Андрій Крищенко: У столиці 55 осіб, звільнених за «законом Савченко», вже скоїли рецидив

У грудні минулого року Національну поліцію Києва очолив Андрій Крищенко – колишній керівник Горлівської міліції. Цей правоохоронець став відомим на всю країну навесні 2014-го року, після штурму будівлі Горлівського управління міліції проросійськими сепаратистами. Тоді, захищаючи український прапор, Андрій зазнав тяжких поранень. Проросійські сайти навіть повідомляли, що Крищенко був убитий, проте він вижив.

Після вересневих подій у Горлівці Крищенко був призначений тимчасовим в.о. Слов’янської райдержадміністрації. Потім обійняв посаду начальника УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області. У квітні 2015-го року керівник МВС Арсен Аваков «довірив» йому Харків, призначивши начальником міської поліції. Та невдовзі Андрій Євгенович переїхав до столиці, обійнявши посаду заступника Нацполіції та очоливши головне управління поліції в Києві.

Про результати атестації столичних правоохоронців, причини сплеску злочинності, наслідки «закону Савченко», а також про боротьбу із «злодіями в законі», «тітушками» та «в’язаними беретами» Андрій Крищенко розповів в інтерв’ю «Главкому».

«Проходило атестацію 8 тисяч осіб. Із них майже 800 ми звільнили»

Пане Андрію, ви очолюєте столичну поліцію півроку. Скільки людей за цей час було звільнено із системи?

Кадровий склад особливо не змінився. Та всі зміни залежали не від мене, а від проведення атестації. Це найбільший фактор, який вплинув на кадровий склад за ці півроку.

Атестація почалася в грудні минулого року і закінчилася в березні. Усі перепризначення ми закінчили вже 17 травня. Загалом було звільнено 776 осіб – це 10,96% особового складу. Якщо говорити про службову невідповідність, то, наприклад, негативні оцінки отримали 136 працівників слідчих підрозділів, 87 - кримінальної поліції, 98 - превентивної діяльності.

Якою була кількість особового складу, коли ви очолили київську поліцію?

У нас в гарнізоні близько 10 тисяч. Проходило атестацію десь 8 тисяч осіб. Із них майже 800 осіб отримали негативні висновки, і ми їх звільнили відповідно до закону.

Відкриті внаслідок цього вакансії закрили?

Ні, ще нікого не набирали.

У нас є дві основні можливості поповнювати особовий склад. По-перше, за рахунок випускників відомчих вишів. Ось буквально на цьому тижні до нас працювати прийшли нові лейтенанти - 100 випускників Національної академії внутрішніх справ та 100 осіб із Львівського інституту внутрішніх справ. По-друге, це прийом громадськості на службу. Але цей прийом ще не проходить, бо ще не сформовано поліцейську комісію, яка, згідно із законом, буде його здійснювати. У нас вже є три представники поліцейської комісії, і ми чекаємо від Київради ухвалення рішення щодо двох представників для цієї комісії від громади.

Київрада затягує цей процес?

Цього рішення ми чекаємо з квітня. Не відбуваються сесії Київради. Обіцяли ухвалити це рішення 30 червня. Наскільки мені відомо, представники вже є, просто треба за них проголосувати.

Тільки тоді в нас почне працювати поліцейська комісія. Як ви знаєте, міністр внутрішніх справ і глава Національної поліції вже оголосили прийом у Київській області. Ми, місто, практично одночасно закінчили з ними атестацію, але Київська обласна рада вже проголосувала своїх представників, у них повністю сформовано комісію. Сподіваюсь, і в Києві це питання вирішиться, і з липня ми відкриємо прийом. Бо некомплект у нас досить відчутний. У нас загалом є 1,5 тисячі вакансій. Тобто, є «дірки» через те, що майже 800 осіб не пройшли атестацію. І ще ж, буває, люди просто звільняються, ідуть на пенсію, переводяться до інших органів.

Яка доля тих майже 800 осіб, яких було звільнено за результатами атестації?

Про всіх не знаю. Але близько 210 осіб уже подали позови в окружний адміністративний суд щодо визнання неправомірними атестації й мого наказу про звільнення. Чекаємо рішень суду.

