Мін'юст: Готові воювати 5 тис. засуджених. Вони точно не служитимуть у тилових частинах

Закон, який дає шанс засудженим на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в обмін на захист Батьківщини, ліг для підпису на стіл президенту. Однак для того, що цей документ повноцінно був реалізований, треба ухвалити підзаконні акти. За словами заступниці міністра юстиції Олени Висоцької (відповідальна за сферу виконання кримінальних покарань та пробації), зараз готуються напрацювання спільно з Міністерством оборони та Міністерством внутрішніх справ. Потім проєкти документів унесуть на засідання уряду, а також підсилять внутрішніми наказами цих міністерств. Орієнтовно, кілька тижнів і закон матиме повноцінне застосування.

«Усі державні органи зацікавлені у швидкому запуску механізмів. Ніхто не зволікатиме», – запевнила «Главком» заступниця міністра юстиції.

«Командири військових частин цікавляться, коли можна прийти на «оглядини»

«До мене вже звертаються командири окремих військових частин з проханням влаштувати їм так би мовити оглядини в установах виконання покарання», – починає бесіду з «Главкомом» заступниця міністра юстиції Олена Висоцька. – Поки усім відмовляємо, просимо дочекатися, коли президент підпише закон. Адже документ містить низку обмежень за статтями Кримінального кодексу, за якими частина засуджених не підпадає під умовно-дострокове звільнення з можливістю укласти контракт на військову службу.

Шансу мобілізуватися не матимуть ті особи, котрі засуджені за:

Які переваги і недоліки ви бачите у майбутній процедурі мобілізації засуджених?

Україна одна з тих країн світу, яка грамотно виписала юридичну процедуру із запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання, котрі готові боронити Батьківщину. У цьому ж законі закладено й гарантії для засуджених. Йдеться про укладання ними контракту та відповідне грошове забезпечення під час військової служби, лікування у разі поранення тощо. Адже Мін’юст та Верховна Рада, коли працювали над законопроєктом, бачили негативний досвід Росії, яка примусово, за рахунок засуджених, поповнювала свою армію.

До речі, на початку повномасштабної війни ми отримали понад тисячу заяв від засуджених, котрі рвалися воювати. Однак ані військові, ані парламент тоді не були готовими давати добро на їх мобілізацію. Під час суспільної дискусії довкола змін до мобілізаційного закону, яка тривала з кінця минулого року, ситуація змінилася. Тому й народився цей закон, про який говоримо.

Що стосується слабких місць закону, то зараз їх важко розгледіти. Потрібен час. Цілком можливо, що у перспективі підемо на те, щоб розширити коло засуджених, які зможуть мобілізуватися. Все залежатиме від мотивації самих в’язнів.

Припускаємо, що може виникнути проблема з проходженням засудженими військово-лікарських комісій (ВЛК). Адже не секрет, що ці комісії доволі завантажені. Сподіваємося віднайти з Міноборони порозуміння у цьому питанні. ВЛК не повинна перетворитися на бюрократичну перепону. Тим паче, Мін’юст розуміє загальний стан здоров’я засуджених; вони періодично оглядаються у центрах здоров’я при в’язницях.

У коментарі «Главкому» нардеп від «Слуги народу», голова підкомітету з питань кримінального законодавства та протидії злочинності Комітету з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов зазначив, що в Україні число в’язнів, які потенційно підпадають під мобілізацію, складає 20 тисяч осіб. Оскільки ви зачепили тему здоров’я засуджених, то наскільки вони загалом  боєздатні?

Коли Міністерство юстиції готувало вказану статистику для народних депутатів, одразу відкинули близько 4 тис. засуджених, у яких діагностовано суспільно небезпечні хвороби на кшталт ВІЛ, гепатит, туберкульоз. Проте на заваді може стати не стільки «букет» хвороб, скільки відсутність бажання засудженого йти воювати.

Між іншим, у квітні міністерство проводило опитування серед ув’язнених. Їм поставили єдине питання: чи потрібно ухвалювати закон про умовно-дострокове звільнення засуджених шляхом укладання контракту на військову службу. 4,5 тис. засуджених відповіли: «Так». При цьому варто розуміти: адміністрації установ відбування покарань не опитували в’язнів за статтями Кримінального кодексу, частина з яких нині не підпадає під мобілізацію. Також до уваги не брався їхній стан здоров’я. І, повторюся, найголовніший критерій – мотивація.

«2,2 тис. осіб, засуджених за вбивство, – потенційний мобілізаційний резерв»

Поясність, чому влада прийнятим законом дозволила мобілізуватися засудженим за вбивство однієї людини (ч. 1 статті 115 Кримінального кодексу), а засуджені за вбивства двох і більше осіб не мають такого «привілею»?

Міністерство юстиції готувало статистику для законотворців за кожною категорією засуджених, яка відсіювалася. Щоб було видно, скільки втрачається потенційного мобілізаційного резерву. Наразі картина щодо ув’язнених за статтею 115 Кримінального кодексу («Умисне вбивство») така: 2,2 тис. осіб засуджено за вбивство однієї людини і 178 осіб – за двох і більше людей.

Ми не можемо гарантувати суспільству, що 5 або 10 тис. засуджених приєднаються до лав ЗСУ. Однак якщо бодай частина з них таки піде служити, це вважатиметься підтримкою для армії.

Що чекає на осіб із довічним ув’язненням? У них є можливість потрапити на фронт?

Поки що ні. Всього їх утримується у колоніях 1,5 тис. осіб.

До речі, на яких ділянках фронту можна буде використовувати звільнених засуджених? Мін’юст щось рекомендуватиме Міноборони?

Це прерогатива Міністерства оборони. Давайте уявимо ситуацію: дорослий чоловік виходить із в’язниці, він придатний до служби за станом здоров’я. Переконана, що його можна навчити будь-якій справі на фронті. Тут головне – бажання командира працювати з цим контингентом.

Варто наголосити: законодавці виписали норму закону таким чином, що звільнені засуджені служитимуть в окремих військових підрозділах. Цим самим у суспільства знімаються зайві перестороги про буцімто ухилення звільнених засуджених. Вони точно не служитимуть у тилових частинах.

Віталій Тараненко, «Главком»