Володимир Кістіон: У цьому уряді «вінницьких» не так вже й багато

Володимир Кістіон став головною інтригою нового Кабміну. У фіналі прем’єріади озвучувався розклад, за яким маловідомий соратник Гройсмана мав обійняти посаду віце-прем’єра з питань АТО. Проте в перші ж дні роботи нового уряду ситуація кардинально перегралась. Кістіон почав опікуватись найбільш ресурсними напрямками - енергетикою, екологією, природними ресурсами, транспортом та зв’язком. Певно, що на фінішній прямій запеклих торгів новому главі уряду вдалось закріпити за собою вплив на стратегічні галузі  і призначити наглядачем за ними свого ставленика.   

Судячи з кар’єрних досягнень, Кістіон – людина незамінна для нинішнього очільника Кабінету міністрів. Його пересування сходинками держслужби, починаючи з Вінниці й закінчуючи Києвом, йшло нога в ногу з кар’єрним зростанням молодого та перспективного політика Гройсмана. Володимир Борисович працював вінницьким мером – Кістіон був його першим заступником. Коли Порошенко після Майдану перетягнув талановитого керівника до Києва на посаду віце-прем’єра – міністра Мінрегіонбуду, Кістіон також опинився в столиці на посаді першого заступника міністра. Після парламентських виборів 2014 року Гройсман посів місце спікера у ВР, і Кістіон знову тінню потягся за шефом – улітку минулого року він опинився на посаді керівника Управління справами Апарату Ради.

За інформацією джерел «Главкому» в Кабміні, із приходом до цього уряду Кістіон передусім зайнявся кадровими питаннями в тих галузях, якими йому було доручено опікуватись. Така напористість віце-прем’єра  сподобалась не всім  міністрам, які опинились у його підпорядкуванні.

Сам Кістіон – людина непублічна. Звиклий до роботи переважно «за лаштунками», він не надто охоче йде на контакт із журналістами. Та «Главкому» вдалося поспілкуватись із віце-прем’єром та записати перше для нього велике інтерв’ю. Володимир Євсевійович, як і його шеф Гройсман, полюбляє рекламувати ідеї децентралізації, обіцяє нарешті навести лад на зруйнованих українських дорогах та пояснює, чому так сходу почав фільтрувати кадри, які підбирають міністри…

«Я не впав з неба, коли формувався уряд»

Раніше вам доводилось працювати переважно «за лаштунками». Як почуваєтесь тепер, коли ваша діяльність опинилась, умовно кажучи, у «фокусі об’єктивів і телекамер»? Чи комфортно вам у кріслі віце-прем’єра?

Так, сьогодні до моєї діяльності набагато більше уваги з боку журналістів. Хоча я не вважаю себе публічною постаттю. Мені більше подобається робити реальні справи. Та мені в будь-якому кріслі не було достатньо комфортно. У мене завжди є відчуття, що я щось десь недопрацьовую. Але як тільки з’явиться внутрішнє відчуття, що ти вже все зробив, потрібно йти на пенсію.

В процесі торгів за новий уряд ходили чутки, що ви станете віце-прем’єром з питань АТО. Чому в останню мить відбулись зміни?

В кінцевому варіанті, коли був узгоджений склад нового уряду, чітко було визначено, що я обійму посаду віце-прем’єра. Далі відповідно до закону про Кабінет міністрів і розподілення повноважень відповідним підзаконним актом, на мене були покладені дещо інші питання, а саме - інфраструктури, енергетики та екології. Думаю, це було правильно. Бо в попередньому складі уряду питаннями АТО опікувався Геннадій Зубко. Він і тоді на посаді віце-прем’єра координував такий центральний орган виконавчої влади, як Державне агентство з питань відновлення Донбасу. Тоді вже були зроблені відповідні напрацювання, уже досить багато справ було на стадії реалізації. І змінювати функціонал, напевно, було би недоцільно.

Отже, нині ви куруєте, нема чого приховувати, «найжирніші» міністерства? Володимир Гройсман недаремно торгувався до останнього і таки виборов їх?

