Віталій Ярема: Тиск розпочався після справи про викрадення нафти на 3 мільярди

Віталій Ярема очолив Генпрокуратуру 19 червня 2014 року. До того він обіймав посаду першого віце-прем’єра в «уряді камікадзе» Яценюка, де відповідав за правоохоронний та силовий блок, був нардепом від «Батьківщини», кілька років очолював Головне управління МВС України в Києві. Власне, досвід Яреми в системі МВС запитань не викликав. Разом з Арсеном Аваковим він в лютому все того ж року навіть претендував на посаду міністра внутрішніх справ, та соратник Арсенія Петровича «переміг» в цій «гонці».

Але призначення міліціонера, який в прокуратурі не пропрацював і дня, в ГПУ викликало резонанс. Тоді це рішення називали кроком Порошенка назустріч команди Юлії Тимошенко – адже союзників гарант потребував. Та сам Віталій Григорович зараз не стидається називати себе людиною президента. На стіні в просторому кабінеті на Львівській площі, де він «квартирується» тепер, висить його фото з Петром Олексійовичем.

Пік критичного ставлення до Яреми як до Генпрокурора прийшовся на річницю розгону студентів на Євромайдані. Незважаючи на тиск суспільства, навіть через рік після тієї трагічної дати жоден чиновник чи командир «Беркуту» не відповів за скоєні в ті часи злочини. Більш того, за час каденції Яреми вдалося втекти підозрюваному у масових розстрілах Дмитру Садовнику. Обвинувачення в бік Генпрокурора лунали і з уст нардепа Сергія Лещенка, який повідомляв, що в ЄС готові зняти санкції з певного кола осіб, наближених до Януковича, через те, що тим особам ГПУ не були висунуті підозри. А заступника і близького соратника Яреми Анатолія Даниленка журналісти звинувачували в незаконному присвоєнні земельної ділянки, по площі більшою за Межигір’я біглого гаранта.

Врешті в лютому 2015 року Ярема залишив посаду. Як розповідає сьогодні – через шалений тиск, початок якому поклало порушення Генпрокуратурою на чолі із ним кримінального провадження за фактом розкрадання нафти з нафтопроводу «Лісічанськ-Кременчук». І на деякий час «випав» із медіасередовища. Знову вийшов на публіку він вже на цьогорічну річницю розстрілів на Майдані, завітавши на політичне ток-шоу «Право на владу». Як каже зараз, щоб розповісти, що слідство, насправді, є не таким поганим, яким його намагаються представити, але нічого, окрім «тикання пальцями», у відповідь не отримав.

«Главком» першим зв’язався після того із колишнім Генпрокурором і домовився з ним про зустріч. Про хід розслідування злочинів на Майдані, винних у загрозі зняття санкцій з оточення Януковича, прохання нардепів, що полюбляють бігати в ГПУ, та причини свого кількамісячного мовчання – у першій частині інтерв’ю з Віталієм Яремою.

Пане Віталію, для початку розкажіть, де ви пропадали з моменту вашого звільнення з Генпрокуратури, і чому знову вийшли до ЗМІ.

Ще перед тим, як мене звільнила Рада - на моє прохання, бо тоді, як ви пам’ятаєте, за це було лише 140 голосів, і більше зібрати ніхто не міг - я розумів, що в тій ситуації мені залишатись було неможливо. Я залишився практично один. І потім, коли ВР проголосувала за мою відставку, Єгор Соболєв (народний депутат від «Самопомочі», - «Главком») прислав мені таке повідомлення: «Нічого особистого, ми хочемо побудувати нову державу». Я нічого не відповів, але подумав: я замовчу взагалі, а через рік подивлюся, яку державу ви побудуєте.

Чому ж я пішов не так давно вперше за період після відставки на телебачення? Бо була Річниця Майдану. Ще як учасник Майдану, я взяв собі за обов’язок – коли був і першим віце-прем’єром, і потім Генпрокурором - зустрічатися з родинами Небесної сотні, вирішувати їхні питання, проблеми. Це був мій такий внутрішній порив.

Чого ви очікували від такого «виходу в світ»?

