Релігієзнавець Дмитро Степовик: Митрополити УПЦ МП радили Онуфрію перенести хресний хід, але він проігнорував

Хресний хід вірних Московського патріархату на поточний момент зупинився на підступах до Києва, аби вже завтра на світанку увійти у столицю. Однак чи буде реалізований цей план? Впродовж дня інформація про прохід колони змінювалася. За даними МВС, хресна зупинилася через блокування співробітниками МВС, причиною таких дій правоохоронці став нібито виявлений муляж міни, а потім і ще однієї вибухівки. Міністр Аваков уже повідомив, що ходу вулицями Києва буде заблоковано. Однак правозахисники піддали це рішення критиці: вони підозрюють міністра у перевищенні повноважень.

Хресний хід московської церкви Україною триває уже майже місяць. На початку липня дві групи вірян вирушили одночасно в напрямку Києва зі Святогірської лаври Донецької області та з Почаївської лаври Тернопільської області. Метою ходи є вшанування князя Володимира, з цієї нагоди УПЦ МП влаштовує молебень біля його пам’ятника на Володимирській гірці у Києві. Незважаючи на те, що 1000-ліття упокоєння душі Володимира Московська церква відзначала ходою минулого року, цьогорічну акцію приурочили до 1000-ліття давньоруського чернецтва на святій горі Афон. Саме так і називають нинішній захід в УПЦ МП.

Релігієзнавець, мистецтвознавець, радник Священного синоду УПЦ КП Дмитро Степовик нещадно критикує цю акцію, однак вважає за потрібне попри всі перепони дати можливість очільникам Московського патріархату в Україну провести свій захід. В інтерв’ю «Главкому» Степовик розповів, як проукраїнське крило в УПЦ МП намагалося завадити організації цього ходу, як реагуватиме на цю подію Київський патріархат, а також про те, чому символи, з якими ідуть деякі учасники ходи московської церкви до Києва можна порівняти з символами нацистської Німеччини.

З одного боку, сучасна Україна декларує свободу висловлення релігійних думок, з іншого - нині чуємо численні заклики заборонити чи обмежити через вірогідність провокацій пересування хресного ходу, організованого Московським патріархатом. Яке рішення було би вірним в цій ситуації?

Саме тут потрібна золота середина. Якби не було вогню, то не було би і диму. Звичайно, у нас є відповідні служби, які володіють точною інформацію, що в числі обох колон, що рухаються як зі Сходу, так і з Заходу, є елементи, які можуть саме в столиці спровокувати якісь безпорядки. Тим паче, що підстави для таких побоювань є. Посилення неспокою на Донбасі, особливо перед 24 серпня, Днем незалежності Україні, відправка нових видів озброєнь з російського боку, посилення атак, збільшення кількості жертв з обох сторін не дають спокою. Можливо ті, які ідуть зі Сходу і не знають, що у їх колоні є люди такого пошибу, які хочуть дестабілізувати ситуацію. Це об’єктивний фактор…

В Україні є ідеальна структура – Всеукраїнська рада, куди входять представники усіх церков, там існує ідеальний мир. Учасники цього органу всюди запрошуються, всюди бажані гості. Однак когось цей релігійний мир не влаштовує. Саме у цей гарячий в прямому і переносному смислі період і був влаштований хресний хід. Зараз, на мою думку, влада чинить з цим ходом так як і повинна діяти. Із самого початку хресних ходів зі Сходу від Святогірської лаври на Сіверському Дінці, від Почаївської лаври на Заході влада стежить, щоб усе відбувалося мирно. Слава Богу, так поки і є. Хресним ходом це назвати дуже важко. Хресний хід - це ще іде з Візантії, означає пішу ходу. А тут люди ж рухаються не пішки, хоча у них було достатньо часу (на те, щоби дійти, - «Главком»). Натомість на великих відтинках шляху вони переміщуються на автобусах: кажу це як про одну колону, так і про іншу колоним. Тобто хтось же їм транспорт забезпечує. Ніхто їх ні в яких населених пунктах не зачіпає, хоч прекрасно знають, що Московський патріархат – це дуже заполітизована церква, яка пов’язана з урядовою політикою Російської Федерації. Тому не стежити за ситуацією з боку правоохоронців було би помилкою.

