Посол України в Італії Євген Перелигін: Жодного разу російський колега не приходив на захід, куди запрошували мене

Євген Перелигін був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Італії наприкінці 2012 року. До того він багато працював над євроінтеграцією: був гендиректором з питань європейської інтеграції МЗС, постійним представником України у Раді Європі, курував напрямок євроінтеграції в секретаріаті уряду і опікувався відповідним департаментом Адміністрації президента за часів Януковича.

Вважається, що в країні, в якій він працює зараз, переважають проросійські настрої. Одним з підтверджень цього став і нещодавній візит колишнього прем’єра Сільвіо Берлусконі до анексованого Криму на зустріч із президентом Росії Володимиром Путіним. Але, як запевняє український посол, незважаючи на це, більшість політичного істеблішменту Італії чітко визначилась: Росія в стосунках Україна-ЄС не буде задіяна третьою стороною. Італійська влада чітко підтримує санкційну політику Євросоюзу щодо Росії та наприкінці жовтня цього року врешті завершила процес ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС.

Про те, як при вирішенні цього питання розділилися голоси в партії Берлусконі, а також про найгострішу на сьогодні проблему для Італії – міграцію – дипломат Євген Перелигін розповів в інтерв’ю «Главкому».

-- «Сенатори від «Вперед, Італія» дали нам голоси, якраз коли Берлусконі їздив до Криму»

Пане посол, наприкінці жовтня Італія врешті ратифікувала Угоду про Асоціацію України з ЄС. Чи можна говорити про те, що цей процес, як писали деякі ЗМІ, гальмувався?

Інформація щодо гальмування цього процесу спотворена. Італія ратифікувала Угоду України з ЄС навіть швидше, ніж будь-які інші документи, які останнім часом ратифіковувались парламентом Італії.

15 березня уряд Італії вніс проект закону про ратифікацію угоди до парламенту Італії. Менш ніж за три місяці відповідно до процедури, пройшли засідання профільних комітетів, були підготовлені висновки та призначено доповідача, і 10 червня на пленарному засіданні нижня палата парламенту ратифікувала Угоду України з ЄС. Ви можете собі уявити, щоб в будь-якому іншому парламенті менше ніж за три місяці три базових комітети дали свої висновки, і в пленарному засіданні пройшла ратифікація? Крім того, в Італії, на відміну від України та інших країн ЄС, двопалатний парламент. Станом на сьогоднішній день дві палати рівнозначні і до того ж неможливо починати паралельний процес ратифікації. Тому в червні, тільки після ратифікації угоди нижньою палатою, питання було передано до Сенату для такої ж процедури. Три комітети – міжнародний, бюджетний і з питань економіки та індустрії – зробили висновки і винесли на засідання Сенату. І 11 вересня Сенат ратифікував. Менше ніж через три місяці. А вже 29 вересня президент Італії (Серджо Маттарелла, - «Главком») підписав закон про ратифікацію. Більш того, слід згадати і той факт, що 15 березня уряд Італії вніс до парламенту три Угоди про асоціацію – між Україною та ЄС, між Грузією та ЄС і між Молдовою та ЄС. Станом на сьогоднішній день ратифікована Угода тільки з Україною.

Чи відчувався хоч якийсь вплив Росії при вирішенні цього питання?

Вплив Росії, можливо, і був, але в цьому питанні ми його не відчували. Італія одразу заявила, що угода про асоціацію – це виключно справа ЄС і України.

