Як здихатися «Газпрому»? Пламен Димитров про нову газову епоху в Болгарії

«До середини 2021 року в «Газпрому» немає можливості постачати газ із «Турецького потоку» в Центральну Європу»

Донедавна Болгарія щільно сиділа на російській газовій голці. Та завдяки змінам на світових ринках газу, зокрема через здешевлення СПГ (скраплений природний газ), Болгарія отримала можливість зменшити свою залежність від росіян. Про це, а також про інші важливі питання болгарсько-російських газових відносин – у інтерв’ю з експертом з енергетичної геополітики доктором Пламеном Димитровим. 

Пане Димитров, наскільки сильний на сьогодні вплив Росії на енергетичний сектор Болгарії?

Вплив, звичайно, серйозний. По-перше, тому, що історично Болгарія завжди отримувала газ тільки з Росії. По-друге, Росія і «Газпром» мають значний вплив на найвищий менеджмент болгарської енергетики. Ось вам приклад. У компанії «Південний потік – Болгарія», яка мала намір будувати газопровід «Південний потік», члени ради директорів від болгарської сторони отримували величезні зарплати – набагато більші, ніж вони отримували в болгарських державних компаніях. І це були офіційні зарплати. Ми можемо лише здогадуватися, чи отримували вони ще щось «у конверті». Навіть більше, ця компанія вже п'ять років не працює, але досі існує, і в 2018 році кожен із ради директорів отримав у середньому 50 тис. євро зарплати.

По-третє, до останнього часу в Болгарії не було альтернативних джерел газу. Я не кажу вже про нафту. У нас на сьогодні тільки один великий нафтопереробний завод, і той – власність «Лукойла». Є атомна електростанція «Козлодуй», на якій теж використовуються російські технології і російське ядерне паливо. Тож вплив досить сильний. Однак після 2007 року з'явився обмежувач цього впливу: членство Болгарії у Євросоюзі.

Наскільки сильним виявився цей обмежувач?

Спочатку він ніяк не проявлявся, однак після того, як ЄС ухвалив Третій енергетичний пакет, його вплив почав збільшуватися, оскільки частина повноважень національних урядів у сфері газової галузі перейшли до Єврокомісії. Тобто усе те, чого Болгарія останнім часом змогла домогтися в сфері газової торгівлі з Росією, відбулося за допомогою Євросоюзу. Зокрема, в 2018 році завершилося розслідування ЄС проти «Газпрому» через зловживання ним монопольним становищем, у результаті чого між ними було укладено угоду. Російська компанія погодилася на вільний перепродаж свого газу між країнами ЄС, а також на внесення до контрактів механізмів корекції цін на газ для країн Центральної та Східної Європи з тим, щоб вони відповідали рівню ринкових цін з урахуванням СПГ-хабів. На підставі цієї угоди Болгарія та інші країни отримали право вимагати від «Газпрому» прив’язки ціни не лише до нафтового індексу, а й до цін на газових хабах у Європі, які сьогодні вдвічі нижчі, ніж газопровідний газ «Газпрому». Сама Болгарія навряд чи б цього домоглася.

Чи є у Болгарії сьогодні можливість послабити монопольне становище «Газпрому»?

Є. І знову вона з'явилася останнім часом. Тут я б виділив два головні моменти. Перше – те, що з початку минулого року СПГ став дешевшим, ніж трубопровідний газ, який постачає «Газпром». Навіть більше, зараз Китай став відмовлятися від поставок СПГ через коронавірус, тому на ринку утворюється великий його надлишок, а ціни йдуть вниз. Другий фактор – у Болгарії є контракт на поставки азербайджанського газу в кількості 1 млрд куб. м на рік. Тобто ці два фактори фактично підривають монополію «Газпрому» на болгарському ринку. Та, щоб реалізувати ці можливості, потрібно мати необхідну інфраструктуру: як для транспортування в Болгарію СПГ, так і для транспортування азербайджанського газу. І тут ключову роль відіграє газовий інтерконектор між Грецією і Болгарією.

Його вже побудовано?

Поки що ні, оскільки з самого початку його реалізації постійно заважали. Оскільки цей проєкт здійснюється на території ЄС, то щодо кожної процедури оголошувався тендер: на поставку труб, будівництво, будівельний нагляд тощо. І ось з'являлася якась нікому невідома болгарська компанія, яка ніколи не займалася газом, і подавала документи, у яких йшлося про те, що вона незадоволена результатами тендеру і хоче його оскаржити. І тим самим затягувався час і постійно відкладалася реалізація проєкту.

