Ірина Фріз: Чутки про смерть коаліції є передчасними

Ірина Фріз входить до найвужчого кола людей, наближених до президента. Вона була беззмінним помічником та прес-секретарем Порошенка понад 10 років. І не дивно, що після перемоги Петра Олексійовича на президентських виборах Фріз спочатку очолила головне управління суспільних комунікацій та інформації в Адміністрації нового глави держави. Потім кілька місяців пропрацювала керівником головного департаменту інформаційної політики АП. А на позачергових парламентських виборах під 30-м прохідним номером у списку президентської політсили Блок Петра Порошенка була обрана народним депутатом.

Колеги Ірини по партії сумнівалися, що президент, який на кожній посаді воліє мати «свою людину», відпустить в Раду такого перевіреного часом соратника. Та разом із ще кількома наближеними до Порошенка людьми в АП Фріз таки перейшла на роботу в парламент, де очолила підкомітет з питань безпеки державних інформаційних систем комітету з питань нацбезпеки та оборони.

Це – перше велике інтерв’ю народного депутата Ірини Фріз. «Не знаю навіть, чи можу я бути цікавою», - приміряє, здається, незручну для себе роль публічного політика вона на початку розмови. Та про внутрішню кухню в команді Петра Олексійовича Ірина знає багато, тому говорити є про що: про скандальні закони, що слугують причиною сварок в коаліції, про Порошенка, у якого немає свят та вихідних, про проблеми з безпечним зв’язком в зоні АТО, а також серйозний дзвіночок, що пролунав для України у Придністров’ї…

Верховною Радою був прийнятий скандальний закон – «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», який, на думку експертів, перетворює Україну на переддефолтну Грецію. До того деякі представники навіть фракції БПП відверто говорили, що голосів за нього не може бути. Як так сталося, що вони знайшлися, і навіть фракція президента дала 72 голоси?

Це не позиція фракції, а збіг обставин. Хтось голосував свідомо, хтось – помилився. Про це свідчить і низка заяв депутатів вже наступного дня.

Це в жодній мірі не знімає відповідальності з депутатів, але аналіз цих подій може створити «запобіжники» для уникнення подібного у майбутньому.

Про які запобіжники йдеться?

В першу чергу, про регламент. Останній час, зважаючи на складну ситуацію у країні, рішення у Верховній Раді часто ухвалюються за так званою скороченою процедурою. Дуже швидко відбувається перехід від одного законопроекту до іншого, і не всі в залі встигають розібратися у ситуації. Якщо до законопроекту є серйозні зауваження з боку експертного управління, то, очевидно, скороченої процедури бути не може. 1558-1 став жертвою такого підходу. Це перший момент.

Другий. Багато депутатів написали заяву про відкликання свого голосу. А за регламентом такої процедури немає. І чи потрібна вона – питання для дискусії.

Третє. Політична відповідальність депутатів перед партіями, які виграли парламентські вибори. Переконана, що депутат повинен розділити програму партії, а не займатися популізмом.

На вашу думку, чи можна говорити про те, що певна кількість нардепів дійсно не зрозуміли, за що вони голосують? Стенограма засідання запевняє в протилежному.

Значна частина депутатів визнали свою помилку. І це означає, що ми здатні їх виправляти.

Чи був після такого голосування «розбір польотів» в БПП?

Була відверта розмова. Як показує практика, це допомагає долати усі критичні моменти.

Несподівано у відставку з посади голови фракції спробував подати Юрій Луценко. Причина – це голосування частини фракції за популістський закон? Перший заступник глави фракції БПП Ігор Кононенко зазначив, що рішення приймалось емоційно.

Емоції мають охолонути, тільки тоді можлива конструктивна розмова. І така розмова вже відбулася.

Чи є загроза розвалу коаліції? Єгор Соболєв з «Самопомочі» вже зазначив, що його фракція фактично не входить в коаліцію. А спікер парламенту Володимир Гройсман висловив занепокоєння тим, як коаліція буде працювати далі, і анонсував «відверту розмову» після голосування за закон про реструктуризацію валютних кредитів.

