Митрополит Димитрій: Архієпископ УПЦ МП на Львівщині сказав, що «я не піду, але заважати парафіям не буду»

Після cтворення Православної церкви України, обрання предстоятеля і отримання Томосу перед духівнитством постають нові задачі: визнання інших православних церков світу, мирний перехід релігійних громад, які досі перебувають у Московському патріархаті в Україні. За інформацією Релігійно-інформаційної служби України, на сьогодні уже понад 140 парафій зважилися на цей крок.

На Львівщині наразі про перехід до єдиної помісної церкви заявили всього вісім релігійних громад. Парафія храму святих апостолів Петра і Павла УПЦ МП у Жовкві стала першою з таких. Про перехід повідомив наприкінці грудня настоятель храму архімандрит Маркіян (Каюмов), який до останнього часу працював на посаді прес-секретаря Львівської єпархії церкви Московського патріархату.

Є ще один бік справи, про який архієреї не бажають говорити публічно. Після церковного об’єднання в Україні виникла ситуація, за якої на одній території тепер є кілька керівних архієреїв помісної церкви. Яскравий приклад – Львівщина. Там одразу кілька єпархій Православної церкви України, тоді як межі керування митрополита Макарія (колишнього очільника УАПЦ) і митрополита Львівського і Сокальського Димитрія перетинаються, оскільки правлячим у Львові є кожен із них. А в разі приєднання до Православної церкви України архієпископа Львівського і Галицького церкви Московського патріархату Філарета, ситуація ще більше ускладниться.

«Главком» зустрівся з митрополитом Львівським і Сокальським Православної церкви України Димитрієм у палаці «Україна» минулого тижня. Там відбувались урочистості з нагоди 90-ліття патріарха Філарета. В інтерв’ю Димитрій розповів про те, чому більшість парафій церкви Московського патріархату на патріотично налаштованій Львівщині не поспішають переходити до помісної церкви та як архієреї, яких побільшало після утворення помісної церкви, тепер ділитимуть владу.

Владико Димитрію, які емоції відчуваєте, особисто привітали патріарха Філарета?

Привітав патріарха після завершення служби у Володимирському соборі. Я схиляюся перед патріархом Філаретом, цією людиною-велетнем. Уявіть собі, напередодні ми святкували 100 років Акту злуки, і це людина тієї епохи, хоч і народився патріарх на 10 років пізніше. Але ті всі події в історії крутилися в цьому проміжку часу… У ці дні ми святкуємо і отримання Томосу, це є і його заслугою.

Зараз ми всі спостерігаємо перехід парафій до нової церкви. Але все відбувається досить повільно, навіть на Галичині. Там більшість релігійних громад церкви Московського патріархату не поспішає оголошувати про перехід. Чому?

Ми отримали Томос у різдвяні свята. Не потрібно забувати про це. У нас на Львівщині перейшло вісім парафій, але й вони ще не явилися до правлячого архієрея для того, щоби затвердити їх належність до Православної церкви України. Ми з ними домовилися зустрітися наступного тижня, після 4 лютого. А ті приблизно 100 парафій, які зробили цей крок (вирішили перейти до Православної церкви України), вони так вчинили, бо просто дуже цього, напевно, самі хотіли. А зараз багато парафій чекають на юридичне оформлення церкви. Для того, щоби парафія перейшла, організовуються її збори, складається протокол цих зборів з підписами учасників зібрання, а тоді вже здійснюється перехід.

А чому ці парафії перейшли саме до вашої єпархії, адже у вашій області є ще одна Львівська єпархія, якою керує митрополит Макарій, колишній предстоятель УАПЦ?

Ми раніше з ними домовлялися, що вони йтимуть до нашої Львівсько-Сокальської єпархії. Бо мова про створення нової церкви йшла трохи раніше. Вони ще тоді висловлювалися за те, щоби з тих парафій, які були під Московським патріархатом утворити додаткове благочиння у складі нашої єпархії. Я підтримав їхню пропозицію в тому, що вони будуть згромадженні в окремому благочинні.