Також тут треба звернути увагу на акціонерну структуру цього інтерконектора. Він був задуманий десь 10 років тому. Тоді передбачалося, що азербайджанський газ може піти в Європу через ITGI (інтерконектор Туреччина – Греція – Італія) з відгалуженням у Болгарію. Спеціально для проекту ITGI було створено консорціум Poseidon, до якого входили грецька компанія DEPA і італійська Edison.

Тому Poseidon увійшов і в інтерконектор Греція – Болгарія з 50% акцій. Решта 50% належать Болгарському енергетичному холдингу. Слід зазначити, що компанія Edison повністю контролюється французькою Electricitede France, яка давно є стратегічним партнером «Газпрому». Тобто деякі учасники грецько-болгарського інтерконектора також не особливо поспішали з його реалізацією.

Але, на щастя, минулого року всі ці оскарження закінчилися, і були укладені контракти на будівництво та на поставку труб. У першому контракті записано, що підрядник має здати об'єкт до квітня 2021 року. Практично 1/3 вартості цього проекту покрив ЄС за рахунок грантів. Решту грошей було виділено Європейським інвестиційним банком як кредит. Тому на сьогодні є серйозні підстави казати, що цей проект буде реалізований.

Тобто виходить, що в 2021 році цим інтерконектором у Болгарію піде вже неросійський газ?

Так, по ньому може піти азербайджанський газ. Хоча Болгарія зобов'язалася почати його закупівлі вже цієї осені, тобто тільки-но буде готовий Трансадріатичний газопровід. Однак я розмовляв із директоркою інтерконектора Греція – Болгарія, яка сказала, що такими термінами вона заручитися не може, і що в контракті записано квітень 2021 року, а не осінь 2020 року. Крім того в Болгарію в перспективі може надходити американський газ через грецькі СПГ-термінали Ревітуса (діючий) і Александруполіса (планується будівництво).

Проте є проблема, що за всіх цих варіантів – з азербайджанським газом, СПГ, а також за чинного контракту з «Газпромом», у Болгарії буде надлишок газу, зберігати який у неї просто немає можливостей. Є лише одне газосховище «Чирен», обсяг якого приблизно 500 млн куб. м.

Також проблема полягає в тому, що контракт із «Газпромом» завершується в листопаді 2022 року і в ньому є пункт «бери або плати», який становить не менш як 80% від загального обсягу поставок. Тобто з 3 млрд куб. м Болгарія повинна за цим пунктом обов'язково купувати близько 2,4 млрд куб. м газу. Тому, слова міністра енергетики Теменужки Петкової про те, що до кінця цього року в Болгарії половина газу буде неросійським, не відповідають дійсності. Для того, щоб так сталося, в Болгарію має почати надходити азербайджанський газ – а це буде не раніше квітня наступного року. А по-друге, Болгарія має вирішити проблему з «Газпромом»: що робити з його газом, який буде в надлишку. Із другого питання зараз якраз тривають переговори, й можу спрогнозувати, що «Газпром» точно не прибере з контракту пункт «бери або плати» – він однозначно залишиться. Головне питання полягає в тому, чи буде «Газпром» готовий опустити цей пункт до 50% або нижче

Які у вас прогнози щодо цих переговорів?

Якщо «Газпром» зараз не зробить якихось поступок із пункту «бери або плати» і не погодиться прив’язати ціни не лише до нафти, а й до газових хабів, то, по-перше, він знову зіткнеться з Єврокомісією, оскільки зобов'язався зробити такі поступки і не зловживати монополією. І по-друге, у нього не буде вигідної позиції по новому контракту (після листопада 2022 року).

На сьогодні сім із восьми східноєвропейських країн, які були предметом розгляду ЄС проти «Газпрому», вже змінили свої контракти з ним на більш вигідні. І тільки Болгарія поки не встигла цього зробити. Причиною тут може бути і згаданий вище російський вплив, а також те, що російська сторона зробила «пропозицію, від якої неможливо відмовитися»: ми забезпечимо вам великий транзит газу через «Турецький потік 2», а ви не наполягайте особливо на зміні контракту.

Також потрібно мати на увазі, що хоча на термінал в Александропулісі й покладаються великі сподівання, його будівництво буде завершене не раніше 2022 року. Тож ще щонайменше два роки американський СПГ не зможе вийти на болгарський ринок через цей термінал.

Якою ви бачите доллю другої гілки «Турецького потоку»?

Перш ніж говорити про другу гілку, я б для початку зазначив кілька важливих моментів щодо першої. Сьогодні у «Газпрому» виникають проблеми навіть із першою гілкою, яка існує, працює, але виявляється, що попит на російський газ на турецькому ринку зараз не такий вже й великий. По-перше, через надлишок на ньому СПГ: тільки цієї зими турецька компанія Botas замовила 30 танкерів скрапленого газу. Другий фактор – це збільшення газових поставок із Азербайджану. Третій – зниження споживання газу за рахунок впровадження нових потужностей відновлюваної енергетики в Туреччині.