Ви дещо перебільшуєте, говорячи про те, що ці міністерства – Міненерговугілля, Мінінфраструктури і Мінекології – «найжирніші». Я б сказав, що це міністерства найвідповідальніші та найпроблематичніші. Хто їх виборов? Я не був учасником переговорів щодо формування уряду. Тому я точно не можу відповісти на ваше питання і сказати, хто поборовся і «нарізав», як ви кажете, дещо «жирніший» шматок пирога.

Але ви точно можете сказати, коли саме дізналися, що увійдете до уряду?

Ця інформація була досить розпливчаста. Процес переговорів, як ви пам’ятаєте, був доволі динамічний. Інформація щодо персоналій, які зайдуть до уряду, змінювалась практично щогодини. Зранку був один перелік посад, в обід – другий, ввечері – третій…

Хто з персоналій зайшов до уряду, на мій погляд, не так принципово. Важливий результат, на який ми будемо працювати.

Говорімо відверто: те, що ви обіймаєте посаду віце-прем’єра, - заслуга Гройсмана. Складається враження, що для нинішнього прем’єра ви – незамінна людина, адже ви супроводжували Гройсмана тінню, коли він рухався сходинками держслужби.

Я не впав з неба, коли формувався уряд. Останнім часом ми з Володимиром Борисовичем, дійсно, працювали разом. Але це не значить, що ті посадові особи, які працювали з ним разом, мають якісь преференції. Навпаки, до тих, кого сприймають як «людей Гройсмана», вимоги в нього набагато більші, ніж до інших членів уряду. Тому це не якась преференція чи прерогатива, це підвищена відповідальність.

Давнє знайомство з Гройсманом принаймні гарантує вам вільний доступ до прем’єра порівняно з іншими міністрами?

Я не аналізував цю ситуацію. Але можу розповісти вам про стиль роботи Гройсмана. Він – відкрита людина. Щоб потрапити до нього на аудієнцію, не потрібно відстоювати в шалених чергах, записуватись заздалегідь, по 150 разів це з кимось узгоджувати тощо. Кожен міністр має прямий зв'язок із прем’єр-міністром. Я впевнений: якщо є проблема, знімається слухавка і обговорюється питання і приймаються відповідні рішення. Він – менеджер, керівник нової формації. Питання процедури, низькопоклонства для нього не важливе. Важливі кінцевий результат та оперативність його досягнення.

Згодні з тим, що в Україні тепер «вінницькі» змінили «донецьких»?

Не так-то вже й багато «вінницьких»  порівняно з «донецькими». Ну от хто з «вінницьких» в уряді? Я, Андрій Рева (міністр соціальної політики - «Главком») і Гройсман. Усе. Візьміть для прикладу Кабінет міністрів періоду Миколи Азарова і нижче – це ж не можна порівнювати. Порівнювати «донецьких» і «вінницьких» для журналіста смачно. А якщо подивитися в корінь, у реалії – то все не так.

Команди Гройсмана і Порошенка - це одне і те ж? Для чого Гройсману своя партія, яка до речі,  минулого року впевнено перемогла на виборах у Вінниці?

Я – своя людина, передусім маю виконувати ті завдання, які ставить переді мною прем’єр-міністр. Бо є відповідна вертикаль управління. І про це потрібно всім пам’ятати. Коли немає якихось зрозумілих управлінських зв’язків, це називається анархією і хаосом.

Щодо «різних команд». Партія в межах міста Вінниці і партія в межах держави – це зовсім різні речі. Ви ж розумієте принцип будівництва партійної структури.

«У мене свої принципи формування команди»

Галузі, які потрапили до сфери вашого кураторства, є доволі різними. Чи відчуваєте ви себе компетентним і в транспорті, і в екології, і в питаннях газу й нафти?

Галузі, які я координую, непрості і глобальні. Але моє завдання передусім полягає в тому, щоб допомагати вирішенню завдань, які стоять безпосередньо перед міністерствами. А також там, де виникають питання, які потребують узгодження кількох міністерств, забезпечувати координацію та вихід на спільний результат. Акценти і прерогативи ставляться в тому форматі, який випливає з першочергових дій уряду на 2016 рік, які були презентовані.

