Дослідниця історії Києва Аннабелла Моріна: Поштову площу передали фірмі «завгоспа Януковича» за 3,6 млн грн

Кілька років тому під час будівництва підземного торговельного центру на Поштовій площі у Києві археологи розкопали вулицю XI-XII століть. Серед знахідок: печатки княжої доби, наконечники стріл, прикраси, стремена, глиняний посуд.

Роботи учених на цьому місці тривали з весни 2015-го. Але на початку 2017-го процес зупинився через небажання інвестора продовжувати фінансувати дослідження. Забудовником підземного простору площі виступає фірма, яку пов’язують із Андрієм Кравцем, відомим як «завгосп Януковича» (тендер на будівництво торговельного центру виграло створене за два місяці до конкурсу ТОВ «Хенсфорд-Україна» - «Главком»).

Як повідомляє «ТСН», колишні чиновники КМДА підтверджують, що проект на Поштовій передали Кравцю. Будівництво тоді оцінили в 76 мільйонів гривень, з яких лише 5%, менше 4 млн інвестор мав заплатити місту на розвиток. Іншими словами, тисячі квадратних метрів площі в історичному центрі перейшли забудовнику. У цей же час, наприклад, місто за бюджетні кошти зводило транспортну розв’язку біля Поштової за 500 млн гривень.

Цікаво, що конфлікт з інвестором вийшов на публіку не одразу: столична влада до останнього намагалася показати, що історичні цінності для неї пріоритет. Декілька комісій Київради проголосували за те, щоби на території Поштової площі був побудований музей і збереглися усі знайдені артефакти. У липні 2017 року петиція про захист розкопок та продовження археологічних робіт зібрала більше 13 тисяч голосів. На вимогу киян за участі громадських активістів дуже швидко був розроблений план заходів з порятунку «безцінних історичних артефактів та археологічних розкопок на Поштовій», він мав би показати намір влади дослухатися до думки громадськості. Але активісти сумніваються у щирості дій влади. Днями голова громадського об'єднання «Громадський рух «Почайна», краєзнавець Анабелла Моріна на своїй сторінці у Facebook повідомила про те, що під час найближчого засідання Комісії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики, призначеного на 21 лютого, будівництву торгового центру таки дадуть зелене світло: дозволять встановити бетонну підлогу, яка нібито є єдиним способом укріпити нинішню конструкцію.

В інтерв’ю «Главкому» пані Моріна розповіла про історичну цінність давньої вулиці, чому компроміси з інвестором неможливі та про хитрі плани столичної влади, яка у цьому конфлікті намагається зберегти і репутацію, і догодити інвестору.

У Facebook ви висловили занепокоєння планами Київради розморозити будівництво торговельного центру під Поштовою площею. Які підстави для тривоги у вас були?

Загалом з цього приводу ми пройшли три різні комісії, у тому числі з питань культури. Усі  голосували одноголосно (проти зведення торговельного центру і за розміщення музею на ділянці прибережного міського кварталу Середньовічного Києва (ХІ-ХІХст.) на Поштовій площі – «Главком»). Але потім земельна комісія (Постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування) вчинила хитро. Вона сама одноголосно підтримала це рішення, але відправила його ще на розгляд до бюджетної комісії, яка за формальними ознаками «зрізала» проект, який підтримали інші комісії. «Зрізала» на тій підставі, що було не зрозуміло, як мають бути відшкодовані кошти інвестору робіт на Поштовій площі.

Після рішення комісій насправді юридичне управління Київради мало б дати свій висновок проекту і він мав би повернутися до розгляду комісії з питань культури. Але ж нині ми бачимо розгляди на різних комісіях, його футболять, але все це до розгляду питання юридичним управлінням так і не дійшло. Це все говорить про те, що столична влада щось замислила.

26 грудня минулого року комісія Київради із землекористування постановила, що «Музей історії міста Києва» має оформити постійне користування земельною ділянкою…

Так. Це найважча комісія Київради і тому, коли вона одноголосно проголосувала за це, ми були раді. Я готувалася до засідання цієї комісії, кликала людей, аби прийшли, знала, що там можуть бути проблеми, але комісія проголосувала одноголосно. Проте з одним застереженням: пройти ще бюджетну комісію. І тоді стало зрозуміло, що це просто хитрий маневр. Тому що бюджетну комісію за регламентом не треба було проходити, бо мова ж наразі про гроші не йде. Гроші, видатки усі визначатимуться вже потім, в ході договірної процедури (влади й інвестора). А так вони просто перевели стрілки. Бюджетна комісія сказала, «ой, а як же так? А гроші».

