Сергій Гусовський: Керівництво столиці в останні роки ділиться на три групи: злочинці, паразити і обмежені люди

З главою «Самопомочі» у Київраді Сергієм Гусовським «Главком» зустрівся наприкінці робочого дня. У фракційному офісі на Майдані обстановка невимушена, проте робоча. Головне питання на обговоренні – механізм повернення місту 448 мільйонів гривень бюджетних коштів, які планується витратити на погашення боргів «Київенерго» та «Київводоканалу». Гусовський попереджає, що часу у нього обмаль, але згодом забуває про це... Говоримо про бюджет міста, інцидент із голосуванням у Київраді сторонньої людини, невиконання будівельниками державних будівельних норм та «щасливчиків», яких місцева влада звільняє від сплати пайової участі.

Лідер київської фракції «Самопомочі» виявися людиною із самоіронією. Під час останньої виборчої кампанії опоненти Гусовського порівнювали його із посіпаками – героями відомого мультфільму «Нікчемний я». Та сам він зробив з цього фішку. Зображення кумедного посіпаки прикрашає двері кімнати нарад, куди Сергій запрошує нас для бесіди…

«У «Солідарності» була команда «свистать всех наверх»

Пане Сергію, хочеться почати розмову з останнього гучного інциденту в Київраді – голосування сторонньої людини. Під час обговорення змін до столичного бюджету на цей рік виявилося, що на початку засідання міськради за затвердження порядку денного депутат з фракції «Єдність» Костянтин Яловий (зять колишнього керівника Шевченківського району столиці Віктора Пилипишина) не натискав кнопку особисто – замість нього це зробив… його помічник В’ячеслав Боядін. Як це взагалі могло статися?

Це уособлення старих схем розкрадання коштів. Коли до бюджету ставилися як до свого кошика, крутили ним як циган сонцем ті, хто керував більшістю. У Київраді відбулася низка порушень.

Через нашу («Самопомочі». – «Главком») позицію з приводу списання 448 мільйонів гривень на погашення боргів «Київводоканалу» і «Київенерго» відбулись дуже серйозні дискусії на різних комісіях міськради, зокрема на комісії з питань ЖКГ. На початку пленарного засідання у колег з «Солідарності» виникло побоювання, що їм просто для прийняття цього рішення фізично забракне голосів. Бо, наприклад, фракції «Батьківщина» півтори години не було в сесійній залі – вони дискутували між собою. Тому у «Солідарності» була команда «свистать всех наверх». Вони підняли «Єдність», але голосів усе одно не вистачало. Тому довелося голосувати помічнику одного з депутатів, аби «прогнати» оцей порядок денний.

Коли ставилося на голосування за основу коригування до бюджету, нам стало відомо про те, що проголосувала людина, яка не є депутатом. Ми про це заявили: є відео, варто зробити перерву, розібратися, бо ми працюємо з незатвердженим порядком денним. Це проігнорували. Наша фракція залишила сесійну залу. На момент, коли доголосували правки до бюджету і проголосували його в цілому силами «Солідарності» і «Єдності», до них дійшла інформація, що дійсно на тому відео все погано виглядає. Зробили перерву, розібралися, повернулися до зали, скасували день голосувань. Та потім продовжили голосувати і, доки не доголосували весь цей бюджет, не розійшлися.

Це логістика. Окремо треба говорити про форму.

Тобто про суть змін до бюджету?

Проект рішення – це великий стос паперів із табличками. Зазвичай департамент фінансів КМДА готує цей документ, подає його на розгляд бюджетної комісії. Проект рішення реєструється. І за 20 днів до того, як має бути поставлений на голосування, стає публічною інформацією. Цей самий документ було зареєстровано за 16 днів. Потім бюджетна комісія, де домінує «Солідарність», напрацьовувала зміни до цієї таблички. Фінальну версію було узгоджено лише за день до пленарного засідання. Раніше зареєстрований проект вийняли, а депутатам на голосування подали інший, зі змінами, але під тим самим реєстраційним номером. Тобто фактично відбулася фальсифікація. Ми фізично не мали часу розібратися в усіх змінах – це ж 30 мільярдів гривень. Так не робиться. Але там відбулась «торгівля» між тими, хто врешті голосував за ці зміни: тобі стільки-то, тобі – стільки-то…

Ви розібралися, хто і скільки отримав?

