Посол Олександр Горін: Референдум в Нідерландах – це останній шанс Росії

Угоду про асоціацію між Україною та ЄС минулого року ратифікували всі держави-члени Євросоюзу. Але наразі подальша доля цього документу залежить від Нідерландів. Ще восени Виборча рада країни призначила на 6 квітня 2016 року референдум з цього питання.

Згідно з законодавством країни, громадяни можуть вимагати організації консультативного референдуму по будь-якій угоді – активістам після того, як відповідну заявку прийме виборчком, потрібно лише зібрати 300 тисяч підписів протягом 6 тижнів.

Переважна більшість експертів та дипломатів сходяться на тому, що даний референдум не про Україну, а про ставлення Нідерландів до Євросоюзу. Його проведення лобіювали скептично налаштовані до європейської інтеграції місцеві організації. В принципі, референдум не має обов’язкового характеру – його результати не можуть змусити уряд відізвати угоду. Але з огляду на цю «рекомендацію», як днями заявив міністр закордонних справ Нідерландів Берт Кундерс, уряд може переглянути своє попереднє рішення. До того ж певна кількість голландських партій в умовах підготовки до майбутніх парламентських виборів (запланованих на березень 2017 року) теж зазначили, що поважатимуть вибір своїх виборців.

Про розподіл голосів щодо питання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, про провокації, які напередодні референдуму влаштовує Росія, а також про те, як сприймають голландці війну на Донбасі в інтерв’ю «Главкому» розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Королівстві Нідерланди Олександр Горін.

Олександр Горін працював в Адміністрації президента та МЗС, був першим секретарем, радником Постійного представництва України при ООН (Нью-Йорк), Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сінгапурі, в Брунеї за сумісництвом, займав посаду заступника міністра закордонних справ.

-- «Частка тих, хто виступає проти Угоди, скоротилася з 62% до 55%»

Пане посол, 6 квітня в Нідерландах пройде референдум з українського питання. Розкажіть, чи залучено наше посольство в процес формування думки голландського суспільства.

Звичайно, ми залучені. Але форми участі мають відповідати ситуації і міжнародним домовленостям, які існують. Посольство України, як і уряд Нідерландів, виступає свого роду носієм позитивної, об’єктивної інформації про Україну, яку ми доводимо до громадськості.

Потрібно йти шляхом розповсюдження позитивної інформації, роз’яснення, що ця Угода дає і Україні, і Нідерландам, і Європейському Союзу, ще й тому, що міжнародні договори є досить специфічним предметом, цариною спеціалістів. Звичайно, організація референдуму є виявом демократичного суспільства, але форма не дуже кореспондується до предмету.

Яку саме роботу проводить посольство України в Нідерландах? От росіяни, що зацікавлені в тому, щоб населення Нідерландів не підтримало Угоду, в пресі масово розміщують явно замовні матеріали. Українська сторона розмістила хоч одну статтю за гроші в місцевій пресі?

Ми виступаємо, розповідаємо, що ці матеріали, які розміщуються іншою стороною, є фейкові, як це було із батальйоном «Азов» чи з картинами, що вони спрямовані на те, щоб запобігти об’єктивному рішенню.

В січні цього року через новостворений youtube-акаунт був розповсюджений відеоролик, на якому озброєні чоловіки, що представилися бійцями полку «Азов», пообіцяли «знищити голландців» у випадку, якщо не буде терміново ратифікована Угода про асоціацію. На своєму офіційному сайті та офіційному youtube-каналі «Азов» спростував свою причетність до цього відео.

Ще один скандал між Нідерландами та Україною розгорівся в грудні минулого руку через інформацію про те, що в руках бійців батальйону ОУН начебто опинилися картини голландських митців, які були викрадені з Музею Західної Фрісландії 11 років тому. Начебто ще в липні колишній заступник командиру добровольчого батальйону Борис Гуменюк вимагав у музеників 50 мільйонів євро за повернення 24 полотен. За Гуменюком, як стверджували голландці, начебто стоять голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок та колишній голова СБУ Валентин Наливайченко. Всі троє відразу відхрестились від звинувачень.

Повірте, буде ще багато таких провокацій, до того дня, коли голландці прийдуть голосувати. Чому так? Це свого роду останній шанс Російської Федерації запобігти тому, щоб українська держава, український народ зробили правильний крок у напрямку побудови демократичної, ринково та соціально орієнтованої, ліберальної держави.

