Тарас Кутовий: 40% горілки в магазинах – з контрафактного спирту

Тарас Кутовий навесні цього року очолив Міністерство агрополітики і продовольства в уряді Гройсмана. До цього він двічі проходив в парламент (в останньому скликанні входив до фракції БПП), а ще раніше керував власним бізнесом – відомою агрокомпанією «Райз». Кутовий - вже третій керівник МінАгро після Революції Гідності. Його попередникам, відверто кажучи, не вдалось здійснити суттєвих реформ, а от шлейф скандалів за кожним тягнувся немаленький.

На адресу нинішнього очільника відомства подекуди теж уже звучать звинувачення, але поки що носять вони здебільшого політичний характер. Кутовому дорікають бездіяльністю в певних питаннях та небажанням вести діалог з абстрактними аграріями. 4 жовтня має відбутися акція протесту фермерів, що вимагають не скасовувати спецрежим ПДВ та не переводити їх на загальну систему оподаткування, яку начебто їм буде нереально витримати. Тарас Кутовий бачить у погрозах влаштувати всеукраїнський аграрний страйк політичну гру впливових бізнесменів, які відомі у галузі. Та при цьому визнає, що деякі категорії виробників сільгосппродукції дійсно знаходяться у скрутному становищі.

Ви вже готові до 4 жовтня? Саме на цю дату запланований страйк аграріїв з вимогою залишити особливі умови оподаткування для галузі. Вийдете до людей?

В кимось запланований день я до людей не виходжу. Було би правильно розділяти реальні проблеми галузі і політику та інтереси різних груп. Я проводжу зустрічей більше, ніж достатньо. У різних асоціацій різні інтереси. Умовно можна виділити три групи гравців: великі компанії, «середнячки» і фермери, які в обробітку мають до 500 гектарів. Ми працюємо над тим, щоб забезпечити можливості розвитку фермерам, малим та середнім, та створити стабільні умови для великих.

У повідомленнях провести цю акцію ви бачите більше політики, а не реальних проблем?

Ця ідея (про страйк, - «Главком») була оголошена на зібранні Аграрної партії. Це ж не була зустріч фермерських асоціацій чи зустріч громадських організацій. Тому, я так розумію, це – політична подія.

Подивимося, що за люди вийдуть на акцію. Чи це будуть працівники чітко визначених підприємств чи фермерські асоціації? А до діалогу я готовий. Але якщо говорити про ключову вимогу – повне повернення спецрежиму - то ця теза дуже складна для виконання. Якщо, наприклад, говорити про спецрежим для тваринників, то це дискусія предметна. Бо за рахунок ситуації на зерновому ринку (зросли ціни), відбулось підвищення собівартості кормів. Тваринники сьогодні фактично опинилися в ситуації, коли собівартість зростає, а ціна на кінцевий продукт стоїть на місці, а ринок не дає можливості динамічно збільшувати споживання. Тваринники, дійсно, у складному становищі. Тому один з напрямків, над яким працюють в міністерстві, - так прописати програму підтримки, щоб втрати, які матимуть тваринники, компенсувати за рахунок прямих дотацій.

Тобто спецрежим не розглядається нині взагалі, чи все-таки в якихось формах він можливий для окремих категорій виробників?

«Нам шашечки чи їхати»? Якщо треба просто зачепитись за назву «спецрежим», то це складно, бо мова про його скасування йде у Меморандумі з МВФ. У чому цінність спецрежиму для маленьких гравців? По-перше, це відсутність бюрократії. Спецрежим у спілкуванні з ДФС дає можливість спокійно вести бухгалтерські справи. По-друге, це додаткові кошти.

