Чи буде тотальний «блекаут»? Інтерв’ю з гендиректором компанії Yasno

Після провалів на фронті Кремль обрав іншу – руйнування  української цивільної інфраструктури. Хаотичних бомбардувань житлових кварталів та дитячих садочків агресору виявилося замало і він переключився на об’єкти, від яких залежить життєдіяльність міст і сіл – ТЕЦ, ТЕС, підстанцій, дамб. У Москві нарешті зрозуміли: це ефективніше, ніж зрівняти з землею школу чи торговий центр. Зникає електроенергія – виникають проблеми з водопостачанням, мобільним зв’язком, виробництвом стратегічних товарів, торгівлею, банківською сферою...

Президент Володимир Зеленський визнав, що росіяни вже знищили 30% української енергетики і наївно було б думати, що на цьому вони зупиняться.

Нова тактика, яку обрало свіжоспечене російське військове командування, змусило українців згадати «депресивні  90-і» з тодішніми відключеннями електрики. Пік «війни з трансформаторами» прийшовся на 10–11 жовтня, але його наслідки та подальші точкові удари розбалансували енергосистему і змусили владу як на центральному так і на місцевому рівнях звернутися до громадян і бізнесу з проханням економити електроенергію до стабілізації. З’явилися також і графіки можливих відключень, якщо енергетики побачать у цьому потребу.

Враховуючи, що попереду – осінньо-зимовий період, а ракет і дронів-вбивць у ворога ще достатньо, тимчасові заходи цілком можуть затягнутися. Тож громадянам радять мати під рукою ліхтарики на батарейках чи акумуляторах, радіоприймачі, заряджені мобільні телефони, павербанки, запаси води та їжі, яка не потребує розігрівання, сухий спирт, сірники, свічки та інші дрібниці, які можуть знадобитися у темряві.

Також громадян просять мінімально (або в нічні години) використовувати такі енергоємні прилади як бойлери, електроплити, пральні машини та багато приладів, без яких цивілізованим людям нині важко уявити побут.

Бізнесу порадили вимкнути вуличну рекламу, підсвітку прилавків та стендів, місцевій владі – вуличне освітлення.

Деякі завзяті керівники регіонів та мери обіцяють інспектувати «розтратників» та загрожують відключенням їх від електрики, хоча, з юридичної точки зору, це не дуже чистий хід.

Генеральний директор компанії Yasno, яка надає енергетичні послуги 3,5 млн абонентів у Києві, Дніпропетровській, Донецькій та інших областях, Сергій Коваленко в інтерв’ю «Главкому» пояснює, чим аварійні відключення відрізняються від стабілізуючих, як доводиться вмовляти великий бізнес «прикрутити» електрику та чи очікувати Україні тотального «блекауту».

«За кілька тижнів-місяць ми всі до цього звикнемо»

Зараз якщо людина годину-дві лишається без інтернету, мобільного зв’язку, телебачення, це загрожуватиме поширенням паніки. У мобільних операторів, інтернет-провайдерів навіть у мирні часи були запасні генератори на випадок перебоїв з електрикою. Як вони зараз пристосувалися до нових жорстких реалій?

Всі великі оператори – наші клієнти, і для них це теж досвід, який вони здобувають вперше. Наскільки я володію інформацію, у них багато різних ініціатив та рішень, які дозволяють стабілізувати систему зв’язку. Я навіть, як користувач, бачу, як змінюються мобільні оператори.

Тут ще треба розуміти, що є умовно два типи відключень електроенергії: так звані аварійні та стабілізуючі. Щодо аварійних відключень, то ніхто не може спрогнозувати їхню точну тривалість та наслідки, бо вони залежать від характеру ушкоджень.

Стабілізуючі відключення – це коли є необхідність стабілізувати енергосистему і тоді «Укренерго» дає розпорядження операторам системи розподілу зменшити електропостачання. Тоді оператори системи розподілу публікують графіки відключень електроенергії для споживачів. Останні декілька років до цих стабілізуючих відключень майже ніколи не зверталися, тому що проблем не було і все працювало стабільно. Зараз така потреба є, тому ми хочемо зробити на сайті зручний для клієнтів інтерактивний інтерфейс, аби трішки раніше показати людям, коли у їхніх домівках та як довго не буде електроенергії.