Наведіть конкретний приклад ситуації, яка потребувала узгодження, або конфлікту між міністерствами, який ви вже допомогли розв'язати.

Один із пріоритетів 2016 року – терміново змінити ситуацію по дорогах. Для цього потрібні оперативні ефективні рішення і, відповідно, фінансове забезпечення. Коли в нас були питання щодо забезпечення фінансового ресурсу, я збирав представників Мінінфраструктури, Державної служби автомобільних доріг – «Укравтодору», Міністерства фінансів. І ми обговорювали проблему, ухвалювали відповідні рішення, які давали можливість більш ефективно вирішувати завдання.

Яку роль ви відіграєте у кадровій політиці «ваших» міністерств? Подейкують, що саме цей напрямок вас хвилював більше всього з перших днів на посаді. За інформацією наших джерел у Мінінфраструктури, ви новому міністру, скажімо так, наполегливо пропонували заступників. Така ж інформація йшла і з Міненерго. Ще на першому засіданні уряду цю проблему дещо в цьому контексті «засвітив» міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак. Тоді він привернув увагу глави уряду до того, що в центральних органах виконавчої влади немає ні голів, ні заступників, їхні повноваження виконують директори департаментів. Ви разом із ним протягом кількох днів проводили термінові співбесіди з кандидатами на посади, проте на розгляд це питання тоді так і не було винесено.

Ця ситуація є надуманою. Хтось подумав, що хтось погоджував кандидатури два дні, і всі зробили висновок, що є питання кадрових призначень… Дивина. Процедура дуже проста насправді. У законі про Кабмін є відповідні розділи, де чітко виписані повноваження міністрів, віце-прем’єрів і прем’єр-міністра. І в повноваженнях віце-прем’єр-міністра питань кадрового призначення чи внесення керівників центральних органів виконавчої влади немає. Тому говорити, що хтось на якомусь рівні щось блокував, немає підстав і сенсу. Якщо ж у когось були якісь бажання досить швидко провести якісь свої кадрові персоналії, я точно не поділяю такий підхід. Будь-яке призначення – це має бути виважене рішення.

Я ніякі кандидатури не лобіював і не блокував. У мене свої принципи формування команди. Це не залежить від того, де я працюю. Я ніколи нікому не давав «своїх» людей у якісь структурні підрозділи. Так, залежно від посади я безпосередньо проводив співбесіди, ініціював призначення керівників структурних підрозділів – чи керівника департаменту, чи управління. І на цьому, будучи керівником господарського підприємства, для прикладу, я зупинявся. Бо всі питання по напрямку, сегменту, яким займався той відділ, департамент, управління, я задавав безпосередньо керівнику. І він відповідав за результати по своєму напрямку. Кожен сам повинен формувати свою команду.

Але ж ви проводили співбесіди. І це факт.

Звісно, по процедурі – так. Щодо обхідного листа, однозначно – так.

Тоді чому ж загальмувався процес винесення і призначення кандидатур, про які згадав міністр?

Жодного зауваження до запропонованих ним людей у мене не було. Кандидатури були погоджені мною вчасно. Далі йде процедура внесення, підготовки, спецперевірок… Це не до мене. І в будь-якому разі в законі «Про держслужбу», який набув чинності з 1 травня, прописані зрозумілі та прозорі інструменти для вирішення питань, які ви порушуєте.

Ви впливали на вибір заступників міністрів?

Віце-прем’єр-міністр не може обирати заступників міністру. Подання вноситься за підписом міністра. Віце-прем’єр може погодитись із зауваженнями або погодитись без зауважень. Усе. Сказати «не погоджуюсь» не можна. Та навіть якщо й так, це не значить, що міністр утрачає право на розгляд засідання уряду, який і ухвалюватиме рішення. У кожного – свої аргументи.