Мене голландці запитують інколи: чому ви не можете самі – без наявності допомоги з боку інших, побудувати у себе те, що побудували у себе ми? Це ж ваша справа - зробити так, щоб ви жили краще. Наша відповідь дуже проста: європейці свою демократію розвивають вже упродовж 450 років, а ми цей шлях проходимо протягом 25 років. І ми це робимо в умовах геополітичного й ідеологічного протистояння. Звичайно, за цих умов солідарність, яка висловлюється Україні, надзвичайно важлива. Формула, яку ми – українські дипломати - зараз використовуємо, дуже проста: ми будуємо Європу в Україні.

Не так давно з’явилися дані соцопитування EenVandaag, які свідчили про те, що більшість голландців налаштовані проголосувати на квітневому референдумі проти ратифікації Угоди. Які ваші прогнози? Чи змінюються ці розклади? І які наслідки може мати цей референдум?

Днями в Нідерландах неурядова організація Stem voor Nederland (Обирай Нідерланди) розпочала масштабну кампанію на підтримку Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця організація почала з того, що підготувала і оприлюднила результати серйозного дослідження щодо ставлення людей до цієї Угоди. Так от, за цими даними, частка тих, хто виступає проти Угоди, скоротилася з 62% у грудні минулого року до 55% у січні цього року. Також збільшилася кількість тих, хто виступає за ратифікацію. І це тільки початок. Є й інші цікаві моменти. Наприклад, щодо відповідей на запитання «Чи вважаєте ви, що уряд має дотримуватись результатів референдуму попри його консультативний характер?». 48% (це набагато менше, ніж раніше) сказали, що уряд має взяти до уваги результати референдуму, в той час, як 41% заявили, що уряд має свободу в прийнятті рішень. Це позитивні моменти.

Участь неурядових організацій, громадського суспільства тут дуже важлива. Чому? В принципі, у Голландії, як і в інших державах, довіра до уряду завжди знаходиться під сумнівом. Люди вважають, що уряд не дає об’єктивної інформації, і саме тому кампанія на підтримку Європейського Союзу і Угоди про асоціацію з Україною зараз знаходиться в руках представників громадськості.

Які верстви населення, за оцінками експертів, ще не вирішили, як голосуватимуть?

За даними цього ж дослідження, більшість серед тих, хто не підтримує Угоду, - це люди, які мають або початкову, або неповну середню освіту. Люди, які мають більш високу освіту, позитивніше ставляться до цього. Але підтримка Угоди росте. Ми розраховуємо, що результат буде позитивний. Частина роботи дипломата – це бути оптимістом, але дуже наполегливим у досягненні своїх цілей. Ми це і намагаємося робити.

-- «Громадськість хоче контролювати бюрократію ЄС»

На вашу думку, чи не може референдум з антиукраїнським підтекстом в Нідерландах створити загрозливий прецедент для повтору аналогічних «народних волевиявлень» в інших країнах Євросоюзу, де сильними є євроскептичні настрої?

Чим відрізняються Нідерланди від інших країн на даному етапі? Тут є закон, згідно з яким можна винести будь-який закон (крім тих, що стосуються бюджетних питань та питань королівської родини), на обговорення населення.

До речі, ставлення до цього закону (щодо можливості винесення законів на референдум, - «Главком») тут теж неоднозначне. В принципі, люди вважають, що референдум – це розширення демократії. Це так і є. Але вони також визнають, що предметом референдуму мають бути не всі закони. Виникає питання: якщо голландські дипломати починають переговори, то яке буде ставлення у їхніх контрагентів, якщо вони знатимуть, що навіть попри досягнення домовленості та ратифікації договору його можуть поставити на референдум? Спеціалісти у галузі міжнародних відносин, дипломатії кажуть, що у цьому законі про референдум є дуже багато внутрішніх протиріч.

Як місцевий політикум ділиться у питанні щодо підтримки України?

Абсолютна більшість тих, з ким ми спілкуємося, кажуть, що цей референдум не про Україну і ставлення до неї, а про ставлення до Європейського Союзу.