Та під час роботи посольства з усім депутатським корпусом була цікава ситуація. Закон про ратифікацію в нижній палаті проголосувала коаліція, і не підтримали опозиційні партії, такі як «Рух п’яти зірок», «Ліга півночі» і «Вперед, Італія» Сільвіо Берлусконі (колишній голова Ради міністрів Італії, - «Главком»). А вже в Сенаті під час голосування «Вперед, Італія» підтримала цю угоду. Тобто депутати з нижньої палати, що входять до партії Берлусконі, не підтримали ратифікацію, а депутати партії Берлусконі верхньої палати проголосували «за». Хотів би зазначити, що саме у цьому процесі проявилася позиція окремих депутатів, які вважають, що європейські справи і європейська інтеграція України – це одна справа, а симпатії до Росії – інша. Тим більше цікаво, що сенатори від «Вперед, Італія» дали нам голоси, якраз коли Берлусконі їздив до Криму (11 вересня Берлусконі прибув до окупованого Криму і в Севастополі зустрівся з президентом РФ Путіним, - «Главком»). Це був цікавий момент.

Тобто кліше, штампи не працюють, не все лише чорне або біле. Італійські суспільство, політичний істеблішмент і бізнес – це повний спектр картини, в якій є ті, хто відкрито підтримують Україну або Росію, які не відкрито підтримують Україну або Росію, і які виходять з того, хто надасть більш привабливі пропозиції.

В контексті згаданого вами скандального візиту Берлусконі. Більша частина західних політиків не визнає приєднання Криму до Російської Федерації. Однак деякі все ж таки підтримують дії Росії і в якості демонстрації цієї підтримки відвідують півострів. Чи можете оцінити, скільки представників політичного істеблішменту Італії сьогодні дотримуються такої ж особливої позиції по Криму?

Скажу так. Тут є партії, рухи, громадські асоціації, об’єднання (і таких переважна більшість), які вважають, що все, що відбулося з анексією Криму, є порушенням міжнародних норм, демократичних, європейських цінностей. Водночас багато хто вважає, що анексія Криму - це реальність, і треба вибудовувати політику і застосовувати інструменти, виходячи з цієї ситуації. Майже всі бізнесмени та політики, з якими ми зустрічаємося, визнають, що то було порушення, що Крим – це частина України, яка окупована/анексована Росією, але загострювати відносини з Росією через цей акт агресії вони не хочуть.

На наше щастя, в сьогоднішньому політичному істеблішменті Італії таких меншість. Парламентська більшість і уряд дотримуються іншого погляду, вони вважають, що це було порушення міжнародного порядку , і порушення має бути виправлено. Яким чином? Одні кажуть: шляхом діалогу і переконання Росії, її залучення до європейських процесів. Хоча, додам від себе, що сучасній Росії не цікаво бути причетною до розбудови нової об’єднаної Європи. Тож нинішній уряд Італії суворо дотримується санкцій проти Росії. І можу вам сказати, небагато країн і урядів в Європі здійснили конкретні кроки щодо арешту або замороження активів російських олігархів через санкції.

Ситуація на Донбасі. Яку увагу приділяють цим подіям місцеві ЗМІ? З якого кута їх подають? Наскільки ефективна російська пропаганда в Італії?

Як і в будь-якому суспільстві, в Італії є активна частина суспільства – 15-20%, і пасивна. Якщо ми кажемо про активну частину суспільства, то вона цікавиться подіями в Україні. Звичайно, ця зацікавленість підвищується, коли надходить інформація про серйозні бойові дії або загибель людей. Тут спрацьовує також і гуманітарний елемент. Для багатьох італійців неприйнятним є бойові дії на європейському континенті в XXI столітті.

Натомість будь-які українсько-італійські контакти на політичному, суспільному або економічному рівні привертають увагу до того, чим живе Україна. А у нас за останній – 2015 – рік, порівняно взагалі з історією українсько-італійських відносин, контакти нечувані. Водночас ми маємо рахуватися з тим, що в ЄС всі країни різні, і неможливо порівнювати відносини України з Італією з відносинами України з Польщею, Литвою чи іншими країнами…

Порівняйте, будь ласка.