Ви вже згадали, що з 1 травня всі призначення мають відбуватись шляхом конкурсів. Але це теж «перемога» з поки що незрозумілим присмаком. Досвід кадрових призначень на прикладі «Укрпошти», «Укрзалізниці», «Укрспирту» показує, що процес зазвичай затягується, а в цей час структуру очолює близька до тих чи інших політичних кіл людина, яка в статусі «в.о.» ні за що не відповідає. Наразі конкурси ще навіть не оголошені, а кадрових «дірок» багато. Із вашої зони відповідальності, наприклад, це, Держслужба геології та надр, де понад рік «в.о.» - Микола Бояркін…

Та не тільки Держслужба геології та надр… Така ситуація практично в усіх органах виконавчої влади навіть центрального рівня. Але, розумієте, це питання лежить трохи далі від моїх повноважень. Згідно із законом, це більшою мірою покладається на центральні органи виконавчої влади, тобто на Держголовслужбу (Нацагентство з питань державної служби, - «Главком»), яка зобов’язана зробити ті чи інші речі на виконання закону «Про державну службу». Обговорювати позиції цього закону в контексті того, позитив це чи негатив, обіймаючи посаду віце-прем’єра, було б неправильно. Є закон, він повинен виконуватись. Правильний він чи ні –  справа десята. Ефективний чи ні – питання десяте. Якщо неефективний – будь ласка, ідіть, вносьте відповідні зміни, переконуйте суспільство, депутатів.

Чи планується змінювати керівників державних енергетичний компаній, зокрема, НАЕК «Енергоатом»? Схоже на те, що саме з метою відсторонення президента Юрія Недашковського паралізувована робота компанії, заблоковані її рахунки…

У мене такої інформації нема. І я вважаю, що не варто такі речі вкидати в суспільство, коли нема відповідних підтверджень. У НАЕК «Енергоатом» нині дійсно непроста ситуація, тому поширення неперевіреної і непідтвердженої інформації може тільки її погіршити.

«Реальний стан справ із дорогами - гірше не може бути»

На початку розмови ви згадали про критичну ситуацію на дорогах. Прості громадяни давно вже проклинають «Укравтодор». Минулий уряд обіцяв його реформувати: більшу частину доріг передати в управління місцевій владі. Як просувається реформа?

Ви абсолютно праві в тому, що реальний стан справ із дорогами в державі - гірше не може бути. Можна довго філософствувати про те, чому так сталося і хто винен. Але треба максимально сконцентрувати зусилля і в межах можливостей покращити ситуацію. Звісно, розуміючи, що все й одразу за короткий час ми не вирішимо.

Реформування «Укравтодору» - це один із моментів розв'язання проблеми, про яку ми говоримо. Хто ефективніше може забезпечити експлуатацію і відповідний стан доріг? Державне агентство автомобільних доріг, яке знаходиться в Києві, чи, наприклад, обласна державна адміністрація, яка знаходиться на тій території, де ті дороги розташовані? Відповідь зрозуміла: той, хто ближче, хто знає проблеми і специфіку. А в нас певний час десь з 2008 року всі функції тягнулись нагору, там контролювалися, розподілялися й так далі. Сьогодні не потрібно вже нікого переконувати в ефективності фінансової децентралізації. Більшість міських бюджетів наразі є самодостатніми, мають відповідний фінансовий ресурс для забезпечення нормального життя мешканців, які проживають на відповідній території. Особливо за умови, якщо є ще й ініціативний, ефективний голова, обраний людьми, є серйозні можливості розвивати відповідну територію.

Однозначно потрібно частину державних доріг, не змінюючи форму власності, передати під контроль регіонів. Але потрібно передати не тільки дороги як відповідні обов’язки. Потрібно передати й інструменти, щоб можна було забезпечити ефективне управління та експлуатацію. Тобто - передати фінансовий ресурс, матеріальний ресурс у вигляді технічних засобів, об’єктів, які б давали можливість ефективно, якісно, в автоматичному режимі управляти тими дорогами. За державою точно необхідно залишити політику та дороги загальнодержавного значення.

Коли така дорожня децентралізація буде проведена?

Буквально три тижні тому в нас була нарада, є відповідне доручення Гройсмана: терміново сформувати операційний план щодо забезпечення реалізації цієї концепції. Такий офіційний документ, операційний план щодо забезпечення реалізації реформування управління дорожньою галуззю, практично на виході. Про деталі говорити не можу, бо остаточний його варіант я не бачив.