Ліво та правоцентристські партії виступають за Європейський Союз і за Угоду. Окремі ліві партії, які знаходяться під впливом Російської Федерації, виступають за ЄС, але проти Угоди з Україною. Наприклад, Соціалістична партія. Чому? Бо начебто це призведе до конфлікту у суспільстві, який буде внесений конфліктом між Україною і Росією. Певним чином повторюється аргументація, яку висуває РФ. Крайні праві виступають проти ЄС і проти Угоди.

Також цікавим є те, що більшість виборців лівоцентристських партій виступають за те, щоб уряд мав можливість прийняти рішення з Угоди не обов’язково так, як покаже консультативний референдум. Як кажуть мої колеги, ставлення (уряду) може бути таким: ми почули думку населення, але на даному етапі схильні до того, що в інтересах Нідерландів прийняти рішення щодо закінчення процесу ратифікації. Тому що, в принципі, сам факт ратифікації вже має місце: відповідний закон був проголосований в обох палатах парламенту, підписаний королем, і оприлюднений у офіційному ЗМІ. Окремі спеціалісти вважають, що зараз достатньо направити ратифікаційні грамоти до Брюсселю і закінчити процес. Але Нідерланди - це країна дуже розвинутої демократії. Всі партії залежать від своїх виборців. А наступні вибори до парламенту мають відбутися вже через рік, і окремі політики вже думають, як це потім впливатиме на підтримку населення.

Чи можна говорити про те, що і в Нідерландах зокрема, і в Євросоюзі загалом почали зростати євроскептичні настрої?

Тут треба розуміти, проти чого саме направлений цей євроскептицизм. Проти ідеї об’єднання Європи в рамках ЄС чи проти бюрократизації в цій організації? Мені здається, євроскептицизм все-таки більше стосується бюрократичних проблем, які виникли і існують в Євросоюзі. Бо, з точки зору економіки, об’єднана Європа є набагато більш привабливою, ніж Європа, в якій будуть кордони. Як показало одне з досліджень, ЄС надав можливість отримувати більше матеріальних благ кожному громадянину Євросоюзу. Тобто є конкретні результати. Великі країни в ЄС отримали більше, ніж малі. Об’єднана Європа більш конкурентоспроможна щодо інших центрів сили у світі, ніж навіть окремо взяті такі потужні країни, як Велика Британія чи Німеччина.

З іншого боку громадськість хоче більше демократичного контролю за бюрократією у ЄС. І це є підставою для євроскептицизму.

-- «В окремих регіонах в Нідерландах є активний вплив «Газпрому»

Оцініть, як сильно Росія впливає на суспільну думку в Нідерландах? Адже навіть 55% тих, хто виступає проти Угоди – це дуже багато. Ви відслідковуєте, через які переважно канали Кремль нав’язує свою позицію?

Які російські компанії мають великі можливості в Нідерландах? Перш за все, «Газпром». І в окремих регіонах в Нідерландах є активний вплив цієї компанії, вона активно діє і має можливості фінансувати пропаганду, певні ЗМІ. Та ж Russia Today присутня зараз практично у всіх готелях Нідерландів, тому що вони мають можливість купити свою присутність в кабельних мережах.

А українське телебачення в готелях Нідерландів, звичайно, подивитись не можна?

А чи українські канали спроможні оплатити свою присутність? Це дуже велика проблема, і стосується не тільки Нідерландів. Але щоб бути успішними, ці канали ще мають вирізнятися хорошим контентом, щоб було, що дивитися.

Довіра населення Нідерландів до Росії і її ЗМІ не змінилась навіть після катастрофи літака «Малайзійських ліній» на Донбасі? Адже ж навіть в звіті Радбезу Нідерландів говорилося, що з великою вірогідністю Боїнг був знищений російським «Буком».

Трагедія Боїнга стала свого роду точкою зміни ставлення нідерландців до РФ. Ця трагедія продемонструвала нещирість, брехливість, намагання уникнути відповідальності. Голландці дуже серйозно поставилися до розслідування катастрофи. І та угода, що була підписана між Україною і Нідерландами щодо передачі головування у розслідуванні нідерландській стороні, була дуже правильним рішенням, яке продемонструвало, що українська держава відкрита і її дії щодо розслідування трагедії прозорі.

Є якісь нові деталі у розслідуванні трагедії?

Дуже важко щось приховати. Скажемо прямо: всі прекрасно знають, що відбулось.