Коли я йшов на шоу «Право на владу», знав, що на каналі Коломойського будуть пальцями тикати в Генпрокуратуру. Та все одно вирішив піти, щоб показати, що слідство не таке вже й погане. Проте інструменти, якими воно користується – законодавча база, норми кримінально-процесуального законодавства – не дозволяють в тій мірі, в якій сьогодні вимагає суспільство, розслідувати справу. Думав, ми будемо говорити про те, що далі робити. А всі знову почали тикати пальцями на слідство, зокрема, на Генпрокурора, хоча його діяльність регламентована близько десятьма статтями Кримінально-процесуального кодексу і законом «Про прокуратуру». Впливати на хід розслідування він може лише, якщо слідство неефективне, заміною слідчого або процесуального керівника, тобто прокурора.

-- «Коли я прийшов в ГПУ, там працювали ще пшонківські слідчі»

Якщо ми вже зачепили тему розстрілів на Майдані, давайте детальніше про неї і поговоримо. Ви в часи свого перебування в ГПУ вважали слідство ефективним?

Коли я прийшов в ГПУ, там працювали ще пшонківські слідчі. В червні 2014 року ще три заступники Пшонки (екс-Генпрокурор часів Януковича, - «Главком») працювали на керівних посадах в Генпрокуратурі. Це – ректор Національної академії прокуратури Євген Блажівський, син екс-Генпрокурора Михайла Потебенька Юрій Дьомін та Михайло Гаврилюк. Звільнити людину, насправді, не так просто. Тоді ще не було закону про люстрацію, потрібні були інші підстави, і такі, щоб людина не мала змоги поновитися через суд. Але вони мною були звільнені.

У нас все робилося оперативно. Вважаю, що слідство по Майдану не було ефективним до мене. Слідчі, які цим займалися, не встигали виконувати такий величезний обсяг роботи. Тому моїм наказом було створено Управління спеціальних розслідувань. Ми виділили туди транспорт, техніку, все, що було у нас, приміщення на Борисоглібській.

В червні, коли я прийшов, ще стояли барикади, всередині яких знаходилась велика кількість речових доказів, зокрема, кулі вогнепальної зброї. Нараховувалось більше 800 поранених, більше тисячі потерпілих. Сам злочин у часі був розтягнутий – із розгону студентського Майдану 30 листопада і до 20 лютого. І тоді практично щодня вчинялися злочини – по відношенню до автомайданцівців, майданівців, політиків. Все це потрібно було задокументувати. За півтора роки це Управління зробило величезну роботу. Сьогодні є біля 2 тисяч томів кримінального провадження, проведено близько тисячі експертиз. 20 лютого, нагадаю, коли були розстріли, тіла не досліджувалися на предмет напрямку куль, на предмет того, звідки постріли були. Це все слідчими і експертами вже робилося після, коли люди вже були захоронені. Я не беру до уваги період роботи Махніцького (виконував обов’язки Генпрокурора з 24 лютого по 14 червня 2014 року, - «Главком»), бо там нічого не робилось, точніше, щось робилось, але не так, як треба.

Нардеп Олег Мусій, який в ті часи якраз був в епіцентрі подій, розповідав нам, що підписував протоколи опису і судмедекспертиз убитих, 20 лютого супроводжував тіла в морг, а також фіксував характер отвору і напрямок входження куль. Але, незважаючи на це, на момент нашої з ним розмови у грудні 2014 року, тобто коли ви вже були в ГПУ, він не був залучений до розслідування. Чому?

Є нюанси. Це додаткова інформація. Інша справа, коли є висновок експерта, що куля була випущена, наприклад, з такого-то місця. А ми по часу з відеокамер можемо сказати, що на цьому місці стояв оцей «беркутівець».

Всім очільникам ГПУ з часів Майдану закидають відсутність результатів у розслідуванні розстрілів. Розкажіть конкретно, що було зроблено по цій справі в часи вашого керівництва.

На сьогодні оголошено підозри більше 200 людям, які організовували та брали участь в розгоні Майдану. Створено Управління спеціальних розслідувань. Нами була зроблена кваліфікація діянь Януковича і компанії – стаття 255 Кримінального Кодексу – створення злочинної організації. В рамках цього провадження ми охопили дослідження не лише розстрілу самого Майдану, а й діяльність Януковича з початку незаконної зміни ним Конституції України. Були оголошені підозри за вбивство Юрія Вербицького і катування Ігоря Луценка, за вбивство журналіста В’ячеслава Веремія. Наскільки мені відомо, вже встановлені особи, які на Грушевського здійснили вбивство Сергія Нігояна, Романа Сеника та Михайла Жизневського. Далі по епізодах. Напад на автомайданівців на Кріпосному провулку – командир роти «Беркуту» при мені був затриманий, йому оголошена підозра. Автомайдан – при мені більше 20 працівників ДАЇ було притягнуто до оголошення підозри, справи по деяких за вчинення протиправних дій були направлені до суду. По побиттю Тетяни Чорновіл також справа розкрита. Заарештовано 5 «беркутівців», які мали відношення до розстрілу. Оголошені в розшук і оголошені підозри Януковичу, практично всім членам уряду того часу і високопосадовцям Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, Віталію Захарченку (екс-голова МВС, - «Главком») за організацію вбивства і інших злочинів.

