Василь Гацько: Якби ми проводили вибори у Фейсбуці, я став би мером
«Дійшло до того, що охоронці Ніконова спустили мені колеса…»
Якби місцеві вибори проводилися у Фейсбуці, із великою ймовірністю мером столиці став би Василь Гацько. А його політична партія «Демократичний альянс» отримала б переважну більшість в Київраді. Проте реалії, навіть у столиці, сильно відрізняються від світосприйняття «мешканців» цієї соцмережі. Офіційні результати голосування - зайвий доказ цьому. Цієї осені «Демальянс» втратив представництво в столичній раді – не дотягнув якихось 0,2% до прохідної межі у 5%.
В обласних центрах бар’єр «Демальянсу» вдалося подолати лише в Чернігові. Партія обзавелася представництвом ще в радах деяких міст та містечок. Та аж надто засмученим таким скромним результатом її лідер не виглядає. Гацько визнає, що серед прихильників політсили – дійсно, переважно фейсбук-аудиторія, та зазначає, що проблема цієї поразки не стільки в небажанні виходити в народ, скільки – у відсутності фінансів.
-- «Березу підтримував Льовочкін»
Василю, ваш результат на виборах мера столиці – 2,76%, партії – трохи менше 5%. Як оціните ці цифри? Вочевидь, розраховували на більше?
Ми маємо єдиний критерій ефективності – це показник бюджет-результат. У нас він найкращий серед усіх партій. Ми і на кампанію мера, і на кампанію партії до Київради витратили менше 50 тисяч доларів. І партія впритул наблизилась до прохідного бар’єру, який підвищили з 3 до 5% за кілька місяців до виборів.
Можна порівняти результати інших політичних сил і політиків, їх вкладення і результати. Наприклад, Корбан і «Укроп» витратили на кампанію у Києві близько п’яти мільйонів доларів. І вони отримали менше, ніж ми.
Якими даними ви зараз оперуєте?
З відкритих джерел. Це експертні оцінки вартості виборчих кампаній. Але ж ви розумієте, видатки, які здійснюються з рахунків партій, і реальні видатки політичних сил на вибори - це небо і земля. Безліч коштів іде готівкою, і саме ними оплачується армія агітаторів, спостерігачів, «джинса», яка не відображається ніде і багато чого іншого.
Ви згадали нині опального Корбана і його партію «Укроп». Думчев і його «Рух за реформи» теж претендують на лідерство в рейтингу виборчого марнотратства.
Щодо Думчева – тут я взагалі мовчу. Вони найбільше вклалися в кампанію і публічно стартували ще місяців за сім до дня виборів. Така ж ситуація по Бориславу Березі. Близько двох мільйонів доларів, за оцінками експертів, було витрачено на кампанію. Така ж ситуація по Віталію Кличку і навіть по Сергію Гусовському. Це можна подивитися по коментарю Гусовського, де він зазначив, що взагалі 80% бюджету партійного вони кинули на його розкрутку.
Сьогодні можна впевнено говорити, чиїм проектом був Думчев?
Є лише здогадки і припущення. Підтверджений ним самим лише факт того, що він – кум (екс-генпрокурора) Яреми. У нас, звичайно, запитання є: звідки у «кума-прокурора» такі кошти?
Хто патронував Березу?
Знову ж таки – чутки. На якомусь етапі Березу підтримував Льовочкін. Потім, кажуть, у них були якісь перебої з фінансуванням, тому друга частина кампанії була дуже кволою, не вистачало грошей. Та достеменно я не знаю.
15 листопада другий тур виборів. За кого проголосувати?
У мене до обох кандидатів є питання. Залежно від відповідей на них я і сформую свою думку.
Задайте ці питання зараз, публічно.
Питання номер один до Берези - хто спонсори? Хто фінансував і фінансує кампанію кандидата Берези?
Ви вірите, що отримаєте чесні відповіді на такі питання?
Нехай оприлюднюють список донорів. Тих, які здійснювали пожертви на передвиборчі фонди. На сьогодні цієї інформації немає. Ніхто, крім «Демальянсу», не займається подібними речами. Бо нам немає, що приховувати, а їм – є. Ми не знаємо достеменно, хто фінансує кампанію Берези. А це означає, що ми не можемо розуміти, як він себе поводитиме, що робитиме, чиї інтереси відстоюватиме на посаді мера.
Тепер питання до Кличка.
