Консул України Віталій Конарський: Росія не надавала жодної інформації про засудженого в Ростові 61-річного українця Олексія Сизоновича

Північнокавказький окружний військовий суд засудив 61-річного колишнього українського шахтаря Олексія Сизоновича до 12 років позбавлення волі з відбуттям покарання в колонії суворого режиму. «Підсудний визнаний винним у незаконному обігу вибухової речовини і вибухових пристроїв, у незаконному в'їзді до Росії і в підготовці теракту», - йдеться в повідомленні. Суд також призначив українцеві штраф у розмірі 250 тис. руб.

За версією слідства, колишній шахтар Сизонович планував закласти три саморобні бомби на вокзалі залізничної станції Лиха в Ростовській області і дві міни промислового виробництва на цистернах із паливно-мастильними матеріалами.

До цього він нібито підривав поїзди на території, контрольованій так званою ЛНР. У серпні 2016-го його схопили в Ровеньках місцеві силовики, але Сизонович зумів утекти, нібито стрибнувши в річку з моста, а через місяць попався вже російським прикордонникам. Як стверджує слідство, засудженого було затримано в Донецьку Ростовської області, куди він втік з окупованої Луганщини. А 17 вересня нібито тайник із мінами та бомбами виявили силовики з ФСБ по Ростовській області «під час оперативних заходів». Начебто скоєнням теракту Сизонович хотів вплинути на результати вересневих виборів до Держдуми РФ, які відбулися у вересні минулого року.

Громадськості України про Олексія Сизоновича, який утримується в Росії з 2016 року, майже нічого не відомо. До червня цього року не знало про нього й українське дипломатичне представництво в Росії. У «справі Сизоновича» відбулося всього три судових засідання, на перше з яких, у середу 26 липня, навіть український консул не встиг. «Тому що російська сторона не повідомляє нам про наших громадян», - скаржаться українські дипломати «Главкому» на складність тримання на контролі справ, у яких фігурантами є громадяни України.

У Північнокавказькому окружному військовому суді в Ростові-на-Дону на двох судових засіданнях, включаючи сьогоднішнє, побував консул України в Ростові-на-Дону Віталій Конарський, який в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» розповів про побачене і про те, як Україна намагатиметься захистити засудженого вже після винесення йому російським судом вироку.

Українського консула не було під час першого судового засідання. Чому?

Ми дізналися про це (про те, що судять Сизоновича) тільки тоді, коли було друге судове засідання (28 липня 2017 року). Оскільки російська сторона вже традиційно нас не попереджає про такі заходи. Про затримання цього громадянина у нас була інформація, ми її пробували підтвердити, проте ніяких роз’яснень росіяни нам не надали своєчасно.

Коли у вас з’явилася інформація про Сизоновича і звідки?

Інформацію про нього ми отримали у червні, і з того часу намагалися отримати від росіян більше відомостей.

Як почувається Сизонович, як би ви охарактеризували його стан?

Наскільки мені відомо, він скаржився на стан здоров’я. Але медичною частиною СІЗО, де він утримається, було обстежено і видано довідку, яка була під час другого засідання оприлюднена. Традиційно, вони сказали, що стан Сизоновича задовільний, придатний для слухання у суді. Яке моє враження? Він у пригніченому стані перебував на суді. Одноманітно відповідав на запитання, ніяких емоцій не проявляв. Але важко сказати, які у нього були емоції після такого тривалого утримання за ґратами. Поспілкуватися з ним не вдалося.

Коли зможете поспілкуватися?

Ми можемо звертатися до правоохоронних органів РФ з таким клопотанням. Як правило, російська сторона відповіді на клопотання про зустріч максимально відтерміновує в часі. З практики, з моменту надсилання клопотання про зустріч до самої зустрічі проходить зазвичай близько місяця. Клопотання щодо Сизоновича ми надіслали, чекаємо на відповідь.

В українського в’язня був призначений адвокат. А чи була можливість, щоби українська сторона допомогла цій людині, наприклад, найняти іншого, незалежного адвоката?

Це залежить від того, наскільки оперативно нас поінформувала російська сторона. Якби це відбулося на перших етапах слідства, то можна було би про щось говорити. А коли ми дізналися про цю справу на етапі вже судового засідання… Врахуйте те, що у п’ятницю відбулося друге засідання, а сьогодні, 31 липня 2017-го, вже винесли вирок.

Як звати призначеного адвоката?

Вічканова Євгенія Володимирівна 

Те, що справу вів прокурор Кузнєцов, який раніше займався справою Надії Савченко, якось позначилося на такому суровому вироку?

Враховуючи те, що російська сторона в матеріалах справи згадує так звану «ЛНР», після чого (мається на увазі після перебування на окупованій Луганщині) людина якимось чином опиняється в них у руках (в руках у російського правосуддя), то це додає сумніву взагалі щодо об’єктивності вироку і об’єктивності попереднього слідства.

Чи вам вдалося знайти родичів Олексія Сизоновича, хто ці люди і де вони нині перебувають?

У нього є рідна сестра, яка знає, що він утримувався у СІЗО в Росії. Вона до нас листом зверталася, але особисто з нею ми не спілкувалися. Саме від неї ми у червні отримали більш-менш докладну інформацію щодо затримання Олексія Сизоновича.

Як зараз Україна допомагатиме Сизоновичу, враховуючи, що в РФ уже оголошено рішення суду?

Ми можемо надавати йому правову допомогу. Але, за наявною практикою, після винесення судового рішення ув’язнений громадянин має право звернутися з клопотанням про переведення його для відбування покарання в Україну. Але щоб зрозуміти, чи хоче він скористатися цим правом, потрібно зустрітися з ним.

Більш відомою є історія з українським громадянином Артуром Пановим, якого також обвинувачують у тероризмі. У травні навіть з’явилися чутки, що він помер. Що нового у цій справі зараз?

У його справі немає нічого нового. Тривають судові засідання. Думаю, скоро у цій справі буде винесено вирок. Але я б не поспішав називати Артура Панова політичним в’язнем, бо це спірне питання, у тій справі не все так однозначно.

Чи є інформація, скільки громадян України, про яких, як і про Сизоновича, майже нічого не відомо, можуть перебувати в російських в’язницях?

Є у нас точна інформація про декількох осіб. Наразі не буду озвучувати їхні прізвища. А взагалі, російська сторона нам на зустріч не йде, інформацію про таких людей не видає. Тому дуже важко говорити про те, скільки ж їх реально у них знаходиться (у російських тюрмах).

Михайло Глуховський, «Главком»