Керівник Держгеокадастру Олег Цвях: Кожен сьогодні може вільно дізнатися, скільки землі у його сусіда чи кума

Нещодавно Верховна Рада вкотре продовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2018 року. Та це не зупинило, а скоріше, навіть прискорило розвиток тіньового ринку землі. Численні скарги простих людей, які намагаються відстояти своє законне право на безкоштовну приватизацію розданих їм у користування земельних ділянок, свідчать про кричущі порушення з боку чиновників. І влада нічого не робить, щоб зупинити цю вакханалію.

Відомо, що кожен українець має право отримати безоплатно землю від держави відповідно до норм, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України. Цим правом уже скористалася певна кількість українців – на 1 липня 2016 року у Державному земельному кадастрі зареєстровано понад 17 мільйонів ділянок площею майже 41 мільйон гектарів (дані Держгеокадастру). Але величезна кількість людей досі не змогла скористатись цим правом: чи то через незнання законодавства, чи з причини матеріальної скрути вони не замовили вчасно землевпорядної документації на виділені на початку 90-х років минулого сторіччя ділянки.

Ці люди продовжують сплачувати сільським радам за користування ділянками під городництво, сінокосіння чи випасання худоби. Але в останні два-три роки місцева влада з допомогою обласних землевпорядників Держгеокадастру почала занадто активно відбирати у людей такі ділянки без будь-яких пояснень і узгоджень. Потім ці сотки і гектари продаються – особливо вигідно це робити поблизу великих міст, зокрема на Київщині. Проблема набирає обертів. Зупинити ці корупційні діяння могли б головні розпорядники землями – сільські ради та обласні землевпорядні підрозділи  Держгеокадастру, але добровільно вони цього не роблять.

Головні розпорядники земель у межах села – це органи місцевого самоврядування, тобто сільські ради. Водночас з 2013 року землями сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі й землями, що перебувають в адміністративних межах відповідної ради територіальної громади, розпоряджаються обласні управління Держгеокадастру. Раніше ці землі перебували у віданні районних держадміністрацій і саме вони видавали розпорядження про безоплатну передачу у власність земель сільськогосподарського призначення, надані у користуванні громадян відповідно до рішень сільських (селищних) рад. Такі розпорядження безстрокові і свою чинність не втратили.

Але з огляду на те, що через матеріальну скруту не всі землекористувачі вчасно отримали акти на земельні ділянки на підставі цих розпоряджень, тепер, щоб відібрати в них ці землі, землевпорядні організації за вказівкою обласних управлінь Держгеокадастру відмовляються розробляти документацію із землеустрою, в обласних управліннях також ігнорують ці розпорядження. Тому в селах активно орудують ділки під прикриттям місцевої влади, прибираючи до рук чужі землі, брутально порушуючи розпорядження сільських, районних рад, а також ухвалені Кабінетом міністрів циркуляри.

Зокрема, в 2014 році органам місцевого самоврядування було доведено рішення такого змісту: «На виконання доручення віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 №37732/0/1-14 Держземагентством України з 15 жовтня 2014 року запроваджено обов’язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності». Але працівники Держгеокадастру брутально ігнорують це розпорядження. А суди ухвалюють рішення на користь таких угруповань – в редакції «Главкома» є приклади таких судових рішень.

Зокрема, нещодавно в інтерв’ю «Главкому» голова Київської облради Ганна Старикова звинуватила Держгеокадастр у тому, що цей державний орган «дерибанить» землі на Київщині. По роз’яснення редакція звернулася до виконувача обов’язків голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Олега Цвяха. Він стверджує, що через суди селяни можуть повернути відібрані у них ділянки.

Ви працюєте у статусі виконувача обов’язків. Коли Держгеокадастр отримає повноправного керівника?

Так, статус буде змінено. Як ви знаєте, з березня 2015 року Держгеокадастр очолював Максим Мартинюк. У липні уряд призначив його першим заступником міністра агрополітики, а мене, відповідно, призначили виконувачем обов’язків – до того часу, коли буде проведено конкурс на заміщення цієї посади. Згідно з новим законом про держслужбу, призначити на посаду можна лише через проведення відкритого конкурсу. Мені відомо, що такий конкурс готується і буде оголошений найближчим часом. На цю посаду призначать людину, яка в ньому переможе.

