Чому Гренландія, а не Грінландія? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою продовжують у 2026 році щотижня розбирати тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису в рубриці «Мовне питання». Також ви тут знайдете відповіді на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Сьогодні поговоримо про антонімічні контексти слів. Люди часто не розрізняють смислових відтінків, що призводить до помилок мовлення. Розберімо чотири пари лексем:

1. Шанс / ризик. Деякі лікарі кажуть: «Шанс заразитися високий». 

За тлумачним словником шанс – це умова, яка забезпечує удачу, успіх у чому-небудь. Тож треба казати «ризик заразитися високий».

2. Сподівання / очікування. Читаємо в медіа: «Графіки знеструмлень цього опалювального сезону перевершили найгірші сподівання українців». 

Сподівання не бувають поганими, адже «сподівання» – це синонім до слова «надія». Тому можна перевершити тільки найгірші очікування.

3. Сприяти / спричиняти. Теж із медіа: «Ці дії підвищують рівень поганого холестерину і сприяють розвитку ССЗ». 

Сприяти – це позитивно впливати, а ССЗ (серцево-судинні захворювання) не є чимось позитивним. Тому треба було вжити «викликають / спричиняють ССЗ».

4. Приводити / призводити. Читаємо повідомлення від ПЦУ: «Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів!».

Призводити можна тільки до чогось поганого. А до духовного очищення можна вести і приводити.

Говорімо та пишімо грамотно!

• 1 •

Алекс Мочанов: У мене у світлі інтересу до подій навколо Грінландії просте запитання: а з якого переляку Зелена земля з подачі неписьменних росіян стала Гренландією, а не Грін – Зеленою, як і передбачається з назви? Якщо ми згодні з тим, що Зелений – це Грін, то чому воно стало Грен? Бо у слові Greenland здичавілі прочитали два І як Е? 

Річ у тім, що Гренландія – це транслітерація не з англійської, а з данської мови: Grønland. А в українській умлаути ø, ö передаємо як «е»: не Грьонландія, як в оригіналі, а Гренландія; не Кьольн, а Кельн. Тож росіяни в цьому випадку ні до чого. Так само багато хто питає, чому омбудсман, але бізнесмен. Бо бізнесмен – слово англійського походження, а омбудсман – шведського. 

• 2 •

Олена Мусієнко: Пані Ольго, вітання! Як українською буде «ржач» і «ржака»? 

Нестримний гучний сміх – це реготня́. «Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі» (Тарас Шевченко). А щось смішне – це сміховина (наголос двоякий: сміхо́вина і сміховина́. Не сміхови́на). «Усі зареготалися, почувши про таку сміховину» (Борис Грінченко). 

• 3 •

Володимир: Говоримо «зелений», «жовтий», «червоний», але чомусь «синій». Чому там «ий», а тут «ій»?

Бо є прикметники твердої і мʼякої груп (з основою на твердий або мʼякий приголосний). «Зелений», «жовтий», «червоний» – це прикметники твердої групи, а «синій» – мʼякої. До мʼякої групи належать відносні прикметники (літній, житній, дорожній); похідні від прислівників (вчорашній, внутрішній, ближній); відносні прикметники з основою на -й (безкраїй); відносні прикметники з відтінком присвійності (братній); якісний прикметник «синій». Тобто мʼяка група прикметників у системі кольорів – це виняток.

• 4 •

Анатолій Дубинчик: Підкажіть, будь ласка, який наголос у словах «важливіший» та «відповісти».

В обох словах двоякий наголос: важли́віший і важливі́ший; відпові́сти і відповісти́.

• 5 •

Михайло Андреєв: «Слідчий» українською мав би бути «слідак», «слідун» чи «слідець»? Бо в українській мові ж не «поліцейський» і не «пожежний», а «поліціянт» і «пожежник».

Але хорунжий. Ваша правда, українській менше притаманні субстантивовані прикметники, ніж російській, проте вони є. Слідак – це сленгове слово, яке самі слідчі вважають зневажливим. А от слідець за словником Агатангела Кримського – це розшуковий собака. Також собака-слідови́к, слі́дник і стежі́й. Тому для людини хай залишається «слідчий».

• 6 •

Ольга Максименко: Добрий день! Прибули до міста Києва чи міста Київ? Як правильно узгодити? 

Просто «до Києва», адже хіба є ті, хто не знає, що Київ – це не просто місто, а столиця? Про узгодження топонімів з номенклатурним словом писав академік Володимир Горпинич у статті «Складні випадки відмінювання топонімів». Основні тези: коли топонім у тексті вживається з номенклатурним словом, це явище досі мало вивчене і тому не внормоване. Навіть у кодифікованій мові знаходимо значну розбіжність у відмінюванні топонімів: «прибув до міста Глухів» і «до міста Глухова». З номенклатурними словами топоніми-прикладки здебільшого узгоджуються. Утім, для однозначного розуміння тексту в деяких різновидах офіційно-ділового стилю, наприклад у картографії та військових офіційно-ділових документах, прийнято єдине правило: всі географічні назви (топоніми, назви рік, озер, гір та ін.) при номенклатурному слові завжди вживані в називному відмінку (тобто ніколи не узгоджуються), напр.: «переправа через річку Десна», «зайняти оборону південніше від села Соснівка». Тому якщо це не офіційно-діловий стиль, то «прибули до міста Києва», а якщо з військової сфери, то, наприклад, «угруповання сил і засобів оборони міста Київ».

• 7 •

Лідія Стембковська: Раніше я вважала, що «київці» – це зверхня назва киян. Чи так це?

Ні, це вигадка, адже є ще ж харківці й харківʼяни, дніпровці й дніпряни, тернопільці й тернополяни тощо. Це все паралельні назви. Володимир Винниченко: «Київці й полтавці змішалися докупи й розташувались коло вогню». У. Самчук: «Через село коло Попового пройшло того не мало. Обоз. Київці, волиняки». О. Косач у листі до Лесі Українки (1906): «Київці тягнуть мене в редакторки дитяч[ої] газети». (Увага на фемінітив «редакторка». 1906 рік!) А от Іван Огієнко у праці «Мова наших видань» (1933) писав: «Мешканці Києва звуть себе киянами, а не київцями; пор. у Шевченка: А вас, моїх святих киян і ваших чепурних киянок оддав («Юродивий»)».

• 8 •

Валерій Давиденко: Людина поверхова чи поверхнева? Це пароніми чи синоніми? 

Пароніми. У переносному значенні вживається тільки «поверховий»: той, який не торкається суті справи; неглибокий. «Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях» (Леся Українка). А «поверхневий» – той, який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь: поверхневі шари ґрунту, поверхневі рани тощо.  

• 9 •

Наталія Музиченко: Добридень, пані Олю! Скажіть, будь ласка, який український відповідник до «Повторєніє – мать учєнія». Дякую за відповідь.

Словник сталих виразів Виргана і Пилинської перекладає так: «Повторення є мати навчання; повторення – основа навчання; повторювати (повторяти) – велике діло». Але мені більше подобається варіант Святослава Караванського: «Повториш – науки підкориш».

• 10 •

Микола Пишний: Затребуваний чи попитни́й? Адже нема слова «требувати».

Зате є слово «треба». Утім, коректніша прикметникова форма – «запотребо́ваний», а не «затребуваний». А «попитни́й» – це те саме, що «ходовий» (наприклад, товар).

«Главком»