Дмитро Тимчук: Єдиний ефективний спосіб припинити обстріл Авдіївки – силовий
Перед загостренням подій Міноборони підтвердило: на низці ділянок ми зайняли нові позиції
У зоні АТО вже третій день триває загострення: вранці 29 січня бойовики розпочали штурм району авдіївської промзони з метою захоплення позицій Збройних сил України. Наші війська зупинили противника. Однак бойовики продовжують обстрілювати Авдіївку.
Сьогодні вранці у Спільному центрі з контролю та координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін повідомили про письмову гарантію з російського боку про припинення обстрілів на сім годин – з 10:00 до 17:00. Однак російсько-окупаційні війська, за інформацією очевидців, не поспішають дотримувати слова.
Крім того, бойовики перебили останню лінію електропередач на Авдіївку, внаслідок чого місто залишилося без водо-, електро- і теплопостачання.
В Авдіївці оголошено надзвичайний стан, рятувальники терміново перекинули у місто додаткові технічні засоби. Триває евакуація 12 тисяч місцевих жителів до найближчих населених пунктів (Краматорська, Костянтинівки, Дружківки, Покровська, Селидового, Горняка, Новгородського, Українська, Бахмута, Слов’янська). Задіяно 80 автобусів, які одночасно можуть перевозити до трьох тисяч людей.
Через загострення ситуації в районі Авдіївки президент Порошенко сьогодні, 31 січня, збирає військовий кабінет Ради національної безпеки і оборони.
Чому російсько-окупаційні війська активізувались саме зараз, чого слід остерігатись українським військовим та на які кроки доцільно йти у нинішній ситуації – про це «Главкому» розповів нардеп, координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.
Із чим ви пов’язуєте активізацію окупаційних військ у районі Авдіївки?
Я вважаю, має місце спроба РФ зараз нав’язати порядок денний щодо подій на Донбасі для Заходу, для США. Путін усвідомив, що у Трампа немає власного бачення ситуації стосовно конфлікту на Донбасі. А у Європі – під час передвиборних кампаній, політичних пертурбацій – у Кремля відкривається можливість змінити думку країн ЄС, а потім і політику ЄС у цілому на свою користь.
Ми бачимо, що в Європі серйозно активізувались різні проросійські сили та політики, які починають знову казати, що відповідальність за події на Донбасі лежить виключно на Україні, як і за зрив Мінських угод. Ми бачили потужну інформаційну атаку і в Європі, і в самій Україні з боку сил, які грають на руку Кремлю. Приміром, це остання заява Медведчука про те, що нібито Україна зриває Мінські угоди.
Ми говоримо про Авдіївку, але насправді йдеться про активізацію по всій лінії фронту, включаючи ділянки, де впродовж останніх місяців було спокійно. Зараз відносна тиша є лише в кількох місцях Луганської області. Як тільки почалося загострення, одразу й російські ЗМІ, і представники бойовиків почали говорити, що це українські війська вдаються до наступу, зриваючи Мінські угоди. Тобто загалом ідеться про те, щоб повісити на Україну відповідальність за ескалацію.
Вчора нардеп Володимир Парасюк висловив припущення, що нинішнє загострення на Донбасі може бути пов’язане із блокадою залізниці на Луганщині. Мовляв, українська влада домовилась із терористами про посилення обстрілів, щоб блокаду було знято і торгівля з окупантами продовжилась. Вважаєте, це можливо?
Я не знаю, якими даними користується пан Парасюк. Якщо ми розглядаємо такі варіанти, то давайте також враховувати, наприклад, вплив марсіан на події на Донбасі. Поле для фантазій широке. Я віддаю перевагу використанню фактів, які в мене є, з мінімумом домислів. Версія, яку висловлює Парасюк, на жаль, не відповідає моїм фактам.