Якщо так, тоді ми просто шукаємо вихід. Наприклад, додаткові кошти на вироблений літр молока. Але тут вже виникає питання: яке ми молоко підтримуємо? Все? Чи екстра якість? Чи підтримуємо бабусю/дідуся – одноосібника? Якщо підтримуємо м'ясо, то тільки те, яке офіційно на забій йде, чи й подвірний забій? Зміна  умов державної підтримки тягне за собою багато складнощів, але я налаштований на зміни. Бо державна підтримка існувала завжди, але вона не була ефективною для переважної кількості гравців на ринку. 86% всіх суб’єктів господарювання в агрогалузі – це суб’єкти, що мають до 500 гектарів. І якраз цей прошарок аграріїв не отримував допомогу в тому обсязі, в якому вони мали б її отримувати.

Словом, будемо дискутувати. Але мені би хотілося, щоб це були фахові дискусії, а не розмова, в якій один одного не чують, і ніхто не хоче знайти рішення.

«Раніше критерії підтримки обмежувались згори»

На даний момент у вас немає відповіді на питання: хто саме і за якою системою буде отримувати державну підтримку?

Ми намагалися виділити кілька напрямків. Вони в бюджеті відображені, тільки в різних цифрах (15 вересня уряд подав до Верховної Ради проект бюджету на 2017 рік, анонсувавши підтримку малих сільгоспвиробників на рівні 5,5 мільярдів гривень. З них 800 мільйонів піде на покриття заборгованості за попередніми програмами підтримки, інші кошти отримують фермери, які обробляють до 500 гектарів і займаються тваринництвом чи вирощуванням нішевих сільгоспкультур, - «Главком»). Базова і найбільша цифра пов’язана із програмою, як ми це умовно називаємо, підтримки на гектар, під яку ми повинні прописати положення в деталях. Її треба зробити прозорою і не корупційною. Обсяги фінансування не повинні визначатись суб’єктивними факторами. Наприклад, ти можеш використовувати ці кошти лише за умова виконання тих чи інших прозорих критеріїв: маєш в господарстві умовно 5 гектарів на одну голову ВРХ - принось документи і все. Це ще й допоможе витягнути землю з «тіні». Адже в нас є угіддя не зареєстровані: не сплачуєш податки – не отримаєш підтримку. Або приходиш і кажеш, що ВРХ немає, але ти займаєшся нішевими культурами, або, взагалі, знаходишся тільки на початковому етапі, але хочеш купити український трактор – будь ласка, візьми гроші, підтримай українського виробника, який тобі допоможе з сіялкою і так далі.

Також раніше критерії підтримки обмежувались згори. Хочеш підтримку – повинен мати, наприклад, не менше 10 тисяч голів ВРХ. Ці правила були прописані під великих гравців. Тепер ми обмежуємо навпаки. Якщо ти досягаєш певного обсягу, то стаєш системним гравцем, який може залучати капітал. Якщо програма запрацює і запрацює чесно, прозоро, ефективно, то на цих протестних акціях (як 4 жовтня) не буде фермерів. Вони просто зрозуміють, що їх дурять. Я би хотів, щоб вони зрозуміли, що їх і сьогодні дурять.

Але це поки що це лише ваші намітки, і критерії надання допомоги не фіналізовані?

Дійсно, не фіналізовані. От ми взяли за основу показник у 500 гектарів. Це той поріг, в рамках якого комерційні банки не кредитують. За статисткою із цих 86% гравців ринку всього 1% кредитують. Тому ми цю цільову групу і вибрали. Але в діалозі з асоціаціями, фермерами я зрозумів, що, можливо, треба так виписати програму, щоб підтримка стосувалась і тих, хто представляє й інший сегмент. Наприклад, якісну тваринницьку ферму «500-гектарник» не потягне, це формат «трьохтисячника». І там теж треба допомога. Тому, наприклад, програма (дотацій, - «Главком») на тваринництво залишилась. Невелика сума, але тим не менш. Я готовий до дискусій.

Але ж «чернетка» в уряді вже накидана. Можете поділитись приблизними цифрами, які ми отримаємо у бюджеті?

Так, вже з’явився проект бюджету. У нас з Мінфіном по ряду позицій йде дискусія. Думаю, в процесі розгляду бюджету в парламенті вона закінчиться позитивно на користь бачення МінАПК. В чистому вигляді ми маємо сьогодні 3 мільярди на підтримку малих та середніх виробників агропродукції, а мені би хотілося, щоб там було більше.