Як ми знаємо, до нової церкви влилися УАПЦ, УПЦ КП і частина УПЦ МП. Таким чином на Львівщині нині декілька архієреїв. Як ділитимете цю територію, владу між собою?

Насправді це не є проблемою. У нас на Львівщині є дві єпархії, які мають територіальні межі і є єпархія владики Макарія (колишній предстоятель УАПЦ), яка накладається на ці дві єпархії.  Залишається статус-кво і діє канонічне право. З моменту заснування Православної церкви України, якби якась парафія від владики Макарія хотіла перейти до мене, вона мусить витримати процедуру відпускної грамоти (документа, який архієрей видає клірикам під час їхнього переходу до іншої єпархії), бо по-іншому бути не може. Ми з усіма іншими єпископами на Львівщині цілком ладнаємо, тому і кажу, що це не є проблемою. Ба більше, скажу, що подібна ситуація є в Тернополі, в Івано-Франківську, на Київщині. Тобто цей процес владнається з роками.

Як саме?

Нікого не треба чіпати. Наприклад, парафія з Московського патріархату захотіла до владики Димитрія, вона йде. А якщо захотіла до владики Макарія, то так само може піти до нього. Захотіли вони оформити якийсь окремий деканат і належати до якогось іншого архієрея в межах цієї області, нехай ідуть.

А якщо архієрей відмовляється видавати відпускну грамоту клірам на їхній перехід до іншої єпархії, попри їх наполягання, що тоді?

Якщо йдеться про перехід парафій, то повинно бути узгодження між двома архієреями. Якщо говорити про перехід священика, то згідно з канонами, виключно має бути відпускна грамота. В разі, якщо згоди правлячого архієрея на перехід немає, то це питання може бути вирішене на рівні синоду або на рівні Блаженнішого. Але це скоріше виняток для парафій, які йдуть з Московського патріархату. Тобто в межах області вони повинні обирати собі єпархію.

А якими церковними документами передбачений такий виняток для парафій Московського патріархату?

Це негласне правило. Про це ніде не записано.

Після об’єднання церков з’явилися єпархії, де назви подібні. Їх змінюватимете, аби люди не плуталися?

Назви не є однакові. У мене Львівсько-Сокальська, у владики Макарія тільки Львівська, є владика Дрогобицько-Самбірський (архієпископ Яків).

Візьміть Тернопіль. Там Тернопільсько-Кременецька єпархія (правлячий архієрей –  архієпископ Нестор), Тернопільсько-Бучацька (правлячий архієрей – архієпископ Тихон) і Тернопільсько-Теребовлянська єпархії (правлячий архієрей – єпископ Павло). Зрозуміло, що за якимось з архієреїв уже закріплена.

Є випадки, коли громади Московського патріархату заявляють своє бажання перейти до Православної церкви України, але архієрей і навіть священики цієї церкви виступають проти. На них тиснуть зверху?

Є такі факти, що залякують. Але на Львівщині у нас цього всього немає, тому що всі вісім парафій, які перейшли, вони перейшли зі священиками. Я чую, що в інших областях є проблеми. Тобто ми, Православна церква України, повинні замінити ці парафії своїми священиками. Тиск звичайно є, він колосальний, повірте мені.

Як саме тиснуть?

Знають про наміри, наприклад, телефонують кліру. Ви ж розумієте, що ця людина спілкується в колі своїх друзів. А ці друзі – це Московський патріархат. От телефонують і кажуть: «Ти що, хочеш туди? Що ти придумав?». І починається тиск: «Ти знаєш, що архієрей тобі може заборонити служіння? Ти знаєш, що на тебе накладуть санкції з боку Московського патріархату?». Таке кажуть священикам. Знаю про такі випадки.