Раніше італійсько-українські відносини переважною мірою розглядалися через призму колишнього Радянського Союзу, а відтак і Росії. Це пов’язано з історією відносин Італії з Росією. Перший газ з Радянського Союзу пішов саме до Італії. Найбільше підприємство, яке було побудовано в Радянському Союзі західними партнерами після Другої світової війни, - це було АвтоВАЗ - FIAT. Міста і вулиці називалися на честь італійських комуністів, наприклад, місто Тольятті, і так далі. 20 останніх років Італією все сприймалось, в першу чергу, через призму відносин з Радянським Союзом. Слід пам’ятати і про те, що Італійська компартія була найбільшою за чисельністю в Європі. І відтак контакти між радянською комуністичною партією і італійською комуністичною партією були найінтенсивнішими. А ці люди ще живі. Я іноді з ними зустрічаюся. Я бачу в їхніх очах ностальгію за часами, коли вони приїздили до Радянського Союзу.

Але я також зустрічаюся з молоддю, зі студентами, з тими, хто тільки закінчив навчання, з молодими політиками. Там зовсім інші настрої. В них немає ностальгії за радянсько-італійською дружбою. В них є зацікавленість, інтерес до того, що там, на Сході Європи, відбувається в державі, яка є європейською. Я отримую десятки запитів, щоб посольство допомагало організовувати контакти італійської молоді з українською. Молоде покоління апріорі цікавиться Україною, не думаючи про те, що Україна – це Росія чи Радянський Союз. Саме молодь - наш величезний резерв у двосторонніх відносинах.

-- «На початок року 232 тисячі українських громадян отримали дозволи на роботу»

Що посольство конкретно робить для покращення контактів між українською та італійською молоддю?

Ми пропонуємо українським вищим учбовим закладам встановлювати контакти і співробітництво з італійськими університетами. У нас майже в кожному провідному італійському університеті є українські студенти: це – студенти, які приїхали з України, і діти українців, які працюють в Італії.

Це не є заслугою посольства, бо студенти самі пробилися. Але ми встановлюємо і підтримуємо регулярні контакти з нашими студентами, розраховуючи на наш молодіжний потенціал. Спільно можливо розширювати інформаційну роботу, неформально спілкуватися і переконувати італійську молодь.

Тиждень тому я мав лекцію в одному з найбільших університеті - Римському університеті Roma Tre, і після лекції до мене підійшли десятки студентів, які попросили їх відправити в Київ, щоб вони могли побачити на власні очі те, про що я їм розповідав.

У нас вже є достатньо угод між університетами, але, я вважаю, що доволі пасивно відбувається співробітництво через брак коштів і через невикористання повною мірою потенціалу програми Erasmus Plus (програма країн ЄС з освіти, підготовки кадрів, молоді та спорту 2014-2020 рр., - «Главком»). Нам якомога активніше треба використовувати ці європейські фонди і програми, через які ми можемо в певний час мати обмін студентами. Наприклад, в університеті Катанії на Сицилії я був здивований, коли професура і студенти виявили бажання мати обмін не тільки з математики і таких наук, як фізика і хімія, а й з європейського права. Їм цікаво, як викладається це у нас, на чому робиться акцент.

Як за останній час змінилась кількість наших заробітчан в Італії? Скільки працює легально?

Всі іноземці рахуються відповідно до того, скільки було видано дозволів на працю і проживання. Цифри зводяться в кінці кожного року. І от на початок цього року 232 тисячі українських громадян отримали дозволи на роботу. За кількістю громад, які не належать до Європейського Союзу, ми на четвертому місці – після громад Марокко, Албанії і Китаю. Це офіційні цифри.

Звичайно, є величезна кількість українців, що перебувають тут нелегально, які можуть тут давно працювати і жити, але не мають легального офіційного статусу. Думаю, ми можемо казати, що загальна кількість наших громадян в Італії дещо перевищує півмільйона. Це не я рахую. Є міжнародні коефіцієнти – скільки на кожного легально працюючого приходиться приблизно нелегально працюючих. Треба також рахувати дітей та тих громадян, які легалізуються шляхом шлюбів (коли ти не працюєш, але отримав дозвіл на проживання). Також цього року доволі суттєвим був феномен, коли на сезонні роботи в Італію приїздили українці з інших країн Європейського Союзу і збільшували таким чином чисельність українців.