У чому була проблема підтримки малих фермерських господарств? Гроші, які вони отримували, нічого в їхньому житті взагалі не могли змінити. Це просто розглядалося всіма як збільшення оборотних коштів і не впливало ані на зміну якості, ані на матеріально-технічну базу. А потрібна суттєва підтримка. Щоб фермери, які сьогодні здають землю в суборенду великим гравцям, самі повернулися до господарської діяльності, щоб це їм було вигідніше, прибутковіше.

Фермерів в кожній області умовно від 1,5 до 6 тисяч. Але якщо ми почнемо інвентаризувати їх, то побачимо, що реально працюючих мало, а тих, які можуть бути ефективними, взагалі, одиниці. Я притримуюся думки, що треба підтримати тих, хто хоче працювати. Розумію, що це важко буде визначати. Та бачу механізм. Розподілом грошей не повинні займатись спеціальні комісії, куди входять керівники ДФС, адміністрації, пенсійного фонду і один представник асоціації. Люди повинні зібратися на обласному рівні, на рівні своєї асоціації і між собою вирішити.

50% успіху держпідтримки – це віра людей в те, що система працює сьогодні і буде працювати завтра. Одна з моїх тез (яка поки в цьому бюджеті не відображена) полягала в тому, щоб повернути все, що ми заборгували по програмах, – це майже 800 мільйонів гривень. Бо поки людям не повернемо борги, не буде віри нашій наступній програмі. Сподіваюсь, у цьому питанні ми ще знайдемо порозуміння.

Отже, «намріяних» 5 мільярдів гривень в бюджеті Мінагро не нараховує...

3 мільярди - пряма підтримка, 300 мільйонів – на відшкодування відсоткової ставки, майже 800 мільйонів - Аграрний фонд, мільярд - на державні гарантії. На 5 мільярдів вийшли…

«Підтримувати птахівництво потрібно, але малого гравця…»

Пане міністре, погляньмо на інші цифри. До бюджету-2016 орієнтовно буде сплачено близько 14 мільярдів гривень від справляння ПДВ у аграріїв, тоді як експортерам продукції АПК, а це переважно трейдери, відшкодовуються значно більші суми ПДВ. Зокрема, станом на 1 серпня за поточний рік експортери вже отримали 35,4 мільярдів. Маємо «дірку» в бюджеті. Що дають забрані 14 мільярдів при відшкодованих 35-ти?

Неправильно говорити, що ПДВ відшкодовано трейдеру, а не виробнику. Всі асоціації підтверджують, що ПДВ, відшкодований при експорті, майже на 90% повертається у ціну зерна. Механізм відшкодування відкладений приблизно на три місяці, але він функціонує.

По-друге. У мене була дискусія з Мінфіном, коли я відстояв заборону перевірок. Якщо в ситуації непропорційного розподілення по галузях спецрежиму почати перевірки, малих та середніх представників галузі ми точно заженемо в колапс. Та чому Мінфін так хотів разом з ДФС запустити всі ці перевірки? Наприкінці минулого року часто здійснювались безтоварні операції, в рамках яких були накопичені великі обсяги ПДВ до відшкодування, які були пред’явлені державі до відшкодування в цьому році. Щоправда, всі великі трейдери відкрили свої двері і самі попросили здійснити перевірки. ДФС цим зараз займається. Вони розбираються, хто, насправді, формував цей кредит, чи справедливо він відшкодований і так далі. Думаю, суттєва частина оцього розриву - це якраз оцей податковий кредит, сформований минулого року. На жаль, ми працюємо в стресі. Наша ключова проблема: у нас горизонт планування – це рік. Ми в рамках бюджету, не мислимо категоріями 5-10 років, навіть 3 роки. А системні реформи в галузі без цього неможливі.

Ви говорили про важливість підтримки тваринництва. Чи планує держава опікуватись далі і птахівництвом?

