Яцек Пєхота: Українські біженці принесли Польщі більше ресурсів, ніж вона на них витратила

Польсько-українські стосунки залишаються складними, хоча обидві сторони шукають шляхи розв’язання ключових проблем. І у Києві, і у Варшаві розуміють: конструктивний діалог, взаєморозуміння та згладжування гострих кутів – в інтересах обох сторін.

Теми України – її відбудови, енергетичної безпеки підтримки підприємців – були лейтмотивом 16-го Балтійського бізнес форуму, який організувала Польсько-українська господарча палата. Президент палати – Яцек Пєхота – стверджує: такий діалог, де порушуються складні теми, спряють розв’язанню головних проблем у двосторонніх відносинах. 

В ексклюзивному інтерв’ю для «Главкома» Яцек Пєхота говорить про внесок українців у ріст польської економіки, про те, як навести лад на спільному кордоні та роль Польщі у майбутній відбудові післявоєнної України. 

Пане президенте, почнімо з цьогорічного Балтійського бізнес-форуму. Чи були якісь інсайти особисто для вас, відкриття? 

Цей форум відбувся після формування у Польщі нового уряду та парламентської коаліції. Це сприяло більшій участі польських парламентарів та представників уряду у нашому заході і більшому висвітленню у польських ЗМІ.

Важливою подією цього форуму стала зустріч голів економічних комітетів парламентів України, Польщі та Литви. Вони домовилися підтримувати зв'язок та обмінюватися інформацією, ділитися досвідом та реалізовувати спільні ініціативи у майбутньому. Форум став справжнім майданчиком для налагодження міжпарламентської співпраці і в економічному вимірі. 

Вперше під час форуму ми дуже сильно підкреслили роль жінок. Сьогодні склалася особлива ситуація – жінки в Україні перебирають на себе економічне кермо, бо чоловіки воюють. Українські біженки у Польщі відкривають свій бізнес, займаються професійною діяльністю. Це абсолютно нова ситуація, тому роль жінок сьогодні неможливо переоцінити. Вони несуть на собі величезний психологічний тягар цих, на жаль, драматичних подій, і їм доводиться стикатися з неймовірними викликами. Звідси дискусія про роль жінки, про місце українки у польській дійсності, у польській економіці. А також про те, як підтримати жіноче підприємництво. Ми обговорювали ініціативу створення Ради жінок-підприємниць у нашій Палаті, і я думаю, що незабаром ми зможемо організувати її засідання у Варшаві.

Насправді, кожна панель принесла якісь нові ідеї, нові натхнення. Всі підкреслювали, що форум був дуже успішним. Були навіть думки, що він був одним з найкращих.

«У нас стало менше можливостей підтримувати Україну фінансово»

Це вже третій Форум під час повномасштабної війни в Україні. У 2022-му, першому році війни, був величезний інтерес до України з боку Польщі. Це дійсно відчувалося на всіх рівнях. У 2023 році, напевно, вже було трохи менше зацікавленості, а як цього року? Чи можна сказати, що поляки трохи втомилися від України?

На жаль, ми всі звикаємо до зла, до страшних подій. Така вже людська природа: те, про що ми чуємо щодня, стає нам все більш байдужим. Однак, незважаючи ні на що, серед більшості поляків все ще існує величезна прихильність і симпатія.

Треба чесно сказати, що у нас стало менше можливостей підтримувати Україну фінансово. Але є симпатія серед абсолютної більшості поляків. Я думаю, що українці добре почуваються в Польщі, а наше завдання – нагадувати, говорити про те, що насправді відбувається, і ми це робимо у кожній ситуації.

Будь-який тривалий період війни несе з собою такого роду загрози байдужості. Але наші політичні еліти – і це плюс – як в опозиції, так і в коаліції, у переважній більшості на боці України.

Присутність на нашому Форумі Павла Коваля – голови парламентського комітету з міжнародних справ, голови новоствореної Ради з питань співпраці з Україною – чітко показує, що він бачить поза цим політичним, міжнародним виміром також і важливий економічний вимір, необхідність підтримки української економіки та польсько-української економічної співпраці. Це дає надію, що ці проблеми будуть краще координуватися з польського боку і що ми зможемо ефективніше підтримувати Україну.