По Кличку. Я його добре знаю, вивчив за півтора роки його діяльності на посаді міського голови, він для мене передбачуваний. Він, як і раніше, заводить до міської ради і в міську владу бізнес, який заробляє на місті. Варварські забудови в Києві – справа його команди. Харчування наших дітей у школах і садочках – це бізнес компаній його депутатів, вони надають ці послуги. Укладання асфальту – те ж саме. У лютому чи березні ми знайшли інформацію про те, що «Київавтодор», очолюваний їхнім представником, віддає перемогу у тендерах компанії доньки цього керівника. Виходиш на парковки – а там встановлені паркомати теж депутатів Кличка. Це – звичайний цикл. Вони заходять у міську владу, заводять туди забудовників, інший бізнес, і він потім «відбиває» вкладені гроші. Нічого нового тут немає.
Отже, 15 листопада ви підете на виборчу дільницю?
Так.
І що ви там зробите?
Це значною мірою залежатиме від відповідей.
Гарантуємо – ніяких відповідей ви не отримаєте.
Демотивуюча штука. Коли ти мусиш обирати між двох зол - це не найкращий вибір. Але на вибори я піду за будь-яких обставин, не хочу, щоб хтось проголосував за мене.
Яку явку прогнозуєте на другий тур?
Думаю, виборці у більшості не прийдуть.
Люди, що голосують за Кличка? прийдуть, бо він їх купив в обмін на соціальний хліб, пільги на проїзд, обіцянки не підвищувати тарифи в місті. Вони завжди добре ходять на вибори, така практика. Старше покоління, на жаль, є активнішим за молодше, і воно визначає майбутнє за всіх.
За цю коротку виборчу кампанію чи були спроби створити якісь альянси? Ви до когось звертались, чи хтось до вас з пропозиціями об’єднатись, поступитись на користь того чи іншого кандидата?
Система зараз така, що зняття і все інше в більшості втрачає сенс. Йшлося про спільний похід на вибори, скоріше. Такі дискусії велися на першому етапі, до старту виборчої кампанії, ще десь в серпні. Мали місце дискусії про похід у форматі об’єднання з «Силою людей», «Громадянською позицією»…
Що стало на перешкоді?
З «Громадянською позицією» ми вже опеклися в минулому році на парламентських виборах (партія «Демократичний альянс» брала участь у парламентських виборах 2014 року разом із «Громадянською позицією», але не подолала виборчий бар’єр, - «Главком»). Наш виборець не терпить альянси, в принципі, ні з ким.
Отже, підійшли до питання, хто ж він, ваш виборець?
Це середній клас. Люди, як правило, з вищою освітою, ціннісними характеристиками, і середніми за українськими мірками доходами.
З результатів «Демальнсу» слідує, що навіть в такому мегаполісі, як Київ, середнього класу дуже мало?
Небагато. Але найбільше, ніж в цілому по Україні.
У нас є інше визначення для «Демальянсу». Поки що це – фейсбучна партія.
Ми все ж встановлюємо зв’язок з реальністю, кидаємо цей місток. Але те, що наш виборець зосереджений у цій соцмережі і там активний, - правда. Якби ми проводили вибори мера чи міської ради у Фейсбуці, то Гацько став би мером, «Демальянс» набрав би більшість. Це непогано. Бо фейсбук-аудиторія є найбільш прогресивною і вимогливою до політичних сил. І це означає, що ми сьогодні відповідаємо високим вимогам і стандартам, які ставить виборець у Фейсбуці.
Цього замало.
Так, цього замало. Об’єктивно. Цього недостатньо, щоб пройти на виборах до міської ради, і, тим більше, цього недостатньо для того, щоб здійснювати швидкі зміни в місті.
Тим часом від «Солідарності», «Єдності» у Київраду попроходили хлопці, які раніше були у команді Черновецького. Вони «плювали» на Фейсбук: просто пішли по втоптаній стежці у двори, звели там один-два дитячі майданчики та лавочки – і бабусі дружньо віддали за них пару тисяч потрібних голосів.
Я знаю, як це все працює. Але те, що кардинально інша якість політичної сили взагалі має свого виборця - це вже добре. Однозначно не вистачає роботи виключно з Фейсбуком. Тут ми упираємося не стільки в небажання виходити у двори і на вулиці (ми це робимо, насправді), скільки - у фінансовий ресурс. Тут йдеться про масову комунікацію. Про те, що робить «Демальянс» ми розповідаємо на своїх сторінках, у блогах. Але блоги значної кількості політиків пишуть технологи. А мої блоги - це мої блоги. Жоден технолог не напише те, що напишу я. Я пишу про речі непопулістичні, вони можуть «ламати мозок». Я пишу про речі, які сам бачу, переживаю. Та я не можу писати блог на 15 платформ раз на день.
