Співачку MamaRika «закружило»: що з нею не так? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку info@glavcom.ua з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

«Я його полюбила 

Десь на дніпровських схилах

Голову закружило

Наче пʼяна від вина»

Щойно ви прочитали фрагмент із пісні «Полюбила» співачки MamaRika (в минулому – Еріка, вона ж Анастасія Середа, у дівоцтві – Кочетова).

Голову може хіба що закрутити. В одному з випусків (Мовне питання №44) ми розбирали слова «запаморочення» та «головокрутіння». Запаморочення (різке відчуття слабкості, близьке до непритомності, англ. dizziness) не дорівнює відчуттю обертання голови (англ. vertigo). В академічному словнику є навіть слова «головокрутний» і «головокрутно», але Анастасія вочевидь у словники не заглядає.

Ще трохи «шедеврів» із пісні:

• «Ми тепер як птиці кружим». Варто було б «мов птахи кружляємо». А «птиця» в українській мові вживається переважно як збірний іменник (птаство) і здебільшого в сільському господарстві (мʼясо птиці, себто курки, індички, гуски, качки). Не дуже романтично.
• «Я на репетиціях, а він хаботиться». В українському сленгу є тільки «хоботитись» (означає «суєтитись, рискати, не сидіти без діла»). Не «хаботитись».
• «Він був простий такий мАлий». Помилковий наголос і не тільки він: в українській мові субстантивований прикметник «малий» не вживається. Правильно було б «він був простий такий хлопець».

У кліпі також зʼявляється чоловік, що говорить суржиком: «Я не поняв, шо у вас тут відбувається, а? Шо це за кастінг? Давід, закрий вуха». Виправляємо: поняв – зрозумів; а – га; кастінг – кастинг; Давід – Давид(е); закрий (вуха) – затули. (До «шо» не чіпляємось, бо це прийнятна українська розмовна форма.) 

Цією вставкою у кліпі ніби виправдовують загальний низький лексичний рівень пісні (буцімто все там по приколу). Але ж навіть розмовний стиль можна зробити українським, а не запоребриковим. Час нашим співакам і співачкам нарешті замислитись, яку і чию культуру вони поширюють своєю творчістю.

• 1 •

Марина Козій: Пані Ольго, як ви ставитеся до слова «приміром» у значенні «наприклад»? Звідки воно взялось, якщо в українській мові немає слова «примір»?

Слушно. Це слово фіксується в академічному словнику як розмовне, тому, скажімо, в документах буде помилкою. А от «примір» – застаріле (те саме, що «приклад»): «[Феноген:] Тебе покарано для приміру, щоб другі бачили кару і боялись!» (І. Карпенко-Карий).

• 2 •

Ганна Щавель: Прочитала у фейсбуці в одного пана, що якщо в українській мові немає слова «понимати», то не може бути й слова «поняття», а замість нього треба казати «утямок». Що скажете з цього приводу?

Насправді у словнику Грінченка слово «поня́ти» і «понімати» є, але в інших значеннях. Ловити, хапати: «Поня́в ти мені зайця»; одружити/-ся: «Поняв собі багату жінку»; затопити: «Поня́ла вода всю землю»; охопити: «Поня́ли Бога жалощі до людей»; поняти віри – повірити: «Не поняв віри словам моїм». Але «поняття» у значеннях «форма мислення» чи «розуміння» там немає. Воно справді прийшло з російської. Проте слово «утямок» – це індивідуально-авторський неологізм Виталя Моргунюка. Воно не набуло поширення і вже навряд чи набуде. Я не бачу потреби викорчовувати усталене слово «поняття», хай би воно і прийшло з російської. Це гіперпуризм. 

• 3 •

Олександр Милощук: Як правильно сказати українською «цю тему опошлили»? 

Заялозили (Кримський, Ізюмов). Також мені ще подобається варіант Караванського: збаналізували.

• 4 •

Андрій Кубас: Це правда, що українською «мямлити» – це «мимрити»? Я не проти, але в росіян теж є «мымрить». То, може, й ми маємо ще якісь синоніми?

Звісно, маємо. У Грінченка – па́пляти. В Уманця і Спілки – хамели́ти, хама́ркати. У Кримського – м’я́тися, мни́хатися, ми́мрати, слебізува́ти, дзя́мдзяти(ся), мо́ндзяти(ся), мо́мсатися, ремига́ти. Така велика кількість зневажливих синонімів свідчить про те, що українці споконвіку висміюють вайлуватих та недорікуватих людей.