Ви маєте досвід роботи в царині землеустрою?

Мій загальний стаж роботи – майже 20 років, і весь цей час я працюю у сфері землекористування. На державній службі – з 2000 року, коли почав працювати у Київському міському управлінні земельних ресурсів.

Голова Київської облради Ганна Старикова вважає, що Держгеокадастр «дерибанить» дорогі землі Київщини, бо ваша  структура не є підконтрольною й підзвітною ані виконавчій гілці влади – державним адміністраціям, ані органам місцевого самоврядування?

Щодо дерибану землі – це суб`єктивна думка голови Київоблради. Я б не казав, що наша структура нікому не підзвітна: навпаки, вона перебуває під постійним контролем. Понад те, нашим діям надано таку відкритість, якої немає в жодних інших паралельних структурах. За останніх півтора року було запроваджено практику відображення на сайті всіх наказів щодо розпорядження землями. Було відкрито відомості про власників земельних ділянок. У нас створено громадські ради. Громадські активісти від імені учасників АТО беруть участь у роботі колегій наших територіальних органів. Ми постійно проводимо кросс-перевірку, зокрема методом «таємного покупця», роботи наших управлінь та відділів у районах. Досить часто особисто телефоную до районних управлінь з метою перевірки якості надання консультацій нашими працівниками.

У пресі часто говорять про те, що поблизу великих міст гектари землі роздають наближеним до влади ділкам, а учасникам АТО землі не вистачає?

В Україні діє програма забезпечення земельними ділянками учасників АТО. Відповідно, Держгеокадастр максимально сприяє учасникам АТО та родинам загиблих воїнів у реалізації їхнього права. Але участь у передачі у власність земельних ділянок беруть не лише структури Держгеокадастру, а й органи місцевого самоврядування. Ми розпоряджаємося лише землями сільськогосподарського призначення державної власності, а органи місцевого самоврядування – землями комунальної власності. Варто подивитися статистику, скільки земельних ділянок учасникам АТО надав Держгеокадастр, продовжуючи опрацьовувати заявки, а скільки органи місцевого самоврядування розглядають заяв і задовольняють ці заяви.

(для перегляду документів натисніть на зображення)

З початку ініціативи із забезпечення учасників АТО земельними ділянками органи Держгеокадастру передали у власність військовим 91 269 ділянок загальною площею 107 106 га, тоді як органи місцевого самоврядування – 29 194 ділянки площею 10 486 га.

Але ви праві в тому, що в містах, справді, лише одиниці земельних ділянок потрапляють учасникам АТО – то немає, то приховали на майбутнє, а то просто дають обіцянки. Держгеокадастр діє інакше: ми резервуємо масиви земель для учасників АТО, інформація про це є у відкритому доступі. Кожна людина може подивитися, які ділянки зарезервовано, які ми готові оформлювати – відповідний перелік вказано щодо кожної територіальної одиниці.

І що важливо, ми нарощуємо темпи. За дев’ять місяців 2016 року органи Держгеокадастру надали дозвіл на розроблення проектів землеустрою на земельні ділянки загальною площею 64 915 гектарів, що майже в чотири рази більше, ніж за аналогічний період минулого року (тоді цей показник становив 16 824 га).

Мені відомо, що періодично виникали питання щодо якості ділянок, які пропонувалися учасникам АТО. Тому було налагоджено тісну співпрацю зі спілками АТО: вони з нашими фахівцями виїжджають на місця і якщо ділянка дійсно погана, шукають іншу. А якщо Київська облрада заздрить такій співпраці або не знає, як себе реалізувати в цьому напрямку, – це її питання.

Але ж бувають і порушення з боку землевпорядників. Якими є ваші дії в такому випадку?