Ми зараз готуємо інфографіку – це будуть геопросторові дані: накладатимуться на мапу міста всі оці речі з програми економічно-соціального розвитку з бюджету Києва.

За цей проект голосували «Солідарність», «Єдність» і міський голова.

Ми були у мера з приводу цих змін. Я подзвонив Кличку, запропонував зустрітися. На наш погляд, він мав накласти вето на це рішення Київради, бо воно і за формою, і за змістом є проблемним. Мер з нами зустрівся (були ще наші представники: Олег Макаров, який очолює регламентну комісію, та Андрій Осадчук, який є секретарем комісії із запобігання корупції). Це не була якась ультимативна розмова. Ми виклали аргументи, просто сказали, що варто ветувати.

І що відповів вам мер?

Дискусії особливої не було. Ми просто висловили свою думку, що це було підроблення документів, не кажучи ще про ті 448 мільйонів. Міський голова вислухав аргументи, запросив у кабінет свого заступника (не буду називати прізвищ). У міського голови лишалося кілька годин на ветування. Він сказав, що прийме рішення і повідомить. Ми знаємо, що після того у нього була серйозна дискусія з юристами та піарниками. І все. Нам невідомо, що він наклав вето.

Ми подамо заяву про скоєння кримінального порушення під час даного голосуванні. Бо, по-перше, тут ідеться про потенційне привласнення чужого майна, адже голосувала людина чужою карткою. По-друге – про втручання в електронну систему «Рада-4», яка рахує голоси. Окрім того, також є причини думати, що там мала місце змова. Адже ця людина не в пустелі голосувала, депутати поруч бачили, що це стороння особа, та ніхто тому не запобіг. Цій ситуації мають дати належну оцінку слідчі органи. Також ми готуємо позов до окружного адміністративного суду на рішення Київради щодо коригування бюджету. Подамо його одразу, як буде опубліковано це рішення.

Чи будете добиватися покарання для депутата Ялового, чия картка дала вирішальний голос?

У Київраді має відбутися засідання комісії з питань регламенту та депутатської етики і комісії з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції. Не виключаю, що ці комісії проведуть спільне засідання. Бо йдеться не лише про людину, яка голосувала, а й про депутатів Київради, котрі її оточували. І ще питання: яким чином відбувається доступ людей у сесійну залу Київради? Наразі створено тимчасову комісію, яка проводитиме службове розслідування.

Але ж є ще кілька цікавих моментів і про тих 448 мільйонів.

«Всі 10 голів райадміністрацій призначаються всередині «Солідарності»

Тезисно зупинимось на цьому.

Йдеться про списання цієї суми – це фактично борги ЖЕКів перед «Київводоканалом» і «Київенерго». І 270 мільйонів ще визнаються як борги і будуть розстрочені на період у кілька років. Що тут важливе і ганебне? У голосуванні взяв участь Вадим Сторожук (депутат фракції «Солідарність» у Київраді. – «Главком»), який є першим заступником генерального директора «Київводоканалу». А це приватне акціонерне товариство, не комунальне підприємство. Тобто це підпадає під визначення конфлікту інтересів. І Сторожук звертався до комісії із запобігання корупції із питанням, чи може він голосувати з цього питання. Йому радили не брати участі у голосуванні. Та він голосував. Бо могло не вистачити голосів – треба було підстрахуватися.