Але більшість справ знаходяться в судах – в тому числі, по «беркутівцях». До судів прокуратура не має відношення. І є питання і до політиків.

Які саме?

Нами були ініційовані і подані – прокуратура не є суб’єктом законодавчої ініціативи – до Адміністрації президента пропозиції щодо змін Кримінального і Кримінально-процесуального кодексу щодо заочного засудження. Цей закон був прийнятий при нас. Та Януковича все одно засудити не можуть. Чому? Справа по ньому в суді знаходиться, але за розкрадання 220 мільйонів гривень «Укртелекому». Чому не можуть звинуватити у вбивстві? Є вимога закону: особа повинна знаходитись в розшуку Інтерполу. Інтерпол вважає, що те, що відбулося на Майдані, - політичне переслідування Януковича, і тому його не оголошують в розшук. ГПУ внесла пропозиції, і АП подала проект, щоб не було причиною заочного засудження оголошення в міжнародний розшук. Але Верховна Рада не проголосувала. Чому? Чому вони не голосують за те, щоб Україна стала членом Міжнародного кримінального суду? Політики теж повинні розділяти відповідальність разом з правоохоронцями за ситуацію по розслідуванню цього злочину.

Та основна причина «невдач» - в тому, що більшість з осіб, які причетні до тих кровавих подій, знаходяться за межами України – в Російській Федерації або на окупованій території Криму, де ми їх апріорі не можемо дістати.

Хто саме з «втікачів», за вашими даними, зараз перебуває в Криму?

Я не веду розслідування, але начальник Управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк розповідав, що в Криму знаходиться Дмитро Садовник (екс-командир роти «Беркуту», якого підозрюють у скоєнні злочинів проти Євромайдану, і який 3 жовтня 2014 року втік з-під домашнього арешту, - «Главком»).

Взагалі ж, всі події, які відбувалися під час Майдану, керівники процесів, мотивація вчинення злочинів, весь склад злочину встановлені. Є проблеми як правового, так і фізичного характеру щодо притягнення певних осіб до відповідальності. Ніколи в історії не було такого, щоб за вчинення вбивств якась країна когось не видавала. Ми з цим зіткнулися. Я, перебуваючи на посаді, розумів, що люди вимагають негайного притягнення винних до відповідальності. Але ми розуміли: буде ще гірше, якщо ми зберемо докази в незаконний спосіб, і суд винесе цим людям виправдальний вирок.

Ви згадали, що за часів Махніцького злочини на Майдані розслідувалися повільно. Сам Махніцький днями заявив, що розслідуванню заважали міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та тоді ще заступник Генпрокурора Віктор Шокін. Як приклад він наводив згадану справу Садовника, що втік з-під домашнього арешту. Як так сталося, що Садовнику фактично дали втекти?

Я сьогодні, не як тоді Генпрокурор, а як людина, переконаний, що без допомоги оперативних служб це не могло відбутися. На засідання в Апеляційному суді, де ГПУ оскаржувала рішення судді Печерського суду Світлани Волкової щодо звільнення Садовника, Садовник з’являвся. Але у нас був випадок, коли до Апеляційного суду на службовому автобусі прибули переодягнені у цивільне працівники «Беркуту», зайшли до зали суду і виштовхали родичів Небесної сотні. Ті негайно мені про це повідомили.

Ви спитали в МВС, що це було?

Я написав Авакову листа: терміново провести службове розслідування і надати інформацію. Через кілька днів я отримав відповідь, підписану тоді ще його заступником Сергієм Чеботарем: проведено службове розслідування, порушень не виявлено. Я сам вже тоді знаходився під пресом: відбувались щоденні мітинги під Генпрокуратурою, по Києву їздили автомобілі і крутили аудіо, що «Ярема – корупціонер», якісь сайти опублікували фото якоїсь оголеної жінки, написавши, що то моя донька десь відпочиває, і так далі. І я не виключаю, що у працівників міліції був зговір із судом, і не виключаю того, що вони сприяли в цій втечі. Хто і як – мені розслідувати вже не вдалося, я не встиг.