Коаліцію «хоронять» з перших днів її народження. Але чутки про смерть є передчасними.

В Раді вже зареєстрували проект постанови про відміну закону про реструктуризацію валютних кредитів. Але вся ця ситуація яскраво показала якість роботи нинішнього парламенту і його голови. Не вважаєте, що це голосування відкрило шлях до дострокових перевиборів Верховної Ради?

Дострокові вибори можливі за умови втрати коаліцією більшості голосів. Сьогодні розпад коаліції означає лише вихід БПП чи НФ. Обидві фракції, як і Президент, і прем’єр чітко виступають за єдність коаліції. Це – парламентська арифметика.

Але є ще і політична відповідальність. Не той час, щоб кидати країну у виборчий процес. Деяким політикам та політичним силам потрібно сховати подалі свої політичні амбіції.

Чи можуть народні депутати «провалити» закон про місцеві вибори, який також мав бути прийнятий ввечері 2 липня?

Будемо сподіватися, що останній урок було засвоєно. Нам потрібні зміни, а не розмови про них. Краще робити, помилятися та виправляти помилки, ніж нічого не робити та давати поради стороннього.

Чи є голоси на нього?

Дійсно, є питання. Кожна політична сила дивиться на цей закон через призму: а які перспективи цей закон відкриває для їхньої парті? Хибна позиція, але вона, на жаль, існує. Наразі тривають складні переговори.

Чи може група «ударівців» в БПП не голосувати за нього з метою, щоб вибори проходили за старим законом в один тур, як це вигідно Віталію Кличку, рейтинг якого в Києві значно впав?

У фракції тривають дискусії, і я чула багато пропозицій, які висловлювалися окремими депутатами. Це абсолютно нормально – шукати компроміси. Рішення фракції щодо цього закону остаточно не прийняте.

Яке підґрунтя мають розмови про об’єднання політсили Віталія Кличка із партією «Самопоміч» на місцевих виборах?

Якщо ми говоримо про місцеві вибори і про те, хто з ким піде, то станом на зараз відбуваються переговори усіх учасників коаліції з усіма. І ніхто не може зараз говорити про те, що вже визначено або затверджено формат. Якщо б він був визначений – він був би презентований. Він вже був би публічним. З огляду на те, що в усіх лідерів фракцій коаліції немає чітко визначеної позиції про те, яким чином члени коаліції будуть брати участь у цих виборах, будь-які окремі заяви з цього приводу передчасні. Окрім того, я не представляю ні позицію «Удару», ні позицію «Самопомочі».

-- «Суцільний «одобрямс» означає, що у нас або тоталітаризм, або ми на кладовищі»

Процес голосування та обговорення тих чи інших питань в коаліції вже неодноразово переходив в суперечки, торги та скандали…

Щоб зрозуміти, наскільки міцною є єдність коаліції в парламенті, потрібно проаналізувати ключові законопроекти, які вносяться президентом, урядом або членами коаліції та приймаються. Про нестабільність коаліції може говорити хто завгодно, але результат її роботи доводить зовсім протилежне.

Дискусії, які трактують як суперечки в парламенті і коаліції, - насправді, нормальний формат роботи. У всіх є можливість висловити свої заперечення, продискутувати їх і потім все ж таки знайти компромісне рішення і продемонструвати єдність. Це в авторитарному режимі або за часів Януковича було нормально, коли всі прийшли, Чечетов підняв руку і всі почали бігати по рядах і натискати кнопки. В цьому парламенті кнопкодавство – це ганьба. Якщо існує суцільний «одобрямс», то це поганий сигнал, який означає, що у нас або тоталітаризм, або ми на кладовищі.

Ще одним приводом для суперечок під куполом може стати внесений днями президентом до Верховної Ради проект змін до Конституції в частині децентралізації. Фактично у депутатів залишилось лише кілька пленарних днів, щоб проголосувати за ці зміни в першому читанні. 300 голосів «за» в парламенті вже є?

Якщо б президент не розраховував на підтримку парламентом своєї ініціативи, він би не робив це саме зараз. За законом, як ви знаєте, зміни мають пройти обговорення і прийняття в одній сесії, а потім бути закріпленими в наступній.