Ще специфічна ситуація. З весни цього року «Київводоканал» очолює Дмитро Новицький. До того, починаючи з 2009 року, він працював на керівних посадах саме в управлінні ЖКГ. Останніми роками він був керівником департаменту житлово-комунальної інфраструктури структур. Тобто при ньому всі ці борги накопичувалися, і він перейшов з посади керівника в КМДА на посаду керівника у приватному підприємстві. Законом про запобігання корупції визначено, що хоча б рік має минути між перебуванням на посаді, яка передбачає контроль, і посадою, яка передбачає так чи інакше вигодонабуття. Тут теж сталося порушення. В переговорному процесі щодо цих боргів брав участь той, при кому ці борги виникали. Що буде зараз? От ви сплачуєте за комунальні послуги, та у вас за цим рішенням буде списано певну кількість ваших гривень, які є складовою бюджету, на оті борги.

Для прикладу. Згадайте, був період, коли існувала знижка для тих, хто сплачує за комунальні послуги до 20 числа місяця. Ця знижка стосувалася тих, хто сплачує за послуги, але не була віддзеркалена у відносинах ЖЕКів і постачальників послуг, таких як «Київводоканал» і «Київенерго». І ці 10% втрачались. Місто накопичувало борги із цих 10%. «Київводоканалу» та «Київенерго» це було вигідно, бо люди сплачують швидше. А місто себе не захищало, ставлячи під сумнів ці борги.

От по цим 448 мільйонам, так виглядає, діє схема: треба переказати таку суму «Київводоканалу» і «Київенерго», а далі вони перешлють то вже на «Нафтогаз», «Енергоринок» і так далі. Це вже питання великих кабінетів. Але ми самі маємо давати раду, як живе і на що витрачає кошти місто.

Вибори до райрад, як було визначено міськрадою, мали відбутися ще 27 березня. Та внаслідок позову певних осіб Окружний адміністративний суд міста в січні заборонив ЦВК здійснювати дії стосовно районних виборів у столиці. Чи є на цьому полі якісь зрушення?

Процес загальмувався завдяки позову ГО «Наждак» на дії ЦВК. Київрада після того приймала звернення до ЦВК, та міський голова його заветував – тобто інколи він ветує щось, щоправда, вибірково. Ми підготували проект рішення, який уже пройшов профільну комісію з місцевого самоврядування, про скасування 4-го пункту рішення Київради від липня 2015 року про відновлення райрад. У цьому пункті було визначено, що вибори мають відбутися 27 березня. Вибори ж не відбулися – треба прибрати цей пункт і повідомити про це ЦВК. У чому сенс? Підштовхнути Центральну виборчу комісію, щоб та відреагувала. Звісно, доля цього рішення буде складною. «Солідарність» зробить усе для того, щоб його не було прийнято. З огляду на те, що «Єдність» до них долучилася, коли голосували бюджет, є імовірність, що і «Єдність» так само його саботуватиме.

На вашу думку, хто стоїть за ініціативою подання позову на дії ЦВК ГО «Наждак»? Бо якось дивно виглядає, що якась громадська організація спромоглася призупинити вибори у столиці.

Ну, це стає зрозуміло з того, що лише «Солідарність» не підтримала проект рішення звернення до ЦВК, і з того, що його заветував Кличко. Зрозуміло, чиї інтереси він представляє. Фактично Кличко – це не мер Києва, це мер «Солідарності». Чотири з п’яти фракцій хочуть звернутися до ЦВК, а мер каже «ні». І пояснює це якимись колізіями з точки зору розподілу повноважень між міськрадою і райрадами. Але ж ми вже подали проект рішення, який прийнято у першому читанні, якраз про розподіл повноважень. Він пройшов широке обговорення. Всі, хто бажав надати пропозиції, їх надали. Ми підготували його до другого читання, але не виставляємо, бо розуміємо, що воно зірветься.