Загалом по діяльності Махніцького не можу сказати нічого негативного. Я не прихильник того, щоб давати оцінки своїм попередникам чи наступникам. Але у справі Садовника він правий. Це було при мені. Мабуть, мені слід було вжити якихось неадекватних заходів, може, передоручити оперативне супроводження справи СБУ… Але, повторюсь, у розслідування справи Генпрокурор може втручатись, лише коли воно ведеться не ефективно. Я цього не бачив.

Та є один факт. 5 березня 2014 року до санкційного відділу Ради Європи Махніцьким був спрямований список осіб, по відношенню до яких необхідно було встановити обмежувальні санкції. Нагадую, цей список до Європи направляється тоді, коли людина підозрюється у вчиненні економічних злочинів, пов’язаних із розкраданням державних коштів. Причетні до вбивств, подій на Майдані під це не підпадають. В листі в Раду Європи було написано, що по відношенню до поданих у списку осіб були порушені кримінальні провадження, за якими і оголошені підозри за фактом вчинення економічних злочинів, пов’язаних із розкраданням державних коштів. 19 червня, коли я прийшов на посаду, жодного кримінального провадження не було. Тоді, особливо наприкінці 2014 року, Сергій Лещенко (народний депутат від БПП, - «Главком») мені нарікав, що через нас з декого можуть зняти санкції. Та ми в ході розслідування, в ході перевірки діяльності Януковича і його прибічників самі порушували ці справи.

-- «Ми зіткнулися з серйозною проблемою протистояння з боку уряду»

Уточнення: справа по Сергію Курченку, який також потрапив в санкційний список, була порушена ще навесні 2014 року.

Курченко не був посадовою особою. Але у 90% не було справ по відношенню до тих осіб, які були у санкційному списку. Я – правник. Я стояв на Майдані за те, щоб в Україні було верховенство права. Може, на нас і справедливо тиснули. Але прокурор не може працювати так, як хоче. Ми діяли виключно по закону. От якщо менший Віктор Янукович не мав відношення до держбюджету, не був на посаді, не ставив ніде підписи, як я міг знайти проти нього справу?

Так само по деяким іншим. А наді мною постійно висіла «сокира». Розкриття злочинів здійснюється наступним чином. Є оперативні служби – СБУ і МВС, які знаходять злочини, встановлюють, документують факт, наприклад, хабарництва, передають слідчому. Слідчий в рамках кримінального провадження розслідує справу і потім вже дає доручення оперативним службам. Виявлення і розкриття злочину – функція оперативних служб. Але, коли я працював в ГПУ, у мене складалося враження, що оперативних служб не існує.

Тому, що я пішов з Генпрокуратури, передували два показові моменти. Перший - коли я прочитав в переписці родин Небесної сотні, яких запросив на чергову зустріч, що вони не прийдуть, бо я начебто прикриваюся ними, щоб залишитись на посаді. Другий – коли по «5 каналу» мене звинуватили в зростанні кишенькових крадіжок. Тобто МВС в нас не було, нікого не було, лише Генпрокурор був винний в тому, що виросли кишенькові крадіжки. А ще ж були показові запрошення мене на засідання профільних парламентських комітетів, де фактично влаштовувались розправи. Там же неможна було нічого сказати. Бо виходив Антон Геращенко, Єгор Соболєв, стояли 20 відеокамер, і тільки ти рота відкривав, тебе тут же забивали. Я зрозумів, що так ситуація далі тривати не може, що все це негативно впливає на хід розслідування. Тому і прийняв рішення піти з ГПУ, самостійно…

І Петро Олексійович вам навіть не натякав, що час прийшов?

Я прийшов до нього, сказав, що більше працювати не маю бажання. Він підтримав мою пропозицію і все.

Не вмовляв залишитись?

Це наші внутрішні питання.

Але ви самі згадали інцидент на «5 каналі». Це камінь в його огород?

Не знаю.

Якщо повернутись до санкційного списку. Ви самі зазначили, що на момент його формування ще не було відповідних справ. Але якось цей список сформували. Тобто, були відповідні критерії. Які? І чому туди не потрапили за тим же принципом, наприклад, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко, Дмитро Фірташ, Ринат Ахметов та інші?

Я не готовий про це зараз говорити. Це питання до Махніцького: з ким він той список формував? Тоді, до речі, Віталій Касько був заступником Генпрокурора і відповідав за питання міжнародної діяльності і співпраці з міжнародними організаціями. Але я не знаю, на підставі чого приймались рішення щодо включення когось в цей список. Я можу лише здогадуватись, але здогадки висловлювати не хочу.

