Директор Авдіївського коксохіму Муса Магомедов: Зупинка заводу означатиме, що впродовж 4-6 годин місто замерзне

Вже третій день триває загострення в районі Авдіївки на Донбасі. Незважаючи на письмову гарантію з російського боку про припинення вогню з 10 ранку до 17 вечора, обстріли бойовиками міста продовжуються: була перебита остання лінія електропередач, внаслідок чого мешканці і підприємства залишились без водо-, електро- та теплопостачання.

Наразі в Авдіївці оголошено надзвичайний стан. Проте масово евакуювати мешканців влада не поспішає. Авдіївському коксохімічному комбінату (що входить в групу «Метінвест» Ріната Ахметова) вдається підтримувати обігрів міста. Ще вчора, після обстрілу, завод був вимушений перейти в режим «гарячої консервації»: була збережена автономна генерація електроенергії на заводі та обігрів міста на коксовому газі. Але ситуація залишається нестабільною. У разі зупинки підприємства місту загрожує гуманітарна катастрофа. Про те, які саме загрози зараз стоять перед коксохімом, «Главкому» розповів гендиректор АКХЗ Муса Магомедов.

Розкажіть, в якому стані зараз перебуває завод, що з виробничим процесом?

Учора, після того, як у нас перебили останній енерговвід, ми були вимушені піти в режим консервації 3-го та 4-го цехів. Зараз працюють тільки 1-й та 2-й цехи на видачу: коксовий газ використовується для обігріву міста. У нас був вибір: підтримувати температуру у відключених цехах чи кинути кокс на місто, на опалення. Останнє ми і зробили. Нам вдалося протриматися до ранку. Сьогодні зранку, о 9:30 вдалося підвезти природний газ. На даний момент ми опалюємо місто за допомогою природного газу. Виробництво впало. На початок усіх останніх подій у нас був показник 6,5 тисяч тонн коксу на добу, зараз виробляємо 2,5 тисячі тонн на добу. Є проблема із вивезенням коксу, сировини. Тому що єдині залізничні шляхи, які у нас ідуть з Авдіївки на Очеретино, перебиті, пошкоджені рейки. Але сподіваємося, що завтра в першій половині дня вдасться їх відновити. В цілому, ситуація далека від нормальної. Обстріли продовжуються. Узгодити виїзд ДТЕК для огляду пошкоджень не вдалося. Там ідуть активні бойові дії, ведеться обстріл тяжким озброєнням.

Скільки зараз на заводі знаходиться працівників? Чи будете ви когось евакуювати?

Евакуацію ми не починали. Хто хоче зараз - вивозить дітей. Начебто завтра адміністрація (Донецька військово-цивільна адміністрація. - «Главком») планує організувати вивезення дітей в дитячі табори в Святогірськ. Ще йде обговорення, але плани є. Масштабної евакуації немає. Враховуючи, що тепло поки є, поки вивезення людей не починали.

Щодо заводу, то загалом колектив у нас - це 4 тисячі людей. У нас є зміни. Зміна - близько 400 людей. Є денний персонал - це близько 500 людей. Вночі на заводі знаходиться від 300 до 400 людей. В денний час - близько тисячі.

Ви зараз де знаходитесь?

Я на заводі. Де ж мені ще бути?

Завод забезпечує теплом все місто чи якусь його частину?

Завод забезпечує теплом більшу частину міста. Всі багатоповерхівки опалюються нами.

Голова військово-цивільної адміністрації області Павло Жебрівський повідомив, що коксохім зумів підняти температуру теплоносія в тепломережі до 44 градусів. Що це значить для мешканців міста? Якою наразі є температура в оселях?

Температура в квартирах зараз коливається від 15 до 20 градусів. В залежності від поверху, стану будинку, від того, наскільки далеко вони перебувають від теплотраси. Можливо, нам вдасться ще підняти температуру.

Чим загрожує місту «гаряча консервація» заводу та перспектива повної зупинки підприємства? Адже коксові батареї не можна просто зупинити, а потім безболісно запустити знову.

Зупинка роботи заводу, по-перше, означатиме, що не буде кому опалювати місто, і впродовж 4-6 годин місто замерзне. Це по-перше. По-друге, це означатиме, що в бюджеті утвориться прогалина, адже зараз завод на 80% наповнює місцевий бюджет. І скажу вам так. Якщо завод зупиниться, місто Авдіївка перетвориться у село Авдіївка, подібні до тих сіл, які є навколо. Ми формуємо бюджет, ми даємо роботу, люди отримують зарплату, витрачають її тут. Переоцінити значення заводу для Авдіївки неможливо.

Які підприємства залежать від роботи Авдіївського коксохімічного заводу?

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча ми повністю забезпечуємо коксом. Далі - частково «Азовсталь», «Запоріжсталь». Як мінімум, три комбінати зав’язані на наш кокс.

Зараз непроста ситуація. Але де та критична межа, коли треба бити у дзвони, так звана точка неповернення перед загрозою зупинки заводу?

Критична точка може настати в будь-який момент. Будь-яка помилка може призвести до зупинки як системи опалення, так і енергопостачання взагалі. Критична точка може бути в будь-який момент, але ми дуже сподіваємося, що її не буде. Ми над цим працюємо.

Як саме запобігаєте загрозам?

Ми працюємо цілодобово. І керівництво практично не іде додому, живе на заводі для того, щоб він вижив. Бо інакше це не виходить. Ми сподіваємося, що якийсь переговорний процес розпочнеться і, можливо, це (обстріли. - «Главком») зможуть зупинити.

Тільки що на заводі побував керівник місії ОБСЄ Александр Хуг (перший заступник Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. - «Главком»). Він поїхав далі у місто. Сподіваюся, якісь зрушення в кращий бік будуть, на це розраховую.

Про що ви говорили з Хугом?

Про те, що якщо найближчим часом ми не зможемо стабілізувати ситуацію, то гарантувати роботу заводу і опалення міста ми точно не можемо. Просимо хоча б протягом одного-двох днів забезпечити режим тиші для того, щоби відновити постачання електроенергії.

Представник місії ОБСЄ сказав, що робить усе можливе. Головна задача зараз, аби припинилися провокаційні обстріли.

Скільки часу завод може перебувати в режимі «гарячої консервації»? Скільки у вас є природного газу для підтримання цього стану?

Все залежить від того, скільки нам зможуть дати газу. Це по-перше. По-друге, все буде залежати від зовнішньої температури, бо -20-23 градуси – це, звичайно, екстремальна температура. В літньому режимі можна простояти суттєво більшу кількість часу. А зараз, якщо не буде ані електроенергії, ані природного газу, то це три доби. Далі можна говорити, що все…

Катерина Пешко, «Главком»