Наші політичні еліти, і опозиції, і у коаліції, у переважній більшості на боці України

Під час дискусій ви кілька разів спростовували міф, що українці лише витрачають польські гроші. Насправді, вони зробили великий внесок у польську економіку. Можете розвинути свою думку?

Я вже говорив і повторюю це знову, і це потрібно повторювати при кожній нагоді: ми маємо ситуацію, коли існує дуже високий рівень зайнятості українців – майже 70% українських біженців знайшли своє місце. Вони працюють, платять податки. Надходження до державного бюджету і до інституту соціального забезпечення значно перевищили ті суми, які ми витратили на допомогу українським біженцям. Експерти Deloitte підрахували, що у 2023 році українські біженці внесли до польського бюджету 15-20 млрд злотих від різних видів податків та зборів. За їхніми підрахунками, українці збільшили ВВП Польщі на 0,7-1,1%, а у довгостроковій перспективі ця цифра може сягнути 0,9-1,35% щорічно. У свою чергу, негативного впливу біженців на зростання безробіття чи рівень заробітної плати в Польщі економічні аналітики не зафіксували.

Звісно, Польща витратила на допомогу Україні десятки мільярдів злотих, і це зрозуміло, адже на цьому першому етапі допомога з державних коштів була особливо потрібна країні, що стикнулася з неспровокованою агресією. Але не забуваймо, що польська економіка страждає від гострої нестачі робочої сили. Нам потрібні працівники, і українські біженці значною мірою заповнили цю прогалину. І, сплачуючи податки, сплачуючи внески на соціальне страхування, вони принесли нам більше ресурсів, ніж Польща витратила.

Тому про це треба говорити, підкреслювати при кожній нагоді, пояснювати. Бо ми також зустрічаємо такі думки, що «українці скрізь, вони забирають у нас робочі місця, обтяжують наш бюджет». Але нам потрібні працівники з-за меж Польщі, тому що нам не вистачає робочої сили при таких темпах економічного зростання. А нам же важливо, щоб економіка розвивалася.

«Стан польсько-українського кордону – це абсолютний провал, причому з обох сторін»

Польсько-українська господарча палата швидко реагує на зміну настроїв у двосторонніх відносинах. Саме Палата мало не першою гостро засудила блокаду кордонів польськими фермерами…

Ми у Палаті справді дуже перейнялися цим питанням і постійно виступали із заявами, не приховуючи, що це акція на користь Кремля. Але варто зважити на політичну складову: Польща пережила тривалу виборчу кампанію – парламентські вибори, місцеві вибори, наразі тривають вибори до Європарламенту. І це жодним чином не сприяє предметній дискусії, конструктивним рішенням. Крім того, слід сказати, що (і це також тема, яку ми скрізь порушуємо і підкреслюємо), Польща перебуває у стані гібридної війни з Росією. Існує потік фейкових новин, що стосуються якості українського зерна, контролю на кордоні, впливу українського зерна на все, впливу українських перевізників та працівників. Тисячі фейкових новин, які поширені переважно російськими тролями, а потім відтворені необізнаними (або навпаки – дуже обізнаними) людьми. 

Усе це завдало значної шкоди, а блокада кордону навіть вплинула на імідж Польщі як непередбачуваної країни, як такої, в якій ми не змогли ефективно забезпечити пропускну здатність зовнішнього кордону Європейського Союзу для підтримки української економіки та українського суспільства. Адже основний потік постачання для України відбувається саме через польсько-український кордон. Це спричинило іміджеві втрати. 

Попри те, що блокувальники стверджували, що вони не затримують доставку гуманітарної допомоги та зброї, насправді, якщо на кордоні стояли тисячі вантажівок, то машини з допомогою та зброєю не могли проїхати фізично. Я вже не кажу про те, що кордон блокували люди, які не мали повноважень контролювати спеціальні вантажі і могли повідомити росіян про їх прибуття для України.

Не дивно, що українська сторона прийняла низку рішень, які обмежували транзит через Польщу та переорієнтували транспортні маршрути через Румунію, навіть через Угорщину, таку ніби неприязну до України. Але бізнес є бізнес, і угорці змогли це зрозуміти. А румуни змогли цим чудово скористатися. Тож повторюю: на жаль, це дуже ганебний період у новітній історії Польщі, коли ми не змогли ефективно протидіяти тому, що відбувалося на кордоні.