Це був неколективний позов?

Ні-ні, це індивідуальні позови. Колективний позов у нас є тільки один - це позов усієї  профспілки МВС щодо визнання неправомірним наказу про проведення атестації. Це позов організації до організації МВС. Цей позов подавався ще до мого приходу до київської поліції.

Решта – це індивідуальні позови від наших колишніх співробітників, які отримали негативні результати атестації. Оскаржують вони різне: висновки атестаційної комісії, загалом рішення направлення на атестацію, наказ про звільнення за її результатами…

Загалом, таких позовів по Україні досить багато. І значну кількість із них вже розглянуто з вердиктом на користь позивачів, що було звільнено. Що далі? Тих, хто виграє суд, ви поновите на посадах?

Ще жодного рішення про відновлення немає. Але в будь-якому разі ми маємо виконувати рішення суду. Звісно, ми будемо подавати в таких випадках апеляцію. Якщо буде прописано вимогу про негайне поновлення особи на посаді, будемо поновлювати й тоді апелювати. Тобто, будемо проходити всі законні процедури.

Але посада, на яку суд може зобов’язати вас поновити людину, може вже бути зайнята.

Посади більшою мірою все рівноцінні. Якщо йдеться, наприклад, про старшого оперуповноваженого, то в місті така посада ж не одна.

«Ніхто не казав, що всі, хто пройшов атестацію, стали кришталево чистими»

У розмові з «Главкомом» голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе визнала, що частина звільнених правоохоронців підуть у кримінал, бо «зрощені» з криміналом, і для них це є найпростіший шлях…

Ми самі ловимо і діючих співробітників, які «зрослися» з криміналом. Це непоодинокі факти. Затримання співробітників відбуваються не тільки за хабарі, а й за збут наркотиків, за участь у схемах з «віджимання» квартир, шахрайства. Чи підуть багато з цих правоохоронців у кримінал? Масово навряд чи. Як ми для них (злочинців) чужі, так і кримінал для нас чужий. Тим паче, колишні правоохоронці затребувані і в охоронних структурах, і в інших сферах життя - адже це і юристи, і досить серйозні практики.

У нас є служба внутрішньої безпеки, яка затримує нечистих на руку співробітників. Можу нагадати окремі факти, які ми висвітлювали. Було, наприклад, затримано керівника районної ланки, коли той намагався дати хабар моєму заступнику. Було затримано кілька слідчих, які брали хабар. Зараз в Деснянському районному управлінні затримали кількох співробітників поліції, які були замішані в схемах щодо збуту наркотиків…

Це вже затримали тих, які пройшли атестацію?

Так. Це колишні міліціонери, які перейшли до поліції.

Я зрозумів натяк, що містить ваше запитання. Але атестація - це перший етап. Ніхто не казав, що всі, хто пройшов атестацію, одразу стали кришталево чистими, їм все прощено - і минуле,  майбутнє. Ні. Робота триває. Робота служби внутрішньої безпеки – це вже фактично така постійна атестація. Різні випадки є. Але ми нічого не приховуємо. Ми самі зацікавлені позбутися цих людей. А куди вони підуть - у кримінал, не в кримінал? Ну, підуть у кримінал – значить, сядуть. Співробітники поліції дуже чітко розуміють наслідки своїх дій, розуміють, що на злочинах все одно всі рано чи пізно попадаються.

Яка зараз зарплатня у столичних правоохоронців?

Зарплатню не підвищили, як планувалось. Мабуть, коригування внесла економічна ситуація. Наразі досвідчений слідчий, оперуповноважений отримує 5-6 тисяч гривень. Початківці, ось лейтенанти прийшли - отримуватимуть 4-4,5 тисячі, сержанти – теж десь на цьому рівні.

А збиралися підвищити мінімум до семи тисяч?

До восьми, як у патрульних.

Керівництво Національної поліції і міністерства дуже стурбовано цією проблемою. Її вже неодноразово обговорювали. Не встигли просто. Планували це з моменту закінчення переатестації. Але економіка вносить свої корективи.

А у вас яка зарплата?

За той рік є декларація. Нинішню - в Інтернеті, думаю, знайдете. Не хочу обговорювати свою зарплату. Я її відпрацьовую.