Під Борисполем напередодні, 25 липня, місцеві намагалися закидати яйцями цю ходу. Це є провокацією і хто виграє від таких інцидентів?

Це ж не було організовано Бориспільською районною державною адміністрацією. Це ініціатива (заблокувати прохід, - «Главком») самих людей, до речі, з різних конфесій, або й зовсім невіруючих. Оскільки на Харківському шосе, де іде хода, дуже сильний рух, тому учасників ходи просто попросили піти іншою дорогою в обхід Борисполя. Тим паче там є гарні дороги, по яких можна пройти. Ц було треба, аби запобігти затримці в пересуванні, зокрема, вантажних автомобілів, які часто перевозять товари, що швидко псуються. Тобто хочу наголосити, що це абсолютно нормально -  попросити піти іншою дорогою.

Хто ці люди, які беруть участь у хресному ході? Адже у них є час і можливість весь цей час не працювати, не доглядати дітей, не поратись у господарстві? Чи є для його учасників принциповим під якими «прапорами», так би мовити, йти?

В образному розумінні іде п’ята колона, антиукраїнськи налаштована. Можливо, там є 5-10% людей, які є альтруїстами щодо пошанування Господа Ісуса Хреста, Присвятої Борогодиці. Але більша частина – це люди, налаштовані проти української державності. Це абсолютно очевидно. Але оскільки вони виступають під церковними прапорами, то будь-яке нагадування їм в очі про те, хто вони є насправді, можливо, було би не толерантним кроком. Вони пройшли колоною кілька областей: Харківщину, Полтавщину, тепер на Київщині, ніхто їм особливо не заважав. От біля Борисполя і біля Полтави їм запропонували піти іншим шляхом з економічних причин, аби не затримувати рух транспорту.

Деякі з учасників ходи несуть портрети російських царів, демонструють георгіївські стрічки. До релігії ці симовли не завжди мають стосунок. Силовики не мають на це якось реагувати?

Уявіть собі, що з Гамбурга до Берліна ітимуть німецькі протестанти чи католики і нестимуть свастику. Це є символом досить тривалого періоду в історії Німеччини. Як будуть пані Ангела Меркель і глава МЗС Франк-Вальтер Штайнмайєр і вся німецька політична система, яка позиціонує себе супер демократичною, реагувати? Категорично заборонять! Тому що це є скомпрометованим символом, за яким ріки пролитої крові. Чи не це саме у нас під георгіївськими стрічками?...

Українські силовики спокійно пропускають людей з такою символікою…

З моєї точки зору, силові структури все ж діють правильно. Вони прекрасно знають, що особливо східна колонна так званого Хресного ходу дуже сильно організована Кремлем. Принаймні там був розроблений план цієї ходи. Погіршення ситуації на Сході, убивство журналіста, а тепер цей хресний хід – це все ланки одного ланцюга. Тому сьогодні зачепити ходу навіть під виглядом (боротьби з провокаторами) не можна. Ніхто у Росії не писатиме про те, що їм забороняють іти через георгіївські стрічки і несення портретів царя Миколи ІІ, якого вони проголосили святим. Будуть казати, що в Україні немає релігійної свободи. На це звертатимуть увагу і за кордоном, бо у РФ дуже розвинена пропаганда не тільки російською, але і іншими мовами в Західній Європі… Дуже важливо, як їх зустрінуть 27 липня у Києві.

Я 25 липня мав розмову з вищим керівництвом Української православної церкви Київського патріархату, особисто з Його святістю Філаретом, оскільки я є членом Вищої церковної ради, тобто входжу до числа світських радників священного синоду і особисто Патріарха. Що вони збираються робити, чи будуть якісь заяви? Ні, якщо усе відбуватиметься мирно.