Звичайний громадянин має щодня передивлятися відповідний сайт, бо цей графік буде плаваючим, чи він буде сталим? Наразі графіки потенційних відключень, що з’являлися на сайті ДТЕК, до групи якої входить Yasno, здається, тільки всіх заплутували.

Все правильно ви кажете: графіки, які розуміють енергетики, не дуже зрозумілі кінцевому споживачу. Тому я би радив робити так: щодня на сайт ходити, мабуть, не потрібно, бо маємо надію, що не буде так багато аварій та планових стабілізуючих відключень. Тому ми створили чат-бот в Телеграм, який сповіщає про можливі стабілізуючі відключення, якщо на них у боті підписатись. Даватиметься лінк, за яким можна буде пройти та подивитись, що відбуватиметься за вашою адресою. Насправді, споживачі теж навчаються, це паралельний процес. За кілька тижнів-місяць ми всі до нього звикнемо.

Умовно кажучи, людина, завдяки цій інформації (яка може і не справдитися), зайвий раз подумає, чи сідати їй у ліфт у цей часовий діапазон, чи планувати похід в кіно.

Так, це друга велика історія, для чого це потрібно. Якщо електроенергія вимикається несподівано, це не може не призвести до наслідків. Людина в ліфті може застрягти, пралка, повна води, може зупинитись і т.д. І такі ж перестороги є у бізнесів, адже треба розуміти, як планувати роботу.

«Якось в ресторані пошуткував, що відімкну їх назавжди... Дослухались – світло вимкнули»

Чому піковим періодом споживання вважається саме діапазони з 8 до 11 та з 17 до 23 години?

Це вже зібрана роками статистика, з якою дуже важко сперечатися та й не потрібно. З точки зору життя людей, логістики, їхнього пересування по місту це цілком зрозуміло. Почнемо з ранку: о 8-й основна кількість людей вже прокинулась і починає готуватися до свого дня: вмикає електрочайники, бойлери, електроплити, світло і це відбувається дуже масово. Так само о 8-й починають працювати комерційні установи: вмикаються магазини, промислові підприємства – цей ранковий пік триває десь до 11-ї. Коли всі доїжджають до роботи, пік спадає…

А на роботі ж комп’ютери вмикають, каву готують, обіди розігрівають…

Це зрозуміло, але, умовно, вони вже вимкнули кавоварки та бойлери вдома і немає задвоєння. Ввечері також ще працюють комерційні підприємства, і в той же час люди повертаються додому. Хоча не можна сказати, що це прямо так різко відбувається.

Я завжди кажу, що є два типи осмисленого споживання. Перше – ми маємо економити електроенергію, бо це допомагає генерації справитись з загальною потребою. Другий тип економії – ситуативний, коли ми в моменті, маючи якусь локальну проблему, наприклад, в Києві, є потреба зменшити споживання, тоді вимикаємо все, сидимо при свічках і проводимо спокійний вечір без гаджетів, телевізорів та кавоварки.  

Наскільки і бізнес, і звичайні громадяни відкликаються на заклики максимально економити під час пікових навантажень? Он скільки галасу викликало сяюче колесо огляду посеред абсолютної темряви на столичному Подолі. І це не поодинокий випадок.

У мене в «фейсбуці» також цілі війни йдуть в коментарях, до контакт-центру надходить багато дзвінків з усіх сторін цієї енергетичної війни. У нас немає якогось законодавства або юридичних правил: хто повинен відключатися, а хто – ні. Все це відбувається на персональному розумінні власників бізнесу чи кінцевих споживачів. Наприклад, у нас відбулася внутрішня кампанія з великими брендами, великими логістичними мережами, мережами супермаркетів, аби вони вимкнули свою рекламу. Хтось пішов назустріч, хтось – ні. Декілька великих брендів («Київстар», «Нова пошта», Comfy, «Люкс-Оптика») доєднались до цієї історії і взагалі не вмикають вивіски, телевізори. Я сам якось йшов Києвом і проходив повз великий ресторан, де горіло все, що тільки можна як на Новий Рік, в той день, коли ми просили зменшити споживання на 30-40%.  Я вже не витримав, зайшов і кажу – люди, ну майте совість. Пошуткував, що відімкну їх назавжди. Дослухались – вимкнули.