• 5 •

Оксана Гриценко: Пані Ольго підкажіть, як правильно. Офіційний лист адресований фізичній особі, але немає звернення до неї «шановна» і в кінці немає «з повагою». У тексті листа «Ваше звернення розглянуто» ми пишемо з великої літери згідно з параграфом 60 правопису?

Чинний правопис регламентує: «З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: "Повідомляємо Вам…", "Вітаємо Вас…", "у відповідь на Ваш запит…"» (§ 60). Тому справді, в офіційному листі доречно писати «Ваше» з великої.

• 6 •

Валентина Максименко: Вітаю! Цікавить питання: у правописі 2019 року і в останній версії-2026 по батькові є лише варіант Лукич. Луковича немає. Як Ви думаєте, це помилково пропустили чи прибрали геть його з ужитку?

Я перевірила у трьох правописах: 1929 року, 1993 року і в чинному. «Лукович» є тільки в Харківському: «Від таких імен, як Яків, Ілля, Лука, Сава, Хома, Микита, відповідні «по батькові» будуть: Якович (і Яковлевич), Ілльович (але Ленін – Ільїч), Лукович, Савович, Хомович, Микитович і т. ін., Яківна (і Яковлівна), Хомівна, Іллівна, Луківна, Савівна, Микитівна і т. ін.)». Як туди потрапив «Яковлевич» – хтозна, а от «Ілльович», на мою думку, природніше, ніж «Ілліч» (у сучасному правописі). 

У правописі 1993 року «Луковича» вже немає: «Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків, відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич (і Кузьмович), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна; Хомич (і Хомович), Хомівна; Якович, Яківна.

У правописі 2019 року (§ 32) теж немає «Луковича», але й переставлено місцями «Кузьмич (і Кузьмович)», «Савич (і Савович)», «Хомич (і Хомович)». Стало так: «…Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Миколáйович (і Микóлович), Миколáївна (і Микóлівна); Сáвович (і Сáвич), Сáвівна; Хóмович (і Хоми́ч), Хóмівна». Причина ліквідації форми «Лукович», на жаль, мені невідома. Але це точно свідома правка, бо якщо в чинній редакції правопису переставили місцями «Хомича» і «Хомовича» та подібні форми, значить, укладачі все перевіряли.

• 7 •

Анастасія Яцковська: За правописом виходить «артярмарок». Як бути? Дефіс? Апостроф? Дякую.

Не «попідолом» та «експрессекретаркою» самими. Раніше це писалося з дефісом, як і «арт-ярмарок». Зараз разом, а «артʼярмарок» – з апострофом за правилом написання складних слів, перша частина яких закінчується твердим приголосним: дит’ясла, Мін’юст.

• 8 •

Віталій Ющенко: Який фемінітив до «першопроходець»? Першопроходка?

Першопрохідниця. Як у парі «підприємець / підприємниця». Не «підприємка» і не «першопроходка» чи «першопрохідка». Слово «першопрохідниця» зафіксоване в СУМ-20. До речі, там є і маскулінатив «першопрохІдник» (поруч із «першопроходець»). 

• 9 •

Олена Іванова: Прочитала в інтернеті думку, що у словосполуці «не є чимось» помилка. Треба «не є щось». Можете прокоментувати?

Єкання – польська риса, яку ми розбирали ще у 22 випуску «Мовного питання»: «У сучасній українській мові єкання можливе, але в міру. Наприклад, можна сказати аж трьома варіантами: «це не є чимось дивним» / «це не є щось дивне» / «це не щось дивне». Але українській мові притаманні варіанти без «є» і з називним відмінком, а не орудним». Якщо єкання – польська риса, то «чимось» замість «щось» – російська («не является чем-то»). Тому справді, «не є чимось» краще уникати.

• 10 •

Чи треба ставити кому до та після сполук «залежно / незалежно від» і «порівняно з»?

Факультативно. Професор Зеновій Терлак у своєму пунктуаційному довіднику про всі ці звороти пише, що відокремлення залежить від бажання автора інтонаційно виділити таку конструкцію у складі речення та логічно підсилити цей компонент у структурі висловлювання.

«Главком»