Анексія Криму та війна на Сході на цю цифру вплинули?

Ні. Це вплинуло на кількість українців, які подаються на отримання політичного притулку.

Раніше політичний притулок українці просили ну якщо не одиниці, то десятки. В останній рік це вже сотні. Не завжди це ті українці, які постраждали на Сході, але вони шукають певні аргументи для того, щоб залишитись і отримати політичний притулок.

Знаходять?

Політичний притулок, за інформацією італійських компетентних органів, не надається нікому, тому що у нас немає переслідування, як це відбувається під час інших війн в Африці, або в Азії, або в інших країнах. Але надається так званий притулок за гуманітарним принципом. Наприклад, люди мешкали в Луганську або в Луганській області, приїхали сюди на півроку чи рік, або на навчання, і демонструють, що вони не можуть повернутися додому, тому що або будинок зруйнований, або та частина, де вони жили, окупована. Такі випадки є. І вони дедалі частішають.

Таким людям дозволяють лишитись в Італії?

Такі прохання задовольняють. Але цей дозвіл на перебування в Італії за гуманітарною ознакою видається на рік або на два, тобто на обмежений термін. І через рік-два комісія при кожній провінції вивчає ситуацію і далі виносить рішення.

Скільки саме українців отримали притулок за гуманітарним принципом?

Справа в тому, що це є процес між громадянином будь-якої країни, який просить політичний притулок, і відповідною структурою в кожній окремій провінції, яких в Італії нараховується більше сотні. І жодне посольство про це не повідомляють, бо люди ж від держави виїжджають, тобто посольства апріорі не підтримують прохання на політичний притулок. Тому ми дещо знаємо тільки від окремих провінцій, про конкретні випадки, комусь надали, комусь не надали, від українців знаємо, що хтось попросив політичний притулок, а отримав гуманітарний. Люди шукають інструменти, як легально залишитись в цій чи іншій країні.

Скільки і як часто заробітчани та студенти з України отримують італійське громадянство?

Не дуже велика кількість. Чому? Тому що, на щастя, ми сьогодні маємо (в принципі, завжди мали, але зараз є демонстрація того) таку українську національну свідомість, що багато українців не хочуть втрачати українське громадянство заради того, щоб отримати італійське. Це перше. Друге. Є така форма як посвідка на проживання. Коли ти не громадянин, але користуєшся всіма правами і маєш безлімітний дозвіл на проживання тут. Не всі люди хочуть міняти цей статус на статус громадянина. Є великий відсоток тих, хто згідно з італійськими законами вже могли б отримати італійське громадянство, але не отримують, бо хтось думає про повернення в Україну, а тут тільки заробляє гроші, хтось вагається. Хтось звісно це робить.

Як можете оцінити політику Італії щодо видачі українцям віз? Неодноразово лунали думки, що консульство Італії є в цьому плані одним з найжорсткіших.

Мені важко це оцінити без конкретних фактів та цифр. Але коли я маю скарги громадян або доручення центральних органів влади, то отримую від італійців запевнення, що на відміну від трьох-чотирирічної давнини італійське консульство покращило свою роботу. Сьогодні вже не обов’язково, як п’ять років тому, їхати за візою в Київ, - відкрився центр консульських послуг в Харкові. Також я знаю, що італійське посольство працює над відкриттям мережі почесних консульств, які мають спростити і покращити обслуговування українських громадян. Словом, інформація, яку я отримую від своїх колег, навпаки, говорить про те, що посольство Італії в Україні ефективніше працює над видачею віз.