«Реформа поліції, навпаки, стала наслідком різкого сплеску злочинності»

Критики нової патрульної поліції апелюють до того, що через молодість, відсутність досвіду і швидкість набору в містах стався сплеск злочинності – передусім, грабежів та крадіжок. Розкажіть, як змінилась кількісно та за видами злочинність у столиці порівняно з минулими роками.

Усі ці критики мене дивують, але їх об'єднує те, що вони зазвичай або колишні співробітники системи, або такі «експерти», які через свій вік просто не можуть бути експертами бодай в чомусь. Це моя особиста думка.

Зростання злочинності є. Ніхто цього не приховує. Але патрульна поліція заступила в Києві в липні минулого року, 7 листопада в нас фактично було сформовано поліцію. Зростання ж злочинності почалося з 2013 року. За деякими видами - грабежі та крадіжки - навіть із 2012-го. Протягом 2013-2015 років темпи злочинності зростали, зростали вуличні злочини, грабежі, крадіжки з автомобілів, зростали квартирні крадіжки, викрадання автомобілів. До речі, щодо викрадання авто, то тут за останні півроку нам суттєво вдалося збити темп. Нині в нас викрадень автомобілів здійснено на 100 випадків менше, ніж за той самий період минулого року, і розкрито більше.

Причина зростання злочинності – це і збільшення населення в столиці. Офіційно в Києві мешкає десь близько 3-х мільйонів, а неофіційно, з переселенцями –  близько 4-х мільйонів. Люди приїжджають у пошуках кращого життя, кращих машин… Це не основне, звісно. Плюс впливає економічна ситуація. Збільшується населення, мало хто може знайти роботу і здійснює злочини. Реформа поліції, навпаки, стала наслідком різкого сплеску злочинності.

Найбільше фіксується саме, скажімо так, некваліфікованих злочинів?

Так, ми фіксуємо особливо велике зростання некваліфікованих злочинів – це крадіжки з автомобілів, крадіжки, грабежі на вулицях, кишенькові крадіжки. Але це все йде з 2013-го року.

Якщо ж брати тяжкі злочини, такі як вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, то їх, навпаки, стає менше. За нашими даними, за першу половину 2016-го року зареєстровано 43 вбивства, торік за цей же період було 54. Тяжких навмисних ушкоджень на цей період торік було 63, зараз 57, із смертю – відповідно, 15 та 14. І розкриваються вони практично, як і минулого року, на 90%.

Статистика скоєних кримінальних правопорушень на території Києва з початку 2016 року в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року

Це, до речі, і відповідь на закиди, які також роблять на нашу адресу, про те, що атестація начебто вибила професійне ядро, немає кому розкривати справи, «вбили» карний розшук і так далі. Нічого подібного. Практично весь карний розшук, практично всі начальники кримінальної поліції, карних розшуків, старші кримінально-пошукових райуправлінь пройшли атестацію і працюють. Так, є окремі випадки, наприклад, заступника начальника кримінальної поліції, який отримав «четвірки», ми звільнили, ще декого. Але щоб прямо все було «вибито», такого немає. Місто не залишилось беззахисним перед криміналом.

Ще дещо скажу щодо статистики. Я завжди у своїй роботі дотримувався того, що злочини приховувати взагалі не можна. Ми всі знаємо, що проблема «приховування» в міліції  була здавна. Із нею по-різному боролися. Але хтось хотів боротися, хтось - ні. Торік у нас за цей період, за півроку, було закрито понад 24 тисячі злочинів - кримінальних проваджень. На сьогодні ми закрили лише 12 тисяч кримінальних проваджень, тобто вдвічі менше. Це все теж відбивається на статистиці. Але раніше були кримінальні справи, які закривалися, скажімо так, не завжди об'єктивно, там був склад злочину, але їх закривали, можливо, для ігор зі статистикою.

Ви зазначили, що скоротився темп зростання викрадень машин у столиці…

Так, хочу акцентувати увагу, що скоротився саме темп зростання. Бо були місяці, коли в нас темпи складали 200% - це в січні 2015-го року, наприклад. Сьогодні в нас темп зростання – 15%. На початку року був 40%.