Ви поскаржились на брак фінансового ресурсу, зазначили, що на кампанію в Києві «Демальянс» витратив близько 50 тисяч доларів. Назвіть людей, які їх пожертвували.
Називаю. Один з найбільших внесків в кампанію (коли постало питання сплати застави) – близько 200 тисяч гривень – зробив Марк Супрун (волонтер, сценарист та засновник проекту Babylon'13, який у вересні цього року отримав нагороду щорічного фестивалю мистецтв Passion for Freedom за стрічку «Сильніше, ніж зброя», - «Главком»). Далі –Олександр Косован, засновник українського IT-стартапу MacPaw. Він часто допомагав і робив внески упродовж року. Тобто наші спонсори - це представники малого і середнього бізнесу, не зав’язані на київський рівень, бюджет і так далі. Це найбільші внески. Але є люди, що їх роблять, яких я і не знаю. Та весь перелік донорів ми оприлюднили.
Нам також на електрону скриньку надійшов лист-звернення від «Демальянсу» із проханням підтримати партію внеском. Наскільки такий формат збору коштів ефективний?
За час виборчої кампанії загалом було зроблено кілька сотень внесків. Щодо ефективності листів: по-перше, це контакт, тобто люди так взагалі дізнаються про наші потреби.
Кому ви ці листи надсилаєте? За яким принципом діє розсилка?
Ми не купуємо ніяких баз. Це люди, які реєструвалися у нас на сайті з часів Майдану, приходили на наші заходи. Це наша база, і за цими електронними адресами ми розсилаємо.
Яку суму загальну суму пожертв отримали?
Майже 3 мільйони гривень за 2015 рік.
І половину з них ви використали на виборчу кампанію в Києві.
Так. Десь півтора мільйони. Ці півтора мільйони ми зібрали десь з вересня. Ударно почали діяти з 20 вересня, коли вже треба було реєструватися. Окрім розсилок, ми проводили зустрічі, презентації програми.
Невідомо, хто там на нас звертав увагу. Але ми задекларували і дотримуємося того принципу, що не підпускаємо олігарха на гарматний постріл. Тому така співпраця в нашому випадку в принципі неможлива. Навіть якщо б почалося фінансування, його не можна було б не помітити.
Чи пропонували вам підтримку наші олігархи?
З великих олігархів - ні. Були просто люди, як зазвичай буває в українській політиці, які готові були фінансувати «Демальянс» в обмін на появу в списках їхніх дітей. «Що там у вас за бюджети? Ага, невеличкі, ми б готові були б їх закривати. Але, знаєте, в мене такий хороший син, явно заслуговує бути ледь не першим номером в вашому списку». Але це неприпустимо. З часом люди розуміють, що вони не за адресою приходять. От уявіть собі, що в нас відбувається конференція київської організації, яка формує місцевий список, і тут піднімаюсь я і кажу: от у нас першим номером піде ця людина. Ви її не знаєте, але нічого, він нормальний. Це не працює. Ми доволі багато встановили внутрішніх запобіжників самі собі. Вони попереджають співпрацю з нечесним бізнесом.
-- «Розробка стратегії могла стартувати від 20-30 тисяч доларів»
Хто автор слогану винесеного на білборди «Вони бояться Гацька»?
Це колективний продукт.
Чи залучали ви політтехнологів?
От так щоб технологів – ні.
Ми звернулися до кількох відомих спеціалістів у цій справі, отримали рахунки, і нам стало зрозуміло, що не потягнемо.
І скільки це коштує?
Зі знижками розробка комунікаційної стратегії могла стартувати від 20-30 тисяч доларів. Та це, умовно, лише аркуш з головною ідеєю кампанії.
Ми відмовились. У нас просто не було таких коштів. Ми б назбирали тільки на стратегію – і все, на цьому гроші закінчилися.
Коли ми зрозуміли, що не тягнемо технологів, почали використовувати свій власний соціальний капітал, наших знайомих, які займаються рекламою, медіа. Так з’явилися перші рекомендації, якими ми скористались. Ми змушені були йти на провокацію. Особливо перша хвиля кампанії була провокативною. Не виключали, що це може дуже сильно не сподобатися нашому виборцю, бо він часто естет, а тут – на тобі: хтось когось має боятися. Але наше завдання було - привернути увагу до наших ідей, програми. Так підняли руку і сказали: агов, зверніть увагу на важливе.
Але тепер вони вже не будуть боятися Гацька, бо він не пройшов?