На жаль, у нас не так багато часу, щоб пристосуватися до нових реалій. Але якщо оперувати цифрами, то кияни в перший день нашого заклику зменшити споживання, зробили це десь на 27%. І це було круто.

Це нагадало програму «Прикрути», ініційовану свого часу «Нафтогазом», тільки, схоже, ця більше розтягнеться у часі.

А в якісь дні, коли ми на всяк випадок просили «прикрутити» споживання електроенергії, це було вже 8%. Думаю, ми всі звикнемо до цієї системи економії у майбутньому. По-перше, це вигідно для людей, а, по-друге, навчимося вимикати електроенергію більше, ніж звикли. Звичайна родина із чотирьох людей, може зменшити споживання на 25-30% без якихось критичних втрат у комфорті.

«Деякі підприємства знизили споживання енергії на 30-50%»

Уточніть за рахунок чого потрібно економити? Ну, зрозуміло, світло в кімнатах вимикати, коли там нікого нема, ощадні лампи поставити, ще що? 

Ну, от сходу: кожна тепла підлога має свої налаштування, про які я навіть не знав на початку війни. Раджу ставити її на прогрівання з 3 до 4 дня, вона дуже швидко прогрівається. Та ж історія з бойлерами. От я у друзів питав – ну навіщо вам ця гаряча вода кожної хвилини щоденно, бойлер же споживає електроенергію? Ну, і знову ж – найпростіший приклад зі світлом. Якщо його вимикати в усіх кімнатах, коли воно непотрібне, – теж економія.

Вперше в житті, я, відповідаючи за ріст продажів, благаю щодня зменшити споживання

Ви згадали про економію в грошах для абонентів як стимул менше споживати. Але ви самі як електроенергетики, тобто продавці товару, опинилися в своєрідному шпагаті. Кожен продавець зацікавлений в тому, аби продати більше, а ви фактично закликаєте купувати менше.

Ви, до речі, – перші, хто поставили мені це питання, і воно дуже контроверсійне. Так, звісно для нас – це бізнес, ми продаємо електроенергію, і вперше в житті, я, відповідаючи за ріст продажів, розвиток компанії та інвестиції, персонально благаю щодня зменшити споживання. Але мені здається, це зараз правильно, бо нам буде дуже важко і практично неможливо пройти без ексцесів цей осінньо-зимовий період. Тому наразі пріоритетом є стабільна робота усієї енергосистеми, щоб була електроенергія для всіх: населення та бізнесів. Тож у нас така внутрішня мета – навчити за декілька місяців людей споживати менше. Це в довгостроковій перспективі дуже важливо, бо ми, на відміну від європейців та американців, звикли до температури 23° вдома, а там – менше 20°. В тій же Англії – 16-17°.

Ці мінус 3°, навіть до 19-20°, – невідчутні, і звичка носити більш теплий одяг у квартирі не є великою проблемою.

Ви як компанія зазнаєте великих збитків? Це ж треба аварійні бригади постійно тримати у бойовому стані.

На ринку електроенергії вже відбувся так званий анбандлінг, тому різні частки відокремлені від основної компанії. Наша компанія  – це, по суті, продавець та покупець електроенергії, яку ми у наших партнерів купуємо та продаємо бізнесу, а також наші компанії є постачальниками універсальної послуги. Але безперечно постачанням займаються оператори системи розподілу, яких в кожному регіоні декілька. Виробництвом електроенергії також займаються зовсім інші компанії.