Колишній Генпрокурор Віталій Ярема розповідав в інтерв’ю «Главкому», що 2009-го року, коли він очолював Київський главк міліції, у столиці відбувалось дві крадіжки автомобілів на добу, і це вже була надзвичайна подія. Сьогодні, за його словами, за добу в Києві крадуть 20 автомобілів. А потім люди йдуть прямо до офісів поліції, і їм там за певну кількість грошей повертають машини. Дійсно, є таке?

Я не можу коментувати слова Віталія Яреми. Але 20 автомобілів на день не викрадають – це точно. У мене є відомості про відкриття проваджень за незаконне заволодіння транспортом у червні 2015-го року. Згідно з цими даними, на день відбувалось 3-9 крадіжок автомобілів. Так, у лютому в нас було 14 крадіжок автомобілів на добу. Щодо того, як ці авто повертаються… Можу сказати так. Ми затримували й діючих, і колишніх працівників поліції, які викрадали авто, і потім повертали їх за гроші. Але ми їх затримували.

А куди діваються авто, яких не знаходять? Перепродаж? Запчастини?

По-різному. Більшість – це автомобілі середнього й нижче рівня. Део Ланос, наприклад. Їх зазвичай розбирають на запчастини. На елітні машини переробляють техпаспорти. Ми затримували машини з викрадачами, у них були вже десятки паспортів на підібрані машини, які вони тільки планували викрасти і кудись перегнати. Є інформація про те, що машини везуть в «сіру зону», далі переганяють до Росії та Криму. Та елітні авто теж розбирають.

«Кількість ДТП з постраждалими критично не виросла»

Після того як було прибрано ДАІ, почалися розмови про збільшення кількості аварій на дорогах. Можете підтвердити або спростувати?

У 2015 році зареєстровано 1081 ДТП, у яких були травмовані люди. 147 із них зі смертельними наслідками.

За 1-ше півріччя 2015-го року – 434 дорожньо-транспортні пригоди, у яких були травмовані громадяни. У 52-х потерпілі загинули.

За 1-ше півріччя 2016-го року – 550 ДТП з травмованими. 58 – зі смертельними наслідками.

Але могла вирости кількість «стуканчиків». Із постраждалими кількість ДТП критично не виросла.  Можна об'єктивно сказати, що в патрульної поліції, якій відійшли ці функції, не вистачає досвіду і швидкості в оформленні ДТП. Та всі ДТП з потерпілими оформляє слідчий. На швидкість це не впливає, бо в нас чергують 2-3 спеціалізовані оперативно-слідчі групи. Якщо «страждає» просто метал – це оформляє патрульна поліція. Це, може, подекуди й затягується. Але ДАІ ліквідували зовсім з інших причин.

З іншого боку, чи не було ДАІ, яке стояло на дорогах, певним фактором «остраху» для водіїв, мовляв, гнати не потрібно?

Ну а зараз хлопці їздять по дорогах. І вони ж не тільки функцію ДАІ виконують.

Повірте, якщо водій п'є за кермом, то його ніщо не зупинить, ні ДАІ, ні щось інше. Якщо він попадався п'яним, то відкуплявся. Зараз він знає, що не зможе відкупитися.

Із того, що впадає в очі і додає «мінусів» поліції, – це лотомаркети, «Державні лотереї» тощо. По суті, ігорний бізнес заборонений в Україні. Але ми бачимо, як викручуються його власники. Нині фактично в будь-якому районі можна легко знайти декілька таких закладів. Чи щось поліція робить і чи може робити?

Закриваємо їх.

Враження таке: що більше ви їх закриваєте, то більше їх відкривається. Більш того, є заклади, які навіть не міняють своїх дислокацій роками.

Згоден з вами, є таке враження. Та все-таки ми їх закриваємо.

Можливо, вони користуються цим перехідним періодом. Але в нас і персоналу не вистачає: є скорочення і два роки немає набору. Тим більше, це ж не робиться так, що просто прийшов, сказав «закривайтесь», і всі закрилися. Ні, це вноситься до реєстру, проводиться розслідування, вилучається обладнання, прокуратура узгоджує підозру. Це щоденна робота. Ми виносимо те обладнання, а вони назад його ставлять, їм так вигідніше.