Я переконана, що коаліція здатна продемонструвати єдність всіх гілок влади, обговорити і підтримати пропозиції президента щодо внесення змін в Основний закон. Окрім того, я думаю, за ці зміни проголосують і депутати, які не входять до коаліції.

Але та ж «Самопоміч», скоріше, є опонентом децентралізації від Порошенка. Віце-спікер парламенту Оксана Сироїд в інтерв’ю «Главкому» висловила побоювання, що запропонований проект дає підстави для формування авторитарної системи і є шансом для появи «нового Януковича».

З огляду на те, що законопроект має пройти через парламентське обговорення, це нормальна практика, коли той, хто не згоден, хто хоче, щоб і його позиція була почута, заявляє позицію «проти». Але це не означає, що на практиці буде так, як заявляють окремі політики. Дебати навколо проектів закону - це демократична практика парламентаризму в усіх цивілізованих державах. Проте, коли обговорення виходить на завершальну стадію, як правило, досягається консенсусне рішення.

Також хочу нагадати, що суб’єктом подання про внесення змін до Конституції можуть виступити 150 народних депутатів. Однак ніякого іншого проекту, окрім президентського, який розроблявся Конституційною комісією, немає. Це означає, що загальні положення сприймаються усіма політичними силами коаліції.

Запропоновані зміни стосовно децентралізації дивним чином посилюють саме президентську гілку влади. Чи не вбачаєте ви в цьому загрози?

Це викривлена позиція. Давайте не шукати чорну кішку у кімнаті, в якій її немає. Венеціанська комісія також не бачить посилення будь-якої з гілок влади у запропонованих змінах до Конституції. Більше того, секретар Венеціанської комісії Томас Маркерт висловив сподівання на швидке ухвалення змін до Конституції щодо децентралізації. Запропонована президентом реформа цілком відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування.

Передбачено право голови держави на розпуск органів місцевого самоврядування.

Ні. Запропоновано чіткий механізм, що може бути використано у разі антидержавних рішень органами місцевого самоврядування. Зокрема, президент може використати право на призупинення діяльності місцевої ради за умов прийняття нею рішень, що несуть загрозу державному устрою. Президент не має права розпускати місцеві ради, це право зберігається виключно за Верховною Радою України. Одночасно із призупиненням діяльності місцевої ради Президент звертається до Конституційного суду, який у разі визнання рішення місцевої ради неконституційними, створює підстави для направлення Президентом подання до Верховної Ради, яка і приймає рішення про розпуск місцевої ради. Тобто ми навпаки говоримо про створення балансу повноважень між ВР та Президентом.

Ми ніколи не зрушимо з місця, якщо будемо просто впиратися в те, що хтось буде інтерпретувати на свій лад ті чи інші зміни. Якщо ми хочемо змін – ми маємо їх проводити.

Тим не менш, голова АП Борис Ложкін говорить про необхідність посилення влади президента, оскільки «існуюча сьогодні система не дозволяє нам швидко приймати рішення». З точки зору менеджменту, як зазначив він, президентська республіка – «найбільш робоча модель».

Я вже не працюю в Адміністрації президента, тому вважаю, що роз’яснювати позицію голови Адміністрації мають його радники.

Але з огляду на те, що ми повернулися до Конституції, яка регламентує нашу державу як парламентсько-президентську республіку, і саме цей курс був підтриманий президентом, вважаю, що на цьому ми і будемо стояти далі.

-- «Президент не зачиняв двері перед Наливайченком»

Багато суперечок в коаліції було також, коли з посади голови Служби безпеки України звільняли Валентина Наливайченка. Виступаючи на зустрічі із фракцією БПП в парламенті напередодні Петро Порошенко мотивував своє рішення тим, що шеф спецслужби не впорався зі своїми посадовими обов’язками. Також, як зазначив президент, є й інші причини, через які він вимушений був попрощатися з Наливайченком, але озвучити їх перед депутатами він не може. Та, певно, глава держави сказав більше своїй фракції, ніж почули пересічні українці з екранів телевізорів?