Окрім інвентаризації основних засобів, тобто капіталу державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», потрібно провести інвентаризацію доріг, сформувати, уточнити паспорти доріг, визначити чітко з кожним регіоном протяжність, прив’язку доріг, які в перспективі їм можна було б передати. Далі – провести зміни до законодавства щодо формування Дорожнього фонду з відповідним розподілом ресурсу. Потрібні додаткові повноваження облдержадміністраціям, які б мали можливість управляти процесом тощо.

Є проблема, коли податки, що збираються на ремонт доріг, витрачаються не за призначенням. Надходження від дорожнього збору, який включений у вартість палива, витрачаються на латання «дір» у бюджеті. Команда колишнього глави Мінінфраструктури Андрія Пивоварського пропонувала, щоб цей «дорожній» податок спрямовувався виключно на ремонт доріг. У вас є своє бачення пошуку грошей на дорожнє господарство?

Це питання якраз є в плані законодавчого та нормативно-правового забезпечення передачі доріг на місця. Ідеться про утворення дорожнього фонду з формулою розподілу фінансового ресурсу для забезпечення, утримання та експлуатації доріг. Мінфін в цьому питанні є нашим союзником - буде підтримувати такий підхід щодо виведення і прозорості цільового утворення ресурсу з безпосереднім у перспективі використанням його на відповідні цілі.

Скільки цього року загалом було виділено грошей на ремонт доріг?

На ремонт доріг в 2016 році ми задіємо ресурс у межах 19 мільярдів гривень. Це кошти на поточне утримання й середній поточний ремонт, які затверджені в постанові Кабінету міністрів №176. Державне агентство автомобільних доріг і Служба автомобільних доріг уже доволі потужно виконують роботи з дрібного ямкового ремонту, із  середнього поточного ремонту.

Також на минулому засіданні уряду було ухвалено ще три постанови щодо фінансування доріг. Ідеться, по-перше, про внесення змін до 498 постанови. Передбачено часткове погашення боргів Служби автомобільних доріг і «Укравтодора» у попередньому періоді. Це досить серйозні борги.

Ще одна постанова, яка розглядалася на минулому засіданні уряду, - це перекидання коштів, які вивільняться за рахунок проведення відповідної роботи з реструктуризації зобов’язань «Укравтодору» і Мінфіну по запозиченнях, які були в попередньому періоді. У державному бюджеті було заплановано 11 мільярдів гривень повернути у вигляді повернення запозичень. Було проведено відповідну роботу з кредиторами, які виділили відповідний фінансовий ресурс, і було досягнуто розстрочку в часі. Мова про суму в межах 4 мільярдів, які теоретично будуть вивільнені і направлені безпосередньо на українські дороги.

Щодо боргів. У квітні представники «Укравтодору» заявляли, що борги держкомпанії складають 43 мільярди гривень…

Це дещо неправильна інформація. Консолідовані борги, напрацьовані в попередньому періоді, згідно з тими офіційними документами, які я маю, станом на 1 січня 2016 року складали 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Це борги, які були накопичені, починаючи з 2012 року. Це якраз ті борги, які вже інвентаризовані й підтверджені. Там була дійсно робота виконана якісно. Погашатися це буде за рахунок видатків, які передбачаються на Державне агентство автомобільних доріг. У попередньому часі Державне агентство автомобільних доріг було замовником цих робіт.

«Вага автомобільного поїзда сягала за 100 тонн при допустимих 40»

Однією з причин розбитих доріг є перевантажені фури. Проблему піднімав ще минулий Кабмін. Що в цьому плані робить новий уряд?

Відповідний законопроект Кабміну зареєстрований у Верховній Раді. Він був ініційований і розроблений Міністерством інфраструктури. Там порушуються питання забезпечення вагового контролю й посилення санкцій за його порушення. Без цього ми не будемо встигати ремонтувати дороги, їх просто «вбиватимуть». Особливо гостро ця проблема постає на територіях, де розташовані порти, крупні сільгоспвиробники. Вага автомобільного поїзда, який був зафіксований у південному регіоні, сягала за 100 тонн при максимально допустимих 40 тоннах. Уявляєте, якщо виїжджає такий транспорт, особливо влітку, коли температура повітря вища 30 градусів, а температура асфальту - за 60, що відбувається з тією дорогою? Це ненормальна ситуація.