Ось і виходить, що половина з цих 16 млрд куб. м, які «Газпром» має намір продавати Туреччині через першу гілку «Турецького потоку», вже не затребувана.

Загалом, за даними за минулий рік, російські газові поставки в Туреччину знизилися на 15 млрд куб. м. Тобто, для того, щоб покрити нинішню потребу Туреччини в російському газі, достатньо використовувати тільки потужності «Блакитного потоку».

Друга проблема для «Газпрому» пов'язана якраз із другою ниткою – як протягнути цей газ у Європу. Порівняно з «Південним потоком», росіяни трохи змінили тактику. Коли планувався «Південний потік», вони щосили сурмили, що це буде найбільший газопровід у Європі – зараз такого немає. Тоді у болгарській ділянці «Південного потоку» «Газпром» мав 50% акцій – зараз же, 100% болгарської ділянки «Турецького потоку» перебуває у власності «Булгартрансгазу». Таким чином, росіяни намагалися зняти одну перешкоду в очах Брюсселя. Але «Газпром» при цьому зарезервував за собою 90% болгарської ділянки газопроводу біля входу і 80% біля виходу. І тут для нього виникає головна проблема: вважатиме Брюссель, що цих 10% і, відповідно, 20% достатньо для диверсифікації, чи ні. Я думаю, що ні, оскільки це занадто мало для диверсифікації. По-друге, 100% газу, який буде транспортуватися через «Турецький потік» болгарською територією, будуть російськими.

Ще один важливий момент – це будівництво газопроводу, а саме його терміни. Значить, до травня цього року вони повинні завершити перший етап, що дасть змогу поставляти в Сербію 3–4 млрд куб. м газу на рік. Другий етап – запуск газопроводу на повну потужність, яка дасть змогу збільшити його пропускну здатність до 16 млрд куб. м газу на рік. Це має відбутися в червні 2021 року. Тобто, виходить, що до середини наступного року «Газпром» фактично не має можливості постачати газ із «Турецького потоку» в Центральну Європу. І це, я б сказав, найоптимістичніший термін. Якщо ж США продовжуватимуть чинити тиск на Болгарію щодо цього газопроводу, то його запуск на повну потужність може затягнутися ще більше.

Ви маєте на увазі американські санкції, які мають бути опубліковані наприкінці лютого?

Я не думаю, що санкції будуть розширятися на сухопутну частину «Турецького потоку 2». Поки ж ті санкції, які діють, спрямовані проти компаній, що беруть участь у будівництві підводних ділянок «Північного потоку 2» і «Турецького потоку 2». Поки що складно сказати, чи буде якесь їх посилення щодо другої гілки «Турецького потоку». Найсуворішим варіантом у такому разі буде, якщо американці оголосять санкції проти компаній, які купуватимуть газ, що йде цими газопроводами. Не знаю, чи можливо це проти «Турецького потоку 2», але якщо такі санкції буде запроваджено проти «Північного потоку 2», це буде війна з Європою.

Є ще й інший варіант: можуть оголосити санкції проти тих компаній, які беруть участь не лише в будівництві, а й фінансуванні обох газопроводів. У цьому разі болгарська влада сподівається, що, оскільки газопровід будує і фінансує саудівський консорціум Arcad, то американці не запроваджуватимуть санкції проти компанії свого найближчого союзника.

Проте загроза припинення американцями «Турецького потоку 2», все ж існує. Останнім часом є відчуття, що вони чинять сильний тиск на болгарську владу з цього питання.

Також слід врахувати що резервування «Газпромом» за собою більш ніж 50% потужностей болгарської ділянки «Турецького потоку» суперечить Третьому енергетичному пакету...

У Третьому енергетичному пакеті немає чітких вказівок, що понад 50% потужностей газопроводу не можуть бути зарезервовані одним постачальником. У ньому є вимоги щодо диверсифікації, демонополізації тощо. А чи відповідають дії постачальника цим вимогам, чи ні – вирішує вже Єврокомісія. Тобто вона може сказати, що «Газпром» може користуватися 50% газопроводу, а для інших потужностей необхідно шукати інших постачальників. Так, до речі, було й із газопроводом OPAL.

Яке саме рішення ухвалить Єврокомісія, поки невідомо. Це залежатиме й від загального політичного клімату у відносинах між ЄС і Росією. Так було і в минулому. Наприклад, якщо до анексії Криму у Росії існувала якась можливість протягнути проект «Південний потік», то після весни 2014 року вона зникла через загострення у відносинах між Брюсселем і Москвою.

Розмовляв Ігор Федик, ЦДАКР (Київ – Софія – Київ)