Я не буду говорити про те, що звучало на фракції. Вважаю, що є моменти, коли навіть на фракції Президент не може сказати всього, зокрема щодо діяльності спецслужб та розвідки. Але Президент є головнокомандувачем, а ми зараз перебуваємо в стані військової агресії з боку Російської Федерації. Саме тому він має повне право визначати напрямки та пріоритети діяльності Служби безпеки України. Адже він за це несе персональну відповідальність.

Я точно знаю, що відбулась нормальна розмова з паном Валентином Наливайченком і йому була запропонована інша робота в команді.

Голови Служби зовнішньої розвідки?

Так.

Але Наливайченко начебто відмовився.

Були й інші пропозиції.

Тобто Наливайченка ми незабаром ще можемо побачити в команді президента?

Президент не зачиняв двері перед Наливайченком. Це по-перше.

По-друге. Було голосування за призначення на цю посаду Василя Грицака. 340 голосів «за». Мені здається, це рекордна кількість голосів, яку дав парламент за кадрове рішення. З огляду на такий високий кредит довіри, сподіваюсь, що завдання, які перед новим главою поставив президент щодо реформування Служби, боротьби з контрабандою, корупцією, він виконає, як і всі попередні накази.

Щодо звинувачень Наливайченка у зв’язках із олігархом Дмитром Фірташем…

Я не хочу коментувати чутки та припущення.

Фірташ на суді в Австрії зробив цікаву заяву про домовленості із Кличком та Порошенком. Президент, в свою чергу, це заперечив. Ця зустріч і досі оповита таємницею. Наприклад, достеменно невідомо, хто ще був на ній присутній. Той же Наливайченко говорив про, як мінімум, двох фігурантів – один з яких працює міністром, інший – в Адміністрації президента. Прізвищ колишній голова СБУ не назвав. Але здогадатися, кого він мав на увазі не складно. Ви знаєте, чи були разом із Порошенком на зустрічі із Фірташем Борис Ложкін та Юрій Стець?

Я не була на цій зустрічі і не можу говорити хто там був, а кого не було. Єдине, що можу сказати, що на цій зустрічі були члени команди Петра Порошенка і усі сторони прокоментували цю зустріч.

-- «З Порошенко важко бути в конфлікті»

Не поговорити безпосередньо про Порошенка з вами неможна. В його команду ви прийшли багато років тому. Розкажіть, як стали його довіреною особою.

Все відбулось випадково. Після народження дитини я почала пошук роботи, і коли малому було чотири місяці, моє резюме потрапило до тоді голови секретаріату, народного депутата, голови депутатської групи «Солідарність» Петра Порошенка – Олександра Ситника. Він мене запросив, я пройшла співбесіду і прийшла працювати в рамках координації інформаційного супроводу діяльності членів депутатської групи. А навесні 2004 року, з огляду на те, що прес-секретар Порошенка пішла на виборчу кампанію іншого кандидата, мені було запропоновано спробувати себе на цій посаді. З того часу я себе і пробувала.

Як за ці роки змінився Петро Олексійович?

Він став мудрішим. Більш виваженим.

Але він залишився таким же цілеспрямованим на результат. Вся його діяльність супроводжується якісними результатами. Не було такого, щоб він обіймав якусь посаду заради посади. Якщо він був міністром закордонних справ, то він був найефективнішим на цій посаді. Якщо він був головою ради Національного банку, то, коли почалась девальвація гривні, саме завдяки його енергії, наполегливості, фаховості вдалося через засідання тоді навіть нікому невідомого органу – Ради національного банку – проводити рішення, які сприяли стабілізації гривні і зупинити негативний тренд. Якщо він обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони в 2005 році, то він із не чисельним апаратом Ради вніс на розгляд президента проекти чотирьох реформ. Він ніколи не займається чимось беззмістовно. Якщо він за щось береться, значить, буде результат.

Президент Порошенко часто працює вночі. Він завжди був трудоголіком?