Яка зараз ситуація з латанням дір на «легендарній» дорозі Одеса-Рені?

Роботи проводяться. Загальна вартість ремонту цієї дороги складає 1 мільярд 100 мільйонів гривень. Завдання на 2016 рік – все-таки ці заплановані роботи, які складаються із 17 ділянок, виконати. До того ж, джерела фінансування з виконання робіт різні. Митниця, як заплановано, дає близько 442 мільйонів гривень. Інша частина – це бюджетні кошти різних рівнів.

Які причини звільнення з посади керівника «Укравтодору» Андрія Батищева. І коли на цю посаду відбудеться конкурс?

Чому було звільнено Батищева? Не можу дати точну відповідь. Пропозицію було внесено профільним міністерством. Моя суб’єктивна думка: керівник, який очолював даний центральний орган виконавчої влади, м’яко кажучи, довів ситуацію до критичної. Щодо конкурсу – то є закон «Про державну службу».

«Правила санвирубки лісів будуть ухвалені в новій редакції»

В Україні гостро постає проблема несанкціонованої вирубки лісів. Найгірша ситуація з тими масивами, які у підпорядкуванні Державного агентства лісових ресурсів. Наприкінці травня у програмі «Свобода слова» міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак зазначив, що робоча група закінчила підготовку пропозицій до нових правил санітарних вирубок ліса, і на розгляд Кабміну вони будуть винесені найближчим часом. Коли питання буде вирішено?

Я збирав щодо цієї проблеми нараду. Вона була ініційована і Мінагрополітики, до компетенції якого входить це агентство, і керівництвом Мінекоприроди. Обговорювали, як нам швидко віднайти хоча б юридичне рішення призупинення того бедламу, який відбувається в питанні вирубки лісів. Перше, що було зроблено: Семерак у рамках свого відомства заборонив проведення будь-яких робіт з вирубки, які стосуються національних заповідників.

Але ліси Мінекоприроди – це найменша частина. Більша – у Міноборони й Держагентства.

Також було дано відповідне доручення, і я переконаний, що найближчим часом ці правила санітарної вирубки будуть ухвалені в новій редакції урядом. Мені днями якраз доповідали, що практично вже проект готовий. Було створено відповідну міжвідомчу робочу групу. Очолювало цю групу безпосередньо Державне агентство лісових ресурсів, туди також увійшли спеціалісти з наукового середовища.

Навіть якщо уявити, що це будуть ідеальні правила, як гарантуватися їхнє виконання?

Ви праві. Потрібен ще відповідний контроль із боку Лісової інспекції, правоохоронних органів. Та, перш за все, потрібно все-таки допрацювати правила, визначити формат. І вже другим кроком забезпечувати інструменти контролю.

Остаточний формат правил формуватиме Мінагро?

Остаточний варіант буде сформовано робочою групою, суб’єктом подання буде Мінагро. Але після того як проект буде внесено, регламент Кабінету міністрів визначає відповідну процедуру погодження всіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади.

У попередній період ці правила неодноразово переписувалися. На вашу думку, чи є нормальним, що міністерство само собі формує правила?

Це питання дискусійне. З одного боку, той, хто пише правила, не має морального права контролю за їхнім виконанням. Це логічно. Але подивімося на цю ситуацію  з іншого боку. Питання формування політики поводження з лісовим фондом формує Мінагро. А питання реалізації цієї політики покладається вже безпосередньо на Державне агентство.

Але діяльність Держагентства лісових ресурсів координує Мінагрополітики.

Ну, прямого підпорядкування тут немає. На них покладаються різні функції: одна – формування політики, інша – її реалізації.

«Ніяких закупівель вугілля в Росії держструктури не проводять»

Які ключові проблеми зараз на порядку денному в сфері паливно-енергетичного комплексу?