До речі, Віталій Касько раніше зазначав, що якщо до березня слідчим не вдасться знайти докази злочинного походження зарубіжних активів Януковича і його соратників, то європейські країни можуть зняти блокування з їхніх рахунків. Кого в такому разі звинувачувати: Махніцького, вас чи Шокіна?

Треба дивитися на правову точку зору, а не на те, кого звинувачувати. Давайте підійдемо з іншого боку. Скільки, наприклад, Кабміном або іншими держустановами, відомствами було направлено в ГПУ інформації по зловживаннях попередньої влади? Нуль. Ми зіткнулися з серйозною проблемою протистояння і ненадання інформації з боку уряду. Ми разом із Миколою Гордієнком (головою Держфінінспекції, - «Главком») зробили величезну роботу. Він зробив ревізію діяльності Мінфіну і інших міністерств, і виявив десяток зловживань на мільярди гривень. Ми порушили кримінальні провадження. Перед моїм звільненням з ГПУ ми проводили біля 70 обшуків в держкомпанії НАЕК «Енергоатом».

Чому це не розслідується зараз? Питання не до мене. Я зробив все можливе, щоб причетні до розкрадання державного майна люди були покарані. Сьогодні, на жаль, я не бачу результатів. Чому на посадах державних монополій працюють ті самі люди, які були при Януковичу? Практично ж ніхто не був змінений. Щоб розкрити економічний злочин, потрібен висновок експертизи, Контрольно-ревізійного управління чи Фінансової інспекції. Для цього органи виконавчої влади мають співпрацювати з правоохоронними органами і надавати інформацію. «Свободівець» Ігор Швайка, коли був міністром аграрної політики, якось прийшов до мене з приводу кримінального провадження, яке ми порушили проти «Аграрного фонду» та проведення обшуків. Там мова йшла про хабар, здається, в 15 мільйонів за те, що майданчик в Одеській області вони хотіли отримати. До речі, це теж не розслідується. Він, коли до мене прийшов, я задав питання: чому ви не даєте нам інформацію? Адже його попередником Миколою Присяжнюком були розкрадені мільярдні кошти. Він так і не відповів. Я сказав: ми вам пишемо запити, але ви самі повинні були прийти, одразу все це виявити і нам віддати, а ви залишили всіх тих самих на посадах.

В ЗМІ була оприлюднена інформація, що за часів Махніцького ГПУ направляла до Австрії клопотання із проханням зняти арешт з рахунків колишнього голови АП Андрія Клюєва. А ви цей лист відкликали…

Було таке.

Хто саме його писав? Мова йшла начебто про заступника Генпрокурора.

Лист був, пам’ятаю, ми його зупинили. Хто підписував його, не пам’ятаю.

А як ви взагалі дізналися про це?

Хтось підказав - чи з громадських діячів, чи з політиків…

Про яку суму там йшла мова?

Не пам’ятаю.

-- «Підходять політики і кажуть: посади Добкіна, посади Ківалова»

Окрім тих, хто після Майдану виїхав з країни, є ті, що не втекли. Наприклад, екс-голова КМДА Олександр Попов. Його звинуватили в пособництві силовикам, які 30 листопада 2013 року жорстко розігнали учасників акції протесту. Певно, були й інші його дії при виконанні службових обов’язків, до яких є питання.

Розумієте, в тому, що ви кажете, вже є упередженість. Ви називаєте конкретні прізвища. Чому цей не сидить, а той чому не сидить? Олександру Попову, який виконував обов’язки голови КМДА, вміняється, наскільки мені відомо, зупинка в ті часи метрополітену. Але справа по ньому – в суді. І справа, яка стосується розгону студентського Майдану, по ньому, по Коряку (колишній начальник київської міліції, - «Главком»), по Сивковичу (екс-заступник секретаря РНБО, - «Главком») і Клюєву (екс-секретар РНБО, - «Главком») теж в суді.

Якщо зараз владою буде прийнято рішення по ліквідації цієї норми щодо міжнародного розшуку, то навіть люди, які виїхали з країни, будуть засуджені.

Якщо і так, то що далі?

Росія – наш потенційний ворог. Але як нам повернути цих бандитів, які вчинили ці злочини? Я чув висловлювання політиків, що ми їх ніколи не повернемо. Та думаю, над цим треба працювати теж. Це дипломатія, це правоохоронна політика. Злочинність не має кордонів. Якщо правоохоронні органи, політики в Росії зрозуміють, що тримати цих злочинців – їм тільки на шкоду, то чому б нам не домовитися з ними, щоб вони їх нам вернули?