Найголовніший інструмент поліції - це ж не кількість поліцейських і те, на чому вони їздять. Головне - це законодавство. Якщо все це буде прописано, ні ми, ні прокуратура, ні суд не відступлять. А якщо в нас за викрадення автомобіля вартістю 2-3 мільйони суди дають порушнику можливість внести заставу в 30 тисяч, то про що говорити? От у нас ситуація. Людина скоїла вісім розбійних нападів, а за нього внесли заставу - і він вийшов. І він же, вийшовши на вулиці, не піде на роботу влаштовуватись, він знову буде розбійними нападами займатися. Циклічність є в будь-якій поліцейській діяльності, але сьогодні це набуває більш постійних форм. За дрібні крадіжки ми людей до тюрми навіть не садимо, бо все одно запобіжним заходом для них оберуть  навіть не домашній арешт, а особисте зобов’язання. Це а-ля підписка про невиїзд, але ще м'якша.

І як вам воювати з «вітряками» судів?

Це законодавство. Тільки за певні види злочинів - насильство, вбивство - не вноситься застава. За інше можна внести заставу. І ці суми зазвичай уяву не вражають.

Вважаю, один із факторів, чому ми «збили» кількість викрадень, – це те, що ми почали щільно працювати із судами й встановлювати застави у сумі 1-2 мільйони, і люди сидять у в'язниці.

«Уже є факти затримання людей, звільнених за «законом Савченко»

Ви вже відчули наслідки «закону Савченко»? Як зазначив у розмові з «Главкомом» міністр юстиції Павло Петренко, за даними Пенітенціарної служби, ним скористалось вже 6 тисяч осіб…

«Закон Савченко», чесно кажучи, вже вносить і ще внесе свою лепту в зростання злочинності. І досить суттєву. На даний момент до Києва мали приїхати близько 700 колишніх в'язнів. Із них близько 450 ми бачимо, інші – незрозуміло де. А ми зазвичай намагаємося розуміти, де перебувають ці люди, що вони роблять. Бо переважно це люди, яких було засуджено за тяжкі злочини.

Рецидиви вже є?

На жаль, так. У нас вже є факти затримання людей, звільнених за «законом Савченко». Є от особа, що була затримана за розбій, є - за зґвалтування. Ми їх знову садимо.

Вони вчиняють такі самі злочини, як і раніше?

Ну от приклад, який я навів. Чоловіка було засуджено за зґвалтування, згодом звільнено за «законом Савченко» і знову за зґвалтування затримано.

Нічого собі!

Страшно? Бо це, насправді, страшно. З огляду на те, що в держави нині немає можливості тих людей соціалізувати, повернути в суспільство, дати їм роботу (бо немає роботи і для тих, хто тільки-но закінчив інститут), природно, що вони будуть робити?..

Скільки всього вже було рецидивів?

Серед осіб, викритих за скоєння злочинів (у більшості слідство ще триває) на території столиці, - 55 раніше судимих громадян, яких було звільнено за «законом Савченко» та поставлено на облік у Києві. Із них: один затриманий за скоєння умисного вбивства, інші - за скоєння крадіжок, грабунків, незаконне заволодіння автотранспортом, шахрайство, за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків та зброї.

Із них на сьогодні 14 перебувають під вартою, до решти застосовано міру запобіжного заходу, не пов’язану з обмеженням волі.

«У столиці понад 30 осіб зі статусом «злодій у законі», «кримінальний авторитет»

Скільки в столиці «злодіїв у законі»?

Ми їх облік не ведемо, як перелітних птахів не кільцюємо. Не можу сказати, що сьогодні їх 20, а завтра - 25. Але їх в столиці досить велика кількість. Та ми або департамент карного розшуку чи не щотижня їх затримуємо й або депортуємо, або доправляємо до Чернігова до спецприймальника. Але в нас занадто м'яке законодавство, яке дозволяє їм тут перебувати.

По-перше, у нас поняття «злодій у законі» фактично не визначено в законодавстві. От раніше, за радянських часів та на початку 90-х був статус «особливо небезпечний рецидивіст». Цей статус додавав і термін, і нагляд за цими людьми був. Але його прибрали.