Чи є вихід з цієї ситуації, який би задовольнив обидві сторони?

Я думаю, що політики з обох сторін зробили правильні уроки. Що треба шукати рішення не через засоби масової інформації, не через публічні заяви. На жаль, все це відбувалося і продовжує відбуватися під час виборчої кампанії: коли різні яскраві гасла, не підкріплені фактами, все ще дуже актуальні, і є деякі політики, які хочуть весь час це капіталізувати. 

Саме тому завершення цього періоду 9 червня – вибори до Європейського парламенту – є таким важливим. Я вірю, що тоді настане заспокоєння, а до президентських виборів ще далеко. Разом з тим, налагоджені канали комунікації, активізована робота польсько-української міжурядової комісії з питань економічного співробітництва. Засідання 11 березня у Львові під головуванням віцепрем'єр-міністра Ірини Верещук та міністра Кшиштофа Гетьмана, на якому я був присутній, було дійсно дуже хорошою зустріччю політиків з обох сторін. І вона була чудовою для предметної дискусії. Дуже сподіваємося, що після завершення виборів прокладені шляхи комунікації будуть підтримуватися. З польського боку буде Рада з питань співпраці з Україною, міжурядова комісія. Це ті майданчики, де ми повинні обговорювати проблеми і шукати шляхи їхнього вирішення.

Але навіть без невдоволених фермерів на польсько-українському кордоні відбувається щось страшне – при в’їзді до Польщі люди вимушені стояти годинами, навіть якщо великих черг немає. 

Стан польсько-українського кордону – це абсолютний провал, причому з обох сторін. В умовах блокади чорноморських портів попередній уряд практично нічого не зробив для того, щоб зміцнити спільний кордон, скоординувати роботу всіх служб, щоб все відбувалося цивілізовано. І це абсолютний провал, значною мірою Польщі як країни, яка є членом Європейського Союзу, яка мала право вимагати підтримки Брюсселя і для покращення функціонування кордону, у тому числі збільшення кількості представників усіх контрольних служб на кордоні.

У грудні 2022 року Польсько-українська господарча палата організувала у Любліні конференцію «Польсько-український кордон – шанс чи бар'єр для розвитку?». На ній прозвучало кілька сотень пропозицій щодо покращення функціонування кордону: від загальних оцінок, що стосувалися законодавства з польського боку, до дуже конкретних, наприклад, перенесення однієї будки з одного місця в інше на самому переході і покращення цього пасажиропотоку.

Але це був грудень 2022 року, за кілька місяців ми входили у виборчу кампанію – знову повертаюся до цього питання.

Але зараз стан польсько-українського кордону – хороший напрямок для роботи нинішньої влади. Але вона сьогодні, треба чесно визнати, більше думає про чергові вибори, ніж про нагальне вирішення проблем на кордоні.

На Форумі порушувалося питання про те, що Україна думає над тим, як повернути своїх людей додому. Польща, яка відчуває дефіцит робочої сили, також боротиметься за українців. Як можна вирішити це питання?

Ще до війни українські працівники заповнювали величезну прогалину на польському ринку праці – водії, транспортні компанії, будівельні компанії. За оцінками Інституту соціального страхування, при таких темпах економічного зростання нам потрібно 700 тис. нових працівників щороку. Демографічна ситуація у Польщі показує, що ми не отримаємо їх за рахунок внутрішнього природного приросту: усі дані свідчать про те, що нам потрібна трудова міграція з-за кордону, а українці рятували нас до війни. Відповідно, відтік робітників, оскільки багато українських чоловіків пішли на війну, спричинив величезні проблеми, зокрема, у польських будівельних чи транспортних компаніях.

Українці збільшили ВВП Польщі на 0,7-1,1%, а у довгостроковій перспективі ця цифра може сягнути 0,9-1,35% щорічно

Без продуманої міграційної політики, без залучення працівників з третіх країн, ми не впораємося. І ця проблема стане ще гострішою у процесі відбудови України. Сьогодні польські компанії скаржаться на брак можливостей залучення робітників з Далекого Сходу чи інших пострадянських республік через проблеми з візами та роботу наших консульств. Нагадаю, був великий скандал, бо американці довели, що в різних консульських установах візи до Польщі видавали за гроші, і потім люди з шенгенськими візами, отриманими через польські консульства, з'являлися у Мексиці, бажаючи потрапити до Сполучених Штатів. Є спеціальна слідча комісія парламенту, яка розслідує візову аферу. 