Зараз проходить процес документування свідоцтв про цей злочин. І коли прокуратура Нідерландів побачить, що має достатню кількість юридично оформлених свідчень, буде зроблений наступний крок – комусь висунуть звинувачення, відбудеться суд. Рішення щодо суду зараз теж знаходиться в процесі обговорення країнами, які беруть участь у JIT (Joint Investigation Teams – міжнародна група слідчих, - «Главком»). Рішення буде прийматись. Світова громадськість на нього чекає. Це зухвалий злочин, і всі згодні з тим, що необхідно знайти тих, хто це зробив, і притягнути до відповідальності.

Як саме на даному етапі залучена до цього розслідування Україна?

Україна є повноправним членом цього розслідування. Проходять зустрічі, передається інформація, передаються конкретні докази. Вони аналізуються, і це потім стане підставою для рішення, яке буде прийнято прокуратурою Нідерландів.

Радбез ООН не зміг прийняти проект резолюції по створенню Міжнародного трибуналу для розслідування катастрофи через вето Росії. Як це було сприйнято іншими країнами?

Санкціонований Радою безпеки ООН трибунал був би найкращим варіантом для всіх. Блокування Росією цього рішення Ради безпеки було сприйняте дуже об’єктивно. Окремі колеги прямо заявили про те, що голосування РФ проти створення цього трибуналу є нічим іншим, як визнанням Росією своєї вини у цьому злочині.

-- «Заявам, які зробив Лавров, дуже важко знайти пояснення»

Колишній посол України у Великобританії Володимир Хандогій в інтерв’ю «Главкому» висловив думку, що поява такого важковаговика російської політики, як Борис Гризлов, у Мінську фактично означає, що Росія визнає себе стороною конфлікту на Донбасі. Ви з цим згодні?

Це питання, звісно, потрібно задавати тим, хто ближче знаходиться до цього процесу. Але що стосується проблем мирного врегулювання ситуації на Донбасі, то для нас це питання з самого початку було дуже конкретне і ясне: це є агресія Російської Федерації проти України, і це є конфлікт між двома країнами. В силу різних причин ми називаємо цей конфлікт антитерористичною операцією. Але щоб бути більш коректним, треба сказати, що це антитерористична операція в умовах дуже масивної присутності іноземного компоненту, яким є і так звані «ополченці», і російські найманці, і російські військовослужбовці.

Як дипломат оцініть життєздатність формату Мінських домовленостей. Пан Хандогій, наприклад, зазначив, що статутом ООН і рішенням Генеральної Асамблеї передбачено, що коли Радбез виявляється нездатним виконати свою функцію підтримання миру, в гру вступає Генасамблея, де вже право вето відсутнє. І вона може прийняти відповідні рішення для врегулювання конфлікту.

Це все практика 50-х років. Відомий випадок, коли Радянський Союз вирішив продемонструвати, який він «крутий», і вирішив не брати участь у діяльності Ради безпеки ООН. В результаті було прийнято кілька рішень Радбезом, які були спрямовані проти Радянського Союзу. Це все було пов’язано з Корейською війною (збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою та Південною Кореєю 1950-1953 років, який часто розглядався як опосередкована війна між США і ООН з південного боку та Народно-Визвольною армією Китаю і військово-повітряними силами СРСР з північного, - «Главком»). Потім Радянський Союз знову став брати участь, виступав проти, блокував.

В принципі, в теорії це (прийняти рішення Генасамблеєю, - «Главком») можна зробити. Але чи можливо це на практиці з урахуванням того, що така операція, як уже заявляли окремі наші дипломати, буде коштувати не менше 1 мільярда доларів? Чи є у ООН бажання видати 1 мільярд доларів на конфлікт, який відбувається між розвиненими країнами? І чому інші розвинені країни мають за це сплачувати? Така логіка може бути.

Мінський формат – це була єдина можливість на той час, коли його було запропоновано, припинити активні бойові дії, не допустити подальших масових втрат. І цей формат виконав таку місію. Що має відбуватись далі? Логіка має бути саме такою, яку пропонує українська сторона: припинення бойових дій, відведення військ, обмін полоненими, виведення іноземних військ, перехід контролю, після того організація виборів і далі все, що пов’язано із закінченням цього процесу.