Крім того, ми вважали, що районна рада має вирішувати все, що їй дозволяє компетенція, а питання іншого масштабу вона довіряє міськраді. Тобто ми пропонували максимально передати повноваження райрадам. Але нам опонували, що була пауза (в існуванні райрад. – «Главком) з 2010 року, що прийдуть нові депутати, їм буде складно. Ми сказали: добре, «Солідарність» ветувала звернення до ЦВК, то дайте своє бачення повноважень райрад. Один раз засідала створена робоча група, головував міський голова – досі немає від них жодної інформації. Чому так відбувається? У Києві – 10 районів, 10 голів райадміністрацій. Усі 10 призначаються в рамках комунікацій усередині «Солідарності». Причому у них 52 депутати зі 120 у Київраді, тобто ні про яку стовідсоткову довіру Києва до «Солідарності» говорити не доводиться. Однак керують 10 районами ті, кого теоретично представляє міський голова.

«Де Стратегія міста? Тільки в уяві…»

Можете назвати орієнтовні цифри бюджету міста на 2017 рік?

Не можу вам сказати, але вони однозначно будуть більшими, ніж цього року – через децентралізацію, через те, що місто отримає кошти від оренди землі, акцизів. Щомісяця цього року місто перевищувало планові надходження на мільярд-півтора. Сподіваюсь, ці результати буде враховано. Бо недозакласти кошти може бути вигідно тому, щоб потім їх коригуваннями легше було перерозподіляти як заманеться, що є неприйнятним.

Як позначилася на благоустрої міста бюджетна децентралізація? Бачимо, як ремонтують дороги. Маємо позитивний результат?

Дороги ремонтуються, і це добре. Хоча є окрема низка питань, як це відбувається, коли, наприклад. Бульвар Шевченка ремонтується під час дощу…

І труби під ним міняти треба.

Так. Конструктив може бути лише тоді, коли ми розуміємо у довгостроковій перспективі, на що беремо кошти. Стратегія могла б визначати напрямки, за якими є сенс інвестувати кошти, щоб досягти певної мети. Наприклад, якщо там треба міняти комунікації, то нащо там робити капітальний ремонт і міняти асфальт планово, якщо його все одно доведеться або аварійно знімати, або планово, щоб замінити 100 метрів теплотраси. Де Стратегія міста? Тільки в уяві ентузіастів.

Це ви про себе?

Не тільки. У нас є урбаністи, архітектори, громада, якій це не байдуже.

І є ще Стратегія міста до 2025 року…

Яка не працює! Плани втілення її, коли вона писалася, були, але це ніколи не використовувалося в діяльності і в плануванні бюджету зокрема.

Наразі триває процес актуалізації цієї стратегії. Оплачує цю роботу британський уряд. Найняли для її виконання PricewaterhouseCoopers. Протягом чотирьох місяців вони мають актуалізувати стратегію.

Це звучить добре, але сенс там ганебний. По-перше, за чотири місяці неможливо актуалізувати стратегію фізично. По-друге, стратегія – це не профіль PricewaterhouseCoopers. Вони зараз змушені говорити, що виконують роль модератора. Але якщо є тільки модератор, процес буде ще довшим, ніж якби це писали McKinsey чи Boston Consulting, як минулого разу. В ці чотири місяці також увійшов, до речі, і серпень, сезон відпусток. Робочі групи, в яких передбачалась участь представників департаментів КМДА, не відбулись: тих просто фізично не було в місті. Тому, ймовірно, ми отримаємо документ, який буде про все і ні про що. І важко буде зробити висновок: хто, в який спосіб, за які кошти і що буде робити. «Перфектність» такого документу для існуючої влади полягатиме в тому, що потім будь-які дії можна буде пояснити посиланням на стратегію, бо там про все йдеться.

