Кривава ДТП у Харкові. Невже у Європі немає «мажорів» на дорогах?

Кривава ДТП у Харкові, що сталася увечері 18 жовня, шокувала Україну. Водійка «Лексуса» в центрі міста на великій швидкості врізалась у «Фольцваген Туарег». Від отриманого удару «Лексус» викинуло на тротуар на вулиці Сумській, де в цей момент знаходилися десятки пішоходів. Унаслідок страшної аварії загинули п’ятеро людей (поки підтвердили загибель Олександра Євтеєва, Ніни Кобисеєвої та Олени Умаєвої), ще шістьох молодих людей шпиталізовано  із ушкодженнями різного ступеня тяжкості.

Майже одразу стало відомо, що за кермом автівки була 20-річна Олена Зайцева – донька місцевого бізнесмена Василя Зайцева, а також  зведена сестра люстрованого прокурора часів Пшонки Дмитра Зайцева. Дівчину затримали правоохоронці, наразі вона перебуває під вартою. Користувачі соцмереж взяли під сумнів, що «мажорку» буде покарано, більшість переконана, що справу замнуть.

Поза тим, страшна ДТП вчергове оголила низку проблем, через які щорічно тисячі людей гинуть у дорожніх аваріях в Україні. Правоохоронці вирішили використати резонансну ДТП, щоб повернутись до питання посилення покарань. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що до кінця року потрібно прийняти законодавчі акти, що дозволяють ввести повсюдну автоматичну відеофіксацію порушень і жорсткі санкції, особливо за водіння автомобілів в п'яному вигляді.

Та є й інший бік проблеми, зарадити якому збільшенням штрафів неможливо. На думку фахівців з урбаністики, трагедії у Харкові могло б і не трапитись, якби проектувальники передбачили силові боларди, а дорожні смуги зробили більш вузькими.

Про те, чому у Європі смертельні аварії на дорогах трапляються вкрай рідко та як цього досягти Україні «Главкому» розповів урбаніст Григорій Мельничук.

На вашу думку, окрім очевидного перевищення швидкості та недотримання правил дорожнього руху, що вплинуло на трагічний наслідок ДТП у Харкові?

Там є кілька чисто технічних проблем. Всі кинулися обговорювати «мажорів», порушення швидкості, проїзд на червоне світло і так далі. Все це зрозуміло. Ведеться слідство. Але є дуже важливий момент, який враховують, перш за все, в країнах, де низька смертність в ДТП, тобто в Скандинавії, Голландії, Німеччині, в цілому Євросоюзі. Це право людини на помилку. Це ключова ідея при створенні будь-якої інфраструктури, аби вона була безпечною для користувача.

Можна розслідувати, садити когось, але людські життя ніхто не поверне. У Європі розуміють, що будь-хто може спровокувати аварію, навіть якщо все життя дотримуватися правил. Важливо, щоб після цих помилок не просто каялися ті, хто їх скоїв, а щоб від них не страждали інші. Природно, це має бути реалізовано в інфраструктурних рішеннях.

Якщо говорити про це перехрестя, на якому сталась трагедія, воно мені добре знайоме, я там бував не раз.

Ключова помилка на рівні міського планування у Харкові - це наявність багатосмугових магістралей в центральній частині міста. Якщо дорога широка, якщо смуг багато, то водії їдуть швидше. Це природна реакція водіїв на такі умови руху. Дуже дивно, наприклад, змусити людину їхати проспектом Перемоги в Києві зі швидкістю 50 кілометрів на годину. Інфраструктура дає змогу їхати швидко, тому люди і роблять це. Інфраструктура не дозволятиме їхати швидко – їхатимуть повільно. Вулиця Сумська у Харкові – це діловий центр міста, там величезні пішохідні потоки, площі, кафе. У цьому місці, перш за все, має бути орієнтація на безпеку пішоходів, а не на швидкість автомобілів.

До речі, цю ділянку вулиці Сумської взагалі думали зробити пішохідною або односторонньою з широкими тротуарами. Простіше рішення – там можна було б змонтувати силові боларди (болард — це автоматичний пристрій, призначений для обмеження в'їзду транспортних засобів, або резервування місць для паркування – «Главком»). Якщо ми маємо перехрестя з великою кількістю смуг, зі складними маневрами, з високими швидкостями, логічно там встановити силові боларди для захисту пішоходів від таких ситуацій.