Але Росія не поспішає офіційно визнавати себе стороною конфлікту та забезпечувати виконання угоди з боку спонсорованих нею «ДНР/ЛНР».

Розумієте, всі формати, де бере участь Російська Федерація, коли вона не зацікавлена в досягненні результату, будуть заздалегідь провальними. Взяти для прикладу Сирію. Сирійська опозиція заявила, що не треба їй російської допомоги, нехай росіяни виведуть свої війська. Буде Росія виводити свої війська з Сирії? В мене є великі сумніви. Те ж Придністров’я – ситуація та сама. Теж там присутні так звані російські «миротворці». Цю присутність вони намагаються зберегти. Москва створює так звану «ліберальну імперію», але ліберальності там ніякої немає, одна лише імперія.

Звідки все це йде – інколи важко пояснити. Я не можу пояснити, як російські колеги, дипломати можуть говорити, що Росія не порушувала Будапештський меморандум. Не розумію, як міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров міг вийти на прес-конференцію і заявити, що Будапештський меморандум передбачав лише утримання від погроз Україні застосування ядерної зброї. Він же ж сам брав участь у формуванні цього документу, сам передавав його Генеральному секретареві ООН і Главі Ради Безпеки як офіційний документ Генеральної асамблеї і Ради Безпеки. То нехай же ж прочитає положення 1, 2, 3, 4. Голова МЗС України Павло Клімкін правильно сказав: це російський підхід – бачити в документах лише те, що їм вигідно. Але потрібно більш цивілізовано підходити до відносин і не вважати усіх дурнями.

Ви, до речі, це питання не задавали своєму колезі – послу РФ в Нідерландах Олександру Шульгіну?

Задавав. В неділю, 31 січня.

Ви зустрічались з ним на якомусь заході чи тет-а-тет?

На заході. В Амстердамі відбувалося вшанування пам’яті жертв Голокосту, це була річниця визволення Освенцима. Російський посол новий, я з ним раніше не спілкувався, та й не мав такого бажання, і це була наша перша зустріч. Нас представили один одному наші колеги-дипломати. Мабуть, їм було цікаво подивитись, як ми будемо реагувати один на одного. Запитав його, чи дійсно міністр Лавров вірить в те, що говорить.

Якою була його відповідь?

Відповіді не було.

Таким заявам, як зробив Лавров, дуже важко знайти пояснення. Якщо тільки це не пояснювати тим, що у них ось така лінія - неважливо яким чином, але треба брехати, називати чорне білим, жити за правилами старого армійського анекдоту: «В армії є два правила. Перше – командир завжди правий. Друге – якщо командир неправий, дивись правило перше»?

Як ви ставитесь до думки, що результат на Донбасі могла б мати посередницька функція Генерального секретаря і ООН?

Так, ООН може призначити Спецпредставника Генерального секретаря, по Донбасу, який буде їздити туди. Але для того, щоб вирішувати ситуацію, необхідно хоча б бажання для цього. Як ви бачите, його немає, Росія апріорі не зацікавлена у вирішенні питання Донбасу. Бо це – гачок, який нас тримає і не дає нам проводити реформи. Я не кажу, що під час війни не можна проводити реформи. Але все, що відбувається під час війни, не може проводитися в необхідному обсязі. На реформи потрібні гроші, а вони йдуть на війну.

-- «Безвізовий режим – це не безконтрольне пересування»

Які ваші особисті відчуття, яким є ставлення населення Нідерландів до війни на Донбасі?

Загальна точка зору населення така: вони не підтримують війну, вважають, що необхідно знаходити вихід із ситуації. Вони розуміють, що таке агресія. До посольства навіть приходили листи з проханням надати інформацію щодо того, як пілот ВПС у відставці може записатися до ВПС України, щоб допомагати відстоювати незалежність. Відчуття справедливості у суспільстві присутнє. Засудження України за те, що ми щось не так зробили, немає. Водночас люди називають своїми іменами дії РФ щодо Криму, говорять, що це незаконна анексія. Це є і позицією уряду Нідерландів. Вони вважають, що територіальна цілісність України має бути відновлена і беруть участь у всіх заходах, спрямованих на те, щоб переконати Росію змінити поведінку. І навіть вважають, що, якщо не буде конкретних результатів від санкцій з боку РФ, вони можуть бути посилені.