У першому драфті, який мені довелося бачити, словосполучення «лівий берег» зустрічається, здається, один раз, та й то у зв'язку з установою щодо опікування безхатченками. Тобто в стратегії міста не визначено, що у нас є шалений дисбаланс між правим і лівим берегом з точки зору, принаймні, забезпечення робочими місцями, не кажучи вже про садочки і таке інше. Місто має передбачувану проблему, коли вранці багато людей їде на правий берег, а увечері повертається з нього. Ми ніколи не збудуємо потрібну кількість мостів, якщо будемо просто навантажувати Дарницю житлом, не балансуючи це робочими місцями.

От столична влада виділила 200 мільйонів гривень на «Євробачення». Як і куди «закатають» ті гроші – окреме питання. Ареною конкурсу стане Міжнародний виставковий центр на лівому березі. Це один спосіб міркування. Інший – поруч із Виставковим центром стоїть велетенська будівля, купа землі навколо. Вона на балансі «Нафтогазу». Є імовірність, що будова ще жива. І місто могло б інвестувати в це, розібратися з «Нафтогазом», забрати цю будівлю і попереселяти туди купу структур. У тому числі ті, які зараз сидять у дитсадках – ДФСи, поліція тощо. І тим самим дати робочі місця. Там буде достатня кількість офісних працівників, які, мешкаючи на лівому березі, вже не поїдуть на правий.

«Місто втратило близько двох тисяч гектарів зелених насаджень»

У місті доволі гостро постає проблема несистемної забудови, що ведеться без урахування можливостей інфраструктури. Забудовники нерідко пояснюють усе  відсутністю нормального Генплану. Коли буде прийнято новий Генплан?

У відсутності Генплану винна міська влада – і Київрада, і міський голова. Зараз ми живемо при чинному Генплані до 2020 року, який було ухвалено ще на початку 2000-х. По-перше, він розроблявся з певними міркуваннями тих часів. По-друге, багато із запланованого там уже не відбулося. Причому це критично важливі речі. Передбачалося значне розширення меж міста. Наразі це 84 тисячі гектарів, а мало стати майже вдвічі більше за рахунок області. Але ніхто з цього приводу не проводив переговорів з облрадою чи обладміністрацією, а якщо й проводив, то компроміс не було знайдено. Та якщо говорити про 84 тисячі гектарів, що є на сьогодні межами міста, тут за ці 15 років відбулося ущільнення. У дворах набудували, місто втратило загалом близько 2 тисяч гектарів зелених насаджень. Хтось скаже, що з 84 тисяч це і не багато, але 2 тисячі гектарів – це, щоб уявити масштаб, 3 тисячі футбольних полів! Це неприйнятні речі. І до цього Генплану активно вносилися зміни за часів Черновецького. Ми зараз продовжуємо «розхльобувати» рішення тих часів, коли голосувалися кадастрові справи лише з номерами, а всередині навіть проектів не було.

Це з одного боку. З іншого – цей Генплан існує і за ним формально відбувається розвиток міста. Його вирішили швиденько підкоригувати і розробили Генплан-2025, під що навіть створили окрему комунальну структуру, яку очолював Сергій Броневицький, котрий потім, подаючись на посаду головного архітектора міста, видавав ті планшети, що малювались до Генплану-2020, як свої персональні наробки. Дякувати Богу, він поки що не пройшов. І його не намагалися проштовхувати зараз, бо ударівці проти нього активно боролися в позаминулому скликанні, тому було б складно виправдати, якби ті ж самі люди зараз активно почали його відстоювати. Тому зосередилися на прийнятті ДПТ – детальних планів території. А це клаптикова забудова. Тобто малюємо, що буде, лише на два-три квартали. І навіть якщо уявити, що намальовано все добре відповідно до державно-будівельних норм і що передбачена черговість, залишаються загрози. Хтось посилатиметься, що добудуємо житло і тоді побудуємо дитячий садок, але якщо цю черговість потім ніхто не витримає, то ніхто і не відповідатиме. Тобто набудують житло, а дитсадки – «потім», розв'язку – «потім», бо немає на це грошей. І місто продовжує рухатися за траєкторією такого жорсткого приземлення.