Наведу приклад. Нещодавно учасники АТО з Обухівського району проводили мітинг: вони скаржились на те, що їхні земельні питання довго не вирішуються. Ми провели зустрічі за участю голови Обухівської райдержадміністрації, після чого усунули від виконання обов’язків нашого працівника, на якого надходили скарги, – нібито він гальмує процес. З метою нівелювання будь-якого соціального конфлікту призначили в.о. керівника – працівника іншого територіального органу. Не хочу, щоб наша служба була об’єктом огульних звинувачень.

Якщо учасник АТО народився в Бородянському чи то в Броварському районі Київщини і розраховує отримати земельну ділянку саме в цьому районі, то як бути?

Законодавством не передбачено виділення земельної ділянки саме за місцем  реєстрації заявника. Але в рамках співпраці з органами місцевого самоврядування ми всі заяви направляємо на узгодження. Деякі райради і сільради ухвалюють рішення про першочергове надання ділянок місцевим мешканцям.  

Ми прислухаємося до думки органів місцевого самоврядування, до думки місцевих жителів. Але є випадки, коли на певних територіях отримують ділянки учасники АТО, які територіально прописані в іншій місцевості. Це зумовлено тим, що не всюди є потенціал чи резерв для виділення цих ділянок. Наприклад, у приміській зоні поблизу Києва дуже мало вільних земель, у той час як у більш віддалених районах можливість їх отримати є.

Отже, в містах чи селах, наближених до Києва, мало земель…

Саме так. З огляду на активні процеси приватизації, які тривали роками, та високу економічну активність у столичному регіоні, це не викликає подиву.  Якщо ви зайдете на наш сайт і подивитеся атлас земель для учасників АТО, то в більшості регіонів вони резервуються масивами на десятки гектарів, і лише поблизу Києва таких масивів немає, ділянки шукають вибірково. Намагаємося вийти з ситуації, пропонуючи ділянки в інших територіальних одиницях. Або виділяються по 12 соток під садівництво, 10 соток – під дачне будівництво, оскільки фізично немає можливості надати по 2 га для особистого селянського господарства. Звичайно ж, усе це погоджується з людьми, які заслужили таку пільгу. 

Готуючись до зустрічі з вами, з’ясувала таке: в селі Требухів Броварського району, тобто за 20 км від Києва, кілька десятків осіб, наближених до голів сільрад, які були до перевиборів у жовтні 2015 року, оформили приватну власність на 20 і більше ділянок площею кожна по 15–20 соток. Водночас сотні інших односельчан не мають жодної ділянки, багатьох позбавили законного права на земельний пай. Хтось ще й досі сподівається отримати пай, а хтось розраховує  хоча б на якусь компенсацію у вигляді 15–20 соток.

Ви правильно сказали, згадавши сільського голову. Сільська рада розпоряджається земельними ділянками під забудову, розташованими в межах села. Кожен громадянин має право отримати земельну ділянку. Якщо громадянин подає заяву, збирає документи, передбачені законодавством, розробляє технічну документацію, тобто проект землеустрою, узгоджує його в установленому порядку й виносить це питання на сесію сільради, то депутати голосують і надають у приватну власність земельну ділянку.

Але ж не безмежну кількість ділянок сільрада має право надати одній особі, внаслідок чого у володінні однієї сім`ї по 20–30 ділянок, а у інших – жодної?

Ні, один громадянин України має право отримати безкоштовно одну земельну ділянку за кожним цільовим призначенням. Якщо в сім’ї, де є троє повнолітніх громадян, усі виявили бажання отримати земельну ділянку, написали заяви на конкретні ділянки – сільський голова підказав чи не підказав, чи вони самі підказали йому, де ці ділянки розташовані – зібрали пакет документів, винесли на сесію і проголосували, то вони отримають ці земельні ділянки. Потім один громадянин має право всі ці земельні ділянки купити на своє ім’я, прийняти в дар, обміняти. І виходить так, що один громадянин у своєму активі може об’єднати 3, 5, 10 чи безліч ділянок для будівництва в межах одного села. Виділяється кожному громадянину окрема ділянка, а потім на підставі цивільно-правових угод власником стає одна людина.