Розумію, що ви питаєте про крупних гравців, які мають непогані фінансові результати. Це - складна історія, яка вирішується питанням обмеження обороту, поголів’я. Тобто підтримувати потрібно, але малого гравця, і не просто вирощування птиці на м'ясо, наприклад, молодняка. Я підтримував би це. У нас «батьківське» яйце майже все імпортоване. Здається, лише дві компанії здійснюють в Україні повний цикл (розведення курей, - «Главком»). Це великі потужні компанії, їм допомагати, певно що, не варто.

По  птиці ще підніматиму питання квот. На переговорах в Брюсселі ми гаряче дискутували з європейськими партнерами. Я був би дуже задоволений, якби з України продавалася в Європу максимальна кількість курячого м’яса. Але європейці розуміють, що їхні підприємства не зовсім конкурентоздатні порівняно з нашими в контексті собівартості: якщо нашим ключовим компаніям відкрити ринок, місцевим виробникам там робити буде нічого. Та вони, окрім того, взяли собі на прапор такий аргумент: мовляв, ви говорите про підтримку галузі, а, насправді, чітко видно, що це преференції для певних компаній. Тим не менш, я буду відстоювати максимальне збільшення квот. І нехай це будуть навіть великі компанії, але це експортна виручка, робочі місця в Україні.

Але чи залишились у нас в птахівництві малі і середні гравці, про яких ви обіцяєте подбати?

Їх немає, але хотілося б, щоб вони з’явились. Всі якісні умовно «померли». Хоча у нас були невеликі ферми. Для прикладу, на окрузі, по якому я обирався до парламенту (151 округ на Полтавщині, - «Главком»), був інкубатор, були невеличкі птахоферми, які, на жаль, зникли.

Особливо ця ситуація стосується виробництва м’яса. По яйцю, оскільки ринок більш гнучкий, динамічний, і можна більш ефективно будувати бізнес, залишились малі і середні гравці.

Ви сказали, що  при визначенні тих гравців, які матимуть право на державну підтримку, можливе обмеження по обороту. Про які цифри мова?

У нас дискутуються різні позиції. На комітеті у Верховній Раді прозвучала базова до обговорення цифра - 50 мільйонів гривень реалізації.

Чи не зможуть великі холдинги тут маніпулювати тим, що у них багато підприємств і кожне з них може розраховувати на дотації?

Якщо все буде правильно прописано (заборона за принципом консолідації), то лазівки не буде. Та й всі великі гравці публічні, вони всі подають фінансову звітність на біржі і не зможуть не «показувати» ці підприємства.

«Переговори з китайською стороною знаходяться на критичній межі»

Ваші плани не лякають наших «курячих королів»? Гінці від них до вас ходять?

До мене не ходять. Може, ходять в інші місця.

Я прийшов сюди зробити видимі речі. І їх не багато. В рамках стратегії «3+5» я визначив три базиси: питання земельної реформи, питання державної підтримки, про що ми говорили, і питання ефективності і приватизації. Перш за все, приватизації такої компанії як «Укрспирт». Дуже хочу до кінця року передати її Фонду держмайна.

Але для цього мені потрібно, щоб Верховна Рада проголосувала відповідний закон, який ми підготували, - про особливості приватизації в спиртовій галузі. Ми вже маємо зауваження з Мінекономіки, Фонду держмайна. На цьому тижні вони будуть опрацьовані. І, сподіваюсь, на початку наступного місяця зможемо винести це на Кабмін, щоб до середини жовтня все фіналізували. Поки неузгодженість позицій полягає в тому, що міністерство вважає, що всі заводи повинні бути виставлені одночасно на приватизацію, а Фонду держмайна пропонує продавати поштучно. На мою думку, це не правильно і не прискорює процес приватизації.

