чи вирішують поставки вугілля з непідконтрольних територій головну задачу - накопичення вугілля для проходження наступного опалювального періоду? Скільки потрібно вугілля, щоб українці пережили зиму без відключень електроенергії?

Близько чотирьох мільйонів тонн.

Голова компанії «Центренерго» Ігор Балабанов говорив, що антрацитове вугілля компанія закуповує у близько п’ятидесяти постачальників із зони АТО. Де можна ознайомитися з їхнім повним переліком?

Перелік є в СБУ. Щоб почати поставки вугілля, підприємствам отримати погодження Служби безпеки. Але мені здається, що мова йде не про 50, а десь близько 20 компаній.

Все одно питання, що це за компанії, кому вони належать, та чи не фінансують вони терористів?

Не забувайте, що умовами формування цього списку є реєстрація на українській території, робота в банківській системі України, перерахунок коштів на картки шахтарям, плюс сплата податків. Звичайно, я чув, що там є якісь зловживання, що кошти начебто переводяться з одного підприємства на інші. Але це малоймовірно. Я сподіваюся на наших силовиків.

Ви говорили, що Україна розраховує відновити закупівлі антрацитного вугілля в далекому зарубіжжі. Але, якщо відновились поставки із зони АТО, чи є ще потреба в таких зовнішніх контрактах?

Справді, на даний момент потік із зони АТО був досить активний. Але імпортувати все одно треба, бо, у зв’язку з бойовими діями, ризик залишається. Та ж ситуація з Росією. Пам’ятаємо, коли ми весь минулий грудень стояли, бо Росія штучно обмежувала поставки вугілля.

У яких держав плануєте закуповувати?

Частина буде з ПАР морем. Ми аналізуємо також варіанти поставок з США. Якась частина, я так розумію, все одно буде постачатися з Росії.

На яку ціну орієнтуєтесь?

Якщо порівнювати з тим вугіллям, що надходить із зони АТО, буде десь 25 доларів дорожче. Але з точки зору безпеки енергосистеми його потрібно завозити, незалежно від ціни. Разом з доставкою на електростанції це могло б коштувати в районі 80 доларів. Для порівняння, минулого року було 100 доларів.

Коли можна очікувати підписання перших контрактів?

23 червня відбудеться велика зустріч із декількома потенційними трейдерами. Розумієте, трейдери постійно приходять і щось пропонують. Питання в коштах. На даний момент не було фізично грошей. Програма фінансування є, та минулого тижня не вдалося погодити Постанову про виділення коштів. Я сподіваюся, що в середу вдасться вирішити питання додаткових коштів, а саме мова йде про 2 мільярди гривень.

Володимире Васильовичу, на початку червня ви говорили, що сума заборгованості перед шахтарями складає 260 мільйонів гривень. Яка ситуація з виплатою заробітної плати сьогодні?

Ми за останні п'ять місяців, що я вважаю великою заслугою, не додали заборгованості перед шахтарями. Але на даний момент заборгованість знову накопичилася. Ми працюємо: є кілька варіантів вирішення і сподіваюся, що протягом цього тижня істотну суму, місячну зарплату, ми виплатимо.

Про яку суму йде мова?

Це величезна сума, 400-450 мільйонів гривень.

В тексті також використані питання журналістів інших видань