Але ж інші мешканці також пишуть заяви, однак їм у сільраді завжди відмовляють, бо «землі немає». Проте якщо з’ясувати, хто ж спромігся заволодіти десятками ділянок, то вимальовується суто корупційна схема – не без участі землевпорядників.

Це питання до сільського голови. Вирішити проблему скасування права власності можна лише через суд. Якщо там були порушення при відведенні ділянок, при ухваленні рішення, то правоохоронні органи можуть подати до суду і скасувати право власності. Наприклад, у місті Києві після 2007–2009 років я знаю випадки, коли прокуратура оскаржувала рішення Київради і повертала земельні ділянки до комунальної власності. Підставою було те, що заяву не та людина написала, не так голосувалося, не з тими органами проведено узгодження, тобто були серйозні порушення.

На початку 90-х багатьом селянам надавали землі сільськогосподарського призначення для ведення власного господарства. Це оформлювали рішенням сільради, користувачі  платили за користування ділянками, та й досі платять. Але почастішали випадки, коли людина приходить на свою ділянку, а її звідти проганяє інший користувач. Тобто ділянки відбирають без будь-яких пояснень.

Вам конкретні такі випадки відомі?

Відомі. Там очевидним є порушення законодавства як з боку сільських голів, так і обласних землевпорядників Держгеокадастру.

Якщо вам відомі такі випадки, надсилайте нам цю інформацію. Якщо людині в 1992 році рішенням сільради виділено земельну ділянку у власність, то достатньо було замовити виготовлення державного акта на право власності. Але, скажемо відверто, люди зазвичай користуються ділянкою і нікуди не звертаються. Дуже часто в таких випадках громадяни вже й забули про цей город, тому туди прийшли інші. Якщо ж людина відкрито платить податок, користується ділянкою, то вона має виключне право на оформлення права власності на цю земельну ділянку. Тому я прошу надавати нам інформацію і ми кожен випадок перевіримо.

Крім того, ми наголошуємо своїм працівникам, щоб вони уникали конфліктів інтересів. При опрацюванні заявок на відведення земельних ділянок наші працівники встановлюють такі факти: де-факто користуються люди ділянками чи не користуються; якщо користуються, то на підставі чого користуються, як оформлено. Навіть якщо людина неправомірно користується землею, то таку ситуацію треба врегульовувати задля уникнення конфлікту і соціальної напруги.  

Там, де ділянка використовується правомірно, взагалі не повинно бути жодних питань. Таємно в нас нічого не робиться – всі накази з’являються у публічній кадастровій карті. Щодо земель комунальної власності, а також земель державної власності несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів (де за використання земель відповідає сільська рада. – «Главком»), функція працівників Держгеокадастру зводиться виключно до погодження документації із землеустрою у випадках, встановлених законом, і реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Ці дії здійснюються виключно в рамках законодавства.

Алгоритм такий: якщо люди приносять на узгодження землевпорядну документацію, яка відповідає чинному законодавству, то вони отримують узгодження. Так само і внесення інформації до Державного земельного кадастру: принесли документацію, узгоджену згідно із законом, реєстратор перевіряє і вносить інформацію в кадастр про земельну ділянку.

Але часто землі сільськогосподарського призначення, що їх роздавали людям, розташовані за межами села, тому ними розпоряджається Держгеокадастр.

Про цей випадок я вже казав: ми щоразу наголошуємо своїм працівникам про неприпустимість дій із землями, які було виділено громадянам і вони продовжують ними користуватися, в частині передачі таких ділянок третім особам.

У разі виявлення махінації Держгеокадастр має законне право своїм наказом скасувати рішення управління регіонального підрозділу про оформлення землевпорядної документації з метою привласнення ділянки. Чи використовуєте ви це право?