Які ваші прогнози щодо безвізового режиму? Міністр закордонних справ України Павло Клімкін висловлював сподівання, що Україна отримає його в 2016 році. Та от Верховна Рада з потугами долає цей шлях. Останню антидискримінаційну поправку, необхідну для безвізового режиму, вчергове спробують проголосувати в Раді завтра. Паралельно з цим Генпрокурор Віктор Шокін та МЗС обмінюються звинуваченнями в зриві цього процесу...

Щодо останнього, то тут я можу тільки підписатися під словами міністра Павла Клімкіна, які він висловив на спільній прес-конференції із міністром закордонних справ Італії Паоло Джентілоні, яка була 27 жовтня (міністр закордонних справ України запевнив, що між зовнішньополітичним відомством і Генпрокуратурою немає ніяких конфліктів, пов’язаних із виконанням вимог безвізового режиму з ЄС, - «Главком»). Щодо так званого «безвізового пакету», то вже не тільки як посол, але й як людина, яка пропрацювала на євроінтеграційному напрямку більше 17 років (я очолював євроінтеграційні департаменти в усіх державних структурах, включаючи МЗС, Представництво у Страсбурзі і так далі), я дуже переживаю за це. І хотів би, щоб нарешті наш парламент прийняв ті законодавчі акти, які відкриють дорогу до безвізового режиму, про який ми говоримо, починаючи з 2001 року.

-- «Для України є вкрай важливою солідарна позиція 28 країн Європейського Союзу»

Цього року країни Європи зіштовхнулися із проблемою різкого напливу мігрантів. Наскільки гостро постає ця проблема для Італії?

Якби ви мене спитали півроку тому, я би сказав, що для Італії по гостроті це проблема номер один. Та тут треба дивитись на її еволюцію. Ще два роки тому з цією проблемою наодинці були регіональні влади. Ну от, наприклад, на Сицилію потрапили нелегали, і регіональна влада там вирішує, що з ними робити далі. Рік тому до вирішення цієї проблеми активно підключився уряд і надавав величезну допомогу місцевим владам на Півдні Італії, до яких потрапляли щоденно тисячі нелегальних мігрантів. То була просто катастрофа.

Щодо сьогодення. Я менше місяця тому був на Сицилії і зустрічався з місцевою владою. Гострота цього питання для цих регіонів відійшла дещо на задній план. Бо почав працювати європейський план, і з нелегалами тепер борються не тільки місцева влада, не тільки центральна влада, а я Брюссель, Євросоюз. Пішли кошти, пішли програми переселення і так далі.

Скільки в Італії мігрантів?

Немає конкретної цифри по міграції до окремої країни шенгенської зони. Важко сказати, скільки сьогодні знаходиться мігрантів в Італії, Франції чи Австрії, тому що кордонів немає. Сьогодні одна кількість тут, а завтра ця кількість – вона ж не зареєстрована – переїхала. Ми маємо лише цифри, що минулого року в Італію потрапило більше півмільйона мігрантів, і не всі з них залишились тут. Частина поїхала, частина була направлена далі, згідно з Дублінською конвенцією, бо заявила, що прямує в Німеччину, Австрію і так далі.

Але я був би нещирий, якби не сказав ще дещо. В Європі зараз є три основні групи проблем: нелегальної міграції, економічної кризи і безпеки, пов’язані з російською агресією не тільки в Україні, а й з загрозами Росії країнам Балтії і іншим сусідам на Заході. В Італії все ж таки проблема міграції залишається на першому місці. А вже потім обговорюються проблеми безпеки, агресії Росії проти України або економіка.

Що в політикумі Італії сьогодні очікують від Путіна?

Кожний політичний спектр в Італії очікує від Путіна різного. Звичайно, всі очікують, що подальшої агресії або створення додаткової напруги в Україні, яка наближена до Європи, не буде. І в цьому, думаю, політичний істеблішмент Італії єдиний.