Я маю сумнів в цьому. Це питання часу. Ми пропонуємо інакшу політику, і вона рано чи пізно переможе, однозначно. Просто в нашому випадку все не так швидко. Це питання недостатньої кількості ресурсів, майже нульової пізнаваності і в Києві, і по країні. Це питання відсутності досвіду. Коли мені кажуть, що просто треба взяти технолога з партійного будівництва, мені просто смішно. От хто в Україні має досвід успішного партійного будівництва? Немає такої людини. Не збудовано фактично жодної партії – це політичні проекти з короткими циклами життя.
Даруйте. У парламенті є партія з дуже довгим за українськими мірками циклом життя.
Маєте на увазі «Батьківщину»? Так, але це лідерський проект.
Хочете сказати, що «Демальянс» – не лідерський?
Ми у цій кампанії свідомо пішли на персоналізацію. Такою є політика. І це, в принципі, чесно по відношенню до виборця – розказати, хто стоїть за назвою.
Як ви можете оцінити загалом новий закон про вибори?
Лайно лайном, якщо відверто. Ми про це кричали, говорили публічно, коли він з’явився. Це обман виборців. По-перше, ніякого стосунку до відкритих списків він не має. Другий момент - тишком підвищений прохідний бар’єр з 3 до 5%. У світовій практиці на місцевих виборах, навпаки, його знижують, аби зробити більш легітимними органи місцевого самоврядування. На місцеві вибори у всьому світі, в тому числі і в Україні, ходить значно менше виборців. Зараз прийшло 40%. Якщо порахувати, скільки партій, не подолали 5%-й бар’єр, але за них голосували, то виходить, що значна частина виборців залишається без своїх представників.
Далі – якщо ви від округу когось обираєте, то дивно, коли людина голосувала за Сергія чи Івана, а потім виявляється, що від округу взагалі немає жодного депутата. Або голосували найбільше за Івана, а пройшов Петро, який зайняв третю позицію. Багато нелогічностей, які підриватимуть довіру до і так не дуже легітимних органів місцевої влади.
У 2014 році, коли підбивались результати виборів у Київраду, і у вас ледь-ледь не забрали перемогу, ви сказали, що порушені декілька кримінальних справ стосовно фальсифікацій. Ці справи були доведені до кінця?
Нічого не було завершено. Тоді нами чітко зафіксована технологія: первинні протоколи їдуть на уточнення, і повертаються вже з іншими цифрами, де у нас менше на цій, цій і цій дільниці. Там однозначно мали бути кримінальні справи і відповідальність, але трапився повний ігнор з боку правоохоронних органів. Вони надсилали нам відписки, на цьому все.
Скандальні вибори в чернігівському 205 окрузі влітку цього року відіграли прикру роль. Коли президент, гарант, закриває очі на порушення Конституції, нахабний підкуп виборців, роздачу грошей, використання адмінресурсу, і один з тих, хто це робить, - його людина, (Сергій) Березенко, це значить, що президент дає сигнал - робіть так всі, по всій країні. Вони так і роблять.
-- «В переважній більшості грубого земельного «дерибану» не було»
У 2014 році, коли «Демальнс» протиснувся до Київради, в інтерв’ю «Главкому» ви зазначили, що навіть малими силами створите значні проблеми для корупціонерів. Встигли це зробити за півтора року?
Так, ми стали проблемою. У нас був план максимум на цю каденцію – реалізувати програму. На відміну від інших партій, ми тоді прописали абсолютно чіткі 53 ініціативи. По факту ми реалізували лише декілька, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. В першу чергу, це трапилось тому, що кияни тоді передали монополію на владу одній політичній силі. Коли міський голова і дві третини міської ради від однієї політичної сили, то ця влада однозначно буде зловживати. Ну так воно і склалося. І вже зайшовши до міської ради двома депутатами (Василь Гацько увійшов в постійну комісію з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, Галина Янченко – в комісію з питань містобудування, архітектури та землекористування, - «Главком»), ми зрозуміли, що переважну більшість того, що ми запланували, реалізувати не вдасться. З боку Кличка упродовж півтора року не було відкритості до будь-яких ініціатив інших партій. Їм це було не потрібно. Вони самостійно мали штампувати необхідні рішення, цим і займалися.
Тому план-мінімум, який ми тоді собі поставили і реалізовували, - це стати фільтром усіх рішень, які проходять через комісії і міськраду. Це дуже складна малопомітна для виборця робота. Ми запустили експертні робочі групи, які знайомилися з проектами документів, які надходили до комісій. Якщо подивитись, то 85% питань на пленарних засіданнях - це земельні питання. Тому зловживання, якщо вони відбувається, то переважно в трьох-чотирьох основних комісіях. Це однозначно питання землі, бюджету, власності. Але корупція не завжди в рішеннях міської ради. Я, взагалі, скажу вам, що остання міська рада не ухвалила жодного важливого рішення. Це просто надбудова. Важливі рішення і корупція в основному проходять через виконавчу владу – міську державну адміністрацію. Через інвестиційні конкурси, через комунальні підприємства, яких близько тисячі. Але тим не менше, ми створили фільтр для всіх рішень і перевіряли їх на предмет корупції. Багато чого було упереджено.