Так, така процедура існує. Кожен випадок треба розглядати індивідуально. Є випадки, коли скасовуються накази з надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Як тільки надходять сигнали, що наші працівники щось роблять не так, ми одразу ж реагуємо. У разі виявлення порушень реакція миттєва і жорстка. Знаю, що недавно у Житомирській області скасовувалися накази виконувачеим обов’язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

За два місяці я жодного наказу не скасував, оскільки відповідні матеріали до мене не надходили. Інша ситуація, коли пропонують скасувати накази, на підставі яких було укладено договори оренди або зареєстровано право власності. Розірвання договорів оренди та скасування права власності можливе виключно в судовому порядку.

Кричущий випадок стався в Требухові (Київська область): за сприяння працівників Держгеокадастру в області (вже надано дозвіл на розробку землевпорядної документації, присвоєно ділянці кадастровий номер), певна особа забирає ділянку у 80-річної жінки, яка сама виховує 7-річну правнучку. Ця дівчинка інвалід, якій терміново потрібно робити чергову операцію. Чи не єдиний спосіб оплатити її  – продати ділянку, змінивши її цільове призначення. Але ділянку в пенсіонерки забирають місцеві аферисти. 

Я не виключаю, що на місцях дійсно є зловживання з боку наших недобросовісних працівників. Є також зловживання з боку тих громадян, які розуміються на законах і знають, як ці закони можна використати на свою користь. Згідно із законодавством, кожен громадянин має право отримати земельну ділянку для будівництва житлового будинку і наступного дня має право її продати.

Але ж певні особи, використовуючи корупційні хитросплетіння, без перешкод привласнюють десятки ділянок. До речі, розкажіть про заплановане нововведення: Центри надання послуг новостворених об`єднаних громад надаватимуть послуги щодо реєстрації та видачі відомостей з Державного земельного кадастру. Але ж реєстрація земельних ділянок залишиться за Держгеокадастром. Яким чином ваша служба ділиться з сільрадами своєю інформацією, з якою можна буде вільно виявляти факти розкрадання землі спритними ділками в кожному населеному пункті?

Так, уже внесено зміни до законодавства: основною послугою буде надання відомостей з Державного земельного кадастру, незалежно від того, створені чи ні об’єднані територіальні громади, через центри надання адміністративних послуг. Спочатку був перший крок – такі функції було передано нотаріусам. Другий крок – надання такого права всім органам місцевого самоврядування. Єдина вимога: місцеві ради повинні обладнати місця для підключення до Національної кадастрової системи згідно з вимогами законодавства та провести стажування своїх працівників.

Ми рухаємося в цьому напрямку – вже багато осіб пройшли стажування. Думаю, найближчим часом ми почнемо підключати місцеві ради до Державного земельного кадастру для того, щоб вони надавали відомості. Відповідно, при створенні об’єднаних громад вони реєструватимуть центри надання адміністративних послуг, які також буде під’єднано до нашої системи. Все це врегульовано законом – уже внесено відповідні зміни до закону про Державний земельний кадастр та урядової постанови про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Який порядок підключення сільських рад до Державного земельного кадастру?

Усі органи місцевого самоврядування мають право підключатися до кадастру. Для цього потрібно лише подати заяву, після чого їх ознайомлять з вимогами щодо облаштування робочих місць. Потім представники рад повинні пройти стажування, їх перевірять на предмет виконання встановлених законодавством вимог і забезпечать доступ до нашої системи.

Що ви порадите звичайним жителям села, яким «горить» знати, скількома ділянками та якої площі володіють, наприклад, їхні сусіди?

Кожен бажаючий може сьогодні вільно зайти на сайт Держгеокадастру і подивитися все, що його цікавить: яка земля у сусіда чи кума, який термін оренди, яке цільове призначення. Це все сьогодні є у відкритому доступі, не потрібно замовляти жодних додаткових послуг, платити гроші. Єдина умова – громадянин повинен пройти ідентифікацію на кадастровій карті України, тому що особа, про яку збирали відомості, має право знати, хто цікавився нею – це передбачено законодавством. Після ідентифікації ви отримаєте доступ до величезного масиву інформації. Для незареєстрованих користувачів доступні дані про зареєстровані та незареєстровані ділянки.