Чим закінчився нещодавній скандал, пов’язаний із виявленням в мережі супермаркетів Нідерландів Spar товарів, маркованих «Зроблено в Криму, РФ»?

Ми направили відповідну ноту до міністерства закордонних справ Нідерландів, надіслали лист компанії Spar. Вони відповіли нам: будуть розбиратися, що це неправильно. До речі, ці консерви були придбані в Калінінграді, на території РФ підрядниками. Це така ж ситуація, коли окремі компанії в РФ відносили Крим до Росії. Наша реакція на це дуже жорстка – ми пишемо ноту і говоримо про міжнародну відповідальність за невідповідність позиції ЄС.

Чи дійсно в Нідерландах є побоювання, що у зв’язку із підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС, подальшим відкриттям кордонів в країну масово ринуть мігранти-українці?

Це великий міф, що безвізовий режим має прямий зв’язок із Угодою про асоціацію. Це різні речі. Це по-перше. По-друге. Дивіться, війна на території України йде вже фактично два роки. Скільки біженців було прийнято в Нідерландах? Нуль.

Не було прийнято чи українці і не намагалися отримати такий статус?

Ні-ні, були люди, які намагалися це зробити. Але відповідь тут, як і в більшості країн ЄС, дуже проста: в Україні є території, на яких немає військових дій. І вони праві. Хоча сам фактор військових дій на території України, війни з РФ і біженців з Близького Сходу накладає певне ставлення до Угоди про асоціацію України і ЄС.

У вас є статистика щодо трудових мігрантів з України в Нідерландах?

Приблизна. Їх не так багато. Нідерланди - це не Італія, не Іспанія чи Португалія. За нашими даними, це десь від 7 до 10 тисяч, коли є сезонні роботи. На консульському обліку в нашому посольстві громадян України, які проживають в Нідерландах, зареєстровано десь 1200-1300 осіб. Є і нелегальні мігранти, але їх не багато. Це не той фактор, який суттєво впливає на двосторонні стосунки між нашими країнами.

Але загалом питання мігрантів загалом турбує мешканців Нідерландів?

Дуже турбує. Протягом усього 2015 року в Нідерланди прибуло біля 60 тисяч мігрантів. Бо населення бачить певну загрозу: робочим місцям, високому рівню життя. Головний аргумент противників: чому ми маємо за когось платити, чому хтось має приїжджати і брати шматок пирога, який ми маємо?

Петро Порошенко обіцяє українцям безвізовий режим з другої половини цього року. Чи не вважаєте ви такий прогноз занадто оптимістичним? І як на це рішення може вплинути проблема безконтрольної міграції в Європі?

Справа в тому, як до цього безвізового режиму ставитись. Якщо люди вважають, що безвізовий режим одразу відкриє можливість сісти і поїхати жити і працювати в Європі, то такого не буде. Безвізовий режим – це не безконтрольне пересування. Безвізовий режим має обмеження. Які? На кордоні пред’являється паспорт, прикордонник будь-якої країни має право запитати вас про наявність у вас зворотного квитка, достатніх коштів і так далі.

Відповідальність за допуск в країну переноситься з того, хто видає візу, бо вона вже не буде видаватися, на того, хто буде приймати вас на кордоні. І він має буде мати право сказати вам «ні».

Чим буде зручна така ситуація? Захотіли ви, скажімо, подивитися концерт в Парижі – можете летіти, принаймні візових обмежень для цього нема. Для того, щоб поїхати безвізово, треба буде усього лише мати паспорт з чіпом.

Безвізовий режим в рамках короткострокових поїздок – це зручність. Але це не вирішення питання для тих людей, які хотіли б поїхати сюди працювати. Для цього їм потрібно звертатись в посольство і брати спеціальну робочу візу.

Коли це вступить в силу? Сподіваюсь, якомога скоріше. Я завжди підтримував ідею вільного пересування людини у світі. Це надає можливість розвиватись. Можливо, це дорого зараз, але з новою Угодою про відкрите небо з ЄС, яку ми плануємо підписати у 2016 році, прийдуть і так звані «лоукости», поїздки стануть доступнішими. І треба ще зважати на ціну нафти. Вона не прямо, але впливає на вартість авіарейсів, за оцінками економістів, десь за півтора роки ми відчуємо зниження на вартості переїздів і перельотів.