Знову ж таки, ми «злодіїв у законі» депортуємо, а вони за тиждень-два можуть прилетіти назад. Лише цього року працівники ГУНП у Києві затримали чотирьох чоловіків, які є «злодіями в законі». Трьох із них - депортували, один перебуває у спецприймальнику для вирішення питання щодо його депортування за межі України. І, що головне, цих чоловіків було депортовано не вперше. Крім того (це стосується саме київської поліції), здебільшого такі особи діють у столиці.

Уже подавався і от зараз знову буде подаватися законопроект про посилення заходів щодо осіб, які порушили заборону на в'їзд до України. Тут ідеться не тільки про «злодіїв у законі». Бо, з огляду на нашу ситуацію в країні, є дуже багато осіб, яких тут небажано бачити. Я вважаю, що цей проект надасть можливість зменшити кількість і «злодіїв у законі».

Їх приваблює в Україні лише м’яке законодавство? Країна ж економічно бідна.

У нас для їхнього «розмноження» достатньо комфортні, тепличні умови. А з огляду на нинішні засоби комунікації, вони спокійно можуть зв'язуватися і з Європою, і з Росією, і з Грузією. Можна ж жити тут, а управляти своїми схемами в інших країнах. Просто, наприклад, в Іспанії, Туреччини, Франції їх досить жорстко переслідують, а тут можна жити. Коштів для управління справами на відстані в них достатньо.

Ну хоча б приблизну кількість можете назвати?

Кілька десятків. За оперативною інформацією, у столиці понад 30 осіб зі статусом «злодій у законі», «кримінальний авторитет».

Нещодавно ми «накрили» «сходку» кримінальних авторитетів у кафе на території Оболоні, серед яких перебував один зі статусом «злодій у законі». Про це писали у ЗМІ…

Але?

Ну, поки вони нічого не зробили, ми нічого не можемо вдіяти. Якщо немає, наприклад, нічого забороненого до обігу, наркотиків і зброї, ми нічого не зробимо.

Серед «злодіїв у законі» в Києві скільки саме українців?

Значна частина «злодіїв у законі» - це уродженці закавказьких республік. Лише близько десяти – українці.

Тема «тітушок» у певних моментах є близькою до «злодіїв у законі». Це поняття також не визначене законодавством. Побиття людей на Майдані, у якому брали участь, у тому числі, і «тітушки», досі не розслідувані. Щоразу, коли у Верховній Раді голосують резонансні законопроекти, неподалік «тусуються» знову ці «тітушки». Навколо скандальних забудов - знову «тітушки». Хто ними керує?

Так, «тітушки» і «злодії в законі» - терміни близькі тим, що обидва вони ніяк не визначені в законі. Це явище досить сильно трансформувалося й набуло різних форм. Ми прекрасно розуміємо, що ці люди не мають якихось переконань, вони виходять за гроші. Це й «тітушки», і «в’язані берети» - так ми називаємо тих бабусь, які за 100 гривень вийдуть мітингувати за будь-яку партію, «за» і «проти» забудовників, «за» закон, а завтра «проти» нього і т.д. Першочергове завдання поліції в усіх цих ситуаціях - не допустити тяжких наслідків. Ну немає в нас можливості на місці розібратися, правий забудовник або мешканці району. Але якщо хтось комусь цеглиною проломить голову – «тітушка» він чи ні - поліція буде проводити розслідування і притягати до відповідальності.

Дійсно, зараз є і офіційні охоронні фірми, об'єднання вояків і Майдану, і АТО, і їх використовують… Хто використовує? Політики, депутати, забудовники, ті, хто проти них…

Дивіться, якими б не були мотиви людей, які протестують проти забудов, зазвичай їх «зустрічають» хлопці, озброєні, як мінімум, кийками й кастетами…

Якщо ми вже зачепили цю тему. Сьогодні є конфлікт навколо Качиного озера. З одного боку, там мешканці, а з іншого – 260 осіб, що потерпіли від «Еліта-Центру», які в цьому будинку зараз отримують квартири. Хто тут більше правий? Немає однозначної відповіді.