На сесії Київської облради депутат, колишній голова Держкомзему Анатолій Даниленко заявив, що потрібно повернути розкрадені землі запасу і резерву площею 3 мільйони гектарів. Чи дійсно є така можливість?

Що мається на увазі під словом «розкрадені»? Я не можу коментувати, оскільки не знаю контексту. Звинувачувати когось у неправомірних діях – це йти в політичну площину, якщо це робить не працівник правоохоронного органу, в якого є кримінальне провадження з доказами щодо неправомірних дій. Я особисто знайомий з Анатолієм Степановичем Даниленком, але мені такі факти і наведені цифри невідомі.

Керівництво облради звинувачує Держгеокадастр у роздачі землі людям із Дніпра, Одеси, інших міст. Чи виявила ваша служба, кому саме на Київщині було роздано чи ким незаконно привласнено землі?

Мені сьогодні відомий випадок на Київщині, коли одному громадянину надали земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Йому також надали землі в інших областях. Але цим зараз займаються правоохоронні органи, справа розглядається в суді.

Цій людині безкоштовно надали землю?

Це було давно – до того як Максим Мартинюк (був головою Держгеокадастру з березня 2015-го по липень 2016 р. – «Главком») ініціював внесення змін до законодавства щодо надання землі для ведення фермерського господарства виключно через аукціон. До того були такі зловживання: один громадянин міг оформити під фермерство без аукціону кілька земельних ділянок, а потім за якусь там пільгу чи винагороду – це повинні встановлювати правоохоронні органи – передавав землю в суборенду. Це була неправильна практика (хоч і поширена, на жаль), оскільки норма, яка мала забезпечити розвиток фермерства, натомість просто давала можливість зловживань окремими громадянами.

Тому за ініціативою Максима Петровича було внесено зміни до Земельного кодексу (ст. 134), і тепер землю під фермерство надають виключно через аукціон: перемагає той, хто запропонує вищу ставку орендної плати, яка сплачується до бюджету. Показники дуже позитивні. Люди активно беруть участь в аукціонах, і всі сторони задоволені, оскільки учасники впевнені в прозорості процесу, а держава отримує максимальні надходження до бюджету.

І скільки ж гектарів уже виставлено на аукціон?

За перше півріччя 2016 року фермери через аукціони отримали в обробіток майже 14 тис. га землі. Інвестиційно привабливі ті землі, які краще обробляти: масив правильної форми, менше крутосхилів. Кожен учасник аукціону перед торгами вивчає виставлену на аукціон ділянку – виїжджає на поле, дивиться, чи зручно йому там буде працювати, досліджує лот. Нарікань у цьому питанні немає. І найголовніше – виграє бюджет держави, всі громадяни.

На початку 90-х був заклик до всіх бажаючих займатися фермерством. В результаті багато таких осіб, які взяли землю нібито для ведення фермерства, але насправді цим не займаються – вони ці великі земельні ділянки приватизували. Чи законно це?    

До тих, хто хоче займатися фермерським господарством, є такі вимоги: потрібно мати відповідну освіту та бути працівником цієї галузі. У контексті вашого питання скажу таке. Коли нашу службу переводили з підпорядкування Мінрегіонбуду до Мінагрополітики, нам включили так звану інспекційну діяльність, тобто функції з охорони земель, нагляду за дотриманням законодавства, за використанням земель. Ці функції нам передають від Держсільгоспінспеції – наразі тривають організаційно-правові заходи з цього питання.

Коли отримаємо повноваження з нагляду за використанням земель, то ми ці випадки будемо досліджувати і потім вживати відповідних заходів. Якщо у людини є земельна ділянка, яку вона неефективно використовує, погіршує якість ґрунтів, то вона має за це відповідати – до неї або буде застосовано штрафні санкції, або ж у неї буде вилучено земельну ділянку. Ми чітко відстоюватимемо таку позицію: перевірятимемо кожен квадратний метр землі сільськогосподарського призначення, як він використовується, ким, на підставі чого і, не дай боже, щоб із погіршенням якості ґрунтів.

Наталка Прудка, «Главком»