В чому я бачу різницю? Різниця є в підходах, а як це зробити. Уряд і більшість наполягає на тому, що тут є європейська солідарність в примусі до діалогу через санкції: щоб Росія виконала від «а» до «я» Мінські угоди. Є інша частина – сьогодні опозиційна, яка вважає, що так, Мінські угоди треба виконувати, але з Росією треба вести діалог і через діалог досягати зазначених цілей. Тобто в очікуванні і в сподіваннях на те, що має запанувати мир, і Росія має відійти від агресивної політики, італійський істеблішмент єдиний. А от в методах є різниця.

На вашу думку, чи достатнім є сьогоднішній примус Європейського Союзу Росії до діалогу?

Чи достатньо Європа робить для цього? Думаю, нам треба бути реалістами. Для України є вкрай важливою солідарна позиція 28 країн Європейського Союзу. На практиці той максимум, коли всі ці країни можуть спільно діяти, і є тим результатом, який ЄС досяг у політиці щодо Росії. Тобто нинішні санкції і є та планка на сьогодні.

На майбутнє у нас немає іншого завдання, ніж розвивати цю солідарну позицію.

На початку розмови ви згадали про арешт Італією активів російських олігархів…

Італія ще минулого року здійснила замороження і арешт активів і рахунків компаній, які пов’язані з відомим російським олігархом, який потрапив до санкцій (річ про соратника Путіна Аркадія Ротенберга, - «Главком»). І це дійсно конкретний крок, який зробила Італія і тим самим підкреслила: одні країни кажуть про підтримку, а ми виконуємо.

Постраждав тільки Ротенберг?

З російських олігархів – так. Але ви маєте розуміти, що були заморожені не рахунки фізичної особи Ротенберга, а рахунки компаній, які діють і пов’язані з ним (В рамках санкцій ЄС проти Росії в вересні минулого року італійська влада арештувала нерухомість та банківські рахунки, що належать структурам Аркадія Ротенберга. За даними італійських ЗМІ, під арешт потрапили кілька вілл та квартир на Сардинії та готель в центрі Риму. За даними газети Сorriere della Sera, загальна сума арештованого майна та активів досягає 30 мільйонів євро. Фінансова гвардія країни також проінформувала про арешт активів самого Ротенберга та підконтрольні йому фірми – Olpon Investment Limited, зареєстровану на Кіпрі, та Aurora 31, чий офіс розташований у Римі, - «Главком»). Не певен, що той перелік, про який я знаю, є виключним. Але знаю, що під час рішення, яке було прийнято в 2014 році, нараховувалося активів и грошей на рахунках близько 30 мільйонів євро. І я також знаю, що зараз декілька компаній судяться з італійським урядом і італійською Фінансовою гвардією (підрозділ поліції, що підпорядковується міністерству економіки та фінансів Італії, - «Главком»). Але це був конкретний випадок. Італія взяла і виконала.

Щодо санкційних списків українців, то тут Італія арештувала тільки майно колишнього депутата та сина екс-прем’єра Миколи Азарова – Олексія?

Це майно теж не було прямо його (Азарова, - «Главком»). Воно належало австрійській компанії, яку він створив. Але так, інших відомостей ми принаймні не отримували.

Та можу вас запевнити, небагато країн і урядів в Європі здійснили конкретні кроки щодо арешту або замороження активів через санкції.

Ви знаєте, де саме зараз знаходиться екс-нардеп від Партії регіонів Ігор Марков, який в серпні цього року був арештований поліцією Сан-Ремо (Марков був арештований на запит Генеральної прокуратури України у рамках кримінальної справи побиття демонстрантів в Одесі в 2007 році, - «Главком»)?

Він зараз знаходиться в Генуї під домашнім арештом в очікуванні наступного засідання суду. Суд веде безпосередні контакти з адвокатами Маркова і з українськими компетентними органами для того, щоб зібрати для наступного засідання всю необхідну інформацію як від нашої сторони, за чиїм поданням був арештований Марков, так і від його захисту.

Ви спілкувалися з Марковим або його захисниками?