Учасники хаду повинні нести хрест, ікону Господа Ісуса Христа, Присвятої Богородиці, апостолів і пророків. Ось хто є персонажами святої Біблії. Натомість вони несуть знаки, які нічого спільного ані з християнством, ані з православ’ям не мають. Церква (УПЦ КП) підтримує повністю те, щоби цей хід не чіпати. Тим паче, що домовлено – 27 липня – це їх день. Нехай те, що хочуть, роблять. Вони шанують великого князя Володимира, біля його пам’ятника правитимуть молебень.

Натомість 28 липня від Володимирського собору. Причому рушить справжній хресний хід. Уже є домовлено, що протягом півтори годин не буде жодного руху по бульвару Шевченка до вулиці Володимирської. Потім на шляху руху до Михайлівського Золотоверхого. Тобто ці дві ходи свідомо розділили.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що МВС заблокувало хід по вулицях Києва через начебто виявлений муляж міни і «реальні бойові закладки з гранатами».

Думаю, що таке рішення непродумане. Не буду говорити, правильне воно чи ні, бо не володію всією інформацією. Заборонити не можна. Можна домовитися з тими, хто керує ходою. Потрібно вчинити якось по-іншому… Так чи інакше, за цим потрібно дуже уважно стежити, враховуючи напруження на Сході країні і підготовку до 25-річчя незалежності України. Хоча, поправді, ходу можна було би організувати раніше, скажімо, на Покрову, можна було би організувати на інше релігійне свято. Але тут привід – упокоєння князя Володимира, минулого року відзначалося 1000 років. Для православної церкви якраз упокоєння душі померлої людини перед престолом Божим має сакральне значення…

Чи може рішення не пускати хресний хід до Києва спровокувати протистояння?

Якщо учасників ходи спокійно повідомлять про небезпеку проходу, якщо зроблять це спокійним тоном і це буде правдою, і вибуховий пристрій виявлять, тоді правоохоронці все правильно вчинять. Але якщо подадуть це фальшиво, мовляв, нібито є замінування, якого не виявиться, як нині дуже часто буває, то слід дати можливість людям пройти. Це обов’язково потрібно зробити. Бо знову скажуть, що це «киевская хунта налгала устами министра внутренних дел о том, что там заминировано. Но там ничего не оказалось. Они просто захотели не пустить». Тому людям треба дати можливість пройти, хоча би невеликій частині на чолі з керівниками церков, з єпископами, які їх супроводжуватимуть. Силовикам слід ретельно обстежити Володимирську гірку на предмет наявності вибухівки і таки пустити людей, щоби вони помолилися.

Раніше УПЦ МП також влаштовувала хресні ходи, але це не викликало такого резонансу і протесту як зараз. Чому?

Причина – напружена військова і суспільна ситуація. Іде війна. Сьогоднішня влада все ж таки взяла більший курс на європейський розвиток, чим дуже незадоволена Москва. Недаремно західні оглядачі говорять про те, що ненависть Росії до України сьогодні така, яку можна порівняти з ненавистю Гітлера до Радянського Союзу в 1941-1942-му роках. Я можу не погоджуватися з такою паралеллю, але паралелі, звичайно, є. У цієї ходи чітка політична мета. Натомість 28-го числа з 12:00 до 14:30 УПЦ КП організовує чисто церковну ходу, без політичного привнесення. От ви порівняєте, і самі зробите висновки про ці дві ходи.

Раніше ви уже говорили, що в УПЦ МП є три групи впливу. Чому проукраїнська не мала вплив на рішення щодо проведення цієї ходи чи її скасування?

Вона таки мала цей вплив. За моєю інформаціє,  є кілька архієреїв високого рангу в сані навіть митрополитів, які радили перенести, або просто зібратися на молебень, помолитися і розійтися. Богові буде це вгідно. Але ця група робила це шляхом консультацій, не через ЗМІ. Думка цієї групи була відкинута очільником УПЦ Онуфрієм Березовським і синодом УПЦ МП. Вочевидь, вони отримали тверду установку від Кирила Гундяєва, патріарха Московського, а той від своїх начальників про те, що ходу потрібно провести. Вони усі були кровно заінтересовані в тому, щоби вона була. Якщо вони були зацікавлені і передали це очільникам Московського патріархату сюди у Київ, то, звичайно, це усе було сплановано на дуже високому рівні.