Що конкретно ви «відфільтрували»?
Багато земельних питань. Нам не вдалося зупинити лише кілька, які були справді грубо протягнуті через міську раду. Я до Олексія Резнікова (заступник міського голови – секретар Київради, - «Главком») ставлюся позитивно, але і він не без гріха. Ми розпочали каденцію з того, що він, не зумівши провести голосування за виділення, здається, 8 гектарів якогось лісу, вчинив так, як вчиняли в часи Довгого-Черновецького, - повернув питання на переголосування. Був список зі ста земельних питань. Він каже: надійшла заява з проханням переголосувати земельні ділянки і називає номери, умовно, Є-4636, Є-8432. Ми навіть не встигли оговтатись і знайти їх в списку, їх протягнули...
Але в переважній більшості грубого земельного «дерибану» не було. Окрім, звичайно, земельних ділянок, які виділяються під будівництво.
Холдинг «Київміськбуд» сам по собі став схемою, як витягувати гроші. «Київміськбуд», на відміну від всіх інших учасників будівельного ринку, отримує землю «на халяву», поза аукціоном. І от начебто міська корпорація «Київміськбуд» та начебто державна корпорація «Укрбуд» під цією парасолькою влаштовували вельми прибутковий бізнес. Бачачи це все, ми почали піднімати цю тему. Як не дивно, але і до сьогодні ця компанія, 80% якої належать місту, управляється менеджерами Льовочкіна (Сергій Львочкін – екс-регіонал, глава Адміністрації президента часів Януковича, зараз депутат Верховної Ради від «Опозиційного блоку, - «Главком»). В 2012 році вони з Андрієм Кравцем, тоді керівником Державного управління справами, завели туди свій менеджмент – Ігоря Кушніра. І відтоді їх там ніхто не чіпав. І Кличко покриває все це вже другий рік. Попри те, що є журналістські розслідування, в яких ідеться про те, що частина майна «Київміськбуду» раптом перейшла у власність то тещі Кушніра, то ще когось. Але - повний ігнор з боку мера і правоохоронних органів.
Компанія «Укрбуд» - теж особливий випадок. Хоч ця компанія називає себе державною, але її закритість просто вражає. На жоден з численних запитів «Главкому» її керівництво не знайшло що відповісти…
Все тому, що в «Укрбуді» теж є слід Льовочкіна. Голова ради директорів там (Юрій) Пелих – це колишній свекор нинішньої дружини Кравця. Отже, і «Київміськбуд» керується командою Кравця-Льовочкіна, і в «Укрбуді» теж ці люди. Якщо подивитись на останні роки правління Януковича, то ця команда вже грабувала Київ не на жарт. Поштова площа, торгово-розважальний центр, Гостиний двір це теж Пелих. Просто купа об’єктів, які вони прибрали до рук.
А те, що інформацію від них не можуть отримати журналісти, – не дивно. Бо вони навіть на наші депутатські запити не відповідають належно. Компанія, яка належить державі, надсилає відписки, що питання, яким цікавляться депутати, - конфіденційна інформація. Я кажу: що ви собі дозволяєте? Ми утримуємо вас за кошти платників податків, ви заробляєте за рахунок держави і міста і приховуєте інформацію?
Як розворушити ці будівельні клондайки?
Я виступаю за акціонування і продаж цих структур. Там, де може бути створений ринок, він має бути створений. Невже ці будівельні структури надають якусь унікальну послугу, яку не може надати хтось інший? Навіщо державі всі ці корпорації? Вони руйнують конкуренцію. Всі інші стають у чергу на аукціони для отримання землі, а ці отримують їх на халяву. Бо в законодавстві передбачили: якщо компанія належить територіальній громаді, то вони можуть безкоштовно отримати ділянки. А що вони сьогодні будують? Останні майданчики, які виділялись «Київмісьбуду», - під будівництво торгових і розважальних центрів. Це -комерція. Плюс – вони отримують земельні ділянки, потім заводять на них якихось підрядників комерційних і заробляють по повній програмі.
Така ж ситуація і по «Укрбуду». Ринок стоїть, ледь жевріє, а ці компанії себе непогано почувають. У них близько 50 будівельних майданчиків по Києву.