Абсолютно. Якщо він чимось займається, він цим живе. Він не може розділяти: ось тут я до шостої, з першої до другої в мене перерва, а в суботу, взагалі, вихідний, і нікого і нічого не хочу бачити. Ні, такого немає. В Порошенка немає вихідних. В Порошенка не було і немає свят. В Порошенко ніколи не було відпустки як такої. Ми ніколи не йшли у відпустку за календарним графіком. Завжди чекали: якщо Петро Олексійович раптом вирішить на три дні кудись поїхати відпочити з родиною, ми зможемо так само швиденько собі щось придумати.

Тобто вихідних і свят не було і немає не тільки в Порошенка, а й у тих, хто з ним працює?

Так. Але це не є погано. Це просто демонструє якості людини, яка працює заради досягнення результату. Він живе тим, чим займається. Для нього це не є чимось аномальним. Для нього це нормальний стан життя. Він по-іншому не може.

Наприклад, до Януковича навіть наближені до нього депутати, політики боялися заходити. З яким почуттям ви заходите до кабінету Порошенка?

Я не хочу й не буду порівнювати Порошенка ні з ким. Як керівник, Петро Порошенко справедливий. Імпульсивний, але справедливий.

Чи легко потрапити в кабінет до президента? Чи може без особливих ускладнень прийти до глави держави народний депутат з тієї чи іншої фракції?

Так. Якщо говорити про депутатів фракції Блоку Порошенка, то він часто зустрічається з нами, і багато депутатів після фракції підходять до нього з питаннями. На багато питань він намагається дати відповіді під час зустрічі. Для нього важливим фактором є розуміння його дій членам команди, адже від цього залежить результат.

Кажуть, що багато депутатів навіть з фракції Порошенка сьогодні незадоволені Ложкіним, бо він поступово вводить таку собі монополію на президента, і що він наразі є фактично єдиним джерелом інформації для Петра Олексійовича.

Мені нічого невідомо з цього приводу. Можу сказати одне, той, хто говорить про монополізацію уваги президента, просто не розуміє – це неможливо, тому що це Петро Порошенко.

Якщо говорити про призначення губернаторів чи керівників силових відомств, то ми бачимо, що президент віддає перевагу людям, яких він знає не перший рік, з якими стикався, наприклад, у бізнесових справах…

Це обумовлено тим, що за кадрові призначення він несе відповідальність. Саме тому, коли президент призначає людину, як ви кажете, яку він знає, напевно, він це робить якраз тому, що знає її можливості, фаховість, потенціал і дає шанс довести свою придатність займатись цим напрямком. А якби ви вчинили? Ви б призначали людину з вулиці? Напевно, що ні.

В цьому контексті чи легко Порошенко змінювати оточення? От, наприклад, щодо вас. Із Адміністрації минулого року ви пішли у Верховну Раду. Хто приймав про це рішення? Як Порошенко, так би мовити, вирішив вас «відпустити»?

Він дав мені можливість довести, що я можу бути корисною на цьому місці, реалізувати певні свої можливості, рухатись і допомагати фракції Петра Порошенка в парламенті. Це особистий виклик для мене – щоб не зганьбитись і не підвести. Це була пропозиція з його боку. Я не брала активної участі в виборчій кампанії. На той час працювала керівником управління інформаційної політики в Адміністрації, і в мене була величезна купа завдань з огляду на інформаційний супровід висвітлення діяльності президента. Займатися цим і ще й виборчою кампанією неможливо.

Все-таки, Порошенко тоді «відпустив» багато своїх людей. Знаєте, чому Ігор Гринів пересів із крісла заступника голови АП в крісло народного депутата?

Так тоді всі пішли до Верховної Ради. Юрій Стець пішов, Ігор Гринів пішов, Іра Геращенко. Всі люди, які працювали під час виборчої президентської кампанії, були в списку БПП. Це нормально. Тому що ці люди продемонстрували командність.

З чим було пов'язане звільнення з посади заступника голови АП мільярдера Юрія Косюка?

Я знаю це зі слів Юрія Косюка, і ця позиція публічна. Він вважав, що взяв певний перелік завдань, який виконав, і за цим пішов.

Конфліктів з Порошенко у нього не було?