Мене часто питають: от ви боретесь з лівим спиртом, а де гарантія, що завтра, коли ці заводи будуть приватизовані, вони так само не почнуть лити лівий спирт? Пояснюю: їм є що втрачати. Умовно, сьогодні у директора заводу, який керує держпідприємством, є план на крайній випадок: «чемодан – вокзал – Росія». Як тільки він зрозумів, що біда, – все, вже десь сидить на Чорному морі на забраній у нас землі. А уявіть горілчану компанію, у якої бренд, дистрибуція, і яку викривають у тому, що вони ллють щось «чорне». Не будуть відомі бренди ризикувати. З того, що я знаю, ключові гравці на ринку мінімально зловживають. Бо бояться, що по них можуть лупонути санкціями. А що таке вилетіти з полиці магазинів на три місяці? Потім ринок відвойовувати дуже важко.

В яку суму ви оцінюєте тепер ви оцінюєте все це спиртове господарство?

Я називаю діапазон – від 200 до 400 мільйонів доларів. Але там є питання боргів. Треба ще розбиратися.

Щодо приватизації таких підприємств, як «Артемсіль» чи ДПЗКУ. Які тут горизонти?

Я вніс всі підприємства на приватизацію, в тому числі ці два. По ДПЗКУ складна ситуація. Вважаю, компанія повинна зайти в приватизаційний процес, хто би що не говорив. Але проблемою китайського кредиту прямо сьогодні потрібно займатися. Чим далі ми відтягуємо процес, тим складнішим він стає, - і не тільки в контексті ефективності роботи цієї компанії, а й в контексті взаємин з китайськими партнерами.

В таких компаніях ДПЗКУ та «Артемсіль», приватизація яких є необхідною, досі не затверджені керівники? В ДПЗКУ ми маємо в.о. голови правління Бориса Приходька, в «Артемсолі» обов’язки директора виконує Володимир Доля, який виграв відкритий конкурс на цю посаду ще навесні…

Я подав відповідне подання до Кабміну. Уряд повинен винести це питання на розгляд. Та навколо кожного з цих підприємств є дуже багато, скажімо так, розмов.

Конкретизуйте: є претензії, підозри, конкурси відбулись не належним чином?

Як приймалися ці рішення, мені важко сказати. Це, напевно, питання до конкурсної комісії, до попереднього керівництва міністерства, може, до правоохоронних органів.

Ми з вас не вимагаємо озвучити звинувачення. Але, очевидно, що раз уряд не призначає, значить…

Уряд розуміє, що повинна відбутися дискусія. Ми бачимо, що є напружена ситуація, перш за все, навколо ДПЗКУ. На жаль, сьогодні комунікацій і переговорного процесу існуючого керівництва компанії з китайською стороною не виходить. Я маю чітку позицію китайської сторони: вони вважають весь переговорний процес останніх півтора роки з українською компанією не ефективним.

Переговори з китайською стороною на межі зриву?

Так, я це підтверджую, переговори з китайською стороною знаходяться на критичній межі. Нам треба приймати рішення. Ключовий момент: у нас більше 100 кримінальних справ щодо втрат навколо цієї компанії, ці кримінальні справи не завершені, гроші в Україну не повернуті. ДПЗКУ сплачує штрафні санкції за неповернення валютної виручки в Україну. Це сотні мільйонів гривень, які йдуть з оборотного капіталу компанії тільки тому, що хтось колись вчинив кримінальний злочин. Врешті збитки несе держава, бо все це дуже впливає на ефективність компанії.

Я направив лист китайській стороні з проханням, щоб вони висловили своє бачення, чи готові вони розглядати приватизацію цієї компанії. Відповідь була така: принципово так, але нам потрібна ефективна компанія. Та в рамках умов договору і ситуації, яка склалася навколо компанії, її ефективність викликає сумніви. Компанія сьогодні платить відсотки по всьому боргу, який на неї повішений, а держава є гарантом. В нинішній ситуації вона буде завжди на межі точки беззбитковості. Вирватися вверх вона зможе тільки за рахунок додаткових інвестицій, будівництва додаткового портового елеватору. У ДПЗКУ багато лінійних елеваторів, але якість їх, чесно кажучи, сумнівна.

