Молодий геній зі списку Forbes Іван Пасічник: Батьки-олігархи для успіху не потрібні

Нещодавно журнал Forbes включив до свого списку 30 найталановитіших молодих фахівців Європи у галузі технологій (30 Under 30) українця Івана Пасічника. Хлопець і його команда розробили проект Ecois.me, мета якого – заощадження електроенергії. Прилад, масове виробництво якого розпочнеться навесні, дозволяє відстежувати споживання електроенергії у будинку та заощаджувати її.

Івану 28 років, він з Києва, за освітою технолог-машинобудівник, закінчив КПІ. Проект започаткував разом із трьома друзями із Національного авіаційного університету півтора року тому. З часом в команді з’явилися ще восьмеро людей. «Нашого технічного директора навіть вигнали з університету, з 4-го курсу, коли ми були в Польщі», - згадує молодий керівник, чим доводилося жертвувати хлопцям заради успіху. Іван каже, що середній вік його команди – 25-26 років. Спочатку роботи компанії її команда працювала з Польщі, але потім повернулася до України. Іван пояснює це так: з України легше працювати. «У нас усіх немає такої цілі звідси звалити. Для нас просто вигідно працювати тут хоча б через наявність зв’язків», - каже фігурант списку молодих геніїв Forbes.

В інтерв’ю «Главкому» винахідник розповів, де і коли пристрій Ecois.me можна буде купити в Україні, а також про те, яку нагороду, важливішу за місце у рейтингу Forbes, його команда здобула місяць тому.

Як народилася ідея Ecois.me і чому саме вона «вистрелила»?

Чому саме ця ідея, як ви кажете, «вистрелила», у мене відповіді немає. Команда, з якою я працюю, має багато різних зацікавленостей і Ecois.me – це не перше, що ми зробили. Ми багато чого робили: і сайти, і ліхтарики для спелеологів, 3D принтери. Двоє founders (засновників) займалися проектом «Книготопія» (Knigotopia.ru), це був проект для молодих авторів. Потім ми почали розбиратися в інвестуванні, як працює ця сфера, і обрали проект Ecois.me, в якому усі працюємо уже впродовж останніх півтора року. Сказати про те, що він «вистрелив» я не можу. Під «вистрелив» я розумію те, що нічого не робилося, а потім раз і прийшов успіх. Такого немає, бо це кропітка робота. Успіх startup Facebook є свідченням грамотної і системної роботи команди, яка над ним працює, а не якоїсь випадковості. Тому не можу сказати, що у нас є рецепт цього успіху. Окрім того, поки не можу назвати наш проект успішним, адже ми наразі ще не доставили готовий продукт нашим співвласникам, ми тільки зараз допрацьовуємо його. Наразі беремо участь у різних заходах, виставках. Це для нас інструмент піару. У великих компаніях є великі бюджети, які вони можуть витрачати гроші на піар, рекламу через Google Adwords, наприклад. А ми не можемо, тому про свій продукт розповідаємо на зустрічах, лекціях, презентаціях.

Наскільки складно було створювати і запускати startup в українських умовах. З якими проблемами стикнулися?

На різних етапах розвитку є певні складнощі, які компанії потрібно проходити. Спочатку створили прототип, потім знаходили перших інвесторів. Доробили прототип до стадії продукту й думали про те, як його масштабувати, продавати, шукати наступних інвесторів, які вкладатимуть гроші, аби проект швидше ріс.

Навіть у Києві нині є дуже багато заходів, які збирають бізнес-акселераторів (соціальні інститути підтримки стартапів), coworkings (моделі організації роботи людей), які залучають спеціалістів для обміну досвідом. Ми також шукаємо західну літературу - така собі самоосвіта, читаємо англійською, вдосконалюємося.

Якого розміру потрібен стартовий капітал, аби запустити успішний стартап?

В нашому випадку ні в кого із founders не було капіталу. Були якісь попередні заощадження. Коли ми залучали перші інвестиції, ми паралельно виконували низку робіт поза цим проектом. Але за якийсь час, коли зрозуміли, що цей проект може стати великим, залучили інвестиції від Deutsche Telecom, тоді ми повністю перейшли на full time: працювали тільки над ним і не відволікалися ні на що стороннє. В нашому випадку ніяких перших капіталів або батьків-олігархів не було. Більшість моїх друзів, з якими ми спілкуємося, колег по цеху, починали без капіталу.