Треба розробляти новий Генплан і не бавитися цими конструкціями «2020–2025». Є сенс ставити запитання: «Хто здатний це зробити?» І це був би перший раз, коли б я голосував за створення комунального підприємства. Зазвичай їх треба прибирати, бо вони неефективні, а тут його треба створити, найняти туди фахівців. І писати Генплан треба, спираючись на європейський досвід. Він не має бути настільки детальним, як є той, за яким ми живемо. Бо це Генеральний план, він визначає напрямки і підпорядкований стратегії, про яку ми говорили. Далі вже – детальні плани, зонування…

Та найближчим часом розв’язання проблеми Генплану очікувати не доводиться?

Важко втримати цю компанію від того, щоб списувати кошти наліво і направо. Тож який Генплан? Він їм невигідний просто.

Ви згадали про проблему, коли забудовники не будують школи чи дитсадочки. Також нерідко деякі з них не звертають уваги на те, що зводять висотку серед хрущівок, де старі комунікації. Чи так легко сьогодні отримати дозвіл на будівництво будь-якого об’єкту і будь-де?

Залежно від того – кому.

Я дам жорстку оцінку тим, хто останнім часом очолював місто. Перша вісь – це злочинці, тобто крадії. Бо вони торгують тим, що їм не належить: якістю життя, міським простором, ущільненням, висотністю. Вони не мають права давати дозволи будувати щось заввишки 25 поверхів, назавжди в когось забираючи сонячне світло. Друга вісь – паразити. Це ті, хто експлуатує попит, який існує. Київ – це столиця, люди хочуть купувати тут житло. Паразитувати можна, допоки є чим живитися. І третя вісь – обмежені люди, які не розуміють, що вони роблять. Це керівництво міста останніх років.

А Кличка ви до якої групи відносите?

Ніхто не вкладається лише в одну вісь.

Міський голова – це людина амбітна і щира. Я переконаний, що він прийшов з найкращими намірами. А далі зіштовхнувся з реальністю, яка певну кількість його намірів поглинула. Не думаю, що я маю давати оцінку, але вже два з половиною роки, які він працює міським головою, і посилатися лише на тих, хто був до нього, вже не можна.

А чи він керує містом? Як стверджують деякі його колишні однопартійці, Києвом керують його радники: Ніконов, Рябікін, Радуцький?

Питання не в тому, чи це Ніконов, Столар (Вадим Столар, одіозний забудовник, колишній регіонал. – «Главком») чи ще хтось. А в тому, що громада обирає тих, хто має опікуватися містом. А вони опікуються не містом, а іншим місцем – кишенями, зокрема.

«Київміськбуд» звільнили від сплати 10 мільйонів»

Проблема пайової участі забудовників. Як із нею справи нині?

Існуюча схема обчислення пайового внеску – складна і довга. Це здоровенна формула, в якій багато коефіцієнтів. Вона передбачає, якщо говоримо про нежитлову нерухомість, що забудовник має сплачувати від кошторису до 10%. Що тут відбувається? Йому нараховують по максимуму, і він починає ходити по кабінетах. У кожному він щось «вирішує» – коефіцієнт йому знижують. Походив по кабінетах у КМДА – починає ходити по комісіях: з питань містобудування, архітектури та землекористування, бюджету. А там можуть відбутись і якісь феноменальні дії.

Тобто?

Ну от як «Київміськбуд» цього року звільнили від сплати 10 мільйонів гривень. Бо вони у 2007 році збудували якусь там теплотрасу. Ну хто достеменно може перевірити той кошторис? Ніхто.