З Порошенко важко бути в конфлікті. Порошенко – це дипломат з великої літери. Це людина, яка завжди була здатна знаходити компроміс навіть там, де його ніхто вже не міг знайти, коли здавалося, що ця справа марна, що люди за цим столом вже ніколи ні до чого не домовляться. Але якщо за цим столом є Порошенко, рішення буде знайдено.

Певно ж, бувають ситуації, коли і сам Порошенко не зацікавлений шукати компроміс.

Порошенко, як на мене, завжди зацікавлений в тому, щоб знаходити рішення, яке дозволить вирішити питання або проблему, яка стоїть перед усіма. Він ніколи не буде приймати рішення, яке заведе в «глухий кут».

Своєю Адміністрацією Порошенко зараз задоволений?

Точну відповідь на запитання може дати лише сам Петро Олексійович. Будь-яка інша відповідь буде припущенням – більш чи менш емоційним. Але навіть для такого припущення треба бути в середині процесу. Але я, повторюся, зараз не працюю в Адміністрації.

-- «Як в умовах війни використовувати мобільний зв'язок - це питання національної безпеки»

Ми зачепили питання, кого призначає президент на керівні посади в силові структури. Але вибір деяких кандидатур викликає питання. Наприклад, нещодавно одну з ключових посад в оновленому президентом керівництві Служби безпеки зайняв генерал-майор Віталій Маліков, який очолив Антитерористичний центр СБУ. Це кадрове призначення викликало суперечливу реакцію в ЗМІ. Малікову згадали неоднозначну поведінку під час окупації Криму та родинні зв’язки із екс-міністром внутрішніх справ Миколою Білоконем, що втік в Росію 10 років тому. Чи розглядалось питання про його призначення на комітеті ВР з питань національної безпеки і оборони?

Ні, на нашому комітеті це питання не розглядалось і не могло розглядатися, бо це виключно прерогатива головнокомандувача – призначення керівника АТО. Відповідь на ці запитання надав сам Маліков в своєму інтерв’ю. Його відповіді підтверджують як журналісти, так й севастопольці, які в той час були у вирі подій та відстоювали Україну.

Розкажіть, як комітет сьогодні отримує інформацію про те, що відбувається на Сході України. Хто звітує перед вами, як часто?

Інформацію комітет отримує безпосередньо від силовиків, яких запрошують на засідання. Відкритим залишається питання з тим, щоби керівник Генштабу відвідав засідання комітету. Всі інші керівники силових відомств або були особисто, або були їхні заступники, які звітували і розповідали ту інформацію, яка цікавила членів комітету в закритому або у відкритому режимі.

В чому конкретно проблема з Генштабом? Його керівник Віктор Муженко відмовляє у зустрічах із комітетом? З якою мотивацією?

Це краще запитати в Муженка, чому він не приходить. Впевнена, в нього є вичерпна аргументація. Від Генштабу були керівники секторів, які надавали інформацію, якої потребували члени комітету. Але з огляду на те, що у певної кількості народних депутатів в комітеті є питання саме до керівника Генштабу, це питання поки що на порядку денному.

Як часто силовики звітують перед комітетом? Чи отримує комітет певну статистичну інформацію щодо поточної ситуації щоденно: наприклад, по загиблих та поранених?

Надають інформацію за потреби. Якщо є питання в порядку денному або якщо є ситуація, яка потребує не лише інформування депутатів, а й вироблення рішень комітету, запрошуються відповідні керівники силових відомств. Щоб інформація надходила щоденно – такого немає. Але, думаю, якщо був би запит, це було би виконано. Адже, в першу чергу як керівник АТО, так і Генштаб, мають бути зацікавлені в тому щоб депутати, як політики, як публічні особи, мали достовірну інформацію про те, що відбувається на фронті, і, відповідно, у своїх коментарях, на зустрічах, на ефірах оперували чіткими даними. Проте є прес-центр АТО, який проводить щоденні брифінги – в Києві, а також із штабу в зоні АТО, і надає всю інформацію щодо поточної ситуації: про кількість поранених, обстрілів тощо. Ця інформація щоденно потрапляє в медіа. І не лише члени комітети знають про це, а й все суспільство.