Скільки людей працюють у проекті?

Зараз в нашій команді 12 людей, ця цифра трошки варіюється. Певна кількість людей у нас працює весь час, а певна частково зайнята на проекті. До того ж нині ще набираємо людей, нещодавно з’явився фахівець, який займається тестуваннями. Але починали ми з команди в чотири людини.

Розкажіть про сам пристрій. Він встановлюється на лічильник, з якого передає інформацію на гаджет чи персональний комп’ютер. А як пристрій визначає, що саме нині увімкнено в квартирі, телевізор, пральна машина, чи, наприклад, праска?

Трошки не так. Дійсно, ми встановлюємо наш сенсор зазвичай на те місце, де в квартирі встановлено лічильник. Але нам потрібен не сам лічильник, а головна фаза. А якщо в дім заведено три фази, то у нас є модифікація пристрою під три фази. Окрім цього, сенсор вмикається в розетку. З цих двох місць пристрій збирає інформацію про струм і напругу й визначає потужність, збирає іншу інформацію. Потім визначаються алгоритми, які дозволяють пристрою розпізнати, яка техніка в квартирі працює, а яка ні, і скільки вона «їсть» електроенергії. Ми робимо сервіс для людей, за допомогою якого вони можуть подивитися і проаналізувати, що у них є в квартирі, як це все споживає електроенергію, які пристрої більше, які менше і чому. Споживачі також будуть отримувати сповіщення про те, що вони щось забули вимкнути. Наприклад, у США за останній рік $10 млрд збитків домогосподарства трапилось тільки через пожежі, 50% з них – це пожежі, які виникли на кухні. Тобто люди щось забували вимкнути, йшли з будинку, а потім починалася пожежа. В подальшому плануємо робити декілька рівнів сповіщень для людей про техніку, яка у них в домі. За допомогою цієї інформації люди, наприклад, зможуть вибрати і встановити в квартирі «розумні» розетки, інтегрувати цей сенсор із сонячними панелями і отримувати інформацію не тільки про те, наскільки багато вони споживають електроенергії, а і про те, скільки її виробляють самі, які потужні прилади використовують електроенергію з мережі, а які використовують сонячну. Багато нюансів.

Хто ваші конкуренти і чим ваш пристрій відрізнятиметься від аналогів?

У нас є декілька конкурентів на цьому ринку. Наприклад, це компанії Neurio, Bigily, Sense, Smappi. Ринок таких пристроїв зараз тільки з’являється. Раніше була ера так званих енергомоніторів, вона минула, зараз започатковується наступне покоління. Чому ми кращі? Ми віримо, що ті алгоритми розпізнавання, які робимо ми, набагато краще розпізнають техніку, ніж наші конкуренти. На підтвердження цього наведу такий приклад. Коли ми півроку тому запускали сrowdfunding-компанію, спілкувалися з багатьма людьми з усього світу. Вони допомогли нам познайомитися з конкурентами, дослідити, які інші пристрої розпізнають техніку в квартирі. Наприклад, у конкурентів з Neurio є недолік. Якщо WiFi не працює, їх пристрої втрачають усі дані за період, коли WiFi не працює, тобто у їхньому пристрої немає внутрішньої пам’яті. Конструюючи свій, ми усе це врахували.

Які країни будуть вашими основними споживачами, і яке місце України на цьому ринку?

Перший ринок, на який ми плануємо виходити, – це США. До 2025 років ринок енергоефективності сягатиме $100 млрд. Але в цей ринок входять не тільки такі сервіси як наш, це і сонячні батареї, і термостати. Після США ми хочемо виходити на Європу, а саме на Німеччину, Нідерланди і Великобританію, потім Австралію. Для усіх цих країн дуже близька тема енергоефективності. Щодо України, то у нас також можна буде купити ці сенсори. Але справа в тому, що вони є лише одним з елементів «розумного будинку». В Україні ринок «розумних будинків» суттєво менший.

Коли пристрій з’явиться у продажу, де його можна буде придбати і за якою ціною?