Ви вірите, що таке можливо?

Ну, може, екс-президента і найбільш близьких до нього – оскільки, за оперативною інформацією, всі танки і БТРи Янукович за вкрадені гроші купував в Росії і посилав в Донецьку область – поки Путін президент, нам і не повернуть. Але, сподіваюсь, хоча би виконавців, вбивць, які стріляли, того ж Садовника і інших, віддадуть. Це кримінальні злочинці, які повинні бути покарані. Я вірю, ми досягнемо періоду, коли ми їх повернемо і притягнемо до відповідальності. Прокуратура Литви передала справу про штурм вільнюського телецентру, який відбувався в 1991 році, до суду лише минулого року.

Розумію, людям треба зараз і всіх засудити. Але така ситуація, в якій опинилися сьогодні слідчі органи, вимагає неабиякого іншого підходу до цього. Я був Генпрокурором. На такій посаді до тебе підходять політики і кажуть: посади Добкіна (нардеп віл «Опозиційного блоку», екс-регіонал, колишній губернатор Харківщини, - «Главком»), посади Ківалова (позафракційний нардеп, екс-регіонал, - «Главком»), посади того, посади іншого. Я кажу: послухайте, є порядок, я за цей порядок якраз і боровся. Оперативні служби приносять матеріали, є заява, є обставини, які дозволяють дослідити ті чи інші зловживання. Якщо в діях людини є склад злочину, тоді це реєструється в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань, - «Главком») і проводиться розслідування кримінального провадження. А вони: посади цього, посади іншого… Ну а як завтра на тебе покажуть?

Хто приходив до вас з такими проханнями?

Ви подивіться публікації в ЗМІ того періоду і побачите.

Згадайте лише, які мітинги проводилися в центрі міста проти мене. То звільнення заступників вимагали – Олега Бачуна, Анатолія Даниленко, то ще щось…

А що в прокуратурі Дніпропетровської області було? На прокурора Дніпропетровської області Романа Федика був здійснений напад. Виламали двері, зайшли, побили прокурора, нанесли йому тілесні ушкодження, зірвали погони. Бо він там комусь не подобався. Мова йшла і про батальйон «Дніпро». А який цирк тоді керівництво області влаштувало? Коли Корбан з депутатами забіг в Головне слідче управління: треба, щоб Ярема особисто мене допитував і так далі...

Це ви так натякаєте, звідки ноги ростуть?

Звідки ноги ростуть – історія розсудить. Але правове регулювання нашого життя було підірвано оцими політиками, людьми, які абсолютно відірвалися від реальності.

Я вам наведу ще приклад. До мене на прийом приїжджали керівник Криворізького металургійного комбінату – «Міталл Стіл», Павлоградського хімзаводу, Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу. Всі вони були піддані рейдерському захопленню, з них вимагали гроші начебто під проведення АТО і тому подібне. Всі ці заяви є в Генпрокуратурі, ми тоді порушили провадження. Що, дали розслідувати? Неможливо було просто проводити слідчі дії, поїхати туди, оглянути місце події. Люди були піддані реальному ризику бути знищеними десь. Або варто згадати, як вивозили «свободівця», екс-голову Держкомземагентства Сергія Рудика. Я розумію, що тоді була війна, але ж це беззаконня. Хто повинен був на нього реагувати? Реагував тільки я. Ні МВС, ні Служба безпеки не реагували. Нікого це не цікавило.

-- «З Бойком я жодного разу в житті навіть за руку не вітався»

Раніше ми спілкувались із вашим колегою – колишнім заступником Генпрокурора Миколою Голомшею. Він впевнений, що та ж справа по Курченку могла бути завершена ще в серпні 2014 року. Також, за його словами, до жовтня того ж року можна було завершити і справу по «вишках Бойка». Ви прийшли в ГПУ в червні. Що можете на це відповісти?

Слідчий може визначити термін розслідування і направлення справи до суду. А Голомша був заступником Генпрокурора і виковував свої функції відповідно до чинного законодавства.