По «Київміськбуду» я бачив би таку послідовність дій. Заміна наглядової ради, керівництва. Це те, чого Кличко вперто не робив. Також має бути здійснений публічний аудит. Просто відправити туди компанію, яка буде перевірити бухгалтерію, - це ніщо. Потрібно дивитися, як побудована робота, куди йдуть гроші, як вони виводяться і стають потім партійною касою Кличка. Після публічного аудиту - робота з правоохоронними органами. Якщо майно пішло «наліво», тих, хто організовував ці схеми, треба посадити. В підсумку компанії треба готувати до продажу. І робити це треба, коли ринок зростатиме, щоб віддавати не задарма.
-- «Покаранням за корупцію є… заява про звільнення за власним бажанням»
Ви також часто заявляли про шалену корупцію на столичних парковках. Хто сидить на цих схемах?
Ми провели моніторинг, потім пішли на діалог з Кличком: показали, які там зловживання. За нашими підрахунками бюджет недоотримував за рік до 100 млн. грн. від паркувального бізнесу. Зверніть увагу, за рік-півтора діяльності Кличка на профільному підприємстві «Київтранспарксервіс», яке відповідає за парковки, змінено чотири керівника. Чому вони міняються? Бо там неможливо втриматись від спокуси. Готівкові побори на парковках заборонені, але кошти збираються і досі. Щодня мішки грошей приносять керівнику. І, зрозуміло, що вони не можуть себе втримати. Один з них, (Мурад) Магомедов - менеджер, поставлений Кличком, втік з таким мішком, зараз знаходиться в розшуку.
Ми звертаємось і далі в правоохоронні органи. Почали летіти якісь голови. Але Кличко починає когось звільняти лише тоді, коли отримує якісь іміджеві втрати.
Саме так трапилось із одіозним заступником директора Департаменту містобудування та архітектури Андрієм Вавришем. Його відсторонили лише перед виборами. Хоча до чиновника, який опікувався темами МАФів, скверів, реклами, вивісок, фасадів, накопичилось занадто багато питань.
Абсолютно. Питаннями реклами ми займалися дуже ретельно. Коли йдеться про інженерні мережі, то там важко перевірити де крадуть. А коли йдеться про те, що можна побачити на вулиці і порахувати, то з цим немає проблем. Ми якось звернули увагу на вулицю Сагайдачного, там використовувались такі великі формати реклами, яких не має бути в цій зоні. Перевірили, з’ясувалося, що в 70 метрах від офісу КП «Київреклама» розміщені нелегальні конструкції. Все це - корупція. Почали піднімати питання: вулицю Сагайдачного таки почистили. Також ми змусили зняти найбільший нелегальний банер у Києві. Він був розміщений в самому центрі міста – на Українському домі (об’єкт перебуває у віданні ДУСі, якою до середини літа 2015 року керував ставленик президента, племінник нардепа Анатолія Матвієнка Сергій Березенко, - «Главком»). Фактично vb здерли банер родини Березенко-Матвієнко, це їхній бізнес. Там було 400 з чимось квадратних метрів. На державній власності заробляли невідомі структури. Це один з кейсів, які ми ведемо до завершення. При цьому з боку державних структур повний ігнор, ніяких документів у відповідь не надають, все приховують. Нам вони не дали жодної відповіді, скільки заробляє Український дім за це розміщення. Хоча незалежно від цього, ця величезна конструкція розміщувалась там незаконно. Бо це нульова або перша зона, там більше двох квадратних метрів реклами вішати не можна. Через публікації, брифінги, юридичну роботу, змусили їх все зняти.
Взагалі, у цій сфері ми досягли непоганих результатів. Полетіла голова керівника КП «Київреклама», депутата від «Удару»-«Солідарності» (Олега) Калініченка. Це трапилось після того, як були викриті схеми, де за нашими розрахунками, йшлося про сотні мільйонів гривень, що йшли у кишені корумпованих чиновників. Все дуже просто. Береш комунальну будівлю, наприклад, ринок Бесарабка, у центрі, він весь, як ялинка, був завішений нелегальними конструкціями. Їх же так просто не повісиш! А зверху там ще й стояв мультимедійний екран на 20 квадратних метрів. Хтось отримував немалі гроші за це. Зрозуміло, що керівники профільних комунальних підприємств, не могли не помічати цього дорогою від Київської міської адміністрації. Ми почали міняти це, змінили керівника підприємства, почалися демонтажі. Вони йдуть не так швидко, як хочеться, але йдуть. В місті треба встановити цивілізовані правила на розміщення зовнішньої реклами, скоротити її чисельність, викоренити нелегалку.