Передпродаж почнеться за півтора місяці на нашому сайті. Перші поставки ми плануємо розпочати у середині весни. Виготовлятиметься пристрій в Китаї. Плануємо за перший рік продати приблизно 10 тис. таких сенсорів. Пристрій коштуватиме близько $200. Для українців трішки дорожче, оскільки потрібно враховувати вартість його доставки із Китаю. Проте ми працюватимемо з логістичними компаніями, аби вартість максимально зменшити, хоча одразу скажу, що купити пристрій в США буде дешевше, ніж в Україні через більшу вартість доставки сюди.

Загалом яке фінансування ви отримали на ваш проект, і чому ваша команда після року роботи в Польщі повернулася до України?

Ми отримали у 2014 році 80 тис. євро від Deutsche Telecom, також у 2014-му році на ADC (конкурсі молодих creators) ми посіли 2-е місце, за що отримали ще 10 тис. доларів. Потім нам вдалося залучити ще 90 тисяч доларів. За всі ці гроші ми досі працюємо. Майже наблизилися до стадії production. Нині плануємо ще один раунд залучення інвестицій, такий собі bridge round (після того, як відбувся перший раунд інвестицій настає раунд залучення проміжних інвестицій) від бізнес-ангелів (приватних венчурних інвесторів, які забезпечують фінансову і експертну підтримку компаній на ранніх етапах розвитку). Зараз ми впритул наблизилися до стадії виробництва. Після цього ми з колегою поїдемо до Китаю запускати це все виробництво, тестити сенсори тощо.

Щодо поїздки в Польщу, а потім повернення в Україну. Ми отримали перші гроші від підрозділу Deutsche Telecom, який працює із стартапами, він називається Hubraum. Його офіси є в Берліні і Кракові. Так от, ми поїхали до Польщі, оскільки умовою фінансування було, щоб у співробітників нашої компанії були документи, оформлені в Європі, щоби вони могли в разі потреби швидко поїхати на зустріч з інвесторами, а не тиждень-два чекали на візи. Ми там прожили рік, але повернулися сюди, адже звідси нам працювати легше. Тут у нас більше знайомих, знаємо, де що можна зробити, де дешевше. У всіх же нас до цієї роботи був певний бекграунд, маємо зв’язки, контакти свої.

Один із засновників громадської ініціативи VoxUkraine, науковець Тимофій Милованов, який також увійшов до рейтингу Forbes найбільш перспективних економістів світу в інтерв’ю «Главкому» зізінався, що не збирається повертатися із США до України, де займається викладацькою діяльністю. Причина - Україна не може забезпечити спеціалістам достатні умови для роботи. Однак ваш приклад свідчить про зворотне. Чому така різниця?

Коли у нас почнеться продаж продукції, на 100% частина нашої команди перебуватиме у Штатах. Тому що продавати пристрої звідси нелогічно, це сповільнюватиме процес. Розумієте, щоб однаково комфортно жити тут і в Америці, потрібно отримувати інші гроші. Проживаючи тут в Україні, можна відкладати певні кошти, подорожувати тощо. Це не є проблемою. У мене є друзі, які живуть майже круглий рік у Таїланді... Але у нас усіх немає цілі звідси звалити. Для нас просто вигідно працювати тут через наявність переваг, про які я згадав вище.

Той факт, що ви потрапили до рейтингу Forbes вам якось допоміг?

Після потрапляння до рейтингу Forbes піар нам вийшов більш за все в Україні. Для закордону той список, куди нас занесли, просто є черговим звичайним списком. Тобто це в Україні нам зробило публічність, хоча вона не була тут дуже потрібною. Але оскільки ми вже її тут отримали, я намагаюся максимально її використати для того, щоб донести свої думки до людей. Тобто хочу сказати, що у житті все можливо, вам не потрібні батьки-олігархи. Просто потрібно іти на он-лайн курси, вчити програмування, займатися в житті тим, що подобається. Я не можу сказати, що з потраплянням до (списку) Forbes нам відкрилися усі двері. Ми постійно ведемо переговори з бізнес інвесторами, венчурними фондами, бізнес-ангелами тощо. Звичайно, декілька нових контактів з’явилося. Трохи більше двох тижнів тому ми виграли набагато престижнішу за потрапляння в рейтинг Forbes нагороду на міжнародній виставці CES 2016 (Consumer Electronics Show- щорічна виставка споживчої електроніки, яка проходить з 1967 року) в Лас-Вегасі. Ми там виграли нагороду як найкраща інновація в категорії smart home рішень. От у нас про цю виставку мало хто чув, це якось все пройшло повз увагу.