Щодо Курченка і нафтопродуктів, скрапленого газу. Ці справи теж активно розслідувалися при нас. Знаю, що певними людьми, не хочу називати посади, була вигадана нова схема (після втечі команди Януковича, - «Главком»): на Одеському нафтопереробному заводі пропав бензин (наразі відомо, що правоохоронці проводять слідчі дії в рамках карного провадження по факту розкрадання працівниками ДП «Укртраснафтпродукт» нафтопродуктів, які знаходились на Одеському нафтопереробному заводі, - «Главком»).

Взагалі, можу сказати, що оцей тиск на роботу Генпрокуратури за моїх часів розпочався після того, як ми порушили кримінальне провадження за фактом розкрадання нафти із нафтопроводу. Маю на увазі, коли із нафтопроводу «Лісічанськ-Кременчук» була викачана нафта, яка зберігалася на Кременчуцькому НПЗ. І там була встановлена завищена вартість зберігання, в результаті чого через кілька місяців ця вартість зберігання поглинула вартість цієї нафти, і практично її було вкрадено більше, ніж на 3 мільярди гривень. От як тільки ми порушили провадження, в мене почалися проблеми.

Ви зрозуміли, хто за цієї операцією стоїть?

В рамках кримінального провадження ми досліджували, хто вкрав. При мені справа активно розслідувалася. В якому стані вона зараз – не знаю.

По «вишках Бойка». Незважаючи на таку назву, яку справа отримала в ЗМІ та суспільстві, безпосередньо Юрій Бойко проходить по справі лише в якості свідка. Взагалі, по цій справі є підозрювані? Що тут було зроблено в час вашого головування в Генпрокуратурі?

Не готовий зараз сказати, що встановило слідство по цій справі.

Знаю, що справа розслідувалася. По справі по «вишках Бойка» ми їздили в Прибалтику, щоб дослідити, через які офшори йшли оті гроші. Що тут відбувається зараз, чому справа не в суді – не знаю. Але там, здається, основна проблема полягала в тому, що ми не могли провести експертизу збитків, нанесених державі. На жаль, в Крим, де знаходяться ці вишки, ми вже поїхати не могли, щоб оцінити цю ситуацію.

В ЗМІ проходила інформація щодо того, що насправді у ГПУ є достатньо даних для відкриття справи проти Бойка, але там в інтересах нинішньої влади віддають перевагу можливості «впливати» на його голосування та голосування «Опозиційного блоку».

З Бойком я жодного разу в житті навіть за руку не вітався. Я цю людину особисто не знаю, ніколи з ним не спілкувався. І хто, як і на кого впливає не знаю.

Але зверніть увагу на те, хто скільки разів з депутатів був у Генпрокурора? Там все фіксується. Практично жодного питання, яке стосується законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, тобто питання, де можуть взаємодіяти Генпрокурор і представники законодавчої гілки влади, там не розглядається.

Хто і з чим ходив до вас, окрім прохань про арешти Добкіна і Ківалова?

До мене, наприклад, приходили шість депутатів – мажоритарники з Херсонської області, просили: поміняй прокурора. Ще якісь такі питання були. Просто запитайте в ГПУ інформацію,хто ходив до мене, до Шокіна на прийоми, і ви побачте картинку щодо тиску. Народні депутати йшли просто чергами. І на 100% вам можу сказати: одиниці приходили з приводу якихось пропозицій по роботі.

Для того, щоб прокуратурі можна було об’єктивно розслідувати зловживання, об’єктивно працювати і виконувати свої функції, треба створити умови відсутності тиску. В жодному разі не хочу стати сьогодні на сторону Віктора Шокіна, я зараз – людина нейтральна, простий український пенсіонер. Та ім’я Шокін вже стало прозивним. Вже навіть міністр економіки (Айварас Абромавічус, - «Главком»), який півтора роки розвалював економіку країни, і той виходить і говорить: я би залишився, якби Шокін пішов. А при чому Шокін до економіки? Я дивуюся тому, як в інформаційному полі політики, журналісти зробили Генпрокуратуру і взагалі правоохоронні органи якимись монстрами, що працюють проти людей. Запитайте будь-яку людину на вулиці, що вона думає про прокуратуру. Відповідь буде в негативному контексті. Запитайте далі: а ви зустрічалися з прокуратурою? Відповідь буде: ні. Не розумію, для чого це робиться.

Є показові інциденти, які підштовхують людей до таких оцінок. Та ж справа по екс-міністру екології і природних ресурсів Миколі Злочевському. А саме той факт, що відповідно до листа ГПУ британський суд зняв арешт з рахунку його компанії розміром у 23 мільйони доларів, який був заморожений Британією після втечі Януковича.