Ми торкнулися питання Березенка і ДУСі. Вавриш же теж «полетів» через те, що занадто багато стало відомо. Але мене дратує, що покаранням за корупцію в Україні і в Києві є заява про звільнення за власним бажанням. Це означає, що корупція буде і далі. Більш того Вавриш ще кілька місяців управляв тими ж схемами, просто його пересадили на пару поверхів вище.
Після того, як ви спробували наступити на хвіст корупціонерам, вам надходили якісь пропозиції, погрози?
У міській адміністрації вважають Гацька не зовсім адекватним. Дійшло до того, що мені на внутрішній парковці Київради охоронці Ніконова (першого заступника голови КМДА, - «Главком») спустили колеса. Бо я, бачте, став на місце їхнього шефа. Коли я дізнався, що є якісь місця для «першого» і «другого» номера, для мене це був шок. Що за привілеї на таких речах? Я підійшов, фішку бах ногою, і поставив наш партійний мікроавтобус. Повернувся – спущені колеса.
З’ясовували стосунки?
Так, підійшов до Ніконова. А він каже: давно хотів з тобою поговорити. Каже: у нас вважають Гацька неадекватним, але я думаю, що ти нормальний. І так далі. Вони накачали мені колеса, звичайно. Але факт у тому, що ніхто і не намагався домовлятися зі мною. Вони розуміли, що будь-які спроби підкупу, кулуарних домовленостей стануть публічними.
Кличко навесні анонсував люстрацію у КМДА. Хто потрапив під чистку?
Та ніхто. Головного архітектора міста (Сергія) Целовальника теж тримали до кінця.
І все ж з ним таки попрощались. Що стало причиною для цього кадрового рішення?
Я думаю, що його зняли не за рекламу і не за схеми. Тому що схеми в Департаменті містобудування і архітектури прекрасно існували за час всієї першої каденції Кличка. Я думаю, що його зняли за те, що він не допоміг їм проштовхнути план забудови в районі вулиці Заболотного (масив Теремки), забудови частини території ВДНГ, який належить ДУСі. Він (Целовальник, - «Главком») вже напротягував таких рішень чимало, звичайно. Але, як не дивно, відмовився це робити у випадку з ВДНГ.
Та нового головного архітектора місто досі не має…
Останнє, що я пам’ятаю, Целовальник був у відпустці. А на початку цього тижня мені надіслали посилання на сайт Київської міськради, щодо одного проекту рішення, в співавторах якого значиться Целовальник. Зареєстрований документ буквально у 20 числах жовтня.
-- «Більшість у підземних переходах обладнана МАФами Бродського»
Ще одна тема, на якій активно піарився Кличко, це «війна» з МАФами. Приїжджали камери, щоб зняти, як кран демонтував один кіоск десь у центрі міста. А потім цей же кіоск опинявся у іншому районі. Ось так біля станції метро КПІ і вишикувався цілий «шанхай», поки десь у центрі «боролися» з кіосками. Кому вигідна ця імітація?
Тут немає одного власника, у цих десятків тисяч МАФів, декілька власників. Дійсно, трапляється, що в когось малий бізнес - один МАФ і все. А в когось - цілі мережі. Серед них є величезні - по кілька сотень кіосків. Але я не вважаю, що це піар з боку Кличка, бо за півтора року йому не особливо вдалося досягти успіхів.
Позняки, Харківський масив - там ситуація найкритичніша. Шанхай відпочиває…
Так. Причому я подивився свіжі фотографії, то Шанхай взагалі-то уже не такий «шанхай», там уже порядок. А у нас – це Шанхай 60-70 років.
Аби вирішувати проблему МАФів, потрібно вкладати якусь логіку. Коли її немає, то в усіх виникають питання: чому демонтують у мене, а не когось іншого? Чому один не платить, а я маю платити? А логіка має бути проста: треба виходити з потреб людини. Якщо у пішохідній зоні від мого будинку, мікрорайону, немає магазинів з відповідною лінійкою товарів, то треба дозволити тимчасово встановити кіоск. Якщо у мене тут повно магазинів, то ніякі МАФи стояти не мають. Пройдіться навіть по Рейтарській у центрі столиці – там МАФ, магазин, МАФ, магазин. Кіоски там не потрібні. Несистемна боротьба нічого не вирішує.
Аналогічна проблема у підземних переходах.
Переважна більшість у підземних переходах обладнана МАФами (депутата Київради Олександра) Бродського. Це бізнес. Він собі у міській раді нормально вирішує свої питання.
І далі буде вирішувати, бо знову пройшов до Київради у складі «Єдності» Омельченка та ще й провів свого брата. До речі, як ви бачите формування більшості у новій Київраді? Це буде альянс «Солідарність»-«Єдність»?