Часто можна почути про розкол в середині УПЦ МП, про маргіналізацію московської церкви. Але це поки не допомагає утворенню єдиною помісної церкви в Україні. Чому?

Якби ця церква мала хоча би ступінь незалежності на рівні автономії, було би по-інакшому. Ми не можемо цього добитися (утворення єдиною автокефальної церкви, - «Главком») через величезний політичний тиск Кремля. Навіть Українська автокефальна церква, яка позиціонує себе як церква незалежна і чисто українська, локалізована кількома єпархіями в Західній Україні… УПЦ КП вела з ними переговори, однак тепер від переговорів категорично відмовилася тому, що в останній момент, коли робочі групи домовилися, вони висунули інші вимоги. Це при тому, що у них 800 тисяч віруючих, а у Київському патріархаті вдо 15 мільйонів. І вони хочуть, аби на об’єднавчому соборі була рівна кількість єпископів, хоча у УАПЦ їх 8, а у УПЦ КП – 42.

Але ці факти говорять, що неможливість об’єднання українських церков не залежить лише від Московського патріархату, не лише в цій церкві причина?

Не можна сказати, що ці речі не є незалежними одне від одного. Вони насправді дуже залежні. Тому що хоч УПЦ МП менша за кількістю віруючих, ніж Київський патріархат, але у ній іде лік на мільйони віруючих. Це в основному російськомовне населення і ті українці, яким легко навішати локшину на вуха, що є церкви канонічні, і є церкви неканонічні. Вони, звичайно, не читають постанови Вселенських соборів. Такого поняття як канонічна чи не канонічна взагалі не існує. Навіть у Біблії, в останній книзі («Новий Завіт») Об'явлення святого Івана Богослова Господь посилає своє послання до семи незалежних церков. Нічого про те, що одна канонічна, а інша – ні, не сказано. Це я говорю тими термінами, які в Біблії. Тому це все вигадки, в які вірять люди, мовляв, якщо неканонічна – це неправильна, грішна…

В УПЦ МП багато напластовано брехні, багато політики. Можливо, нині ідеться про те, щоби хоча б одну церкву із трьох православних, які є в Україні, Константинопольський патріархат визнав, надав томос (атестат для визнання церкви). Натомість він зв’язаний по руках і ногах. І скажу вам, що Константинопольський патріархат вже готовий це зробити, патріарх Варфоломій був тут у Києві за президента Ющенка. Варфоломія перконували, щоб Київський патріархат він не визнавав. А Московський він не може визнати (як автокефальну в Україні) тому, що ця церква повністю залежна від Москви, вона не має навіть статусу автономного тут. А якщо так, то про яку автокефалію може тоді іти мова взагалі? Ось вплив політиків, внутрішньо церковний розкол, успадкована маса всіляких догматичних правил ще від ранніх церков, все це потрібно якось узгодити.

Ми чекали фундаментальних рішень, які могли були прийняті на Криті, тим паче, що це засідання було названо Всеправославним собором. Однак 4 церкви туди не приїхали на чолі з Москвою. То вони ухвалили якісь другорядні рішення. Зокрема про те, як потрібно здійснювати шлюб, чи має священик право одружуватися вдруге тощо. Тобто це питання, які не мають ніякого відношення до масштабів заявленого заходу. А ми чекали на рішення, які ж є правила надання незалежності, автокефальності новоутвореним церквам. Однак не сталося. Це говорить про те, що нема там якоїсь влади, яка б все розставила на місце.

На думку багатьох експертів, метою хресного ходу було показати здатність до мобілізації та міць московської церкви на тлі численних розмов про її слабкість. Міць побачили?

Зі Сходу їде 200 людей, з Заходу 800. Тобто тисячу людей. Може, в Києві до них ще приєднаються люди. Натомість ви побачите майже 10-тисячний, якщо не більше хресний хід 28-го липня, який організовує Київський патріархат. От і порівняєте, яка церква продемонструвала підтримку українського народу, зокрема киян, і яка не підтримала.

Михайло Глуховський, «Главком»