Якщо б на Сумській були б встановлене таке обладнання, це допомогло б уникнути людських жертв через аварію?

Боларди б погасили удар, а далі все залежить від їх якості і того навантаження, яке на них здійснюється. З огляду на те, що була велика швидкість, більше постраждав би водій, ніж пішоходи навколо. Абсолютно аналогічна аварія сталася в березні 2017 року у Києві на перехресті вулиць Басейна та Еспланадна. Там не було «Лексусів» та «Туарегів», там був «Фольксваген» і «Деу». Та ж ситуація - багато смуг, перехрестя, одна машина ударила іншу, інша полетіла на тротуар. Цей тротуар знаходиться біля бізнес-центру «Гулівер». Там величезна кількість людей. На щастя, проектувальники при плануванні території навколо заклали там силові боларди. Авто вперлося в болард і ніхто не постраждав.

Відносно такого проектування вулиць в цілому і дорожніх смуг зокрема, це не тільки проблема Харкова, а й інших обласних центрів України?

Це біда всієї країни. У нас дуже застарілі норми планування дорожньої мережі. Дуже широкі смуги, дуже велика кількість незадіяних асфальтових площ. Якщо ми подивимося на європейські міста - там ти заїхав і знаходишся в «коридорі», з якого ти нікуди не можеш посунутися. Немає фізичної можливості їздити швидко у містах. Можна багато говорити про штрафи, порушення, але якщо немає змоги їздити швидко, то ніхто і не буде цього робити.

Якими методами європейцям вдалося досягнути мінімальної смертності на дорогах?

За допомогою архітектурних та інженерних рішень. По-перше, це вузькі смуги. За радянськими нормативами наша ширина смуги - 3,75 метра, в європейських стандартах ширина смуги - 2,5-2,75 метра. Наприклад, паркувальна смуга там становить всього два метри. Також там у величезній кількості поширені острівці безпеки. У європейців майже немає вільного асфальтованого простору, тобто ти можеш їхати тільки по смузі. Там немає можливості обганяти на перехресті, кудись вилазити. Все дуже зарегульовано: і радіуси поворотів, і всі геометричні параметри розраховані під низькі швидкості. В Україні на сьогоднішні є будівельні норми, за якими магістральні вулиці в містах проектуються під швидкість 100 кілометрів на годину. Дуже дивно при цьому вимагати від водіїв їхати зі швидкістю 60 кілометрів.

На державному рівні щось робиться для того, щоб зробити українські міста більш безпечними для пішоходів?

Зараз на підході нова ДБН (державна будівельна норма – «Главком») щодо міських вулиць, де будуть трохи інші параметри, інші розрахункові швидкості. Не можна сказати, що це повністю європейські стандарти, але принаймні це краще, ніж зараз. Хоча нічого не заважає такі норми вводити вже зараз. У Києві на вулиці Володимирській, наприклад, ширина смуги - 2,5 метра.

Чия це зона відповідальності -  приведення дорожньої інфраструктури до європейських стандартів?

Муніципалітети можуть проявляти певні ініціативи, експерименти. З іншого боку, центральна влада повинна проводити загальнодержавну політику, бо безпека на дорогах - це частина життєдіяльності. За це на державному рівні відповідає прем'єр-міністр, а на місцевому - мер.

Нині ж міністр інфраструктури заявляє про те, що треба знизити швидкість на дорогах до 50 кілометрів за годину, повинні бути прийняті нові будівельні норми по дорогах і вулицях, але вони затримуються. На жаль, затримується впровадження фото, відеофіксації порушень на дорогах.

Насправді це не складно, недорого і дуже швидко, але є психологічний момент. Хтось боїться, що в острівці безпеки, якщо їх створити, будуть врізатися автівки. Так, будуть врізатися, якщо їхатимуть швидше, ніж належить. Але краще хай будуть врізатися в залізо, ніж у людей.

Юлія Тунік, «Главком»