Та ми працюємо тут на упередження, щоб не було сутичок, тяжких наслідків. Якщо є бійка – затримуємо, притягаємо до відповідальності. Ми, насправді, уже немало їх притягнули. На щастя, це легкі тілесні ушкодження. Потім, правда, усі учасники цих конфліктів зазвичай примиряються, домовляються, і до судів справа вже не доходить.

Хто ці люди, які виступають середньою ланкою між замовником і такими «мітингувальниками», як «тітушки» чи «в’язані берети»?

Десятники, сотники… Це звичайні люди, які знайшли собі заробіток у такій «сірій зоні» законодавства - це все ніби й не дозволено, але й не заборонено. Така неформальна професія.

«Зросла кількість злочинів, скоєних із використанням зброї»

Розкажіть, що поліції довелось зробити, щоб ЛГБТ-марш обійшовся без обіцяної певними силами «кривавої каші»?

Довелося попрацювати й понервувати.

Ну, ми ж бачили, що було торік. Тоді постраждали й учасники маршу, і дуже постраждав наш співробітник. Цього року озвучувались погрози влаштувати «криваву кашу», побити всіх. Як мінімум, ми все це дуже серйозно сприйняли. Бо пам'ятаємо не тільки минулорічні події, а й події під Верховною Радою 31 серпня минулого року. Політичні сили, звісно, заявляли про своє неприйняття тих подій, але був хтось, накручений неправильними ідеями. А враховуючи, що зброї у людей на руках зараз чимало, то не можна було і цього разу виключати можливості ситуації, коли хтось підкрадеться, кине гранату, і будемо мати п’ять десятків постраждалих. Тому ми виходили з того, що заходи безпеки потрібно приймати жорсткі. Задіяли для цього п’ять тисяч співробітників, оточили місцевість, створили певний пропускний режим. Скажу, що були спроби пронести зброю, але таку, як балончики, кийки, ножі, – цим обмежувалось. Урешті, мітинг провели, усіх учасників евакуювали. Усе пройшло спокійно.

Лише за дві чи три години нам поступила заява, що в районі ВДНГ нібито один з активістів отримав тілесне ушкодження. Але досі незрозуміло, чи отримав він його як активіст або через інші обставини.

Але загрози були. І було досить багато радикально налаштованих молодих людей, яких ми просто відсікали від місця проведення заходу. Вони ходили групами.

Чи можете оцінити, наскільки зросла кількість зброї на руках у киян?

У нас у кілька разів зросла кількість злочинів, що були скоєні з використанням зброї. Це розбої, вбивства… Але, треба визнати, не завжди використовується зброя бойова - автомати, пістолети. Багато випадків використання зброї з гумовими кулями, обрізів тощо.

Коли я обійняв цю посаду, стикнувся з проблемою, що в нас дуже багато нарізної зброї, близько одинадцяти тисяч одиниць, не було перереєстровано. Тобто люди, які навіть отримали ту реєстрацію, досить халатно ставляться до питання необхідності її продовження. На сьогодні ця цифра становить 1700.

А яка загальна кількість?

У нас гладкоцівкової зброї зареєстровано близько 100 тисяч. З одного боку, 11 тисяч від цієї кількості – наче й небагато. З іншого - це ж одинадцять тисяч. А як кожна рушниця вистрелить, то не дай Боже.

Доволі багато такої зброї ми вилучали. І вже безпосередньо напередодні КиївПрайду, за тиждень, вилучили великий арсенал, де були гранати, вибухівка, патрони, автоматична зброя, пістолети. І там зброя була як стара, так і свіжа, видно, що із зони бойових дій. Тобто – так, зброї на руках багато. Ми це розуміємо. Її вилучають практично щодня, і в метро, у колишніх військовиків, які їдуть додому, демобілізованих, які для чогось тягнуть її із собою. Пряме постачання із зони АТО, думаю, є. Але ми працюємо.

За відчуттями, покращилась ситуація на «фронті» боротьби з наркотиками. Умовно вже не доводиться прибирати шприці в під'їздах будинків та на дитячих майданчиках. Чи це дійсно так?