Були такі випадки, ніхто цього не заперечує, але тодішня опозиція роздула це, заявляючи про мільйони чи сотні тисяч іммігрантів. ПіС, з одного боку боровся з мігрантами, блокував кордон, а з іншого – за гроші впускав до Польщі сотні тисяч мігрантів. Не знаю, чи були це сотні тисяч, але польська економіка справді потребує мігрантів! Через візовий скандал всі візові служби стають жорсткішими, перестраховуються – мовляв, краще відмовити в отриманні віз, ніж ризикувати. На жаль, це величезна проблема, яку поки що неможливо вирішити.

«Бізнес у глобалізованому світі не обов'язково робити в Україні…»

В Україні зараз є проблема тиску на бізнес. Хоча влада декларує, що зменшує цей тиск, обшуки, арешти все одно відбуваються. Чи отримуєте ви сигнали такі сигнали від інвесторів? 

Так, сигнали доходять, вони не можуть не доходити! У нас є багато компаній-членів Палати, польських компаній, які інвестували в Україну і перебувають у цьому середовищі. Перш за все, ми скрізь говоримо, що подібні рішення – недалекоглядні, не спрямовані на довгу перспективу. Ми розуміємо потреби бюджету, ми розуміємо ситуацію української держави. Але також розуміємо, що таким чином отримується лише короткостроковий ефект. А в довгостроковій перспективі хто буде вести бізнес в Україні? У нас в Палаті є приклади українців, які емігрували до Польщі у 2014-2015 роках, тому що не хотіли в Україні платити хабарі, вступати в корупційні стосунки з органами влади та правоохоронцями. Сьогодні вони дуже добре ведуть бізнес у Польщі чи у Західній Європі.

Якщо політичні еліти не зрозуміють, що бізнес у глобалізованому світі не обов'язково робити в Україні, то, по-перше, вони втратять власних підприємців і надходження до бюджету, а по-друге, не переконають нікого нового інвестувати в Україну. Немає кращих амбасадорів для інвесторів зі всього світу вкладати кошти в ту ж Польщу, ніж наші підприємці, які кажуть: «У нас добре вести бізнес, у нас хороші умови для бізнесу, у нас поважають закон, і ми можемо почуватися в безпеці, якщо діятимемо відповідно до закону». Якщо українські підприємці стикаються з подібними ситуаціями, зазнають утисків з боку державних служб, то бізнес-клімат та прийняття рішення про інвестування в Україну є жахливим. Україна не відновить свою державу, якщо у світі поширюватимуться сигнали про те, що підприємці не можуть почуватися в безпеці у власній країні. Дії, в яких від імені держави нав'язуються надмірні обтяження, повинні викорінюватися так само наполегливо, як і корупція. Для початку варто почати оцінювати роботу податкової адміністрації за кількістю залучених інвестицій, а не лише за зібраними доходами до бюджету.

Є думка, що поляки, які так багато допомагали українцям на початку війни, повинні мати пріоритетне право на участь у великих проєктах післявоєнної відбудови. З іншого боку, зростає занепокоєння, що польські компанії будуть виключені з цього процесу, і що всі найкращі «замовлення» отримають великі західноєвропейські та американські фірми.

Компанії зазвичай керуються економічними принципами, яких повинна дотримуватися і держава як замовник. Але, звичайно, існує місце і для симпатії, коли умови, запропоновані різними інвесторами, є рівними.

Якщо польський і німецький підприємець пропонують схожі рішення на схожих умовах, то симпатія і довіра тут можуть зіграти вирішальну роль, і буде обраний поляк. Але не лише вдячність за те, що Польща приймає українських біженців і є послом України в ЄС і світі, визначатиме вибір бізнес-партнера, інвестора чи підрядника.

Економіка живе за своїми законами. Якщо сьогодні ми оберемо слабшого, дорожчого або такого, який не гарантує найкращих результатів, то з часом ми за це заплатимо. Ми повинні керуватися економічними правилами – за польськими підприємцями в Україні має стояти сильна підтримка польської держави!

Вікторія Чирва, спеціально для «Главкома»