За вашої активної участі в Раді був прийнятий закон, який забороняє користуватися військовослужбовцям мобільними телефонами в зоні АТО. По-перше, коли він почне діяти? По-друге, чи вважаєте ви його досконалим? Адже коли військовослужбовець не може подзвонити рідним і сказати, що у нього все добре, – це одна справа. Коли можливості зв’язку позбавляється медик – інша.

Закон ще не діє. Був прийнятий законопроект, який я представляла. Але це був урядовий законопроект – Міністерства оборони. Він є дещо суворішим ніж варіант, що був запропонований мною. Я пропонувала внести зміни в статут військової служби Збройних сил України додатком, який не стільки забороняє, скільки регламентує правила використання мобільних телефонів в зоні бойових дій або АТО. В тому числі, ми вносили правку, що була погоджена із представниками Радикальної партії, із головним хірургом Міністерства оборони Ігорем Хоменком, про те, що на даному етапі усі медичні працівники військових частин та військових підрозділів, де б вони не знаходились – або в цивільній лікарні, або в військовому шпиталі, або в перехідному положенні, мають право користуватися мобільними телефонами. З огляду на те, що ця правка, яку Оксана Корчинська (народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка, - «Главком») намагалася вставити в закон Міністерства оборони і яка не була прийнята в парламенті, ми маємо зараз закон, що забороняє взагалі користування мобільними телефонами в зоні АТО.

Як вирішити цю проблему?

Зараз будемо врегульовувати це питання. Є певний лаг часу, поки Кабмін і відповідні силові відомства мають унормувати статут згідно прийнятого закону. За цей час, згідно регламенту, протягом 30 днів можна внести правки. Хоча пані Корчинська переконана, що це можна зробити, як вона наголосила в парламенті, вже підзаконними актами, вже безпосередньо розпорядженнями Міністерства оборони, що дасть можливість медикам використовувати мобільні телефони.

Загалом я вважаю добрим результатом, те, що внесений мною законопроект став причиною для розробки законодавчої ініціативи від Міністерства оборони, якою буде врегульовано питання використання мобільних телефонів в АТО, адже від цього залежить життя наших військових.

Але чи буде якимось чином врегульований зв'язок військовослужбовців з рідними?

Зараз, за цим законом, відповідальність і, відповідно, можливість надання зробити дзвінок військовослужбовцю надає командир військової частини. Далі, я переконана, ми зможемо той додаток, що був розроблений і запропонований в моєму законопроекті, віддати на Міністерство оборони, яке його просто імплементує в статут підзаконним актом. Там все чітко розписано. Якщо ви зазирнете в статус внутрішньої служби ЗСУ, то побачите, що там регламентуються навіть правила використання пожежним краном. Це армія. Там все має бути за статутом.

На вашу думку, чи доцільно робити спецзв’язок на базі, наприклад, діючих мобільних операторів? Вони заявляють не тільки про свою готовність, а й про здатність забезпечити надійність та безпечність зв’язку.

Так, вони всі говорять, що вони здатні забезпечити. Думаю, тут потрібна готовність держави або до використання послуг від приватних операторів, або дійсно розробляти свій мобільний спецзв’язок. Але як і в якому обсязі в умовах війни використовувати мобільний зв'язок - це питання національної безпеки.

Те, що зараз уряд почав робити кроки в бік створення реального безпечного зв’язку, говорить про те, що за два десятиліття незалежності ми опинилися у «розбитого корита»? Бо навіть стаціонарний зв'язок експерти не вважають безпечним.

Він, взагалі, не є безпечним.

Треба працювати над тим, щоб впроваджувати свої системи захищеного зв’язку, які будуть працювати на українських ключах і на українських кодах. Наші інститути здатні розробляти це і мають що запропонувати. Адже з анексією Криму ми частину наших ключів і кодів втратили, на жаль. Тобто навіть зараз є велике питання щодо захищеності. Але частково почався перехід на нові вітчизняні коди і ключі. Це реально зробити, але потрібне фінансування. Чи зможе Україна самостійно це профінансувати? Ні. Нам потрібно використовувати міжнародне партнерство, звертатися до держав, які розуміють усю небезпеку і необхідність отримання Україною захищеного зв’язку.