Яке рішення може ухвалити Комісія з питань культури, туризму та інформаційної політики 21 лютого?

У нас є чітке відчуття того, що вони ламають проект. Хоча раніше я писала, хвалилася, що влада намагалася знайти спосіб розв’язати конфлікт, вони дали завдання комунальному підприємству заглибитися на два метри вниз, дали «добро» археологам копати. 15 лютого Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій мав оприлюднити висновок про те, чи можливо глибше копати. Я, чесно кажучи, думала, що висновок буде позитивним. Але вони на це не пішли. Сказали, що продовжити археологічні розкопки углиб неможливо. А треба класти бетонну плиту, яка буде насправді підлогою для торговельного центру і стелею, в залежності про який поверх мова. А якщо цю плиту їм вдасться покласти, ні про який музей після цього мови йти не може.

Аннабелло, чим стародавня вулиця під Поштовою площею є унікальною, в чому її цінність?

Я є головою громадського руху «Почайна», якраз займаюся такими ось сакральними місцями, пов'язаними з річкою Почайна, в якій хрестилася Русь. Ми ж цього року відзначаємо 1030 років Хрещення Русі. Так от, у цьому місці в районі Поштової археологи знайшли гирло Почайни і один з провулків, імовірно Боричів узвіз. Цей узвіз з'єднує нижнє місто з верхнім по лінії фунікулера і аж до Міністерства закордонних справ. Боричевим узвозом тягли Перуна, коли скидали ідолів, скидали їх в Почайну.

У цьому місці, де було поєднання річок, хрестили киян, на перетині Почайни і Дніпра. Такою є компромісна позиція істориків. Під Боричевим узвозом на Почайній зупинялись древлянські посли, які приїжджали до княгині Ольги. Також на Почайній зупинялись Візантійські посли, які приїжджали до княгині Ольги. Це місце літописних подій. Цей історичний ландшафт пов'язаний з важливими подіями.

Зверніть увагу на те, що зараз робить Путін. Він ставить пам'ятники князю Володимиру, вони знімають фільми про те, що насправді Хрещення Русі пішло з Севастополя, а у Києві в цей час люди у шкурах лазили. Це останній фільм про Хрещення Русі (російський документально-постановочний фільм «Херсонес Великий» 2017 року, який розповідає про хрещення князя Володимира у Херсонесі – «Главком»). Це місце має сакральне значення для України.

Раніше ви розповідали, що на початку 2017-го інвестор зупинив фінансування розкопок. З того часу щось змінилося, якісь наукові роботи проводилися?

Влітку відбувся дуже сильний інформаційний сплеск у цій темі, інвестор на якийсь час, місяць-півтора, відновив фінансування археологів. Але потім пішли розмови про те, що глибше археологи не мають заглиблюватися, бо потрібно ж класти плиту. Інвестор почав казати, що археологи майже всі гроші вичерпали на дослідження. Він вважає, що археологи повинні копати ковшами, археологи вважають, що пензликами, тому що це наукові дослідження. Від того і різні форми розрахунків вартості робіт. Але не в цьому суть, а в тому, що інвестору не вигідні ці розкопки в принципі. Бо дослідження заважають будівництву.

Ми, наприклад, хочемо, щоби археологів фінансувало місто. Але щоби місто мало право це робити, воно повинно бути замовником будівництва на цьому майданчику. Щоби не виникало питань таких як зараз – «чи пензликами, чи ковшами».

З урахуванням того, що цю ділянку віддали (інвестору) за копійки, а транспортна розв’язка поруч була збудована за 500 млн грн бюджетних коштів… По суті, саму Поштову площу передали фірмі Кравця за 3,6 млн гривень. З урахуванням усіх підрахунків, інвестор витратив всього 6 мільйонів гривень, аби отримати цю ділянку під забудову. Це взагалі не ті гроші, які коштує така ділянка. Ну і додайте до цього взагалі безцінність цього історичного ландшафту.

Яка вірогідність, що держава таки сама стане інвестором цієї території?

Нині існують європейські програми на археологічні дослідження, виділяються гранти. Будівництво музею у Кракові, до речі, наполовину фінансувалося Європейським союзом. В принципі, під всі ці програми можна знайти різні джерела фінансування: і міські, і грантові, і гроші від інших держав. Головне зараз - юридичне врегулювання цієї ситуації. І робота археологів не така вже і дорога. Я упевнена, що Київ міг би знайти в бюджеті кошти на ці цілі.

Скільки часу потрібно археологам, аби завершити дослідження під Поштовою площею?