По-перше, я таки бачу позитив у результатах цих виборів. Монополію Кличка розбито. «Солідарності»-«Удару» треба буде з кимось блокуватись. Плюс частина депутатів зазвичай не ходить на роботу, тому більшості треба мати значний запас голосів. Тепер їм буде важче проводити якісь лобістські рішення, красти буде важче. Вибори пішли на користь з цих міркувань.
З іншого боку, вибори у Київраду проходили на якихось популістських дурнуватих гаслах, які не мають стосунку до міського рівня. Наприклад, що робитимуть депутати, які зайшли з гаслами «справедливі пенсії і великі зарплати», «контрактна армія» і таке інше? Чим вони будуть займатися?
Було б непогано змусити міську раду сформувати таку більшість, яка б несла відповідальність за свої дії. На Заході на місцевому рівні, формуючи більшість у місцевій раді, пишеться коаліційна угода, де розписується, чим ця більшість буде займатись упродовж каденції. Це нормальна практика. Потрібно змусити підписати таку угоду і фракції у Київраді. Виборці мають право знати, чим вони будуть займатись.
БПП-«Содарність» і «Єдність» - більшість, але хитка. Хто зможе підставити плече?
Ми б не підставляли. «Свобода» теж навряд чи, принаймні, у них була чітка позиція по забудовниках, по зелених зонах. Хоча, якщо не помиляюся, після того, як (Генпрокурор по квоті «Свободи» у 2014 році, - «Главком») Махніцький «помилував» (главу ДУСі при Януковичі, - «Главком») Кравця, то у Кушніра у «Київміськбуді» з’явився заступник від «Свободи». Тому коли піднімались питання про зміну наглядової ради, «Свобода» була не дуже завзятою. Очевидно, там теж є якийсь інтерес.
А в цілому, думаю, що «Єдність» абсолютно гармонійно впишеться у союз з БПП. Там зібрався шлак часів Черновецького, який знає, як діє Київрада, і як реалізувати свій інтерес. У них там повна ідилія.
Хто ще? Я хотів би, щоб «Самопоміч» пішла на випередження. Вони мали би зараз задавати темп у міській раді. Не бачу причин, чому б їм не взяти відповідальність за створення більшості разом з фракцією Кличка. Виборцям потрібно, щоб у Києві відбувалися зміни. Можна піти в опозицію, але хто робитиме зміни? Пабат? Серьожа Кримчак? Це серйозні питання. Тому хай би брали в свої руки, виносили зараз переговорний процес у публічну площину. Тому що в непублічній команда Кличка їх переграє. Десь заігнорять, десь надурять.
Скільки ви за півтора роки як лідер фракції мали особистих зустрічей з Кличком? Яка їх ефективність?
Нульова. Було п’ять розмов на конкретні теми. Наприклад, парковки. Я прихожу до Кличка і кажу, що ми провели моніторинг, наші активісти рахували, скільки зібрано коштів, слідкували за паркувальниками. По місту масштаби такі, що це приблизно 100 мільйонів. В порушення законодавства збирати готівкові кошти, цього не можна робити. Пропонуємо наступне: зупинити це здирництво. Воно лупить по довірі до влади. Я казав йому: розумієш, щоранку десятки тисяч киян зустрічаються на парковках з твоїми людьми, які дряпають їм машини, проколюють шини, торгуються, готові надати знижку, тобто — розпоряджаються владою на свій розсуд. Вони підставляють тебе і всю владу в цілому. Він сказав: вже пізно. Так само були зустрічі з теми реклами. Я показував на пальцях розрахунки, де що не так. Але дуже слабка реакція. По забудовах так само. Посил був очевидний - якщо ти своїх зараз не зупиниш, то інші робитимуть те саме. Чому Войцехівський (Анатолій Войцехівський – засновник компаній-забудовників кількох відомих довгобудів, - «Главком»), у якого десятки незаконних будівництв, має припинити цю практику, якщо він бачить, що Микитасю (Максим Микитась - скандальний забудовник, президент «Укрбуду», до цих місцевих виборів депутат Київради від «Удару-Солідарності», - «Главком») можна забудовувати?
Можливо, Кличко просто не впливає на ці процеси?
Формула така: якщо Кличко упирається в інтереси своєї команди, він нічого не робить, не переступає ці інтереси. Є Микитась («Укрбуд»), є «Київміськбуд», пов’язані з Льовочкіним і партійними касами. Вони триста разів будуть незаконно будувати, і він закриватиме очі, попри репутаційні втрати. Є на Ракетній, 34, забудова в межах ядерного реактору, але якщо це Кононенко будує або його родина - то вже хай будує.