Якщо говорити про нас, то ми знаходимось десь в кінці цієї ланки і саме на нас ляже основний фінансовий удар, у першу чергу, саме через падіння споживання. Це падіння десь йде об’єктивно, десь суб’єктивно, але ви розумієте, що декілька великих заводів знаходяться на тимчасово окупованих територіях, деякі підприємства знизили споживання на 30-50%. А у нас же система налаштована на деякий плановий рівень, тому це б’є по нас. Друга частина – «субсидована поставка» для побутових споживачів. Там, де ми постачаємо по фіксованому прайсу для нашого кінцевого споживача.

Зрозуміло, що уся система залишилась без великої частини ліквідності і ми щоденно перебуваємо в умовах, коли шукаємо гроші, щоб нам цю електроенергію зараз купити, бо держава нам ще не повернула гроші, усі клієнти ще не заплатили і тому ми у такому розриві. Ми завжди просимо клієнтів сплачувати вчасно, тому що нам треба купувати цю електроенергію. Це є великою проблемою, але вона вже перетворилась на задачу для усієї системи і маємо надію крок за кроком її вирішити. А безпосередньо відновленням мереж займаються «ДТЕК Мережі», ТЕС, шахтами – «ДТЕК Енерго». Це не наша компетенція.

«Лякатись таких крайнощів, як «блекаут», не потрібно»

Чи є якісь супермегастратегічні об’єкти, які захищені настільки, що відключення там не може бути в принципі?

Це військова інформація, не буду її навіть коментувати. Але з персонального досвіду та розуміння можу сказати, що неможливо на 100% захиститись від «прильотів» різного ґатунку. Може статися все, що завгодно, тому треба всім мати  запас води, їжі, яку можна приготувати та з’їсти без застосування електроенергії, зарядити великі пауербанки.

За яких умов може статися тотальний «блекаут», коли не годину і не добу буде відсутнє електропостачання? Будуть запущені процеси, що потягнуть за собою повний розвал енергосистеми?

На мій погляд, «блекаут» у прифронтових та полутилових містах неможливий, виходячи з того, що інтенсивність воєнних дій залишатиметься такою, як зараз. Тому що можна щось відновити, щось переключити, система всередині має досить велику адаптивність, має здатність переключатися на різні мережі. На мій погляд, відсутність електроенергії більше кількох днів – це неможливо.

Звісно, якщо ми кажемо про міста та населені пункти, які безпосередньо на лінії фронту, і там, по суті, випалюється земля – там можливо все. Але, якщо ви пам’ятаєте Київську область, то після досить страшних людських трагедій та пошкоджень, відновлення електропостачання сталося буквально за дні. Буквально як бригади змогли працювати, процес відновлення йде на години-дні. Звісно, не треба зачаровуватися та впадати в ейфорію, але і лякатись таких крайнощів, як «блекаут», також не потрібно.

У мирні часи ваша компанія популяризувала пересаджування водіїв на електромобілі, зарядки встановлювала. А зараз плани скорегувалися?

Цей сегмент ми розвивали та будемо розвивати. Ми віримо у перемогу і досить швидку, тому у нас наразі десь пів сотні станцій по Україні, які встановлені на найбільших українських містах та ключових автомагістралях – Київ-Львів, Київ-Вінниця, Київ-Одеса. У нас орієнтація на швидку зарядку, тобто автомобілю треба не дві години, а він за 20-40 хвилин може підзарядитись та продовжити свій шлях. З іншого боку, ми ж розуміємо, що в нас не буде дешевого бензину та дизеля зі зрозумілих причин, і це паливо не буде конкурентоспроможним за ціною. Тому з електромобілів ніхто на нього не пересяде.

У нас є плани на 2023 рік, ми хочемо десь на 30-40% збільшити кількість наших зарядок по Україні, в першу чергу будемо орієнтуватися на кейс споживання «швидка зарядка» на трасах. Зрозуміло, що під час війни ми обнулили вартість і понад місяць усі заряджали свої електроавтомобілі на наших станціях безкоштовно.