Я позаминулого тижня мав нагоду поспілкуватися з представниками суду, які сказали, що дата наступного засідання визначається, але ще невідома – залежить від того, як будуть готові всі сторони з матеріалами.

Та ще під час арешту, у зв’язку з тим, що Марков є громадянином країни, якою було зроблено подання, посольство цікавилось у компетентних органів Італії особливостями арешту. І нас офіційно повідомили про те, що під час арешту у Маркова було два паспорти: і російський, і український.

Зараз вже можна прогнозувати результат: екстрадиція буде?

Я не є учасником цієї справи. Більш того, перше засідання суду, яке розглядало, який запобіжний засіб обрати для Маркова, проходило в закритому режимі. Посольство сприяє в отриманні та передачі документів на прохання італійської сторони або на прохання українських компетентних органів.

-- «Італія вийшла на перше місце в ЕС як напрямок для українського експорту»

Економічні стосунки між Італією та Україною змінилися останнім часом? Про що говорять показники експорту/імпорту між країнами?

Як і з будь-якою іншої країною, товарообіг, на відміну від 2014-го, в цьому році впав. Це об’єктивні реалії. Він впав, в першу чергу, за рахунок суттєвого скорочення імпорту. Мова йде про те, що Україна стала набагато менше купувати італійських товарів. І експорт впав, але не так суттєво.

Разом з тим за всю історію економічних відносин України з країнами ЄС Італія вийшла на перше місце як напрямок для українського експорту (за даними Державної служби України, 15% українського експорту в ЄС поїхали в Італію, - «Главком»). Тобто у першому півріччі 2015р. Україна експортувала найбільше товарів в Італію, ніж в будь-яку європейську країну.

Активність українсько-італійських контактів збільшилась. Минулого року товарне співробітництво разом з послугами склало більше ніж на 4 мільярди доларів. Основний експорт - чорні метали, зерно, насіння, добрива, цемент, олія. Що ми купуємо? На першому місці – майже 27% всього нашого імпорту минулого року – котли, машини, устаткування, електрообладнання. Тобто це те, що ми можемо використовувати для розвитку технологічних процесів.

З 1 січня 2016 року почне працювати зона вільної торгівлі України з ЄС. Як це вплине на ситуацію?

Це має надати певний поштовх. Тому що певні товари будуть експортуватися або взагалі без сплати імпортних тарифів, або в межах визначених квот. Буде більш жвава торгівля. Єдине, нашим виробникам потрібно навчитись виходити на ринок.

Ми здійснили перший крок. За ініціативою посольства італійські партнери заснували експертну групу (асоціація «Італійський дім», - «Главком»), яка безкоштовно на першому етапі оцінює пропозиції всіх українських експортерів або імпортерів щодо торгівлі даними продуктами. Наприклад, наш експортер хоче продати в Італії свою продукцію. Він може звернутись до цієї експертної групи, а вони йому можуть порадити, чи реально в такій країні, як Італія, продати саме таку продукцію. Бо все ж тут потрібно знати традиції країни, інші деталі. Якщо це реально, то ця група пропонує, як це зробити, і далі вже готова укладати контракти. Ця група діє на Півночі Італії, бо це найбільш розвинутий італійський регіон і займає більше 50% в загальному товарообігу між Україною і Італією. Група вже відкрила сайт, на ньому український експортер може залишити свою заявку.

Наступний етап – ми вже майже переконали італійців, але є технічні моменти – безкоштовно створити шоу-рум українських експортних товарів в Італії. Туди український виробник зможе надіслати, привезти свій товар. Ми переконали наших італійських друзів, знайшли приміщення і чекаємо, поки воно буде переобладнано на шоу-рум. Сподіваюсь, що з 1 січня це буде започатковано.

Чи є бажання італійського бізнесу інвестувати безпосередньо в Україну?