Треба бути в діалозі. Бо сума коштів в рамках цього кредиту дуже суттєва. Вона співмірна з обсягами підтримки МВФ. По значимості і по обсягу ресурсу – це одне й те саме.

Який ви бачите вихід з цієї ситуації?

Контрактом було передбачено, що українська сторона буде з кожної проданої тонни через Китай платити 5 доларів комісії. Ми не хочемо платити ці гроші. Китайці кажуть, що це зафіксована умова договору, яка ще й була перепідтверджена пізніше додатком, не буду говорити при якому міністрі (на той момент міністерство очолював Олексій Павленко, - «Главком») і ким. І з того боку нам кажуть: ви – ненадійний партнер. Та на етапі, коли це все формувалося, ціна була за 200 (доларів за тонну), сьогодні вона упала. На мою думку, не може бути така фіксована позиція (5 доларів з тонни, - «Главком»), треба відсотково прив’язуватися до ціни.

Я би бачив це як відкритий процес, точно не заходив би у двосторонні відносини, а затягував сюди додаткових гравців, говорив би про якусь участь у компанії, якісь би робив складні угоди реструктуризації, заводив додатковий капітал. І з часом би збільшував частку участі іноземного інвестора в компанії, щоб не втратити у вартості. Але якщо говорити відверто, сьогодні компанія не коштує того кредиту, який вона взяла. Так, треба розуміти, що з цього кредиту тільки 500 мільйонів знаходяться в обороті і витрачені (ми говоримо тільки про цю суму), а 1 мільярд - на рахунках Ексімбанку КНР. Та якщо говорити про весь обсяг кредиту – ДПЗКУ не коштує 1,5 мільярди доларів, це точно. Хоча це, звичайно, моя оцінка.

«Думаєте, серед власників великих холдингів, які обробляють землю України, немає ні арабів, ні китайців?»

Питання від наших читачів. Щодо відшкодування відсотків по кредитах при придбанні техніки. Фермерів обурює, що компенсація здійснюється лише при купівлі вітчизняної техніки, яка значно поступається імпортній.

Погоджуюся. Ми думаємо, як правильно це прописати. Можливо, треба просто диверсифікувати умови: купуєш українську техніку – маєш кращі умови, купуєш іноземну – гірші умови, але все одно маєш. Можливості нашої промисловості обмежені щодо сільгоспмашинобудування. Але я б не хотів, щоб Україна ставала майданчиком для вторинної техніки, може, іноді кращої за нашу первинну. Я би дав право вибору фермерам.

Якщо іноземні інвестори, побачать, що у нас ефективно вести бізнес, вони будуть думати над тим, щоб переносити сюди технологію і номінуватися як українські виробники. Наш інженерний потенціал сьогодні далекий від того, щоб наздогнати John Deere, але треба рухатися в контексті об’єднання зусиль.

У своєму щорічному зверненні до парламенту президент дав чітко зрозуміти, що прийшов час знімати мораторій на продаж землі. Ви ж виступаєте за продаж прав на оренду землі. Де гарантія, що на практиці скупка «прав оренди» не обезземелить село?

Давайте дивитись не тільки на потенційні ризики. По-перше, цим ми досягаємо елементу соціальної стабільності. В силу бідності значна частина людей в сільській місцевості живе з паїв, з орендної плати за них. Вони можуть бути затиснуті обставинами і продати ці паї, а завтра не мати джерел для існування. Ми знімаємо цю проблему. По-друге, ми досягаємо певного ціноутворення. От кажуть: наприклад, гектар буде коштувати 50 доларів, дадуть вам ті 50 доларів, надурять і все. А так ми будемо знати, що в такій-то області договір оренди на 10 років може коштувати стільки-то, і буде всім очевидно, що земля точно не коштуватиме дешевше, ніж це право оренди. Це створить додаткову стабільність для інвесторів, додаткову ліквідність – бо чим легше тобі продати бізнес, тим більше ти готовий за нього віддавати на етапі входу, це правильний підхід.