Ваша компанія закликає тих, у кого є можливість, оплачувати рахунки з електроенергії тих, у кого такої можливості нема. Який успіх у цієї ініціативи і наскільки люди емпатичні у цьому плані?

Я наразі не пам’ятаю точних цифр, але десь 2800-3000 українських родин отримали світло в рамках цього проекту, коли за них заплатили інші українці. На мій погляд, три тисячі – дуже багато, тому що електроенергія – базова потреба. Це дуже крута історія.

«10% неплатежів – це дуже багато»

А що з тими людьми, які тимчасово покинули свої домівки? Багато ж людей виїхало – хто в Україні, хто за кордон, і просто не платять за «місцем прописки». Зрозуміло, що вони там особливо нічого і не палять і все ж?

На початку це була дійсно глобальна проблема, бо зупинились майже всі платежі. Протягом цих місяців ситуація дещо стабілізувалась і наразі досить велика частина людей сплачує за спожиту електроенергію, ми зараз говоримо про персональні рахунки. Але є група людей, з якими ми нічого не можемо зробити. Ми знаємо, що вони в Києві чи десь на Західній Україні, знаємо, що в них йде споживання, але вони не платять місяцями. І це є досить велика частка – 12-15%. На мій погляд, такий сегмент споживачів треба тільки відключати, чого ми, на превеликий жаль, зараз не можемо робити.

Ми колись виходили з ініціативою, що для родин, в яких немає коштів, є соціальні виплати, які йдуть конкретно на оплату комунальних послуг, і цю проблему вирішили. А є люди, в яких великі заробітні плати, в них все гаразд навіть під час війни, але вони не сплачують. Довго так тривати не може. Це досить таке чутливе питання, тож подивимось, що вирішать в державі.

Скажу персонально про себе: у мене в місяць в Києві споживання електроенергії десь на 350 гривень, для мене це не є великою проблемою та я завжди сплачую наперед. Взагалі логічно, аби постачати електроенергію в листопаді, я повинен її купувати вже в жовтні, але в Україні так історично склалося, що кінцеві споживачі в жовтні платять за вересень і йде такий розрив. А вся Європа працює за препейдом. Наприклад, в Італії ти платиш орієнтовне споживання за рік: до тебе раз на рік прийшли в люди в гості та подивились твоє реальне споживання. Якщо спожив більше – доплати, якщо менше – тобі залишок переходить як депозит на наступний рік.

Ми зараз маємо рівень зборів десь до 90%. За нинішніх умов – круто, але 10% неплатежів – це дуже багато. Для мене, з точки зору фінансової стабільності цієї системи, це майже катастрофа, тому що ми ж розуміємо, що електроенергія –товар, де немає десятків відсотків прибутку, там буквально соті відсотки прибутковості.

Треба підготуватись кожному до можливого виживання без електроенергії на кілька днів

Яка ситуація в Донецькій області, де ви також обслуговуєте клієнтів. Вона розподілена на дві частини – окуповану та ні. Там який рівень платежів під постійними обстрілами?

Скажімо так: радикально нижчий, ніж в Києві, тому що є велика частка Донецької області, яка тимчасово окупована сусідом-психопатом та у нас немає зв’язку з цими споживачами.

Добре, а, наприклад, Слов’янськ – він на українському боці і у відносній безпеці.

Так, ми туди постачаємо світло, і там досить високий рівень платежів. Я навіть скажу, що є юридичні особи, які там так чи інакше працюють, і рівень платежів від бізнесу дуже високий. Побутові споживачі, звісно, платять гірше.

Прогноз на зиму – додайте всім оптимізму.

Буде тяжко, всім треба готуватися до того, що як аварійні, так і стабілізаційні відключення будуть. Треба підготуватись кожному індивідуально до можливого виживання без електроенергії подекуди на декілька годин-днів. На мій погляд, тотальних «блекаутів» не на лінії фронту не буде, я на це маю надію. Ну і все, переживемо. Віримо в перемогу України, але все одно вчимось економити і зменшувати споживання в пікові години.

Павло Вуєць, «Главком»