Під час перестрілки під Авдіївкою було вбито «заступника» терориста Гіві, і зараз загін цього Гіві готується до штурму Авдіївки. Наскільки це серйозна сила, чи потрібно нашим військовим брати до уваги її погрози?
Гіві очолює бандформування «Сомалі». Якщо брати в цілому так званий 1-й армійський корпус, це бандформування досить цікаве. В якому плані? Це вивіска, на прикладі якої показують: мовляв, ось, місцеві бойовики, так звані ополченці, які борються проти «фашистської хунти». Але є нюанси: інші підрозділи російських та проросійських військ, починаючи з батальйонного рівня, очолюють російські офіцери, там усе будується за чіткими правилами, є спроби дотримання загальновійськового уставу, який діє в російській армії. А от у випадку із формуванням Гіві все складніше. Гіві там цар і Бог, а він – людина дуже далека від воєнної справи в плані і освіти, і досвіду роботи. Людина просто займається самодурством. У неї є влада, вона не гребує побиттями, крадійством. Якраз бандформування «Сомалі» характеризується досить низьким моральним рівнем особового складу. Тобто з нього намагаються зробити якесь зразкове утворення, але командують там не офіцери, а місцева шваль. Отже, стосовно виконаннями ними серйозних бойових завдань виникають великі сумніви.
Значно більші побоювання викликає інше. Два дні тому ми фіксували перекидання з південно-східного напрямку через Макіївку у бік Ясинуватої двох ротних груп, укомплектованих російськими найманцями. Це серйозніша сила, враховуючи, що вони укомплектовані військовими запасу РФ – людьми, які мають досвід служби в армії. Очолюють їх російські офіцери.
Заради дотримання Мінських угод ми можемо лише відстрілюватися. Чи припускаєте ви, що у такій серйозній ситуації українські військові самовільно підуть у наступ?
Наші Збройні сили на сьогодні з тим комплектом військ, який є на Донбасі, могли б зробити дуже багато. Ми можемо проводити там серйозні наступальні операції. Однак ми розуміємо, що все впирається в Мінські угоди. Українська влада чітко заявила: альтернативи мирному діалогу немає. Міноборони підтвердило: на низці ділянок ми зайняли нові позиції, але це стосується або сірої зони, або тієї території, яка, за «Мінськом», і так мала контролюватися Україною. Чи підуть далі? Я, чесно кажучи, сумніваюсь. Поки що у нашого головнокомандувача є чітка установка, що силовий варіант вирішення проблеми неприпустимий. Тому я боюся, що це (наступ. – «Главком») неможливо. Ми не повинні давати Росії приводу стверджувати те, що вона і так стверджує, але не має фактів.
Який особисто ви бачите вихід? Просто продовжувати відстрілюватись?
Я вважаю, єдиний ефективний спосіб – усе-таки проведення воєнної операції і силове вирішення проблеми. Але ж ми виходимо з реалій. Якщо на це немає рішення президента України, то доведеться виходити з тих умов, які нам пропонуються. Якщо говорити про мирне розв’язання проблеми, я бачу лише один варіант: укладати будь-які мирні угоди з тією стороною можливо лише тоді, коли за столом переговорів сидітимуть представники України та Російської Федерації, а не якихось віртуальних «ЛНР/ДНР». Тому що лише Росія – ініціатор і організатор подій на Донбасі, і лише вона може давати якісь гарантії, і у разі невиконання цих зобов’язань нести політичну відповідальність, приміром у вигляді посилення санкцій. У нас є висновок, що Росія – агресор, є законодавче рішення у вигляді постанови Верховної Ради ще від 2015 року, є інші важливі інструменти для апеляції до міжнародних організацій. Є рішення ПАРЄ від жовтня 2016 року, де Європа вже прямо називає РФ агресором та окупантом, і є, що ще важливіше, рішення Європейського суду щодо рішення російського виробника зброї «Алмаз-Антей», де чітко прописано відповідальність Росії за події на Донбасі. Ми повинні користуватися міжнародними правовими механізмами та модернізувати російський формат.