Чи підтримуєте спілкування із архієпископом церкви Московського патріархату на Львівщині Філаретом?

Так, ми спілкуємося.

Архімандрит Маркіян Каюмов, який фактично був його помічником, нещодавно повідомив, що зі своєю парафією переходить до нової церкви, а сам владика Філарет переходити відмовився. Чому?

Він сказав мені так: «Я не піду, але заважати парафіям не буду».

Скільки парафій залишається у церкві Московського патріархату на Львівщині?

Десь 38 парафій у нього є. Відійшло всього вісім. У Львові на вулиці Короленка є так звана Руська церква. Парафіяни, фундатори цієї церкви завжди були москвофілами, русофілами, яких у Галичині було повно, як зірок на небі (посміхається).

Впливатимете на них?

Силою нічого не потрібно робити. Переконувати потрібно, ось це наше завдання. Коли ми будемо переконувати людей, ми самі міцнішатимемо. А якщо ми щось робитимемо силою, то, вибачте, це буде як якась банда. Ви розумієте, ця пропаганда брехні, яка була фактично всі 30 років, вона зробила свою справу і вона триває досі. Навіть на Львівщині є парафії, де треба переконувати людей.

А які настрої у людей у парафіях Московського патріархату зараз, наскільки багато з них налаштовані на перехід?

Вони міркують, розуміють, що перехід – це процес. Думаю, що все рухатиметься. На Львівщині найменше парафій церкви Московського патріархату. Навіть ця кількість (38), про яку говоримо, мені здається, під питанням, якщо говорити про чинні парафії. Але скільки їх насправді є, складно сказати. Знаю, що є парафія у Бродах, яку нещодавно заснували. Але вони від Почаєва залежні. То напевно, що вони не підуть.

Чи є приклади співслужіння Православної церкви України з представниками церкви Московського патріархату?

Таких прикладів немає. Ми відкриті зі свого боку, а от церква Московського патріархату не хоче іти, вони дотримуються своїх правил.

Під час служби 7 січня митрополит Київський і всієї України Епіфаній почитував патріарха Кирила, адже про такий обов’язок ідеться в Томосі. Але за церкви Київського патріархату, її предстоятель Філарет не згадував патріарха Кирила. Це є проблемою для нової церкви?

Скажу вам так, як нам пояснив Вселенський патріарх. Він сказав, що диптих (список православних автокефальних та автономних церков, де вони стоять по честі) – це не молитва. Коли предстоятель нашої церкви, в даному випадку Блаженіший митрополит Епіфаній згадує російського патріарха Кирила, то це лише означає, що наша церква належить до сім’ї помісних православних церков. Предстоятель не може на свій розсуд одних згадувати, а інших – ні. Ми не йшли ні в який розкол. Припинив згадувати Вселенського патріарха патріарх Кирило, а не навпаки. Коли Блаженніший митрополит Епіфаній виголошує ім’я предстоятеля РПЦ під час згадування диптиху, це не означає, що наш митрополит має замовчувати все, що є насправді з Російською церквою і зокрема з її очільником патріархом Кирилом. Коли його преса запитає про предстоятеля російської церкви, то він у відповідь на запитання може сказати все, що насправді думає, зокрема і те, що патріарх Кирило підтримує агресію проти України. Тобто ставлення до патріарха Кирила залишилося таким як і було.

Невдовзі в Україні президентські вибори. Чи є випадки тиску з боку чиновники, аби ваша церква стала на бік когось із кандидатів?

Ні, такого немає. Думаю, що синод нашої церкви, який буде скликано незабаром також зробить певну заяву щодо виборів президента. До мене принаймні ніхто з кандидатів не звертався, про якусь зустріч чи переговори. Розумієте, це вже не діє. Повірте, якби священик став і почав говорити людям, за кого голосували, 70% людей вийшли би з храму…

Михайло Глуховський, «Главком»