Готовність італійського бізнесу не надто висока. Це пов’язано з проблемами, які має і мав італійський бізнес в Україні. Особливо після проблем, які Daniel Group та UniCredit мали останніми роками в Україні (дочка європейської банківської групи UniCredit Bank у вересні цього року листом звернулась до Генпрокуратури України, комітету з питань правової політики та правосуддя та комітету з питань протидії корупції Верховної Ради за захистом від суддівського свавілля, - «Главком»).

Які саме проблеми найбільше дошкуляють?

Це пов’язано з інформацією, яку вони отримують з України про функціонування судової системи, про рівень корупції. Тому дуже важко сьогодні переконати зайти до нас інвестора.

Італія вже взяла на себе певне кураторство розвитком енергоефективності в Україні. Вона надає всіляку технічну і комерційну допомогу, я маю на увазі проекти по енергоефективності, з тим, щоб наблизити Україну до стандартів використання енергії, як це робиться в Італії. Понад 24 роки в Італії заборонена атомна енергетика. І, використовуючи альтернативну або звичайну (газ, вугілля) енергетику, Італія має високий рівень енергоефективності. Минулого року в рамках Великої Сімки Італія сама зголосилася бути куратором в Україні оцих перетворень. Багато делегацій з України вже відвідало Італію, є багато проектів, технічна допомога, фінансування з тим, щоб запровадити систему енергоефективності в Україні. Якщо нам ще вдасться зробити пілотний проект щодо лісового господарства, було б добре. Бо нам потрібна не тільки заборона вивозу ліса-кругляка, а й така промисловість, яка б на рівні європейської дозволила виробляти з нашого лісу відповідні продукти.

Ну і звичайно на порядку денному - агропромисловий комплекс. Нещодавно був підписаний меморандум про співробітництво між Україною та Італією в цій галузі. І італійські сільськогосподарські виробники можуть прийти і разом з нами виробляти на території України агропродукти європейської якості.

-- «Попередня влада злякалась, що народ не витримає європейських реформ»

Досить довгий час в Україні ви займалися саме євроінтеграційним напрямком. Ви розумієте, чому два роки тому відбулась різка зміна курсу? Всі пам’ятають, як Сергій Арбузов у статусі першого віце-прем’єра запевняв, що угода буде підписана, в той же час прем’єр Азаров готував постанову про призупинення цього процесу.

Щодо причин різкої зміни курсу є вже дуже багато досліджень. Думаю, попередня влада просто злякалась, що народ не витримає європейських реформ, якщо Росія запровадить блокаду. Ми всі пам’ятаємо то сирну, то м’ясну, то газову блокади. Але це була помилка влади. Бо народ потім вийшов і продемонстрував, що заради європейського поступу України (європейським поступом я називає не членство в ЄС, а європейськість нашого життя в усьому, починаючи від освіти і культури, і закінчуючи економічним, інвестиційним соціальним рівнем життя) готовий не тільки протистояти економічній блокаді, а й захистити країну ціною власного життя.

Чи спілкуєтесь ви в Італії зі своїм колегою російським послом Сергієм Разовим?

Ні. Востаннє ми бачили один одного і говорили в Мілані більше року тому, під час саміту АСЕМ. Говорили лише про технічні організаційні моменти: в якій залі, о котрій годині і так далі буде зустріч делегацій. В мене немає історії відносин з російським послом. Бо я приїхав в 2013 році, він приїхав після мене, і фактично одразу почалися події, які нас розділили. Більше ми не бачилися. Хоча італійські представники протягом року тричі намагалася влаштувати таку можливість. Двічі були запрошені посол України і посол Росії на слухання в італійський парламент. І один раз університет в Римі запросив мене і російського посла виступити перед студентами.

Хто з вас не приходив на ці заходи?

На жаль, жодного разу російський посол не прийшов. Я брав участь в заходах усі три рази. Хоча анонсувалося , що і російський, і український посол дали згоду на запрошення.

Чому російський посол не приходив? Бо за нами правда, і мені легко казати цю правду.

Джерело фото: Facebook Євгена Перелигіна