Терористи пообіцяли сьогодні з 10-ї припинити обстріли, щоб дозволити зайти місії ОБСЄ. Як вважаєте, дотримають слова? (Станом на 14:00 остріли Авдіївки ще тривали. – «Главком».)
Тут є два моменти. Це може бути елементарною провокацією. Так, російська сторона дала письмові гарантії припинення обстрілів, щоб в Авдіївку могли зайти ремонтні бригади і почали відновлювати тепло- та енергопостачання. Якщо російська сторона нас так обдурила і відкриває обстріли, то виходить цікава картина. Російські ЗМІ починають кричати, що Росія надала письмові гарантії, а Збройні сили України, щоб влаштувати геноцид власного населення, на контрольованих ними ж територіями починають обстрілювати власні ремонтні бригади. Я не думаю, що ОБСЄ там буде щось потужно моніторити, вони бояться відкритого вогню і можуть тільки дуже здаля слухати, скільки там було ударів. З іншого боку, якщо є письмова гарантія, ми можемо її сміливо докласти до письмового позову у міжнародний суд, оскільки якщо Росія дає такі гарантії, вона визнає, що ці «повстанські» війська підпорядковуються Москві, і іншої інтерпретації немає. Однак є сподівання, що вони все-таки дадуть можливість відновлювати тепло- та енергопостачання.
Авдіївка – місто в центральній частині Донецької області, підконтрольне Україні, межує з окупованим Донецьком. Нині це найгарячіша точка українсько-російського збройного конфлікту. За останніх три дні по місту з боку непідконтрольної території було здійснено десятки обстрілів з важкої артилерії. Однією з головних причин загострення називають успішне поступове просування армії ЗСУ вглиб окупованих територій. Зокрема те, що у вихідні військові здобули контроль над Донецькою фільтрувальною станцією, від водопостачання з якої залежить низка населених пунктів на неокупованій території, а також включилися у протистояння за контроль над стратегічною трасою Горлівка – Донецьк. За інформацією «Главкома», страждає від збройного протистояння і Макіївка, зокрема під щільним обстрілом перебуває Червоногвардійський район, який у народі звуть Гвардійкою. Як повідомляють місцеві жителі, 30 січня внаслідок обстрілів загинула продавчиня одного з магазинів у центрі міста.
В Авдіївці працює кілька стратегічно важливих для всього регіону підприємств, зокрема й найбільший у Європі Авдіївський коксохімічний завод, що належить «Метінвесту» Рината Ахметова, на який за мирних часів припадало до 20% валового коксу в Україні. Окрім того, в місті є завод залізобетонних конструкцій «Стройдеталь», а також Авдіївський експериментальний завод, нестандартного устаткування та завод металоконструкцій. Авдіївський коксохім забезпечує сировиною низку підприємств, зокрема фенольний завод у Новгородському (близько 4000 працівників), меткомбінати імені Ілліча і «Азовсталь» у Маріуполі.
В умовах війни раз-по-раз коксохім в Авдіївці переходив у режим «гарячої консервації», тобто просто підтримував печі в робочому стані, але і для цього потрібне безперервне газопостачання, що в умовах війни може зупинитися будь-якої миті. А тривала відсутність електропостачання може мати наслідки і для екології, оскільки підвищує ризик скидання неочищених технічних вод підприємства. Гендиректор Авдіївського коксохіму Муса Магомедов б’є на сполох, називаючи ситуацію критичною: «Якщо завод повністю зупиниться, то при температурі -20 протягом доби буде падіння температури нижче допустимого рівня і завод перестане існувати як такий».
За даними Нацполіції, в Авдіївці нині перебуває до 25 тисяч людей. Глава області Павло Жебрівський повідомив, що все готове для евакуації, за день рятувальники спроможні евакуювати близько 8 тисяч людей. Проте наразі рішення про евакуацію не ухвалене.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0