Передусім це питання підготовки заходів до роботи в осінньо-зимовий період.

Якщо говорити про стратегію, то є багато питань, якими я опікуюся. Наприклад, питання реструктуризації НАК «Нафтогазу».  Управлінські функції в межах НАК виконує Міністерство економіки, а політику формує Міненерговугілля. Тому тут потрібно узгоджене рішення бачення перспективи моделі діяльності НАК. Я повинен опрацювати пропозиції Міненерговугілля, «Нафтогазу», Мінекономіки, і в межах спільної наради ми маємо вийти на консолідоване єдине рішення з виконанням умов Третього енергетичного пакету.

Днями прем’єр Володимир Гройсман не виключив, що Україна може скерувати отриманий від Всесвітнього банку кредит на 500 мільйонів доларів на закупівлю російського газу – якщо «Газпром» зробить правильну пропозицію. Нагадаємо, ще недавно Арсеній Яценюк в заслугу свого уряду ставив якраз те, що країна відломилась від російського газу.

Передовсім наш уряд повинен забезпечити стабільне проходження опалювального сезону. Ми маємо забезпечити комфортні умови проживання наших громадян та достатню кількість енергетичних ресурсів для української економіки. Це принципові речі.

Друге. Є відповідна постанова Кабінету міністрів, яка передбачає, що в одного постачальника не можна закуповувати більше 50% від потреби. Ми це виконаємо. Та якщо ми зрозуміємо, що обсяги газу, які можуть нам поставити трейдери з Європи, та обсяги газу, які будуть видобуті на території України, недостатні для забезпечення комфортних умов проживання українських громадян і роботи економіки, ми будемо шукати, де взяти ресурс.

Сьогодні вже зрозуміло, скільки Україні потрібно додатково газу?

В прогнозних показниках може бути в межах 3-5 мільярдів кубів.

Щодо вугілля. Де і скільки сьогодні закуповує Україна?

Якщо ми подивимось на структуру споживання вугілля (а це ТЕСи, ТЕЦи і деякі теплокомуненерго), якщо подивимося на форму власності основних споживачів, то чітко зрозуміємо, що в державній формі власності серед загальної кількості є тільки три ТЕС –«Центренерго». І то воно є в переліку найближчої приватизації. Закупівлю вугілля виконує безпосередньо та юридична особа, та структура, той власник, який володіє відповідним об’єктом виробництва або комбінованого виробництва електричної енергії та тепла. Тобто суб’єкт господарювання, а не держава. Для державної форми власності минулого року були спроби, здається, закупити вугілля через «Укренерго» чи «Центренерго». Інше – це ринок. Державне підприємство «Енергоринок» замовляє не вугілля, а електричну енергію. І за неї платить. Як виробить цю енергію безпосередньо виробник – його питання, це його господарська діяльність.

Тобто ви не можете сказати, скільки вугілля завозиться в Україну з Росії, скільки з окупованих територій?

«Центренерго» – це державна структура. Ніяких закупівель в Росії державні структури не проводять. За це я відповідаю. Якщо навіть проводяться закупівлі, то це відбувається виключно через суб’єктів господарювання, які зареєстровані, сплачують податки, платять заробітну плату на території України.

Ви володієте цифрами: скільки йде вугілля з окупованих територій? Через яких посередників?

Припускаємо чисто теоретично. Але в будь-якому разі це питання безпосередньо кожного суб’єкта господарювання, який вчиняє ці дії. Ви ж прекрасно розумієте, що Міненерговугілля має тільки 33 державні шахти. Інші шахти – а це більшість – це приватні структури.

Шахти отримують зараз дотації? У яких обсягах?

Так, була цього року дотація. Близько 400 мільйонів гривень через Міненерговугілля скеровано на підтримку державних шахт. Цю суму було закладено в бюджеті, який ухвалювали за часів Яценюка. Новий уряд ніяких змін до бюджету не вносив.

Будете щось змінювати у цьому питанні?