Чи повинні ми йти далі? Повинні. Та моя філософія така: краще зробити один крок, аніж задатися метою зробити три і не зробити жодного. Поетапний рух нас приведе до цивілізованого ринку. Не можна зневажати мільйони українців, які мають у власності актив, який їм надала держава, мають право ним володіти, користуватися, розпоряджатися, але це право «розпоряджатися» у них забрано. Сотні тисяч цих людей вже померли і не скористались своїм правом. Я не розумію, в чому тут проблема? От хтось в селі помер. Чому сусід не має права купити його пай, якщо живе в цьому ж селі, є громадянином України і пропонує за нього достойні гроші? Ну давайте виставимо йому обмеження: наприклад, що можна мати не більше 50 гектарів. Та якщо в рамках села, навіть одного поля у нього буде не 4, а 16 гектарів, що критичного відбудеться в контексті державної безпеки і прав громадян? Нічого. Більш того, система існує. Коли громадянин іншої держави успадковує землю, на яку поширюється мораторій, то він протягом року повинен відчужити її, в законі це прописано, це діє.

І на завершення. От кажуть: як це, іноземні власники будуть обробляти землі в Україні… Вибачте, а ви що думаєте, що серед власників тих великих холдингів, які сьогодні обробляють землю України, немає ні представників Саудівської Аравії, ні китайців?

Які більш-менш свіжі дані, про найбільших користувачів земельними масивами в Україні, є у вас?

(Міністр починає шукати в паперах на столі інформації і передає журналістам)

Ми ж офіційної статистики не ведемо. У нас і районні сільгоспвідділи стиснуті до мінімуму. А зважаючи на те, що Статистика вже перестає займатися питаннями агросектору, виникає питання з точки зору продовольчої безпеки. Адже володіти оперативною інформацію, що у нас на полях, який стан врожаїв, що будемо збирати, – це стратегічне завдання.

Чого Держстат відмовляється це робити?

Вони теж звужують штат. Кажуть, є ж Мінагро, хай займається.

Загалом пересічний громадянин не дуже цікавиться аграрною темою – лише в розрізі ціни на певні продукти або, наприклад, питанням землі. Але це ж все до того моменту, поки їсти є що. Ми не замислюємося над тією ситуацією, яка складається в Україні. У нас якось були переговори з однією державою щодо постачання зернових. Ми дискутували. І представник тієї сторони сказав: розумієте, ви говорите про це, як про операційний і зерновий цикл, а у мене в країні, якщо ми зараз не поповнимо запаси зернових, через три тижні почнеться голод. Я тоді сидів і думав, в яких шикарних умовах знаходиться Україна. В Ірані, наприклад, аграрне відомство називається «Міністерство сільськогосподарського джихаду». Для них це питання життя і смерті.

Повертаючись до статистики, її нема кому вести. Що тепер?

Це повинно робити Мінагро. Але, наприклад, ви знаєте, що в Одеській області аграрний відділ скасовано. Ми там не маємо представників, які б звітували у міністерство.

Коли USDA (Міністерство сільського господарства США, - «Главком») робить заяву, то це заява впливає на увесь світ. Вони – один з лідерів. Але, вибачте, ми - гравець номер три у світі. В принципі, всі на зерновому ринку повинні чекати на Bloomberg виступу міністра сільського господарства в Україні. Наші показники впливають на світову кон’юнктуру. Але щоб робити заяви світового масштабу, треба добре володіти інформацією. Тому ми зараз знаходимося на етапі інституційних змін в міністерстві, ми вже запустили офіс реформ. Міністерство в нинішньому стані не спроможне якісно виконувати задачі навіть тих в рамках, які ми сьогодні на себе поклали.

Виходячи зі сказаного, ліквідовувати районні відділи АПК – за прикладом вашого колеги міністра юстиції – ви не збираєтесь?

Ні, це було б неправильно. Кому мені делегувати функцію продовольчої безпеки на місцях?