А за це рішення, до речі, голосував депутат Юрій Зубко, який на той момент був керуючим справами «Київміськбуду». 61 голос набрали – звільнили від сплати. Це дія, мабуть, бюджетної комісії, яка пропонує це робити. Можуть звільнити від сплати, можуть дати розстрочку, а далі гривня знеціниться – і буде добре забудовнику. Нашим проектом, де автором виступає наш депутат Ольга Балицька, пропонується проста схема: 4% від кошторису, менше документів, онлайн-обчислення пайового внеску. І якщо його не сплачено, не може йтись про дозвіл на будівництво. І жодних компромісів. Ідеться ж про будівництво у великому місті. А як тільки ти починаєш займатися «цьому дам – цьому не дам», починається шалена корупція і боротьба з нею.

Хто, окрім «Київміськбуду», отримує такі преференції і за що?

Окрім «Київміськбуду» ще – «Лікоград», «Інтегралбуд», «Лівобережжя плюс», «Стиль Блюз».

І ще що хочу сказати з приводу будівництва. Одна з причин оцих багатоповерхівок чи якихось масивних речей, які «плюхаються» абиде, – це діяльність Мінрегіонбуду, який може рішенням своєї спеціальної комісії дозволити в тому чи іншому проекті не виконувати ДБН (державні будівельні норми), тобто звільнити забудовника від необхідности дотримуватися правил. Але до чого Мінрегіонбуд тут? Якщо ви повинні мати світло в оселі – воно має бути. Ніхто не може надати права ігнорувати цю норму. А надають. Тому ми й підготували відповідний законопроект. Як він буде йти – питання.

Тобто поки що працюєте «в стіл».

І на сьогодення працюємо. Нещодавно комісія з питань власності, яку очолює наш депутат Леонід Антонєнко, не продовжила договір оренди відділенню ДФС, яке сидить у дитячому садку. Дали їм рік на те, щоб вони переїхали. Переїдуть – садок відремонтується, будуть місця для дітей.

Одначе про Мінгеріонбуд. Ми до них звернулися: а можете надати перелік проектів у Києві, які ви звільнили від дотримання тих чи інших ДБН? Відповідь: а ми нікого ні від чого не звільняли. Ми тоді надсилаємо їм ще один депутатський запит, вже з інформацією про об’єкт: у Голосієві, на вулиці Потєхіна, фактично біля Голосіївського парку збиралися будувати три тисячі квартир. При чому, дай боже, щоб там початково було хоча б 500 паркомісць. При тому, що туди веде вузенька вуличка, каналізаційний колектор працює на повну під проспектом, дощові води будуть скидати в Дідорівку (озеро. – «Главком»), теоретично побудувавши якісь фільтри, дитячого садка – немає... Все, як треба. Хто звільнив їх від виконання ДБН? Мінрегіонбуд. Ми Мінрегіонбуд запитуємо: а оце, шановні, що? Вони: а, точно, це було! Кажемо: добре, тоді надайте повний перелік. Відповідь: а ми не ведемо реєстр. Театр абсурду.

Під час розмови ви кілька разів згадали, що дитячі садки в столиці подекуди зайняті тими чи іншими державними структурами. Багато таких загалом?

Свого часу близько 100 садочків було передано ДФС, поліції, різноманітним структурам. Треба розробити і ухвалити окрему цільову міську програму. Це проект на кілька років. Щойно добігає кінця термін оренди, треба сказати тим структурам: вибачте, у вас лишився рік. Як приймемо цю програму, визначимося з фінансуванням, бо це важливо, можна буде всім надіслати, хто залишився в тих садках, попередження, що їм не буде продовжено договір оренди.

Там же у чому сенс? Для дитсадка діють санітарні норми, дітям має бути де гуляти. Тому там, окрім будівлі, є достатньо простору, щоб діти бавились. Звісно, що і держструктурам приємно сидіти в такому міні-парку: є де машини запаркувати. Але тоді садки віддавали, бо було падіння народжуваності. А зараз їх бракує, бо місто тільки отримує приплив мешканців.

Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»