Питання буде вивчатися. Ми маємо розуміти: а яка перспектива? Постійні дотації – це шлях в нікуди. Я є прихильником дотацій на певний період. Але за умови, що ми чітко розуміємо, коли шахта зможе працювати на повному господарському розрахунку.

«10 соток. Це що, тисячі гектарів, що це так всіх обурило?»

Чому досі не приступив до роботи новий керівник «Укрпошти» Ігор Смілянський?

Точної інформації у мене немає. Але я пам’ятаю розмову, коли готувалася пропозиція на засідання уряду щодо погодження його кандидатури. Він сказав, що в нього є відповідні зобов’язання на попередньому місці роботи. Старт відбувся для нього після ухвалення урядом рішення. І йому далі треба було поставити до відома компанію, де він працював (американський офіс міжнародної аудиторської компанії KPMG, - «Главком»), та відпрацювати, згідно з контрактом, ще два місяці.

Чого очікуєте від нових керівників «Укрпошти» та «Укрзалізниці»?

Це керівники світового рівня, у яких є відповідне бачення.

Щодо «Укрзалізниці» та її нинішнього керівника Войцеха Бальчуна: тут основний приклад - це залізниця Польщі. І є відповідні надії, що ми за короткий період змінимо багато речей, підвищимо ефективність роботи «Укрзалізниці», переформатуємо структуру управління, мінімізуємо серйозну – це ні для кого не секрет - корупційну складову.

Ситуацію щодо «Укрпошти» я поки що обійду. На мій погляд, це серйозна, цікава, перспективна державна компанія. Її треба правильно «заточити» на результат, і там обов’язково будуть позитивні зрушення. Мережа «Укрпошти» на сьогоднішній день складає понад 12 тисяч відділень. Який конкурент може сказати, що в нього є така ж розгорнута мережа? У «Нової пошти» навіть третьої частини цього немає. До того ж, це бізнес, а «Укрпошта», у тому числі, виконує і необхідні для держави соціальні функції.

Упевнена, ви дивились розслідування програми «Схеми» про «бастіон Кістіона»…

Не раз (усміхається).

Там ішлося про те, що ваш будинок у Вінниці розташований на землі, яку комунальне підприємство Вінницяоблводоканал під вашим керівництвом безоплатно роздавало під приватну забудівлю. І, власне, ділянка площею 1000 квадратних метрів дісталася Юрію Пиндику, який працював водієм в обладміністрації за часи вашої там роботи…

Теж мені сенсація. Уперше ця інформація була написана практично в тій же інтерпретації ще коли я був призначений на посаду першого заступника міністра регіонального розвитку. Юридичного відношення ані до землі, ані до будинку я не маю (будинок оформлений на сина віце-прем’єра Дмитра Кістіона, - «Главком»). По-людськи, так, я допомагав разом із сватом сину будуватися там. Але це 10 соток. Це що, тисячі гектарів, що це так усіх обурило? Показали той будинок з усіх боків. Так подали, що це наче палац. А він насправді навіть не двоповерховий у правильному розумінні. Просто мансарда зроблена як жиле приміщення, і гараж збоку добудований. Усе.

От мене якось ваш колега запитав: а як так вийшло, що у вашої дружини в декларації аж 3 чи 5 гектарів землі? Я його запитав у відповідь: а ви жили в селі? Він: ні. Я: ви хоча б розумієте, що там відбулось за останні 10-15 років? Мовчить. Її покійні батьки відпрацювали там усе життя. Це елементарний пай, який дістався їм за законом і відійшов дружині як спадщина.

Ви заявили журналістам, що землю в Пиндика ваша родина викупила. Але чому тоді саме він, згідно з відкритими реєстрами, досі є її власником?

Ну, я тут не винен. Земельну ділянку ми купували разом зі сватом через нотаріуса. Чому це не внесено до Державного реєстру, чому не внесені відповідні зміни щодо власника, я не знаю. При тому, коли вводили вже будинок в експлуатацію, була відповідна процедура. Там земельна ділянка правильно оформлена. Лише в реєстрі чомусь немає цієї інформації. Але якщо б земельна ділянка не була правильно оформлена, будинок не ввели б в експлуатацію.

Катерина Пешко, «Главком»