Углибину там ще 4-5 метрів історичного пласту. Нині дослідники перебувають на рівні XI-XII століття. А вниз якщо копати, то можна дійти до часів Хрещення Русі (VIII-IX ст.), а може, глибше. Швидкість розкопок залежить від того, скільки людей задіяно на них. За сприятливих обставин дослідникам потрібно кілька місяців. Все впирається в юридичне вирішення проблеми. Якщо буде прийнятий цей проект рішення (про зведення музею – «Главком»), то простір під Поштовою площею повернеться місту. Цей простір віддали (інвестору) без надання йому земельної ділянки, торговельний центр будується під виглядом будівництва нової дороги за схемою Дмитра Ісаєнка (екс-заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Дмитра Ісаєнка), якого в 2015 році звільнили з Мінрегіонбуду за підробку посвідчення учасника АТО. Там просто «схема», реалізована ділками минулої влади, які ще й зараз намагаються діяти.

Восени, після розгляду столичною владою петиції проти будівництва торгового центру, був оприлюднений план дій. Серед його пунктів розгляд питання про можливість будівництва і музею, і споруди багатофункціонального призначення. Чи можливе таке в принципі?

Так, я брала участь в розробці плану. У документі є пункт про те, що необхідно внести зміни в інвестиційний договір або його припинити. Передбачалося дві лінії розвитку подій. Перша: коли договір (із інвестором) припиняється, місто повністю бере під контроль цю ділянку, в такому випадку не треба коригувати нинішню проектну документацію (для забудови), а слід створювати нову. Цей варіант передбачав, що археологи матимуть час на продовження розкопок, заглибляться спочатку на два метри. Потім мають визначити, які пласти там є і яким чином їх зберегти. Припустимо, там вулиця XII століття. Такий земельний зріз консервується. Далі щось можна зберегти, законсервувати на рівні X століття тощо. Тільки після цього десь укладається плита, а десь залишається простір для того щоб плита не зрізала вулицю. Тобто тут ідеться про корегування проекту. Іншими словами, при існуючому проекті будівництво торгового центру однозначно є неможливим, оскільки воно не дозволить зберегти знахідки. Знайдену вулицю просто переріже плита, яку вони хочуть встановити. Якщо прямо зараз покласти цю плиту, то копати під нею буде неможливо.

Була мова і про альтернативні способи зміцнення нинішньої конструкції, не тільки з допомогою плити, як хоче інвестор. До 15 лютого Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій мав розробити можливість альтернативного зміцнення. До останнього часу громадськість сподівалася, що все станеться саме так, що вони знайдуть альтернативу укладанню плити. Підстави думати так були, бо влада показувала, що вона реалізує петицію і хоче не виганяти інвестора, а у співавторстві з ним продовжувати цю історію і дати можливість археологам заглибитися. Але, на жаль, так не сталося.

То в чому можливий компроміс з інвестором?

Не може бути компромісу з цим інвестором. Якби в результаті ми отримали висновок НДІБК (Науково-дослідницького інституту будівельних конструкцій), в якому вони б дали можливість заглибитися на два метри, то тоді стало б зрозуміло, що інвестор з владою шукають компроміси і можливе  призупинення цього інвестиційного договору. Призупинення - це не розрив. В цьому разі дві сторони сідають за стіл переговорів і вирішують, як вони будуть жити далі.

Чи спілкувалися ви особисто із інвестором, його представником?

Представник цієї фірми ходив на різні наші зібрання, в тому числі був присутнім на засіданнях Комітету Верховної Ради з питань культури. Він весь час нам говорить, що «ви порушуєте процедуру», «ви повинні всі ті деревинки, які там знайшли, дістати, законсервувати і кудись перевезти. А потім описати колекцію і вирішувати, що з цього годиться для музею». А ми хочемо не так. Ми хочемо, щоб все консервувалося на місці і там залишалося. Вулицю ж не перенесеш. Відповідальність за консервацію та збереження лежить на археологах.

В якому стані зараз об'єкт дослідження?

Законсервований. Ми його щільно накрили скловатою і плівкою. Це те, що ми змогли зробити, коли місто йшло назустріч.  «Епіцентр» на прохання міста виділив нам скловату, плівку і рукавички.

Яке нині рішення Комісія Київради може ухвалити і як діятимете далі, якщо воно буде неприйнятним для активістів і археологів?

Я думаю, що вони планували відхилити проект рішення про припинення інвестиційного договору і передачі землі у володіння «Музею історії Києва». Ми будемо протистояти цьому...

Михайло Глуховський, «Главком»