Це неправда. Касько бреше. Касько відповідав за міжнародну політику. І він для того, щоб попіаритися, усе це говорить.

Але фактично ще рік тому у своєму блозі Сергій Лещенко опублікував відповідь, надану на його запит Генпрокуратурою, де йшлося про те, що, намагаючись зняти арешт зі своїх коштів, Злочевський звернувся до ГПУ з питанням, чи висунуто йому підозру. В грудні 2014 року Генпрокуратура дала відповідь: не висунута. І в грудні цього ж року висунула йому підозру. Але між цими двома датами британський суд зняв арешт з грошей. Це ж якраз ваші часи головування в прокуратурі.

Я вам пояснюю. Як тільки ми взнали про те, що 23 мільйони доларів Злочевського були заарештовані в Лондоні, негайно направили туди листа і зазначили, що є кримінальне провадження. Слідчим управлінням ГПУ було порушено кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення. Він звернувся до суду, і той прийняв рішення на його користь. Ніякого відношення ГПУ до прийняття рішення не має. Ми давали відповідь, що є кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення. Інше не готовий коментувати.

Під час розмови у нас вже неодноразово згадувалося прізвище Каська. Як оціните його відставку? Звільняючись, він зазначив, що Шокін забрав у нього функції і інструменти ведення та контролю справ, над якими працювала його команда, в тому числі, і справи по так званих «діамантових прокурорах».

Нічого поганого про нього як заступника в час, коли я очолював Генпрокуратуру, сказати не можу. Він – грамотний, акуратний, професійний прокурор, чесно виконував свої обов’язки. Потім, коли я побачив, що він, заступник Генерального прокурора, виходить і бере участь в мітингу під Генпрокуратурою, то був цьому здивований. Це ненормально. Державна служба регламентована відповідними нормативними актами. Тим паче, якщо ти заступник Генерального прокурора, у тебе ті самі повноваження, що і в керівника ГПУ за виключенням можливості подавати подання на притягнення до відповідальності судді або народного депутата. Будь ласка, реагуй в рамках своїх повноважень: порушуй провадження і так далі.

От, вчепилися в цю справу «діамантових прокурорів». Ну, вже вона в суді – хай він розгляне. За 7 місяців мого перебування на посаді, 8 прокурорів ми притягли до кримінальної відповідальності, в тому числі, прокурора ГПУ за хабарі і прокурора Обухівського району, який отримав гектар землі (в якості хабара). Але ми не робили з цього показухи. Це проста робота будь-якого правоохоронного органу з самоочищення. При мені було 150 прокурорів люстровано. У нас люстровано було більше, ніж в МВС та СБУ, хоча там особового складу в десятки разів більше. Тобто, все робилося своєю чергою. А з Генеральної прокуратури зараз зробили якогось монстра, де процвітає корупція і так далі.

Але, вибачте, як інакше назвати ситуацію, коли у прокурора такого рівня, як Корнієць чи Шапакін, знаходять кокаїн чи діаманти?

Так їх затримали, порушили провадження, хай розслідують. А коли гектар землі бере прокурор чи якісь інші такі речі відбуваються – ще щось інше?

Інший масштаб, принаймні. Ви, до речі, особисто знаєте Шапакіна та Корнійця?

Не знаю. Я їх не призначав. Це вже після мене було.

Та я не про те. Не треба на цьому піаритися. Багато політиків чи людей, які хочуть ними стати, беруть оці резонансні речі як прапор. Багато політиків взяли прапор проблем по розслідування загибелі Небесної сотні, при цьому не розуміючи КПК, не знаючи, як проводиться розслідування, і використовують це. Коли, як це було на програмі «Право на владу», присвяченій розстрілам, нардепи з коаліції, віце-спікер (Андрій Парубій) починають звинувачувати правоохоронні органи, то хочеться спитати: а що ви зробили для цього?! Крім того, що на річницю розстрілів Небесної сотні ви виходите і піаритеся: я стояв на Майдані… От Андрій (Парубій) навів приклад, як його побили біля готелю «Дніпро». То ми з ним вдвох були! Йому палець зламали, мені щелепу розбили. Але ж неможна цим хизуватися, сьогодні це вже не модно. Сьогодні люди вимагають іншого – зміни життя, зміни в економічній ситуації…

І покарання винних, в тому числі.

Покарання винних в рамках правової держави.

Другу частину інтерв’ю із колишнім Генпрокурором Віталієм Яремою читайте незабаром на «Главкомі»

Фото на головній: Олександр Чекмєнєв, «Фокус»