«Ви думаєте, в заповідниках менше в чорну пиляють дерева?»

За Земельним кодексом 1990 року фермерам надавалися ділянки розміром 50 гектарів у постійне користування. Новий кодекс даний вид користування не передбачав, у перехідних положеннях було закладено обов'язок переоформити ці наділи в оренду. У 2005 році КСУ визнав норму неконституційною. І сьогодні ці землі буквально зависли, їх правовий статус неоднозначний. Чи не хочете ви ініцювати законопроект, який дасть змогу приватизувати ці землі фермерами у повному обсязі, а не, як зараз, у розмірі частки паю?

Якщо такого законопроекту досі немає – дякую за наводку, займемося.

За вашою оцінкою, яка частка врожаю цього року знаходиться в тіні?

Цифр не маю, фантазувати не буду. Але те, що тінь є, це очевидно.

Цифри треба в ДФС ловити. Нам треба просто зводити цифри: скільки ми бачимо внутрішніх показників виробництва, скільки вони бачать експорту.

Раніше зробити такий аналіз ніхто не додумався?

Робили конкретні дії. Були випадки, ДФС з Митницею зупиняли кораблі. Але тоді це було спричинено іншим: валютним регулюванням - компанії не знали, як виводити валютну виручку. Тож вони за готівку купували зерно тут, продавали своїй офшорній прокладці, залишали прибуток за кордоном і так, через зерно, виводили свою надлишкову ліквідність. В цьому році, думаю, це явище теж повинно бути, але точно не в таких обсягах.

Звести статистику можна. Але питання: як вплинути на ситуацію? Бо так само ми зводимо і статистику по спирту. Дивимося обсяги офіційно виробленого спирту і статистику рітейлу - скільки продається горілки. За правилами, ця горілка повинна бути вроблена з офіційно виробленого спирту. Але по факту, на полицях горілки продається набагато більше.

Наскільки саме?

Приблизно 40% горілки на полиці з контрафактного спирту.

Міністерство екології ставить за мету до 2020 року вдвічі збільшити територію природно заповідного фонду. У відомства є навіть певні пропозиції (одна з них – відомий всім Холодний яр), але їх не погоджують в МінАПК. В чому проблема?

По Холодному яру я підтримую пропозицію і є навіть її поборником. Але давайте говорити відверто. Всі скаржаться на Держліс. Ну ми ж абсолютно свідомі того, що не може відбуватися злочинної діяльності на місці без участі усіх причетних.

В контексті вирубки задам питання. Ви думаєте, в заповідниках менше в чорну пиляють дерева? Ні. І цьому підтвердження візити самого міністра екології. Він же їх здійснює не в Держлісагентства, а в свої заповідники, ловить людей, які пиляють ліс там.

Я підтримую їхню ідею. Але, на жаль, це не унебезпечує від тих ганебних випадків. Ми зараз технічними засобами, в тому числі, супутниками інвентаризуємо все, що у нас є. І хочемо в режимі онлайн відслідковувати незаконні рубки та підвищувати, перш за все, кримінальну відповідальність. У нас непогано налагодилась взаємодія з правоохоронними органами. Ситуація за останні півроку значно покращилась.

Коли будуть ухвалені нові правила санітарної вирубки лісів?

Вони давно внесені на погодження у Кабмін. Та у нас, на жаль, є процедура погодження, бюрократія. Цей процес іноді може тривати довго. Далі процедура така: ми отримаємо їх з погодженнями або з зауваженнями, врегульовуємо зауваження і вносимо знов на Кабмін. Ми намагалися скоротити  терміни загалом в регламенті роботи Кабміну. Була розмова, що секретаріат, міністр Кабмінету міністрів запропонує нові форми, в рамках яких ми могли би швидше проводити питання. Але досвід показує, що коли ми починаємо вносити питання з голосу, в них часто випливають якісь недопрацювання, і знову з голосу треба вносити зміни.

Микола Підвезяний, Катерина Пешко,

Станіслав Груздєв (фото), «Главком»