Павло Клімкін: Визнання місцевою радою в Італії анексії Криму – справа рук Росії

Восени 2013 року народ України чітко сказав своє «так» євроінтеграції. Цілком логічно, це поставило перед новою владою серйозні виклики. Та відповідати на них довелось вже в умовах війни із Росією. Тим не менш, в червні позаминулого року президент Петро Порошенко поставив підпис під економічною (заключною) частиною Угоди про асоціацію з ЄС (восени 2015-го її підписали всі країни-члени Євросоюзу). З 1 січня цього року почала діяти Зона вільної торгівлі з Європою. І вже в найближчі місяці, як прогнозують представники влади, можна чекати на запровадження безвізового режиму для держави.

Але не все так безхмарно. З одного боку, заявляючи про повну підтримку України в питанні євроінтеграції, Європейський Союз не демонструє впевненого бажання якнайскоріше прийняти до своїх лав ще одну державу. Питання не тільки в конфлікті на Сході чи окупації Криму. Європа втомилась від відсутності реальних реформ, незмінного високого рівня корупції та популізму українських політиків. Тим паче, що власних проблем в ЄС також вистачає: від поступового розігрівання в певних країнах євроскептичних настроїв до міграційної кризи.

Власне, останній фактор, за словами посла України при Європейському Союзі Миколи Точицького, може вплинути і на швидкість прийняття тих чи інших рішень щодо України. Зокрема, країни ЄС вже обговорюють можливість перенесення введення для нашої держави безвізового режиму. Як зазначив посол, мова йде про ініціативу Єврокомісії створити процедуру, яка дозволить переглядати рішення щодо безвізового режиму вже після його прийняття. «Є країни ЄС, які вважають, що спочатку потрібно внести відповідні зміни, а вже потім надавати Україні безвізовий», - повідомив пресі Точицький.

Про те, коли українцям очікувати початку вільного перетину через кордони з країнами ЄС, а також про хід імплементації Угоди про асоціацію йшлося в розмові з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, з яким «Главком» зустрівся під час міжнародної конференції «Україна-ЄС: перетворюючи виклики у можливості», організованої Інститутом світової політики.

Пане міністре, розкажіть про хід імплементації Угоди про асоціацію України з ЄС. Чи справляється Київ з викликами?

Україна – це унікальний випадок в історії євроінтеграції, бо нам потрібно впроваджувати реформи в умовах війни. І нам вкрай важливо успішно реалізувати Угоду про асоціацію. Що ми маємо зробити найближчим часом?

Перше. Мова йде про залучення до процесів, що відбуваються у нас, Європейського Союзу. Є різні приклади успішних реформ. Але ми виборюємо євроінтеграцію, і наші реформи мають здійснюватись на основі європейської логіки, так, як працює європейська модель.

Друге. Нам потрібно здійснити реалізацію Угоди про асоціацію і реалізацію Зони вільної торгівлі, зробити це справжнім успіхом.

Третє. Вже в найближчі місяці потрібно досягти безвізового режиму. Для мене це не лише технічний процес, який буде виражатися в тому, що українцям не потрібно буде ходити з документами до консульств. Це також, в принципі, дуже символічна річ, коли Європейський Союз проявляє елементарну підтримку Україні.

Як українцям можна слідкувати за процесом: що вже зроблено, чи вчасно виконується план імплементації Угоди про асоціацію, які проблеми виникають на цьому полі?

В плані імплементації асоціації ми маємо йти за чіткою стратегією. Вона передбачає чотири прості питання: що ми маємо зробити, для чого ми це робимо, коли ми це зробимо і скільки нам на це потрібно фінансових чи інших ресурсів?

На всі питання маєте відповіді?

Вони розписані по всій Угоді про асоціацію. Та у нас, звичайно, немає всіх відповідей щодо  фінансового забезпечення всіх заходів. Проте давайте не будемо ідеалізувати процес виконання асоціації. Для того, щоб стати дійсно європейською країною, не йти за якимись залишками пострадянських моделей, треба робити реформи по всьому спектру.