Нардеп Дмитро Тимчук раніше повідомляв про те, що терористи на Сході можуть отримувати інформацію по українських каналах спецзв’язку. Зараз теж є ця проблема?

У нас було викрито навіть декілька осіб – працівників ДСТЗІ, які передавали інформацію. Вони були звільнені. Ця проблема торкнулася безпосередньо зони АТО. Але ми мали великий кадровий безлад і факти зради не лише в спецзв’язку, а й в силових структурах.

Тобто причина витоку інформації – людський фактор?

Це навіть не людський фактор. Це фактор роботи агентурної мережі країни-агресора, яка вчасно завербувала або переорієнтувала людей на свій бік і потім просто використала їх можливості в конкретний момент на конкретній посаді.

Є розуміння, скільки таких «перевербованих» людей є в українських силових органах?

Ні. Навіть закон про люстрацію зачіпав в першу чергу тих, хто займав певну керівну посаду. Декого намагаються зараз вивести з цього закону про люстрацію, бо вони, як фахівці, необхідні нам в зоні бойових дій. Декілька таких людей вже пройшли через комітет. І ми рекомендували повернути їх на роботу або в Збройні сили України, або в МВС, або в Національну гвардію.

Кого саме ви рекомендували повернути? І як має відбуватись «повернення»?

Такі випадки є. Починаючи із заступників міністра оборони і завершуючи Національною гвардією. Наприклад, нещодавно на комітеті було розглянуто прізвище Терещука (начальник київської міліції, - «Главком»). Хтось з них через те, що займав відповідні посади, потрапив під закон про люстрацію. Але дуже велика проблема не лише в тих, хто керував, а й в середній ланці, яка майже залишилася незмінною. Проте все виявляється з часом.

Ще одне питання національної безпеки – наведення ладу в базах даних. Ситуація, з якою стикався майже кожен українець: ти залишаєш свій номер телефону, наприклад, в банку, а потім на нього починають надходити СМС від служб таксі та пропозиції відсвяткувати день народження у якомусь барі. Чи стоїть на порядку денному ця проблема?

Номери, бази даних, в принципі, зливають мобільні оператори. Я б точно корегувала це питання. Але тут потрібен комплексний підхід. Бо навіть коли ти сидиш в мережі Google, він потім, з огляду на твої запити, тобі видає те, що тебе може зацікавити.

Чи постають на комітеті питання щодо медіа, на адресу яких так чи інакше лунають звинувачення в «роботі на Росію»? Мова, в першу чергу, про газету «Весті», канал «112 Україна»?

Питання інформаційної безпеки декілька разів піднімалося на комітеті.

Комітет не може не реагувати на загрози національній безпеці в усіх проявах. Інша справа – можливість не стільки притягнути до відповідальності ворожі голоси, скільки довести склад злочину. Протягом 20 років Україна так і не створила необхідної законодавчої бази, достатню кількість спеціалістів з цього питання та необхідний інструментарій. Усе доводиться надолужувати в авральному режимі.

Раніше ви говорили, що група російських військ, що базуються в Придністровській Молдавській республіці, проводила військові навчання, що включали в себе напад на пост умовного противника, засаду та інші елементи тактико-спеціальної підготовки. В той же час приватна американська розвідувально-аналітична компанія Stratfor оприлюднила три можливі сценарії вторгнення в Україну. На вашу думку, дійсно є загроза? Росія готується до вторгнення?

Після того, що відбулося в минулому році, ми маємо бути готові завжди до вторгнення. Будь-якого. З боку Росії або інспірованого Російською Федерацією. Воно може бути замаскованим у вигляді внутрішніх безладів в прикордонних областях або так, як вони зробили це відкрито, в Донецьку чи Луганську. Ми маємо бути готові до будь-чого з боку Російської Федерації. Військові навчання, що були проведенні в Придністров’ї, - це серйозний дзвіночок не лише для України, а й для Румунії і для Молдови.

Джерело фото: Facebook Ірини Фріз