Служба боротьби з наркотиками вже більше півроку як виведена зі складу Головного управління. Виявляти менше стали, так. Проте є наркотики. Ми їх вилучаємо, намагаємося реагувати на всі сигнали, якщо є кубло якесь, наприклад. У принципі, наркотики - особиста справа кожного. Але в наркозалежних основне джерело доходу - це злочини. Практично щодня ми виявляємо й людей із наркотиками, і збувальників затримуємо, і вилучаємо наркотики, і лабораторії виявляємо – закрили вже десять серйозних. Певно, ви також читали про вилучення 5 кілограмів амфетаміну. Завдання нашого управління - прибрати наркотики з вулиць. А спеціалізовані підрозділи вже займаються великими мережами, важкими наркотиками… Плюс ліки, що містять наркотичну сировину, препарати з кодеїном, продаються в аптеках. Боремося, щоб їх внесли до реєстру, обмежили продаж.

Нещодавня гучна подія – убивство хазяїна спортклубу Kiev Sport Club Тараса Зіновенка, начебто колишнього кримінального авторитета на прізвисько «Тарік». Щось тут уже прояснилось?

Убивцю не затримано. Убивство може бути або розкрито, або ні. На сьогодні воно не розкрито. Але з огляду на його, скажімо так, зухвалість, гостроту, серйозний клубок протиріч навколо особи загиблого, ми працюємо над цією справою дуже щільно.

Це не було пов'язано з планами приватизації готелю «Дружба», де розташовано цей спортклуб?

Чесно кажучи, така версія не основна, вона слабенька. Відпрацьовувалися всі версії, але є більш об'єктивні моменти, над якими треба працювати.

«Усе це не народний гнів, а спланована акція сусідньої недружньої держави»

Про ситуацію, що склалася в Горлівці навесні 2014-го року, про захоплення міського УВС ви вже говорили із журналістами неодноразово. Але хочеться поставити питання, яке досі не прозвучало. За нашою інформацією, кілька підприємств, розташованих у безпосередній близькості до УВС, були заздалегідь попереджені про те, що буде штурм, і їхнім співробітникам було сказано не виходити на роботу. Невже, якщо вже так відкрито попереджали мешканців, цього могла не знати міліція? Невже не можна було упередити той перебіг подій?

Усе настрої в місті всім місцевим тоді були відомі. Нас не попереджали, як сказали ви, що буде штурм. Ми припускали це й робили відповідні дії. Після Слов’янських подій ми очікували чогось такого, ми повідомляли про таку ситуацію, інформували вищі керівні органи. Але де саме це мало сталося, ніхто ж не знав. Як угадати наперед?

Але вже все відбулося. Тепер будемо думати, як повернутися назад.

Як з’являються такі люди, як Ігор Безлер (Бєс)? От умовно сьогодні він – працівник комунального підприємства ритуальних послуг, а завтра – на чолі «республіки». Такі «сплячі агенти» не трапляються правоохоронним органам на очі заздалегідь?

Почнімо з того, що він військовослужбовець Збройних сил Російської Федерації. А вже потім якимось чином за кілька років до всіх цих подій він опинився там, став главою ветеранів ВДВ, значився в цьому КП, про яке ви кажете, а ким він насправді був і працював - ніхто не знає. Ось вам і відповідь на всі ті події. Усе це не народний гнів, викликаний якимись подіями в Києві, а чітко спланована за декілька років до цього акція сусідньої недружньої держави.

Але на таких людей заздалегідь увагу ніхто не звертав? Ніхто не звертав уваги на таблички «Донецька народна республіка», які час від часу впрадовж багатьох років з’являлись у містах Донецької області?

Ну, слухайте, а як виглядав Донецьк 2012-го року під час Євро? Увесь в українських прапорах, вишиванках. Яка республіка? Усі були в захваті від того, що це саме Україна таке провела.

Хто ті таблички сприймав всерйоз? От зараз можна вийти на вулицю, щось попитати, подивитись на ті таблички, з якими люди ходять. Не факт, що вони за 10 років з ними ж будуть ходити. Аль-Каїда он теж починалась як медресе для хлопчиків. А на що то перетворилось?..

Катерина Пешко, Федір Орищук, «Главком»