Про що я? Наприклад, логіка Угоди про асоціаціюАє фокусується на Зоні вільної торгівлі, на секторальному співробітництві, на тому, щоб мати європейське законодавство. Але це не значить, що ми можемо зробити тільки це і все. Без нової поліції, без нової прокуратури, без нової митниці, без нової судової системи ніяка асоціація і стратегія працювати не буде. Асоціація – це важливо, план – це важливо, бачення – це важливо. Але ми реформи робимо не для Брюсселя і навіть не для просто вступу до Європейського Союзу. Не потрібно ідеалізувати Євросоюз. Повинна йти робота з виконання всіх реформ для нас самих.

Щодо одного з найочікуваніших рішень Європи стосовно України – впровадженню безвізового режиму. Посол України при ЄС повідомив, що в Брюсселі почалися дискусії щодо відтермінування рішення?

Якщо ми ведемо мову про виконання тих чи інших вимог, то треба говорити і про отримання переваг. Тут мова йде вже безпосередньо про реноме і репутацію Європейського Союзу.

Розмови про можливе перенесення цього питання –  нісенітниця. Про відтермінування ніхто не каже. Зараз Європейський Союз одночасно обговорює питання безвізового режиму для чотирьох країн. І щодо України ніяких проблем в плані розуміння того, що ми виконали всі наші зобов’язання, немає. Та рішення приймається і Європейською Радою, і Європейським парламентом. У кожного є свої процедури, звичайно. Звісно, є європейські політики, які б хотіли «запакувати» це рішення. Але загальна позиція дуже чітка.

Натомість в Брюсселі обговорюється процедура, яка може дозволити Європейській комісії припиняти безвізовий режим в разі дуже суворих порушень цього режиму – наприклад, якщо виникатимуть міграційні кризи. Ось це питання має бути обговорено на наступному засіданні міністрів ЄС, але не глав МЗС, а, відповідно, міністрів внутрішніх справ. Тобто питання в міграційному менеджменті та розумінні того, якими будуть європейські рішення. Це обговорюватиметься. Ну і ключовим – оскільки це рішення є політичним – буде нарада Євросоюзу на найвищому рівні наприкінці червня. Тож, сподіваюсь, всі необхідні рішення щодо безвізового режиму для України будуть прийняті вже влітку.

Нещодавно регіональна рада північно-східного регіону Італії Венето, з центром у Венеції, підтримала резолюцію про визнання Криму частиною Російської Федерації. Також в резолюції рада закликала італійський уряд скасувати санкції проти Росії – власне, теоретично, цього ж літа санкції дійсно можуть бути зняті з РФ. Наскільки такі прецеденти загрозливі?

Офіційна позиція Італії та інших європейських країн щодо анексії Криму є чіткою. Тут не має бути жодних проблем.

Але з точки зору якихось рухів, Росія намагається отак протягувати свої ідеї, меседжі. І Росія буде продовжувати це робити, оскільки це частина її гібридної війни. Визнання цією регіональною радою Криму частиною РФ – справа рук Росії. Вони роблять такі речі через бізнес, через старі зв’язки, купуючи журналістів і так далі. Це системний вплив, з яким ми боремося.

Але ви ж не можете не визнати, що у Європи з’явилось певне відчуття втоми від питання України.

Ні, тут я з вами не погоджуся. Питання України для Європи стоїть. Для Європи це теж важливо, яким буде виглядати європейський простір.

Незважаючи на виклики, як би їх не аналізували для Європейського Союзу, я особисто переконаний, що великого європейського проекту, унікальність якого полягає в тому, що він заснований не тільки на інтересах чи національних речах, але й на цінностях, не може бути без України. Оскільки Росія веде війну не тільки проти України. Вона, насправді, веде гібридну війну проти Європейського Союзу, намагаючись послабити його, зіпсувати солідарність, саму логіку функціонування Євросоюзу. Росії не вдалося побудувати, як вона вважала, унікальне геополітичне партнерство між Євразійським та Європейським Союзом. І зараз це, тим паче, неможливо. Тому ми з ЄС маємо спільну мету. І без єдиної європейської демократичної України європейський проект неможливий. Чим швидше всі – саме всі! – європейські аналітики зрозуміють, що успіх України є також важливий для них, тим швидше Європейський Союз зможе розширити простір своїх цінностей і простір солідарності.

Катерина Пешко, «Главком»